Постанова

від 16.10.2013 по справі 809/2592/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа № 809/2592/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представника позивача - Дутки Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтранспарк"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" №000055220, №000054220 від 06.06.2013 р., та податкового повідомлення-рішення форми "В4" №000057220 від 06.06.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західтранспарк" (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" №000055220, №000054220 від 06.06.2013 р., та податкового повідомлення-рішення форми "В4" №000057220 від 06.06.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки відповідачем встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Спецтехнопласт» в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р" №000055220, №000054220 від 06.06.2013 р., згідно з якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 59248,00 грн., та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 54549,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми "В4" №000057220 від 06.06.2013 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 1502,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними, оскільки прийняті на підставі необ'єктивних та необґрунтованих висновків відповідача, з неповним дослідженням всіх обставин, що підтверджують реальність господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентом, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях. В судовому засіданні додатково пояснив, що відсутність у позивача документів на транспортування товару, який придбавався останнім у контрагента ТОВ «Спецтехнопласт», пояснюється тим, що поставки товару (запчастини до вантажних автомобілів) носили поодинокий характер, по мірі потреби, а сам товар був малогабаритним, що виключало необхідність використання вантажного транспорту для доставки такого товару, в протилежному випадку було б, для самого позивача, нерентабельним нести зайві витрати по його доставці, а тому вказаний товар поставлявся частково власним вантажним транспортом, що належить позивачу, який надає послуги по перевезенню вантажів, а також пасажирським маршрутним транспортом, що в даному випадку, було економнішим та вигіднішим для позивача. Факт придбання та подальшої реалізації цього товару підтверджується актами списання та журналами відомостями по рахунку, що були предметом перевірки, проте не взяті до уваги відповідачем. Просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином в порядку, передбаченому ч.3 ст. 150 КАС України, причини неявки суду невідомі (а.с.145). Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях та долучених до матеріалів справи доказів. Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наявність в матеріалах справи письмового заперечення проти адміністративного позову з викладеним обґрунтуванням правової позиції відповідача, а також зважаючи на вже досліджені в попередній судових засіданнях, за участі представника відповідача, матеріали справи та долучені письмові докази, суд дійшов висновку про можливість вирішення даної адміністративної справи без участі відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західтранспарк» (код ЄДРПОУ - 37638161) зареєстроване державним реєстратором Калуської РДА 10.11.2011 року та взяте на податковий облік Калуською ОДПІ 11.11.2011 року за №2636. Платником ПДВ позивача зареєстровано 01.03.2012 року згідно з Свідоцтвом №200028955 та присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 376381609062.

Судом встановлено, що відповідачем, на підставі наказу №399 від 14.05.2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Західтранспарк» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Спецтехнопласт», код за ЄДРПОУ 35963228, за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року, результати якої оформлені Актом від 24.05.2013 року №1366/22-0/37638161 (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено неможливість ТОВ «Західтранспарк» реального здійснення господарських операцій із ТОВ «Спецтехнопласт» в частині придбання товарно-матеріальних цінностей, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах та суперечать законодавчим та нормативним актам, що призвело до заниження позивачем до сплати податку на прибуток на суму 47398,00 грн., заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 43639,00 грн., а також завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2012 року на суму 1502 грн.

Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесено: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06.06.2013 року №000055220, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 59248,00 грн., з яких за основним платежем - 47398,00 грн., за штрафними санкціями - 11850,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06.06.2013 року №000054220, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 54549,00 грн., з яких за основним платежем - 43639,00 грн., за штрафними санкціями - 10910,00 грн.; податкове повідомлення рішення форми «В4» від 06.06.2013 року №000057220, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 1502,00 грн. (а.с.36-39).

За результатами розгляду скарги в порядку адміністративного оскарження винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.23,24,35,40-43).

Як встановлено в судовому засіданні, предметом перевірки було дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по придбанню автозапчастин у ТОВ «Спецтехнопласт» (код ЄДРПОУ 35963228) за період липень-вересень 2012 року.

Так, згідно з Актом перевірки за ІІІ квартал 2012 року штатна чисельність працюючих у позивача становила - 6 осіб. Серед основних видів діяльності, які здійснювало товариство за період серпень - вересень 2012 року за Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД 2010) позивачем надавалися: послуги вантажного автомобільного транспорту (код 49.41); послуги надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код 77.11); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Судом встановлено, що на підставі Договору №4/07/12 купівлі-продажу запасних частин та обладнання від 18 липня 2012 року позивач придбавав у ТОВ «Спецтехнопласт» запасні частини до автомобілів (а.с.45). По кожній господарській операції оформлялася видаткова та податкова накладні (а.с.46-59). Так, за період з 27 липня 2012 року по 28 вересня 2012 року включно позивачем отримано запчастин до автомобілів на загальну суму 270847,14 грн.. Оплата проведена в повному обсязі в безготівковому порядку трьома платіжними дорученнями, а саме: №159 від 31.07.2012 року на суму 109800,00 грн.; №203 від 03.09.2012 року на суму 50405,14 грн.; №247 від 03.10.2012 року на суму 110642,00 грн., що додатково підтверджується виписками з банківських рахунків (а.с.116-118).

В судовому засіданні встановлено, що запчастини, які отримувалися позивачем від ТОВ «Спецтехнопласт» використовувалися останнім для ремонту власних вантажних автомобілів та підтверджується Актом списання №СпТ-000003 від 30 вересня 2012 року та Журналом-ордером і Відомістю по рахунку 10 «Основні засоби» за період з 01.01.2012 року по 30.12.2012 року (а.с.62,63).

Правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за вищенаведеними господарськими операціями по придбанню автомобільних запчастин додатково підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних контрагента позивача - ТОВ «Спецтехнопласт» з липня по вересень 2012 року (а.с.100-111).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року, із змінами та доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За змістом пункту 138.2. статті 138 ПК України для визначення об'єкта оподаткування враховуються витрати, які підтверджені належними первинними документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, а також іншими документами.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6. ст.198 ПК України).

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Встановлені судом обставини та вказані правові норми дають підстави вважати, що позивачем на основі видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ «Спецтехнопласт», платіжних доручень та банківських виписок про повну оплату отриманого товару, підтверджуючих документів про його списання під час ремонту власних ТЗ, правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Натомість, відповідач дійшов висновків, що видаткові, податкові накладні та інші первинні документи містять юридичну «дефектність» та не можуть прийматися до уваги, оскільки виписані ТОВ «Спецтехнопласт», який фактично не є продавцем товарно-матеріальних цінностей, а тому господарські операції, які ними підтверджуються не носять реальний характер.

Свої доводи, викладені в запереченнях відповідач обґрунтовував висновками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва, викладеними в Акті №213/22-6/35963228 від 01.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецтехнопласт» код за ЄДРПОУ 35963228, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період: з 01.01.2012 р. по 31.01.2013 р., а також відсутністю у позивача документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортних накладних).

Вказані доводи відповідача, на думку суду, ґрунтуються на вибірковому та поверхневому дослідженні обставин, що мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що в свою чергу призвело до необґрунтованих висновків відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з Актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецтехнопласт», взятий за основу відповідачем, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва 01.03.2013 року встановила відсутність ТОВ «Спецтехнопласт» за адресою, зазначеною в реєстраційних документах, а саме: 4205, м.Київ, Проспект Оболонський, буд. 36/А квартира 119, та присвоєно стан - «запит на встановлення місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності» (а.с.126-137). Оскільки на момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ «Спецтехнопласт» за адресою, вказаною в реєстраційних документах, не знаходилися, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС ОР ДПС, ЦБД ПДС ДПС, АРМ «Бест-Звіт», ТАХ ДПІ, АРМ «Аудит», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України» внаслідок чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам покупцям за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року. Водночас, тією ж перевіркою встановлено наявність директора та головного бухгалтера - Себало Ю.В., а також згідно даних 1-ДФ за 2012 рік на підприємстві обліковувалося 4 штатних працівника.

З цього приводу суд зазначає, що не знаходження контрагента на момент перевірки - 01.03.2013 року за місцем реєстрації, а відтак не встановлення наявності первинних документів за відповідною адресою, не є доказом на підставі якого можна дійти беззаперечних висновків про безтоварність господарських операцій, що мали місце зокрема в період з 27 липня 2012 року по 28 вересня 2012 року. Вказані обставини можна розглядати виключно в сукупності з іншими належними доказами, які б свідчили про притягнення посадових осіб контрагента позивача до кримінальної відповідальності, підтверджували неможливість реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, відсутністю управлінського та технічного персоналу та відсутності самого економічного змісту такої господарської операції. Проте, всупереч вищенаведеному, такі докази не збиралися ДПІ в Оболонському районі м. Києва, а в суду відсутня та не надавалася інформація щодо їх наявності, на момент розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для донарахування податкових зобов'язань, а також зменшення суми податкового кредиту задекларованого платником податку, відтак вказана обставина не може безпосередньо впливати на правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

Що стосується відсутності у позивача товарно-транспортних накладних для підтвердження транспортування товару (запчастин) слід вказати наступне.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що позивач самостійно надає послуги по перевезенню вантажів третім особам, а тому укладати договір перевезення з окремими перевізниками потреби не було, а оскільки запчастини до автомобілів придбавалися позивачем в невеликій кількості (по мірі потреби) та були малогабаритними, економічно вигідніше та оперативніше в часі для позивача було отримувати товар рейсовим автобусом «Калуш-Київ».

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим у Мін'юсті України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, із змінами та доповненнями, (далі - Правила перевезень), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, а відтак наявність або відсутність товарно-транспортних накладних як підтверджувальних документів не має юридичного значення. Подання товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати автозапчастин, а також подальшого їх застосування під час ремонту власних транспортних засобів не є обов'язковим у зв'язку з тим, що у даному спорі предметом дослідження є правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією з придбання автозапчастин, а не з їх перевезення.

Крім цього, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на вищенаведене, доводи відповідача не спростовують встановлених обставин у справі, а висновки на підставі, яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми "Р" №000055220, №000054220 від 06.06.2013 р., та податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області форми "В4" №000057220 від 06.06.2013р.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтранспарк" (ідентифікаційний код 37638161) сплачений судовий збір в розмірі 1153 (Одна тисяча сто п'ятдесят три гривні) 00 коп., згідно з платіжним дорученням № 613 від 15.08.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 21.10.2013 року.