Постанова

від 15.10.2013 по справі 806/5464/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5464/13-a

категорія 8.2.6

15 жовтня 2013 р. м. Житомир

час прийняття: 16 год 25 хв.

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

за участі секретаря Коваля О.В.,

за участі представників позивача Кулик Т.Б., Шапіро Г.А.,

за участі представника відповідача Самохвала А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (Олевське відділення) про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.07.2013 №№0000362200,0000372200,

встановив:

1 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" (далі - ТОВ "Промбудспортіндустрія") звернулося до суду з позовом до Олевського відділення Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Лугинська ОДПІ) в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17 липня 2013 року:

- № 0000362200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 17787,00 грн;

- № 0000372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15467,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3867,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття вказаних рішень стали отримані від Васильківської ОДПІ Київської області дані про невстановлення у січні 2013 року місцезнаходження контрагента ПП "Стройторг-Т". Зазначені дані не можуть створювати для підприємства жодних негативних наслідків, так як господарські операції мали місце в 2011 році, їх відповідність чинному законодавству не ставилася під сумнів під час проведення планових документальних перевірок позивача, а чинний Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Отже, висновки контролюючого органу зроблені при проведенні перевірки позивача щодо порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є неправомірними та такими, що не відповідають обставинам справи, а отже й спірні податкові повідомлення - рішення винесені на їх підставі є незаконними та підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що проведеною контролюючим органом у червні - липні 2013 року перевіркою за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 встановлено, що придбання позивачем продукції - заготовки для піддонів у Приватного підприємства "Стройторг - Т" (далі - ПП "Стройторг - Т") мають ознаки "безтоварних", оскільки згідно акту перевірки Васильківської ОДПІ Київської області від 23.01.2013 «ПП Стройторг -Т» не знаходиться за юридичною адресою. ПП "Стройторг -Т" не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, документів щодо транспортування, складування товарів, актів виконаних робіт чи надання послуг, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення зазначених операцій. Тобто, фактичне перевезення товару документально не підтверджене. Таким чином, господарські операції між ПП "Стройторг - Т" та позивачем не містять у своїй суті реальних економічних або інших причин, систематичного придбання та продажу товарів. Враховуючи викладене позивачем було неправомірно включено суми витрат в сумі 77334,00 грн до рядку 05 декларації за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 та неправомірно сформовано податковий кредит у грудні 2011 року в сумі 15466,74 грн. Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення є правомірними.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 25.06.2013 по 02.07.2013 працівниками Лугинської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Стройторг -Т" за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки працівниками контролюючого органу складено акт перевірки від 09.07.2013 № 57/22-16/13580039 (а.с. 9-29) в якому зроблено наступні висновки про порушення ТОВ "Промбудспортіндустрія":

- п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств на суму 17787,00 грн за 4 квартал 2011 року;

- п.198.2, п.198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 по взаємовідносинах з ПП "Стройтогрг - Т" в сумі 15467,00 грн за грудень 2011 року.

В згаданому акті вказано, що за перевіряємий період встановлено факт придбання TOB "Промбудспортіндустрія" продукції (заготовки для піддонів) у контрагента ПП "Стройторг-Т", які мають ознаки "безтоварних", оскільки згідно акту перевірки №185/22-03/36586596 від 23.01.2013 Васильківської ОДПІ Київської області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Стройторг-Т" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків та зборів при взаємовідносинах з платниками податків за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 та при взаємовідносинах з TOB "Сімкард" (код ЄДРПОУ 37508561) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011» ПП "Стройторг-Т" не знаходиться за юридичною та фактичною адресою. ПП "СТРОЙТОРГ-Т" не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в т.ч.: головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків № 311 "Поточні рахунки у національній валюті", 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 70 "Доходи від реалізації", 641 Розрахунки по податкам", 643 "Податкові зобов'язання", 681 "Розрахунки по авансам отриманим", податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо. ПП "Стройторг-Т" до перевірки не надано копій відповідних документів відносно транспортування, складування товарів, актів виконаних робіт чи надання послуг, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення даної операції. Тобто, фактичне підтвердження перевезення товару (надання послуг) документально не підтверджено. Договори оренди приміщень та земельних ділянок до перевірки не надавалися. Таким чином, господарські операції між ПП "Стройтог-Т" та підприємствами-покупцями не містять у суті своїй реальних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (надання послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

На підставі наведеного акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові - повідомлення рішення від 17 липня 2013 року:

- № 0000362200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 17787,00 грн (а.с.30);

- № 0000372200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15467,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3867,00 грн (а.с. 31).

Суд не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на таке.

02.12.2011 між позивачем (покупець) та ПП "Стройторг-Т" (постачальник) укладено договір постачання товару № 10/2, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є заготовка для піддонів по ціні 666,67 грн за 1 куб.м. Сума договору становить 92800,46 грн. (а.с.32).

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджують видаткова накладна №1582 від 02.12.2011, податкова накладна №19 від 02.12.2011, рахунок фактура №С-00001974 від 02.12.2011 та товарно-транспортні накладні №1 від 02.12.2011, №2 від 05.12.2011, №3 від 07.12.2012 (а.с.33-38).

Підпунктом 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV (далі - Закон N 996-XІV) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Закон N 996-XІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону N 996-XIV підприємству дозволено самостійно встановити і форму бухгалтерського обліку, і правила документообігу, при цьому вимога є лише щоб всі операції відображалися в обліку на підставі первинних документів. Сама ж форма первинних документів може розроблятися підприємством самостійно з дотриманням наявності обов'язкових реквізитів відповідно до ч.2 ст.9 цього Закону: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи видаткова та податкова накладні, рахунок-фактура та товарно - транспортні накладні, в силу Закону N 996-XІV, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що зазначені первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Отже, суд робить висновок, що твердження податкового органу про заниження суми податку на прибуток в четвертому кварталі 2011 року на суму 17787,00 грн є безпідставними, як наслідок податкове повідомлення - рішення № 0000362200 є таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг…

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ПК).

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів визначив суму податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 15467,00 грн. В акті перевірки не зазначено, що податкові накладні оформлені всупереч вимогам, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства.

Щодо доводів відповідача про безтоварність операцій зроблених на підставі інформації, що в січні 2013 року контрагент за згаданим раніше договором не знаходиться за юридичною адресою, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС" АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Узагальнюючи наведене суд вважає, що правомірність грошового зобов'язання з податку на додану вартість не підтверджується матеріалами справи, отже є визначеним неправомірно.

Щодо нарахування у спірному податковому повідомленні-рішенні №0000372200 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3867,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 123.1 ПК у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки в судовому засіданні з'ясовано, що позивачем вірно визначено суму податку на додану вартість у грудні 2011 року, то суд дійшов висновку, що контролюючим органом було неправомірно застосовано також вказані штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання нечинними та скасування спірних податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 КАС, суд, -

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.07.2013 №№0000362200,0000372200, винесені Олевським відділенням Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" судовий збір у розмірі 371 (триста сімдесят одна) грн 21 коп.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Єфіменко О.В.