Ухвала

від 09.12.2013 по справі 816/5712/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р.Справа № 816/5712/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2013р. по справі № 816/5712/13-а

за позовом Приватного підприємства "Абіллон"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25.09.2013 року, Приватне підприємство «Абіллон» (далі - позивач ), звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить, визнати протиправним та скасувати податкове повідомленні-рішення № 0005281501/369 від 06.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість у розмірі 25 648,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6412,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомленні-рішення відповідача від 06.09.2013 року № 0005281501/369.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, про що був складений акт від 13.08.2013 року №1064/16-03-15-01/35869254.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.198.1.198.2 та 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України в результаті чого дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму податку на додану вартість 25 648,00 грн. про обсяги придбання та податковий кредит є недійсними, та як наслідок зменшується податковий кредит на суму податку на додану вартість - 25 648,00 грн. та збільшується сума, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 25 648,00 грн.

За результатами перевірки було постановлено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2013 року № 0005281501/369, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість у розмірі 25 648,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6412,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв»язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше -дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до від» ємного значення податку на додану вартість суми податку на додану вартість у розмірі 25 648,00 грн. за травень 2012 року позивачем за результатами господарської операції з ТОВ «Радіалгруп».

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Радіалгруп», з яким був укладений договір від 18.05.2012 року №18/12 про постановку товарів.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні, квитанції про направлення податкової звітності, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, договір продажу нафтопродуктів від 18 травня 2012 року, специфікація на постанову товару від 18 травня 2012 року, замовлення на вивіз продукції від 18.05.2012 року, рахунок 343 від 18 травня 2012 року, накладна №52 від 20 травня 2012 року, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, звіт про дебетові та кредиторські операції по рахунку підприємства, платіжні доручення від 18.05.2012 року, від 21.05.2012 року, договір поставки нафтопродуктів №6-б від 07.05.2012 року, додаток до договору поставки №6-Б від 7 травня 2012 року, рахунки-фактури №СФ-0000017 від 7 травня 2012 року, № 0000015 від 21 травня 2012 року, договір на перевезення вантажу від 7 травня 2012 року, рахунки на оплату №№44, 49 від 20 травня 2012 року, подорожні листи вантажного автомобіля від 20-31 травня 2012 року, посвідчення про відрядження, звіт про використання коштів. виданих на відрядження або під звіт, ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтва про допущення транспортного засобів до перевезення деяких небезпечних вантажів, платіжні доручення від 21.05.2012 року, накладна від 20.05.2012 року, рахунок-фактура до накладної від 20.05.2012 року, квитанція важення до накладної №89018570, сертифікат відповідності бітуму нафтового дорожнього в»язкого БНД 60/90, паспорт битуму нефтяного дорожнього в»язкого БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001, товарно-траснпортного накладна, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про підтвердження відсутності реального характеру господарської операції актом №4824/22-2/37238075 від 28.12.2012 року «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Радіалгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.08.2010 року по 30.09.2012 рік, валютного та іншого законодавства за період з 12.08.2010 року по 30.09.2012 рік», то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів, вважає, що судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2013р. по справі № 816/5712/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2013 р.