Ухвала

від 15.10.2013 по справі 2а-3408/12/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3408/12/0170/7

15.10.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КомЕнерго-Армянськ"- не з'явився,

представник відповідача- Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим- Безверха Юлія Анатоліївна, довіреність № 750/8/10-10-03 від 22.01.13,

розглянувши матеріали справи № 2а-3408/12/0170/7 за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 16.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КомЕнерго-Армянськ" (мкр. ім. Ген. Васильєва, буд.2,Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Північна 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "КомЕнерго-Армянськ" до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби №0000122310 від 21.03.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 90215,66грн., в тому числі: за основним платежем 63015,97грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 27199,69грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби №0000142310 від 21.03.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежу податок на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності у загальній сумі 6,45грн., в тому числі: за основним платежем 4,3грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2,15грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби №0000152330 від 21.03.2012р. про застосування штрафних санкцій за порушення порядку ведення касових операцій в Національної валюті України в розмірі 4411,50грн., в частині застосування штрафних санкцій на суму 2836,50грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби №0000132310 від 21.03.2012р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1025419,67грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «КомЕнерго - Армянськ» (96012, АР Крим, м. Армянськ, мкр. Васильєва, 2; р/р 2600600018385 в АТ «Укрексімбанк» м. Армянська МФО 324786, ЄДРПОУ 35801065) 2146грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» (95006, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 44, оф. 20; р/р 26007000130855 у ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», м. Сімферополь МФО 384577, ЄДРПОУ 31937105) 60065,50грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі акту від 02.03.2012р. №32/22-0/35801065 прийняті податкові повідомлення - рішення: №0000122310 від 21.03.2012р., №0000132310 від 21.03.2012р. №0000142310 від 21.03.2012р. , №0000152310 від 21.03.2012р., №0000152330 від 21.03.2012р., №0000162310 від 21.03.2012р., №0000941702 від 20.03.2012р.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Армянської міської ради АР Крим №514 від 24.06.2009р. (т.2 а.с.116) надана згода про передачу житлового фонду з балансу відділу комунальної власності Армянської міської ради на баланс ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго - Армянськ» на термін дії договору, укладеному між виконкомом Армянської міської ради та ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго - Армянськ» про утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, вивіз та захоронення твердих побутових відходів.

Згідно з умовами п.3.2.3 і п.3.2.18 цього договору позивач зобов'язується надавати споживачам кваліфіковані послуги з вивозу та захоронення твердих побутових відходів.

Відповідно до п.1.1 договору оренди цілісного майнового комплексу №27/20 від 01.12.2009р., укладеному між відділом комунальної власності міської ради м.Армянська та позивачем, передбачено, що відділ комунальної власності міської ради м.Армянська передає позивачу в строкове платне користування цілісний майновий комплекс для здійснення діяльності для обслуговування житлового фонду м.Армянська.

Згідно до Акту прийому-передачі від 01.12.2009р. (т.4 а.с.153-154), що підписаний позивачем і відділом комунальної власності міської ради м.Армянська на підставі договору від 01.12.2009р. та рішення Армянської міської ради «Про надання згоди щодо передачі цілісного майнового комплексу для обслуговування житлового комплексу» від 18.08.2009р. №536, відділ комунальної власності міської ради м.Армянська передав позивачу об'єкти цілісного майнового комплексу, серед яких, зокрема, переданий позивачу полігон ТПВ за інвентарним номером 29086 (п.13 Акту прийому-передачі).

Актом перевірки встановлено, що в порушення п. 240.1.3 Податкового кодексу України занижений екологічний податок у розмірі 23298,96грн., в тому числі: за 1 кв. 2011р. - на 7700,13грн., за 2 кв.2011р. - на 7501,64грн., за 3 кв.2011р. - на 8097,19грн.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивач отримує з населення та інших споживачів плату за послуги з вивозу та захоронення на полігоні в м.Армянськ твердих побутових відходів, позивач орендує цілісний майновий комплекс в склад якого входить полігон для захоронення твердих побутових відходів.

Підпунктом 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 ПК України встановлено, що об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Відповідно до пункту 2 підрозділу 5 Перехідних положень ПК України за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, які виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50% від ставок, передбачених Кодексом.

Згідно з п.246.4 статті 246 ПК України за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1-246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Відповідно до пункту 246.5 статті 246 ПК України коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі є наступним: в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж - коефіцієнт 3, на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту - коефіцієнт 1.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують включення до реєстру місць видалення відходів полігону в м.Армянськ, на який позивач отримав Дозвіл №-/1225 від 20.10.2010р. на розміщення в 2011 році ТПВ, а також відсутній спеціальний паспорт на ці відходи та погодження державної санітарно-епідеміологічної служби України на видалення відходів способом відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки.

Відповідач в Акті перевірки застосував коригуючий коефіцієнт Ко в розмірі 1, як за розміщення відходів на полігоні, що забезпечує повне виключення забруднення атмосферного повітря.

Висновком судової - економічної експертизи встановлено, що заниження податкових зобов'язань позивача з екологічного податку за розміщення ТПВ (малонебезпечні IV рівня небезпеки) на полігоні у м. Армянськ за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р., виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів за цей період в кількості 6213,055 т, складає у загальній сумі 69896,88грн. , тобто відповідачем обґрунтовано встановлено обов'язок позивача сплачувати екологічний податок, але розмір цього податку був визначений відповідачем у меншому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: своєчасно в установленому порядку сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища, що справляється за розміщення відходів.

Відповідно до п.3.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (що діяла протягом 2010 року) затвердженої спільним наказом Мінекології України та ДПА України від 19 липня 1999 року №162/379, об'єктом обчислення збору є обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Враховуючи, що полігон твердих побутових відходів у м.Армянськ не можна вважати таким, що забезпечує повне виключення забруднення атмосферного повітря і шкідливого впливу на довкілля, застосуванню підлягає коригуючий коефіцієнт Ко, що дорівнює 3.

З проведеної по справі судової економічної експертизи вбачається, що позивач розміщав тверді побутові відходи на об'єкті - полігон ТПВ м.Армянська, на який не зроблена паспортизація та який не включений до реєстру місць видалення відходів, тому відповідач повинен був застосувати коригуючий коефіцієнт Ко, що дорівнює 3.

Встановлення у ході розгляду справи суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі більшому ніж нарахована відповідачем, не є підставою для скасування податкового повідомлення - рішення, оскільки сума збору за забруднення навколишнього природного середовища визначена у рішенні відповідача входить до суми збору за забруднення навколишнього природного середовища визначеної під час розгляду справи та не перевищує її.

Актом перевірки встановлено, що позивач за перевірений період отримував 45% орендної плати балансоутримувачу згідно рішення ІІ сесії 6 скликання Армянської міської ради від 29.12.2010р., 39 сесії 5 скликання Армянської міської ради від 14.05.2010р. на банківський рахунок гроші у загальній сумі 116737,41грн. На думку відповідача отримання із бюджету зазначених коштів підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

З матеріалів справи, у тому числі висновку судової економічної експертизи вбачається, що за перевірений період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р. на банківський рахунок позивача зараховано з бюджету м.Армянська грошових коштів в загальній сумі 110237,30грн.

З положень норм п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.197.1.28 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України вбачається, що бюджетна дотація на покриття від'ємної різниці, яка складається між витратами на виготовлення (придбання) комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

01.12.2009р. між відділом комунальної власності міської ради м.Армянська та позивачем був укладений договір №27/20 оренди цілісного майнового комплексу.

Умовами п.1.1 цього договору передбачено, що відділ комунальної власності міської ради м.Армянська передає позивачу в строкове платне користування цілісний майновий комплекс для здійснення діяльності для обслуговування житлового фонду м.Армянська.

Згідно Акта прийому-передачі від 01.12.2009р. відділ комунальної власності міської ради м.Армянська фактично передав позивачу 55 (п'ятдесят п'ять) об'єктів цілісного майнового комплексу.

Таким чином немає підстав для віднесення грошових коштів в загальній сумі 110237,30грн., в якості оплати 45% від орендної плати за оренду нерухомого майна, оскільки ці гроші є дотацією з бюджету на покриття різниці в тарифах.

За таких обставин, отримана позивачем протягом серпня 2010р. - вересня 2011р. субвенція із Державного бюджету України на надання субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, в зв'язку з чим висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 23347,48грн. є необґрунтованими.

Відповідно до п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Для цілей цього пункту послугами, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, мереж протипожежної автоматики та димовидалення,

побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо- і теплопостачання, водовідведення та зливової каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, які надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

Відповідно до п.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПК України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З аналізу вказаних норм вбачається, що за касовим методом виникає як дата податкових зобов'язань, так і дата податкового кредиту з ПДВ, при здійсненні платником податків господарських операцій з поставки, які підпадають під дію п.187.10 ст.187 ПК України за встановленим переліком послуг. При цьому, зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту поширюється на операції з постачання зазначених товарів/послуг фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також ЖЕКам, КЕЧам, об'єднанням СБД, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг).

З цього випливає, що на операції з постачання товарів/послуг іншим платникам податку зазначене правило не розповсюджується.

Таким чином, реалізація частини придбаних товарів (послуг) підпадає під дію п.187.10 ст.187 ПК України, а частина ні, то в цьому разі необхідно здійснити розподіл сум податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з отриманням товарів/послуг, при постачанні яких застосовуються одночасно і касовий метод, і загальні правила визначення податкових зобов'язань і податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що податковий кредит з ПДВ визначений в загальній сумі 33219,14грн, виходячи з усього обсягу поставки за ставкою 20% згідно податкових накладних постачальників.

З висновку судової економічної експертизи вбачається, що експертом в результаті дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку встановлено, що згідно даних журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 3611 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" операції з поставки житлово-комунальних послуг та послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати, населенню житлового фонду, тобто фізичним особам, не зареєстрованим як платники податку на додану вартість, відображені позивачем за дебетом рахунку 3611 в кореспонденції з кредитом рахунку 70.3 «Доходи від реалізації робіт та послуг».

Згідно даних журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 3612 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" операції з поставки житлово-комунальних послуг юридичним особам відображені позивачем за дебетом рахунку 3612 в кореспонденції з кредитом рахунку 70.3 «Доходи від реалізації робіт та послуг».

Експертом досліджені дані журналів - ордерів бухгалтерського обліку за рахунком 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», в результаті чого встановлено, що за перевірений період позивач здійснював операції з поставки житлово-комунальних послуг та послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати, покупцям фізичним та юридичним особам, що потребляють ці послуги.

Дослідженням даних Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, за період з 01.07.2010р. до 30.09.2011р., встановлено, що позивач здійснював поставку житлово-комунальних послуг як особам, які не зареєстровані як платники податку, так і юридичним особам, які є платниками податку на додану вартість та не відносяться до бюджетних установ, ЖЕКів, КЕЧів, об'єднань СБД, інших платників податку, що здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцю послуг.

З урахуванням викладеного, на операції поставки житлово-комунальних послуг таким юридичним особам не можуть поширюватися положення п.187.10 ст.187 ПК України щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ за касовим методом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не врахований цей факт при проведенні перевірки та зазначенні висновків про встановлені порушення. Відповідач не здійснив розподіл сум податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) у вартості придбаних товарів, які були використані в операціях, при оподатковуванні яких застосовується касовий метод і при яких - загальні правила.

Встановлення відповідачем завищення податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 9068,79грн, нарахованого позивачем у зв'язку з отриманням електроенергії від ПАТ «Крименерго» у вересні 2011р. (податкова накладна №1232/046 від 20.09.2011р. і №124/046 від 19.09.2011р.) за загальними правилами, не відповідає нормам п.187.10 ст.187 ПК України з огляду на те, що цією нормою ПК України не передбачено визначення дати податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ при здійсненні поставок електроенергії.

За таких обставин висновки відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 33219,14грн., по операціям придбання товарів і послуг внаслідок порушення касового методу, є необґрунтованими.

Стосовно завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 5319,00грн. в грудні 2010р. по операції придбання послуги від постачальника ТОВ «Мертенс» судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язкові реквізити, що повинна містити податкова накладна, визначені у підпункті 7.2.1.пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Матеріали справи свідчать, що між позивачем і ТОВ «Мертенс» 01.11.2010р. був укладений договір про надання послуг №46/10, відповідно до умов п.1.1 якого ТОВ «Мертенс» зобов'язується надати позивачу послуги по поточному ремонту внутришньоквартальних доріг. Згідно умов п.1.3 цього договору загальна вартість робіт складає 31914,00грн, в т.ч. ПДВ 5319,00грн.

29.12.2010р. між позивачем та ТОВ «Мертенс» підписано Акт №01 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. за встановленою типовою формою №КБ-2в, згідно до якого ТОВ «Мертенс» на підставі договору про надання послуг №46/10 від 01.11.2010р. виконав поточний ремонт міждворових в'їздів в м.Армянськ в грудні 2010р. на суму 31914,00грн, в т.ч. ПДВ в сумі 5319,00грн.

Згідно наданої ТОВ «Мертенс» довідки про вартість виконаних підрядних робіт за встановленою типовою формою №КБ-3, вартість цих робіт склала суму 31914,00грн, в т.ч. ПДВ в сумі 5319,00грн.

Згідно до платіжного доручення №34 з відміткою банку 18.01.2011р. позивач оплатив підряднику ТОВ «Мертенс» у безготівковому порядку вартість придбаних будівельних робіт в сумі 31914,00грн, в т.ч. ПДВ в сумі 5319,00грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено наявність податкової накладної, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, а саме №1153 від 30.12.2010р.

Позивач відобразив використання придбаних будівельних робіт в сумі 31914,00грн (в т.ч. ПДВ в сумі 5319,00грн) у своєї господарської діяльності, про що свідчить віднесення цих витрат до складу операційних витрат, як визнаних витрат на виробництво послуг.

Акт перевірки в свою чергу не містить даних щодо недоліків в оформленні даних документів.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальником вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів, або незнаходження за місцем реєстрації. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент на час укладення та виконання договорів мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, висновок відповідача щодо завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 5319,00грн. в грудні 2010р. по операції з придбання послуги від постачальника ТОВ «Мертенс» є необґрунтованим.

Стосовно формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 1130,35грн. за вересень 2010р. по операції придбання від постачальника КП «Кримхолодтеплоторг» колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач включив у серпні і вересні 2010 року до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з операціями з придбання від постачальника КП «Кримхолодтеплоторг» товару, що підтверджені зазначеними податковими накладними.

Отже, формування податкового кредиту і відображення в податкових деклараціях сум сплаченого (нарахованого) ПДВ за зазначеними господарськими операціями відбулося у серпні і вересні 2010 році під час дії Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, встановлення відповідачем порушень ПК України при формуванні податкового кредиту у серпні і вересні 2010 року є необґрунтованим та вказує на необґрунтованість висновків про завишення позивачем податкового кредиту на суму 1130,35грн.

Актом перевірки встановлено завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток

На підставі висновків перевірки про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4кв.2010р. у розмірі 26595,00грн., за 1кв.2011р. у розмірі 309872,69грн., 2-3кв.2011р. у розмірі 741801,71грн. відповідач встановив суму заниження податку на прибуток за податковий період 2-3 квартали 2011 року у розмірі 4,30грн.

Щодо завищення в 4 кв. 2010 року валових витрат на суму 26595,00грн., колегія суддів зазначає, що відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік з урахуванням Уточнювального розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до неї встановлено, що до показника рядку 04.1 рядку 3 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» включена сума 26595,00грн. (без урахування ПДВ).

Отже, до складу валових витрат включені витрати в сумі 26595,00грн., що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та податковими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, висновки відповідача щодо завищення в 4 кв.2010 року валових витрат в сумі 26595,00 грн. по операції придбання послуг від постачальника ТОВ «Мертенс» є необґрунтованими.

Стосовно завищення в Декларації з податку на прибуток підприємства за 1кв. 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового 2010 року на суму 309872,69грн. колегія суддів зазначає, що операція придбання від постачальника ТОВ «Мертенс» послуг з ремонту доріг в грудні 2010 року у сумі 31914,00грн., у т.ч. ПДВ у сумі 5319,00грн., має реальні наслідки, була здійснення у межах господарської діяльності позивача, відображена у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів, послуг» Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік.

Відповідно до абзацу першого пункту 22.4 статті 22 Закону №334/94-ВР, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 Закону №334/94-ВР, без обмежень, встановлених цим пунктом.

За таких обставин, витрати в сумі 26595,00грн., що включені позивачем до складу валових витрат в грудні 2010 року та в розрахунок від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за результатами 2010 року, підлягають включенню до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року у повному обсязі

З розрахунку від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за результатами 2010 року (р.08), в який включені витрати у сумі 59301,11грн. за операціями придбання від ТОВ «Карат» за вересень 2010 року і від КП «Альянс» за жовтень та грудень 2010 року, вбачається, що відповідач двічі прийняв податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за результатами 2010 року на суму 59301,11грн. за зазначеними операціями.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.12.2011р. в адміністративній справі №2а-6873/11/0170/9, залишеною в силі Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.05.2011р. №0000092310.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі та за результатами Акту позапланової виїзної перевірки №490/23-0/35801065 від 04.05.2011р. ТОВ «Керуюча компанія «КомЕнерго - Армянськ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ «КАРАТ» за вересень 2010 року та КП «Альянс» за жовтень та грудень 2010 року.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що валовий дохід за 1 кв.2011р. не підлягає коригуванню на приріст балансової вартості запасів у сумі 11391,82грн. (р.01.2 декларації) по операції придбання в вересні 2010 року ТМЦ від ТОВ «Карат», що перевірена Актом позапланової виїзної перевірки відповідача №490/23-0/35801065 від 04.05.2011р.

Відносно завищення в декларації з податку на прибуток підприємства за 1кв. 2011року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового 2010 року на суму 220226,00грн. колегія суддів зазначає наступне.

Різниця внаслідок самостійно відкоригованих валових витрат за 2010 рік складає суму 220266,00грн. (824336,00 - 604070,00), що відповідає даним податкової звітності позивача, але відповідач в розрахунок завищення в Декларації з податку на прибуток підприємства за 1кв. 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового 2010 року включив різницю у сумі 220226,00грн. замість суми 220266,00грн., тобто допустив арифметичну помилку на 40 грн. (п.п.7 п.3.1.2 Акту перевірки (т.1 а.с.59).

Крім того, відповідач при встановленні завищення в Декларації з податку на прибуток підприємства за 1кв.2011року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового 2010 року у сумі 220266,00грн., обґрунтував це порушенням п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування за результатами податкового року має від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

За таких обставин, позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за 1 кв. 2011 року, а саме з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду 2010 року., а тому висновок відповідача про завищення позивачем в Декларації з податку на прибуток підприємства за 1кв. 2011року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового 2010 року на суму 220226,00грн. є необґрунтованим.

Під час перевірки встановлено, що позивач самостійно відкоригував податковий кредит по наступним постачальникам: підприємству ТОВ «Мертенс» - п/н від 28.02.2011р. №53 на суму ПДВ 1000,00грн., видаткова накладна від 28.02.2011р. №М-31 на суму 5000,00 грн. не коригувалася у складі валових витрат, та по підприємству «Авітек Груп ЛТД» - п/н від 21.03.2011р. №96 на суму ПДВ 2028,52грн., видаткова накладна від 21.03.2011р. №АГ-353 на суму 10142,58 грн. не коригувалася у складі валових витрат.

Відповідно до норм Закону України «Про податок на прибуток підприємств» вбачається, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат на придбання товарів (робіт) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності незалежно від того, віднесені сплачені (нараховані) суми ПДВ у вартості таких товарів (послуг) до складу податкового кредиту чи ні.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору б/н, укладеному 01.12.2010р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Мертенс» (продавець), ТОВ «Мертенс» продав, а позивач придбав труби на загальну суму 6000,00грн., в т.ч. ПДВ 1000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №М-31 від 28.02.2011р.

Як встановлено судовою економічною експертизою, згідно даних бухгалтерського обліку ця операція відображена позивачем у лютому 2011 року за кредитом рахунку 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з дебетом рахунку 201 «Сировина та матеріали» в сумі 5000,00грн. і дебетом рахунку 64 «Розрахунки з бюджетом» в сумі ПДВ 1000,00грн. В стр.04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 кв.2011 року позивач відобразив зазначені витрати в сумі 5000,00грн. (без урахування ПДВ).

На підставі договору №010311, укладеному 01.03.2011р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» (продавець), ТОВ «Авитек Груп ЛТД» продав, а позивач придбав ТМЦ (труби, вентиль, різьбу, трійник, ревізію, коліно, перехід) на загальну суму 12171,10грн., в т.ч. ПДВ 2028,52грн., що підтверджується видаткової накладної №АГ-333 від 21.03.2011р.

Судовою економічною експертизою встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку ця операція відображена позивачем у березні 2011 року за кредитом рахунку 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з дебетом рахунку 201 «Сировина та матеріали» в сумі 10142,58грн. і дебетом рахунку 64 «Розрахунки з бюджетом» в сумі ПДВ 2028,52грн. В стр.04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 кв.2011 року позивач відобразив зазначені витрати в сумі 12171,10грн. (без урахування ПДВ).

Тобто, позивач мав підстави для формування валових витрат на дану суму.

Стосовно розрахунку суми завищення у розмірі 192100,00грн. відповідачем в акті перевірки зазначено, що фактична собівартість 1 кв.м утримання житла згідно витрат, відображених у складі валових витрат становить у 2010 році - 1,394грн. (відповідно сума валового доходу від обслуговування 494851,0кв.м житла за 2 півріччя становить 4138933,76грн.), згідно затверджених тарифів від 0,65грн. до 1,57грн. за 1 кв.м сума доходу становить 3177549,83грн. Різниця становить 961383,93грн., тобто підприємство має витрати, які не передбачають отримання доходу у розмірі 961383,93грн.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України встановлено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.6. ст.138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 цього Кодексу під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порядок формування доходів та витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, який зроблено відповідачем, не встановлений нормами діючого законодавства що порядку ведення як податкового обліку, так і бухгалтерського обліку.

Щодо висновків про завищення в Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3кв. 2011року від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 428453,00грн. колегія суддів зазначає.

Відповідно до п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно із п.3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 ст.150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємного значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З положень п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв до 01.04.2011 року, вбачається, що до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року підлягають включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток: як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, наведені норми п.150.1 ст.150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України надають право вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат другого кварталу 2011 року, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року.

Позивач в Податкової декларації з податку на прибуток за 2-3кв. 2011 року задекларував в рядку 06.6 - «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 428453,00грн.

З урахуванням таких обставин позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за 2-3 кв. 2011 року та задекларований у р.06.6 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за цей період в сумі 428453,00грн., в зв'язку з чим висновки відповідача у цій частині є необґрунтованими.

Матеріали справи свідчать, що 16.06.2011р. між позивачем і ТОВ «Житлово-комунальний союз України» був укладений договір за №20-Д на виконання останнім підрядних робіт з поточного ремонту даху.

Висновком судової економічної експертизи встановлено, що дана операція відображена в липні 2011 року за кредитом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 91458,84грн. в кореспонденції з дебетом рахунку 84 «Інші операційні витрати» в сумі 76215,71грн. і дебетом рахунку 64 «Розрахунки з податків і платежів» в сумі ПДВ 15243,14грн.

29.07.2011р. ТОВ «Житлово-комунальний союз України» надав позивачу рахунок № 74 на оплату виконаних робіт за договором №20-Д від 16.06.2011р. в сумі 91458,85грн., в т.ч. ПДВ в сумі 15243,14грн.

Згідно до платіжних доручень №1539 від 31.08.2011р. в сумі 14000,00грн. (в т.ч. ПДВ 2333,33грн.) і №1566 від 09.09.2011р. в сумі 16000,00грн. (в т.ч. ПДВ 2666,67грн.) з відміткою банку позивач оплатив підряднику ТОВ «Житлово-комунальний союз України» грошові кошти в загальній сумі 30000,00грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 5000,00грн.) з призначенням цих платежів: згідно рахунку №74 від 29.07.2011р. на оплату виконаних робіт за договором №20-Д від 16.06.2011р.

Висновком судової економічної експертизи встановлено, що операція оплати за виконані підрядні роботи відображена проведенням за дебетом рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з кредитом рахунку 31 «Банківські рахунки в національній валюті» в серпні 2011 року - в сумі 14000,00грн. (11666,67грн. без ПДВ) і в вересні 2011 року - в сумі 16000,00грн. (13333,33 грн. без ПДВ), залишок заборгованості підряднику ТОВ «Житлово-комунальний союз України» станом на 30.09.2011р. відображений у сумі 61458,85грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 10243,14грн.).

В податкової звітності з податку на прибуток витрати з придбання у постачальника ТОВ «Житлово-комунальний союз України» послуг з ремонту крівлі на суму 76215,71грн. позивач включив до складу валових витрат за 3 кв. 2011 року.

Таким чином, висновок відповідача щодо завищення в Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3кв. 2011року у рядку 05.1СВ від'ємного значення об'єкту оподаткування є обґрунтованим в частині визначення суми 51215,71грн., в іншій частині висновок відповідача є необґрунтованим.

Стосовно завищення в Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3кв. 2011року від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 43400,00грн. в акті перевірки зазначено, що позивачем у вересні 2011 року демонтовано внутрішньо будинкові мережі центрального опалення та гарячого водопостачання житлового фонду згідно до рішення Армянської міської ради АР Крим від 29.04.2011р. №68 та оприбутковано 27.09.2011р. на склад труби в кількості 21,7т на суму 43400,00грн. Операція від оприбутковування труби від демонтажу в бухгалтерському обліку відображена, а в податковому обліку не відображена. Відповідач вважає, оскільки труба передана на баланс підприємства без оплати, то її вартість повинна бути відображена у складі валового доходу, як дохід від безоплатно отриманих товарів згідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно до п.п.14.1.3 п.14.1 ст. ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Оприбутковані труби б/в у кількості 21700тн не можуть вважатися безоплатно наданим товаром, оскільки договором доручення №1 від 03.08.2011р. довіритель Армянська міська рада АР Крим не надавала позивачу труби, а доручила йому діяти від імені та за рахунок довірителя щодо певних юридичних дій, пов'язаних з демонтажу внутрішньо будинкових мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, з реалізацією металобрухту від нього та придбання матеріалів для утеплення та ремонту підвалів. За договором доручення №1 від 03.08.2011р. Армянська міська рада АР Крим не надавала позивачу труби, за яким не передбачається грошова або інша компенсація їх вартості.

За таких обставин, вартість труби б/в у кількості 21700тн в сумі 43400,00грн. позивач не повинен був відображати у бухгалтерському обліку у складі доходів та не повинен відображати в податковому обліку по рядку 02 або 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3кв.2011 року, оскільки він не є її власником.

Щодо заниження доходу у рядку 02 «Доход від операційної діяльності» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3кв.2011 року на суму 1633,33грн. за операцією отримання з бюджету пільг та субсидій у 3 кв.2011 року, в Акті перевірки зазначено, що позивач у 3 кварталі 2011року фактично отримав з бюджету пільги та субсидій в сумі 61645,66грн., до складу валового доходу включено суму 60012,33 грн., в результаті занижений дохід на суму 1633,33грн.

Відповідно до п.п.135.5.10 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України до інших доходів належать суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.

Перелік доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначений ст.136 цього Кодексу, до якого не включені ані пільги, ані субсидії.

Отже, пільги та субсидії повинні включатися до складу інших доходів, тому позивач повинен був включити до складу інших доходів у 3 кв.2011 року суму 1633,33грн.

Таким чином, висновок відповідача щодо заниження доходу у рядку 02 «Доход від операційної діяльності» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3кв.2011 року на суму 1633,33грн. за операцією отримання з бюджету пільг та субсидій у 3 кв.2011 року є обґрунтованим.

Стосовно заниження податку на прибуток за податковий період 2-3 квартали 2011 року на суму 4,30грн. колегія суддів зазначає, що в акті перевірки, на підставі вищевказаних порушень, відповідач зменшив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2010 рік на суму 26595,00грн., за 1 квартал 2011 року на суму 309872,69грн. і за 2-3 квартали 2011 року на суму 741801,71грн., в результаті чого збільшив податок на прибуток за 2-3 квартали 2011 року на суму 4,30грн.

Відповідач обчислив податок на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011 року в сумі 4,30грн. внаслідок зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування цим податком за 2-3 квартали 2011 року на суму 741801,71грн.

Висновки відповідача про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств позивача за звітні періоди 2010 рік на суму 26595,00грн., за 1 квартал 2011 року на суму 309872,69грн. не підтверджуються документами бухгалтерського і податкового обліку.

За період 2-3 квартали 2011 року із загальної суми 741801,71грн. є обґрунтованими висновки відповідача про заниження позивачем 52849,04грн., у тому числі на суму 51215,71грн. (по витратам житлово-комунальних послуг, які визнаються за касовим методом) та на суму 1633,33грн. (за операцією отримання з бюджету пільг та субсидій), в іншій частині (на суму 688952,67 грн.) суд встановив, що висновки відповідача є необґрунтованими.

З урахуванням від'ємного значення податку на прибуток позивача у розмірі 741783 грн. за період 2-3 квартали 2011 року, відповідач повинен був зменшити від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за цей період на 52849,04грн. і не збільшувати податок на прибуток підприємств та штрафні санкції.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення №0000142310 від 21.03.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежу податок на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності у загальній сумі 6,45грн., в тому числі: за основним платежем 4,3грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2,15грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000152330 від 21.03.2012 колегія суддів зазначає, що вказане рішення прийняте на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення позивачем вимог «Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правлінням Національного Банку України від 15.12.2004р. №637 (п.6, п.7, п.8 висновку Акту перевірки), а саме: п.2.11, п.7.39, п.7.41 - щодо звітування за одержані під звіт готівкові кошти (проведення розрахунків готівкою без надання одержувачем касових та розрахункових документів, що підтверджують сплату покупцем готівкових коштів); п.2.11, п.7.37 - видача відповідній особі готівкових коштів під звіт без звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми; п.2.11, п.7.40 - несвоєчасне повернення виданих під звіт готівкових коштів.

В акті перевірки встановлено, що позивач у порушення п.2.11, п.7.39, п.7.41 «Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правлінням Національного Банку України від 15.12.2004р. №637, в звітуванні за одержані під звіт готівкові кошти - проведення розрахунків готівкою без надання одержувачем касових та розрахункових документів, що підтверджувало би сплату покупцем готівкових коштів (на розрахункових квитанціях відсутні обов'язкові реквізити) у сумі 2449,00 грн.

За зазначені порушення відповідач застосував до позивача згідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436 фінансові санкції у вигляді штрафу в загальній сумі 4411,50 грн., в тому числі за порушення: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів 2449,00грн.; видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт суми 1550,00 усього в сумі 387,50 грн (1550,00 грн. х 25%); перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт суми 6300,00грн усього в сумі 1575,00 грн (6300,00 грн. х 25%).

Ретельно перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що у звітах про використання коштів в загальній сумі 2449,00грн., наданих на відрядження та під звіт, наявні підтвердні та достовірні документи на зазначену суму витрат готівкою.

За таких обставин, висновок відповідача про проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 у справі № 2а-3408/12/0170/7 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 у справі № 2а-3408/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко