Постанова

від 31.07.2013 по справі 801/6565/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2013 р. (16:00) Справа №801/6565/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мельникової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого підприємства «Кримдизельсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Мале підприємство «Кримдизельсервіс» (далі по тексу позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі по тексту відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.05.2013 року №0004312203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 31814 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 30275 грн., прийнятого відносно МП «Кримдизельсервіс» та податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.05.2013 №0004322203 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 48104 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 24052 грн., прийнятого відносно МП «Кримдизельсервіс».

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, по правовідносинам з сумнівними контрагентами, що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій. Позивач зазначає, що укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а вказаний висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представники позивача Лазарєв К.Є., Баришева О.Г. та Слукін С.М. позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є територіальним органом виконавчої влади, яка реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.7 п. 1 ст. 3 КАС України.

Тобто, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивач Мале підприємство «Кримдизельсервіс» є юридичною особою, ідентифікаційний код 16322987, зареєстрований у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 04.04.2013 року тривалістю 5 робочих днів проведено позапланову документальну невиїзну перевірку МП «Кримдизельсервіс» з питань достовірності формування податкового кредиту за квітень, травень, червень 2012 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Олімп-Пром» (ЄДРПОУ - 37517265) у вересні, жовтні 2011 року, ПП «Градстройінвест - СВ» (ЄДРПОУК 34555182) у квітні 2012 року та ПП «Островок» (ЄДРПОУ 318489006) у жовтні 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 квітня 2013 року №2296/22-3/16322987 (далі - акт) (а.с.11-21).

За висновками вказаного акту встановлено порушення позивачем:

- п.п.14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п.п.138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податку на прибуток за 3,4 кв. 2011 року та 2 кв. 2012 року на загальну суму 31814 грн.;

- п.п.14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення сум податкового кредиту в розмірі 48104 грн., за вересень 2011 року - 22400 грн., жовтень 2011 року - 10300 грн., квітень 2012 року - 6084 грн., жовтень 2013 року - 9320 грн.

Так, актом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест - СВ», ПП «Островок».

Відповідно зазначеного акта перевірки, з урахуванням отриманої податкової інформації про відсутність ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест - СВ», ПП «Островок» за юридичною адресою, відсутність інформації про фактичне місцезнаходження підприємства та його посадових осіб, операції ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест - СВ», ПП «Островок» з контрагентами-покупцями не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, наслідком діяльності є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. За таких підстав неможливо підтвердити придбання ММ «Кримдизельсервіс» товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест - СВ», ПП «Островок» та прийняти до обліку первинні документи, які неправомірно складені ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест - СВ», ПП «Островок».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0004312203 від 16 травня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 34841 грн., у тому числі 31814 грн. за основним платежем та 3027 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0004322203 від 16 травня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 72156 грн., у тому числі 48104 грн. за основним платежем та 24052 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8,9).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в ході проведеної перевірки МП «Кримдизельсервіс» було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість у вересні жовтні 2011 року та у квітні 2012 року і жовтні 2012 року.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем перевірялось питання достовірності визначення показників податкової звітності за липень 2011 року, то у даному випадку підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, яким встановлено порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств (далі по тексту ПК України).

У відповідності з нормами п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає при здійсненні операцій по придбанню або виготовленню товарів та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 192 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.

Відповідно до п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, визначення валових витрат, формування податкового кредиту повинно здійснюватися на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Отже, зі змісту норм ПК України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Як зазначалося вище, в період, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест - СВ», ПП «Островок», які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест - СВ», ПП «Островок».

Так, між ТОВ «Олімп-Пром» (постачальник) та МП «Кримдизельсервіс» (замовник) було укладено договір постачання №220801 від 22 серпня 2011 року, за яким постачальник зобов'язується передати замовникові автофургон промтоварний АПФ - 43114 (КамАЗ) за ціною 60000 грн., у т.ч. ПДВ, у кількості 1 (одна) шт., далі товар, а замовник прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору (а.с.148).

02 вересня 2011 року ТОВ «Олімп-Пром» здійснило поставку товару на адресу позивача на загальну суму 60000 грн., у т.ч. ПДВ 10000 грн., що підтверджується видатковою накладною №020901 від 02 вересня 2011 року та податковою накладною №14 від 02 вересня 2011 року(а.с.152,156).

02 вересня 2011 року між ТОВ «Олімп-Пром» (постачальник) та МП «Кримдизельсервіс» (замовник) було укладено договір постачання №020902, за яким постачальник зобов'язується передати замовникові автофургон промтоварний АПФ - 43114-1015 за ціною 74400 грн., у т.ч. ПДВ, у кількості 1 (одна) шт., далі товар, а замовник прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. (а.с.149).

14 вересня 2011 року на виконання вказаного договору ТОВ «Олімп-Пром» здійснило поставку товару на адресу позивача на загальну суму 74400 грн. у т.ч. ПДВ 12400, що підтверджується видатковою накладною №РН-140902 від 14 вересня 2011 року та податковою накладною №77 від 14 вересня 2011 року (а.с.153,155).

12 жовтня 2011 року між ТОВ «Олімп-Пром» (постачальник) та МП «Кримдизельсервіс» (замовник) було укладено договір постачання №121003, за яким постачальник зобов'язується передати замовникові автофургон промтоварний АФП - 3309 за ціною 267 грн., у т.ч. ПДВ, у кількості 1 (одна) шт., та автофургон вахтовий АФБ-3309 за ціною 35100 грн., у т.ч. ПДВ, у кількості 1 (одна) шт. далі товар, а замовник прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Загальна сума договору складає 61800 грн. (а.с.150).

24 жовтня 2011 року на виконання вказаного договору ТОВ «Олімп-Пром» здійснило поставку товару на адресу позивача на загальну суму 61800 грн. у т.ч. ПДВ 10300, що підтверджується видатковою накладною №РН-241002 від 24 жовтня 2011 року та податковою накладною №82 від 24 жовтня 2011 року (а.с.151,154).

Оплата позивачем придбаного у ТОВ «Олімп-Пром» товару підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.142,144,146).

26 березня 2012 року між ПП «Градстройінвест-СВ» (постачальник) та МП «Кримдизельсервіс» (замовник) укладено договір постачання товару №280302, за яким продавець зобов'язався поставляти покупцеві товари в асортименті, кількості і за ціною, згідно заявки покупця, узгодженої сторонами за допомогою факсимільній або електронній формі, або в усній формі, а покупець прийняти і сплатити його на умовах цього договору. Орієнтована сума договору складає 150000 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.47).

На виконання вказаного договору 02 квітня 2012 року ПП «Градстройінвест-СВ» здійснило поставку товару на адресу позивача на загальну суму 36502,06 грн. у т.ч. ПДВ 6083,68, що підтверджується видатковою накладною №02 від 02 квітня 2012 року та податковою накладною №2 від 02 квітня 2012 року (а.с.43,45).

Оплата позивачем придбаного у ПП «Градстройінвест-СВ» товару підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.46).

05 жовтня 2012 року між ПП «Островок» (постачальник) та МП «Кримдизельсервіс» (замовник) укладено договір поставки№10-8, за яким постачальник зобов'язався передати покупцеві замовникові автофургон промтоварний АФ-4326 за ціною 55920 грн. у т.ч. ПДВ, у кількості 1 (одна) шт., далі товар, а замовник прийняти і сплатити товар на умовах цього договору (а.с.183).

На виконання вказаного договору 16 жовтня 2012 року ПП «Островок» здійснило поставку товару на адресу позивача на загальну суму 55920 грн. у т.ч. ПДВ 9320 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-161001 від 16 жовтня 2012 року та податковою накладною №31 від 16 жовтня 2012 року (а.с.180,181).

Оплата позивачем придбаного у ПП «Островок» товару підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с.182).

Право позивача на формування податкового кредиту за вказані періоди по вказаним господарській операціям з ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест-СВ» та ПП «Островок» підтверджується наявними в матеріалах справи вищенаведеними податковими накладними виписаними вказаними контрагентами позивача.

Також, наданими позивачем доказами підтверджується факт використання позивачем у своїй господарської діяльності придбаних товарів у вищевказаних контрагентів.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест-СВ» та ПП «Островок», які були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочин, укладений між позивачем та вищезазначеними контрагентами має ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест-СВ» та ПП «Островок», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест-СВ» та ПП «Островок» є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлені актами.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

На підставі наведеного суд вважає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з ТОВ «Олімп-Пром», ПП «Градстройінвест-СВ» та ПП «Островок», а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентами позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Застосування санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 16.05.2013 року №0004312203 та №0004322203 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1069,97 грн. (а.с.2).

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 31 липня 2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 05 серпня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004312203 від 16 травня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 31814 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 3027 грн., прийняте відносно Малого підприємства «Кримдизельсервіс».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004312203 від 16 травня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 48104 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 24052 грн., прийняте відносно Малого підприємства «Кримдизельсервіс».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства «Кримдизельсервіс» судовий збір у розмірі 1069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) грн. 97 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет