Постанова

від 15.10.2013 по справі 809/2308/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа № 809/2308/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представників позивача - Кеди С.Я., Яворського В.Ю.,

представника відповідача - Саранчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Компанія ВІТ"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072201 від 17.07.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія ВІТ" (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072201 від 17.07.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із ТзОВ «Лідерком» (ідн. код 35197074) за грудень 2011 року зроблені протиправні висновки, а саме: що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «Лідерком»; операція між цими суб'єктами підприємницької діяльності на суму 64800,00 не спрямована на реальне настання правових наслідків, чим порушено положення Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 10800,00 грн., що в свою чергу слугувало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. З врахуванням того, що всі первинні документи присутні та підтверджують реальність господарської операції з ТзОВ «Лідерком», просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомленні-рішення № 0000072201 від 17.07.2013 року.

Представники позивача вимоги, викладені в адміністративному позові підтримали повністю, зокрема вказали, що господарська операція між позивачем та ТзОВ «Лідерком», а саме: надання позивачу консультаційної послуги по бухгалтерському та податковому обліку носила реальний характер, що підтверджується всіма необхідними первинними документами, зокрема, результатом роботи у вигляді звіту-аналізу щодо фінансово-господарської діяльності позивача. Крім цього, позивачем проведена оплата за надану послугу в повному обсязі, згідно з платіжним дорученням №939 від 14.02.2012 року. Що стосується директора ТзОВ «Лідерком», то на час підписання документів, які підтверджують надання консультацій по веденню бухгалтерського, податкового обліку та складання звіту-аналізу, останній знаходився в м.Коломия, згідно з квитанціями про оплату проживання в готелі та довідки, що додатково підтверджують реальність здійснення господарської операції. Також зазначили, що можливі порушення податкового законодавства контрагентом позивача ніяким чином не можуть впливати та породжувати відповідальність для самого позивача. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, наведених в письмовому запереченні, зокрема вказала, що посадова особа, яка підписувала первинні документи - ОСОБА_4 за грошову винагороду погодився взяти участь у реєстрації фіктивних підприємств, в тому числі і ТзОВ «Лідерком», яке фактично господарської діяльності не здійснювало та послуг не надавало, а тому господарські правовідносини між позивачем та ТзОВ «Лідерком» здійснені тільки задля надання податкової вигоди позивачу, шляхом завищення суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні, ніби то, наданої послуги. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, отримані в процесі збирання доказів, судом встановлено наступне.

Юридична особа - Приватне підприємство «Компанія ВІТ» зареєстроване 24.01.2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі №11211020000001081, взяте на податковий облік Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією 25.01.2008 р., за №6. Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями (надалі також - ПК України), позивач є платником податків та зборів, зареєстрований платником ПДВ - 06.02.2008 року.

Відповідачем з 26.06.2013 року по 03.07.2013 року проводилася позапланова невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Компанія ВІТ» (ідн. код - 35547551) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерком» (ідн. код - 35197074), їх реальності та повноти відображення за грудень 2011 року, результати якої оформлені актом №32/22-01/35547551 від 04.07.2013 року (а.с.12-24).

Так, згідно із висновками Акту перевірки позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «Лідерком» у грудні 2011 року на загальну суму 64800,00 грн., чим порушено вимоги ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог щодо чинності правочину. Операція між ТзОВ «Лідерком» та ПП «Компанія ВІТ» на загальну суму 64800,00 грн., не спрямована на реальне настання правових наслідків. Також, встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого, в поданій декларації за грудень 2011 року позивачем завищено податковий кредит на 10800,00 грн., та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 10800,00 грн.

На підставі вищенаведених висновків відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.07.2013 року №0000072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 16200 грн., з яких - 10800 грн., за основним платежем та 5400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 17.07.2013 року №0000072201, позивач звернувся в суд з проханням визнати його нечинним та скасувати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем першочергово зазначалося, що відповідачем протиправно зроблено висновок щодо нікчемності правочину укладеного позивачем з ТзОВ «Лідерком», та в обґрунтування позиції наведено норми Цивільного законодавства, що вказують на потребу, в такому випадку, визнавати правочин недійсним в судовому порядку.

З даного приводу, суд погоджується з позицією позивача про відсутність у відповідача законних підстав для висновків, що правочини, укладені між позивачем та ТзОВ "Лідерком" порушують публічний порядок та мають ознаки фіктивності, а отже вважаються нікчемними, однак враховуючи принцип диспозитивності адміністративного процесу, водночас зазначає, що акт перевірки чи дії по його складанню не є предметом оскарження в даній адміністративній справі, відтак акт перевірки є результатом роботи відповідної посадової особи Міністерства доходів і зборів України, в якому викладені висновки даного працівника на підставі документів, наданих до перевірки. Сам по собі Акт перевірки лише констатує порушення, що були виявленні в процесі проведення перевірки чи виявляє ознаки порушень податкового чи іншого законодавства України.

В свою чергу, на підставі зібраних доказів та встановлених обставин у даній справі, враховуючи предмет позову, обов'язком для суду є підтвердження чи спростування висновків перевіряючих на предмет товарності господарських операцій, відображених в представлених позивачем первинних документах, тобто встановити ознаки реальності господарських операцій чи їх відсутності.

Судом встановлено, що в грудні 2011 року позивач отримав від ТзОВ «Лідерком» (ідн. код - 35197074) консультаційні послуги по бухгалтерському та податковому обліку діяльності підприємства. Реальність надання цієї послуги позивач обґрунтовує відповідними документами, а саме: договором про надання послуг №125 від 01.12.2011 року, який підписаний ОСОБА_4 та скріплений печаткою виконавця (а.с.29-30), актом здачі-приймання робіт №РН-12-1525 від 15.12.2011 року, за яким замовник - приватне підприємство «Компанія ВІТ», з одного боку та виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідерком» в особі ОСОБА_4 склали цей акт про те, що виконавцем надані послуги по бухгалтерському та податковому обліку діяльності підприємства, а замовником оплачено послугу в сумі 64800 грн. з ПДВ (а.с.26), податковою накладною №460 від 15.12.2011 року, підписаною ОСОБА_4 на суму 64800 грн. з ПДВ (а.с.27), та платіжним дорученням №939 від 14.02.2012 року на суму 64800 грн., як доказ оплати наданої послуги (а.с.28).

Доказом реального надання даної послуги, за твердженням позивача, також слугує звіт-аналіз щодо фінансово-господарської діяльності ПП «Компанія ВІТ» станом на 01.12.2011 року (а.с.56-83), який підписаний директором ТзОВ «Лідерком» ОСОБА_4

З цього приводу слід зазначити, що вказаний звіт-аналіз, згідно з показами свідка - ревізора-інспектора ОСОБА_5, ні до перевірки, ні під час перевірки позивачем не подавався.

Відповідно до пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи, що аргументованих пояснень з приводу ненадання до перевірки звіту-аналізу, представниками позивача в судовому засіданні не надано, суд керуючись вищенаведеними приписами статті 44 ПК України дійшов висновку про його відсутність, станом на момент перевірки та оформлення її результатів, а тому не може прийматися судом як доказ на підтвердження товарності господарської операції.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення, що ОСОБА_4, в момент підписання всіх первинних документів, перебував в м. Коломиї та проживав в готелі «Монарх», що за адресою Коломийський район, с. Корнич, вул. Чернівецька, 2 та в готелі «Коломия», що за адресою м. Коломия, вул. Чорновола, 26. Проте, при виконанні вимог суду щодо надання підтверджуючих документів на проживання у вищевказаних готелях, в наступному судовому засіданні змінив пояснення, вказавши, що помилився й насправді директор ТзОВ «Лідерком» проживав в готельному комплексі «Вербіж» у відповідності до довідки №01/09 (а.с.115) та квитанцій №0242875 та №0242874 (а.с.113-114). В свою чергу, відповідач надав суду докази, що громадянин ОСОБА_4, не проживав у вищевказаних готелях (а.с.116-119).

З огляду на вищенаведене, в суду виникли сумніви з приводу належності доказів, поданих позивачем на підтвердження перебування ОСОБА_4, в місті Коломия в момент підписання первинних документів, оскільки дані доводи за своїм змістом та поясненнями представника позивача є суперечливими, а відтак й не можуть прийматися судом як додаткова інформація для підтвердження факту реальності здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Лідерком» (ідн. код 35197074) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року, висновками якого стало порушення ст. ст. 187, 198 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року на суму 19608936,25 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з вересня 2011 по лютий 2012 року на суму 19637528,25 грн. Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Лідерком» здійснював діяльність спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі й позивачу, а укладені правочини відображені тільки на первинних документах не носили реального характеру.

Вищенаведеним актом також встановлено, що на момент проведення перевірки, стан платника податків ТзОВ «Лідерком» (ідн. код 35197074) - припинено, проте не знято з податкового обліку.

Від ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в м. Києві отримано інформацію у вигляді протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_4 від 26.07.2012 р., який у періоді, що перевірявся, являвся директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Лідерком» (ідн. код 35197074), в одній особі (а.с.170-173).

Відповідно до протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_4 судом встановлено, що ОСОБА_4, за грошову винагороду погодився взяти участь у реєстрації фіктивних підприємств, в тому числі і ТОВ «Лідерком» (ідн. код 35197074), перебуваючи директором ТОВ «Лідерком» фінансово-господарської діяльності від імені товариства не здійснював, печатки товариства не отримував та нею не користувався, будь-яких бухгалтерських документів чи документів податкової звітності не підписував, послуг, товарів нікому не постачав та не від кого не отримував.

Таким чином, невстановлені особи використовували ТОВ «Лідерком» (ідн. код 35197074) з метою прикриття незаконної діяльності.

З урахуванням вищенаведеної інформації щодо непричетності гр. ОСОБА_4 до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лідерком» (ідн. код 35197074), метою даного підприємства було здійснення протиправної діяльності спрямованої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України № 2755-VI, від 02.12.2010 року, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються приписи Податкового кодексу України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, із змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із змісту частини другої статті 9 цього Закону вбачається, що первинні та зведені облікові документи серед обов'язкових реквізитів повинні містити посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вимоги щодо оформлення податкових накладних врегульовані чинним наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 01.11.2011 року № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р., за №1333/20071 (надалі - Порядок).

Так, за змістом пункту 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 16 Порядку усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивач формував податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит за операцією оформленою з ТзОВ «Лідерком» на підставі податкової накладної та інших первинних документів, які підписані особою, яка заперечує свою участь у діяльності цього товариства, отже, виписані від його імені податкова накладна та інші первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а сама господарська операція має всі ознаки безтоварної та не відповідає дійсному економічному змісту.

Таким чином, віднесення позивачем відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-421а11.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За наведених підстав та вказаних правових норм, доводи позивача не спростовують встановлених судом обставин, підтверджених належними доказами, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 21.10.2013 року.