Ухвала

від 17.10.2013 по справі 2а-4326/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/42900/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (далі - ТОВ "Яблуневий дар") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області (далі - ДПІ у Городоцькому районі) в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року позов ТОВ "Яблуневий дар" задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Городоцькому районі задоволено. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено ТОВ "Яблуневий дар"у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Яблуневий дар" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року.

ДПІ у Городоцькому районі подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Яблуневий дар".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Городоцькому районі в період з 15.04.2009 року по 17.04.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Яблуневий дар» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року та в період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року. За результатами перевірки складено акт №25/23 32475074 від 17.04.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту по декларації за лютий 2009 року на 237483, 00 грн., чим завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду на 237483, 00 грн.

ДПІ у Городоцькому районі 18.06.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Яблуневий дар» з питань правильності формування податкового кредиту при взаєморозрахунках з ПСП «Розвиток і К» за період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року. За результатами перевірки складено акт №36/23-32475074 від 18.06.2009 року.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту та значення рядка 26 декларації по податку на додану вартість за січень 2009 року на 530362, 00 грн.

ДПІ у Городоцькому районі 19.06.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Яблуневий дар» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року та в період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року. За результатами перевірки складено акт №37/23/32475074 від 19.06.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.7.2, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2009 року на 418121, грн.

На підставі акту перевірки №37/23/32475074 від 19.06.2009 року ДПІ у Городоцькому районі 19.06.2009 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В1» №0000412301/0, яким встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» вимог п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 418121, 00 грн.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року №168/97-ВР визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 1 ст. 9 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 25.05.1995 року, визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ПСП «Розвиток і К» укладено договір купівлі-продажу №01/08/08. Позивачем до податкового кредиту січня 2009 року включено суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПСП «Розвиток і К» у жовтні 2008 року. Всього включено до податкового кредиту за січень 2009 року по взаєморозрахунках з ПСП «Розвиток і К» 530361,97 грн.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою про притягнення як обвинуваченого та постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області доведено, що контрагент позивача ПСП «Розвиток і К», в період 2007-2008 років господарську діяльність по вирощенню сільськогосподарської продукції не здійснював, договорів оренди багаторічних насаджень не укладав, а акумульовані за рахунок не сплати ПДВ кошти, всупереч встановленому Постановою КМУ №271 від 26.02.1999 року «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» порядку перераховувалися службовими особами ПСП «Розвиток і К» на рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності». Зазначеною постановою встановлено, вину керівника ПСП «Розвиток і К» ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 212 КК України та ч.2 ст.366 КК України в умисному ухиленні від сплати податків та службовому підробленні документів, та відповідно до п. б ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року , п.4 ст. 6 та ст. 244 КПК України справу про його обвинувачення закрито.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що жодних об'єктивних доказів виконання договору купівлі-продажу №01/08/08 не має. Оформлення податкових, видаткових накладних, інших письмових доказів є ніщо інше, як фіктивне оформлення операцій, що не здійснювались. Жодних доказів, щодо поставки контрагентом вказаного товару, як-то товаросупровідних документів, інших доказів, що свідчили б про доставку та надходження товару до позивача саме від ПСП «Розвиток і К» не має.

Згідно ст.203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, виявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом , правочин має бути спрямований на не настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що перевіркою встановлено невідповідність документів обліку дійсності, в зв'язку із відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, що свідчить про укладення угоди без мети настання наслідків, а відтак, зазначений вище договір є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Яблуневий дар".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров