Постанова

від 21.10.2013 по справі 816/5712/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5712/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі судового засідання - Лисака С.В.,

за участю:

представника позивача - Шулік О.Й.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Абіллон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2013 року Приватне підприємство "Абіллон" (далі - позивач; ПП "Абіллон") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.09.2013 року № 0005281501/369, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32 060,00 грн, в тому числі 25 648,00 грн - за основним платежем, 6 412,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Радіалгруп" (надалі - ТОВ "Радіалгруп"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказаний контрагент на момент здійснення господарської операції був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебував на податковому обліку, позивачем було отримано відповідний товар згідно умов договору купівлі-продажу, що в подальшому використаний у господарській діяльності, шляхом реалізації іншим контрагентам. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин ТОВ "Радіалгруп". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції в частині відсутності підтвердження факту транспортування товару від постачальника до покупця. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство "Абіллон" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.04.2008 року, ідентифікаційний код 35869254, номер запису 1 585 102 0000 006258, свідоцтво серії А00 № 683576, а також перебуває на податковому обліку у відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписки про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про взяття на облік платника податків (а.с. 44-46).

У період з 31.07.2013 року по 06.08.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Абіллон" по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по декларації з ПДВ за травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 13.08.2013 року № 1064/16-03-15-01/35869254 (а.с. 8-21), в якому відображено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму ПДВ 25648,00 грн про обсяги придбання та податковий кредит - не є дійсними, та як наслідок зменшується податковий кредит на суму ПДВ - 25648,00 грн, та збільшується сума, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 25 648,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2013 року № 0005281501/369, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32 060,00 грн, в тому числі 25 648,00 грн - за основним платежем, 6 412,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 26).

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 06.09.2013 року № 0005281501/369, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, а також факт сплати платником податку у звітному податковому періоді відповідних сум податку .

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частин першої та третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Радіалгруп" (по тексту договору - Продавець) було укладено договір від 18.05.2012 року № 18/12, відповідно до умов якого цей договір регулює загальні умови здійснення між сторонами угод на поставку Товару Покупцеві, а також права, обов'язки і відповідальність Сторін за угодами, укладеними відповідно до положень цього Договору. Даний Договір не може тлумачитись без документів, що підтверджують проведення операції, а документи, що підтверджують здійснення угоди, не можуть тлумачитись без даного Договору (а.с. 55-57).

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту була податкова накладна, видана ТОВ "Радіалгруп", а саме: від 20.05.2012 року №52 (а.с.61).

Зазначена податкова накладна підписана та скріплена печаткою ТОВ "Радіалгруп", яке мало статус платника ПДВ, що не заперечується відповідачем.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів:

- специфікації на поставку товару - додаток №1 до вищевказаного договору, відповідно до якого визначено найменування товару та їх загальна вартість, а саме: бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 загальної вартістю 153888,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 25648,00 грн (а.с.58);

- замовлення на поставку продукції згідно договору №18/12 від 18.05.2012 року (а.с.59);

- рахунок № 43 від 18.05.2012 року (а.с.60);

- товаро-транспортна накладна № 52 від 20.05.2012 року (а.с.62).

На підтвердження здійснення позивачем оплати отриманих від ТОВ "Радіалгруп" послуг, позивачем надано звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку 26001060307361 ПП "Абіллон" за травень 2012 року та платіжні доручення № 209 від 18.05.2012 року, № 210 від 21.05.2012 року щодо оплати купленого у спірного контрагенту товару (а.с. 63-66).

Судом встановлено, що товар, отриманий позивачем від спірного контрагента використаний в межах господарської діяльності, а саме у подальшому реалізовані ТОВ "Котовський асфальтовий завод", що підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (а.с. 67-75, 95-96).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформленої податкової накладної ТОВ "Радіалгруп" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи відповідача стосовно того, що у контрагента позивача - ТОВ "Радіалгруп" не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Згідно пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні контрагент позивача ТОВ "Раділгруп", як і сам позивач є посередниками і не здійснювали поставку товару на свої склади, оскільки купівля товару відбувалась одночасно із подальшою реалізацією іншим контрагентам, які власними або залученими силами отримували товар в місці відвантаження. На підтвердження чого, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірену копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів форми № 1-ТТН (нафтопродукт). Як встановлено із змісту товаро-транспортної накладної доставку товару здійснювало товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмагістраль".

Посилання відповідача, на невідповідність ТТН наданої позивачем під час перевірки встановленим вимогам, а саме: не зазначення в ТТН номеру, дати подорожнього листа; номеру, серії, дати доручення, ким видане, температури нафтопродукту; ПІБ представника вантажовідправника, як на доказ правомірності винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення, спростовуються наступними матеріалами справи.

Згідно пояснень позивача ним під час перевірки надавалися всі документи, які вимагалися представниками відповідача. В акті перевірки відповідачем було обґрунтовано свої висновки в тому числі на підставі невідповідності наданої позивачем товаро-транспортної накладної вимогам законодавства.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Позивачем, на підставі вказаної вище норми , було подано заперечення на такий Акт перевірки в якому було зазначено про спростування зазначених висновків та надано до заперечення документи, зокрема: подорожній лист вантажного автомобіля, копію ліцензії серії АГ № 585894, завірені банком копії платіжних доручень, копію рахунку, копію ТТН, яка відповідає вимогам "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (а.с. 22-25).

Відповідно до ч.3 ст. 86.7 Податкового кодексу України, заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки .

Відповідно до 86.8 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків .

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем 06.09.2013 року. Згідно пояснень представника позивача, відповіді від контролюючого органу про результати розгляду заперечення до Акту перевірки позивач не отримував. На вимогу суду відповідачем не було надано доказів розгляду заперечення позивача на Акт перевірки, зокрема, не було надано доказів надання (надсилання) письмової відповіді позивачу, а також - не було надано самої письмової відповіді, яку відповідача повинен був надати позивачу.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.86.7 Податкового кодексу України рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) . Однак, і в даному випадку відповідач порушив вимоги чинного законодавства і прийняв рішення про визначення грошового зобов'язання без врахування заперечення позивача, оскільки він його проігнорував і відповідно не маючи результату такого розгляду заперечення відповідач незаконно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2013 року, без дотримання імперативно визначеного порядку винесення такого повідомлення-рішення, тобто з порушенням закону. Зокрема, відповідач не мав права 06.09.2013 року виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки він не надав письмову відповідь позивачу про результат розгляду його заперечень (він взагалі його не розглянув) і відповідачем порушено строки винесення такого податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Таким чином, відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення від 06.09.2013р. діяв не в межах повноважень та не в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки ним було порушено порядок та строки прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Крім того, позивачем було надано документи, які залученні до матеріалів справи щодо підтвердження виконання ТОВ "Укрмагістраль" перевезення товару від позивача, купленого ним у ТОВ "Радіалгруп" та в подальшому реалізованого ТОВ "Котовський асфальтний завод", зокрема: договір на перевезення вантажу №16-А від 07.05.2012, рахунок на оплату № 49 від 20.05.2012 року, акт надання послуг № 44 від 20.05.2012 року, податкова накладна № 12 від 20.05.2012 року, супровідний лист ТОВ "Укрмагістраль" про надання документів від 22.08.2012, подорожній лист вантажного автомобіля № 1/05 від 20-31 травня 2012 року, посвідчення про відрядження виданого на водія ОСОБА_3, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 76 від 21.05.2012 року, ліцензія серія АГ № 585894 на вид діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу РСА № 754598, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі № 034954, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення деяких небезпечних вантажів №050205, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів № 006782, платіжне доручення №211 від 21.05.2012 року (а.с. 76-91).

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору купівлі-продажу із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд звертає увагу на те, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Радіалгруп", а саме на висновках: Акту про результати позапланової перевірки ТОВ "Радіалгруп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.08.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 12.08.2010 по 30.09.2012 (контрагента Позивача) від 28 грудня 2012 року № 4824/22-2/37238075.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби").

В той же час, позивач є відокремленою юридичною особою від свого контрагента -юридичної особи ТОВ "Радіалгруп", а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та на висновках Акту перевірки ТОВ "Радіалгруп". Таким чином, згідно Акту перевірки від 13 серпня 2013 року № 1064/16-03-15-01/35869254 відповідач покладає на ПП "Абіллон" відповідальність, внаслідок можливого порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Абіллон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 06.09.2013 року № 0005281501/369.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь приватного підприємства "Абіллон" витрати зі сплати судового збору у розмірі 320,60 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 25 жовтня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський