Постанова

від 22.10.2013 по справі 801/9223/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2013 р. Справа №801/9223/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача-Посипай С.С. довіреність №3085 від 05.09.2013, адміністративну справу

за позовом Євпаторійського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості у сумі 26996,16 грн.,

Обставини справи: Євпаторійський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 26996,16 грн..

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судове засіданні не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно частини 2 статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 (далі по тексту -Закон № 803), статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що позивач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні підпункту 7 пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені частиною 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Згідно зі статті 25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно зі статті 7 Закону № 803 одним з видів забезпечення є допомога по безробіттю.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (частина 1 статті 2 Закону № 803).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 803 застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону, і не підлягає зменшенню.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.

Порядок та підстави надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного встановлені відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року № 916/5137 (далі -Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного (далі - матеріальна допомога у період професійного навчання) застрахованим та незастрахованим особам, визнаним відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" безробітними, які за направленням державної служби зайнятості проходять професійне навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності чи відомчого підпорядкування, та компенсуються витрати на проїзд до місця проходження професійного навчання, якщо воно здійснюється в іншій місцевості, та у зворотному напрямку, а також оплачується проживання в період професійного навчання та у разі необхідності витрати, пов'язані з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства.

Матеріальна допомога у період професійного навчання призначається за умови відвідування безробітним занять без пропусків без поважних причин, що підтверджується відповідним табелем.

Матеріальна допомога у період професійного навчання призначається на підставі особистої заяви безробітного.

Рішення про призначення матеріальної допомоги у період професійного навчання, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заносяться до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний ознайомлюється під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Відповідачем 06.12.2010 було подано заяву до Євпаторійського міського центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій було зазначено про те, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

На підставі наданої заяви відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

08.12.2010 між Євпаторійським міським центром зайнятості та ОСОБА_2 було укладено договір №010510120800340по направленню його на підвищення кваліфікації до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 за професією, спеціальністю, навчальною програмою "Інженер-будівельник" строком на 1,06 міс. (168 годин) з метою подальшого працевлаштування.

01.02.2011 ОСОБА_2 знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням за договором щодо надання дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних на підставі пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних.

06.04.2012 відповідач вдруге звернувся з заявою до Євпаторійського міського центру зайнятості за наданням матеріальної допомоги та соціальним забезпеченням у період безробіття. також надав заяви про відсутність роботи, заробітної плати, пенсії, інших доходів, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. тощо. На підставі наданих заяв відповідачу надано статус безробітного та призначена виплата допомоги у період безробіття.

11.10.2012 на підставі заяви відповідача між Євпаторійським міським центром зайнятості та ОСОБА_2 укладено договір №010512101100214 по направленню його на перепідготовку в Комунальне підприємство Кримське Республіканське підприємство "Навчально-курсовий комбінат житлово-комунального господарства" за професією, спеціальністю, навчальною програмою "оператор котельні" строком навчання з 12.10.2012 по 15.01.2013 з метою подальшого працевлаштування. Відповідачем закінчено навчання та отримано посвідчення №4614 про закінчення навчального закладу.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що до послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що в період перебування на обліку в Євпаторійському міському центрі зайнятості у період з 06.12.2010 по 31.01.2011 та з 13.04.2012 по 10.07.2013 відповідач з 13.06.1996 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що є порушенням частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", про що постановлено акт від 11.07.2013 №42.

Факт надання відповідачем недостовірних відомостей підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.09.2013, в якому зазначено що ОСОБА_2 перебуває в стані припинення з 21.04.2011, відомості про державну реєстрацію припинення відсутні.

На момент подання документів до центру зайнятості відповідачем були подані неправдиві відомості, у зв'язку з чим наявні підстави для повернення незаконно виплачених коштів, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-XII (далі Закон України від 01.03.1991 року №803-XII) (в чинній редакції на момент виникнення правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Отже, особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного.

Таким чином відповідач не мав права отримати статус безробітного, у зв'язку з тим, належить до категорії зайнятого населення.

22.07.2013 відповідачу направлено наказ директора Євпаторійського міського центру зайнятості від 17.07.2013 №63 "Про повернення незаконно отриманного матеріального забезпечення по безробіттю та вартості отриманих соціальних послуг" та вимога про відшкодування коштів у розмірі 26996,16 грн. з повідомленням про необхідність повернути кошти добровільно у 15 денний строк з моменту отримання документів.

Відповідач у порядку, передбаченому статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав доказів сплати заборгованості у розмірі 26996,16 грн.

Відповідно до частини першої статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення заборгованості у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Вказаної думки підтримується Вищий адміністративний суд України в постанові від 24.04.2013 по справі №К/9991/15364/11.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Євпаторійського міського центру зайнятості (97404, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 146; р/р37171001000295 ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708592) заборгованість у сумі 26996,16 грн..

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська