Ухвала

від 09.07.2015 по справі 809/2308/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 876/13622/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія ВІТ" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Компанія ВІТ" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ПП "Компанія ВІТ" 26.07.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 року №0000072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 16200 грн., з яких - 10800 грн., за основним платежем та 5400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП "Компанія ВІТ" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. зазначає, що господарська операція між позивачем та ТОВ В«ЛідеркомВ» , а саме: надання позивачу консультаційної послуги по бухгалтерському та податковому обліку носила реальний характер, що підтверджується всіма необхідними первинними документами, зокрема, результатом роботи у вигляді звіту-аналізу щодо фінансово-господарської діяльності позивача. Крім цього, позивачем проведена оплата за надану послугу в повному обсязі, згідно з платіжним дорученням №939 від 14.02.2012 року.

Що стосується директора ТОВ В«ЛідеркомВ» , то на час підписання документів, які підтверджують надання консультацій по веденню бухгалтерського, податкового обліку та складання звіту-аналізу, останній знаходився в м.Коломия, згідно з квитанціями про оплату проживання в готелі та довідки, що додатково підтверджують реальність здійснення господарської операції. Також зазначили, що можливі порушення податкового законодавства контрагентом позивача ніяким чином не можуть впливати та породжувати відповідальність для самого позивача.

Представник відповідача подав клопотання з проханням розглядати справу без його участі, представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП В«Компанія ВІТВ» зареєстроване 24.01.2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі №11211020000001081, взяте на податковий облік Коломийською ОДПІ 25.01.2008 р., за №6. Відповідно до ст.15 Податкового кодексу України, позивач є платником податків та зборів, зареєстрований платником ПДВ - 06.02.2008 року.

Відповідачем з 26.06.2013 року по 03.07.2013 року проводилася позапланова невиїзна документальна перевірка ПП В«Компанія ВІТВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ В«ЛідеркомВ» , їх реальності та повноти відображення за грудень 2011 року, результати якої оформлені актом №32/22-01/35547551 від 04.07.2013 року (а.с.12-24).

Так, згідно із висновками ОСОБА_1 перевірки позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ В«ЛідеркомВ» у грудні 2011 року на загальну суму 64800,00 грн., чим порушено вимоги ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог щодо чинності правочину. Операція між ТОВ В«ЛідеркомВ» та ПП В«Компанія ВІТВ» на загальну суму 64800,00 грн., не спрямована на реальне настання правових наслідків. Також, встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого, в поданій декларації за грудень 2011 року позивачем завищено податковий кредит на 10800,00 грн., та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 10800,00 грн.

На підставі вищенаведених висновків відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» від 17.07.2013 року №0000072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 16200 грн., з яких - 10800 грн., за основним платежем та 5400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач формував податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит за операцією оформленою з ТОВ В«ЛідеркомВ» на підставі податкової накладної та інших первинних документів, які підписані особою, яка заперечує свою участь у діяльності цього товариства, отже, виписані від його імені податкова накладна та інші первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а сама господарська операція має всі ознаки безтоварної та не відповідає дійсному економічному змісту. Таким чином, віднесення позивачем відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

На думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову, так як матеріалами справи підтверджено, що метою ТОВ В«ЛідеркомВ» , контрагентом якого був позивач, було здійснення протиправної діяльності спрямованої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізацію коштів, а тому операції здійснені між ТОВ В«ЛідеркомВ» та ПП В«Компанія ВІТВ» , не спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідно позивачем безпідставно завищено податковий кредит та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

14 травня 2015 року відповідачем, а саме його правонаступником - Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області подано до суду апеляційної інстанції клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін, яке мотивоване тим, що в процесі судового розгляду справи платником податків відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» подано заяву про досягнення податкового компромісу.

ПП В«Компанія ВІТВ» сплачено суму податкового зобов'язання, що визначено податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2013 року №0000072201 у розмірах встановлених законодавством.

Враховуючи подане клопотання колегія суддів вважає за належне зазначити наступне.

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.136 КАС України сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду.

Пунктом 11-2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» КАС України передбачено, що підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9.2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно п.8 підрозділу 9.2 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Як видно з матеріалів справи Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області розглянуто заяву ПП В«Компанія ВІТВ» від 23.04.2015 року №000011/09-07-22/35547551 про намір досягнення податкового компромісу, визначеного Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у разі застосування податкового компромісу» по податковому повідомленні-рішенні форми В«РВ» від 17.07.2013 року №0000072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 16200 грн., з яких - 10800 грн., за основним платежем та 5400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями.

Кримінальне провадження по даному підприємству відсутнє.

Дане податкове повідомлення-рішення є не узгодженими, а також відповідає критеріям, встановленим Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у разі застосування податкового компромісу».

На виконання п.2 Підрозділу 92 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання ТОВ «Овація» з податку на прибуток та з податку на додану вартість сплачується в розмірі 5% від загальної суми заниження податкового зобов'язання, при цьому 95% суми заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість вважається погашеною, штрафні санкції не нараховуються, пеня не застосовується.

Загальна сума податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, щодо яких застосовується податковий компроміс по податку на додану вартість 16 200,00 грн., в тому числі основного платежу 10 800,00 грн., штрафної санкції 5 400,00 грн.

Загальна сума податкових зобов'язань, що підлягає сплаті платником податків для досягнення податкового компромісу (5%) по податку на додану вартість 540,00 грн.

Згідно п.8 Підрозділу 92 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято рішення №2378/10/09-07-22-00/622 від 23.04.2015 року «Про погодження застосування податкового компромісу» яким досягнуто податкового компромісу.

Відповідно до ст.194 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторонни можуть примиритися у будь який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватись лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Частиною 3 статті 113 КАС України передбачено, що у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Згідно ч.2 ст.203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

З огляду на викладене вище, враховуючи факт досягнення сторонами примирення, колегія суддів вважає, що постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року слід визнати нечинною і провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст. 157 ч.1 п.3, 160, 195, 197, 198 п.5, 203 ч.2, 205 ч.1 п.5, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія ВІТ" задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року визнати нечинною і провадження у справі №809/2308/13-а закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.В. Ніколін

ОСОБА_1