Постанова

від 17.10.2013 по справі 826/14477/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2013 року № 826/14477/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс центр ББК" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання неправомірними дії, скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 №0004082270 та №0004092270

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс центр ББК» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс Центр ББК» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Торгтехсиз» за період з 01 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 квітня 2013 року № 0004082270 та № 0004092270.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ПП «Торгтехсиз». Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 12 квітня 2013 року № 233/1-22-70-37118979.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС, згідно з підпунктом 75.1.2. , пункту 75.1. статті 75, пункту 79.1., пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс центр ББК» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Торгтехсиз» (код ЄДРПОУ 37159565) за період з 01 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року, за результатом якої складено акт від 12 квітня 2013 року № 233/1-22-70-37118979.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено на прибуток у загальній сумі 7585,00 грн., а саме по періодах: за IV квартал 2010 року у сумі 6813,00 грн.; за I квартал 2011 року на суму 772,00 грн.

- підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27 Декларації з ПДВ) на суму 6067,00 грн., у тому числі по періодам: у грудні 2010 року у сумі 5450,00 грн., у січні 2011 року у сумі 617,00 грн.

Такий висновок податкового органу обґрунтований інформацією про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України відносно директора ПП «Торгтехсиз» гр. ОСОБА_2, який у наданих співробітникам УПМ ДПС у місті Києві поясненнях зазначив, що ніяких фінансово-господарських операцій не здійснював, фактичного відношення до діяльності підприємства немає, організаційно-розпорядчих функцій на підприємстві не виконував.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс центр ББК» та ПП «Торгтехсиз» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

Не погоджуючись із такими висновками, позивачем подані заперечення від 19 квітня 2013 року, які рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 23 квітня 2013 року № 5407/10/22-711 залишені без задоволення.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 25 квітня 2013 року № 0004092270 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс центр ББК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 9289,00 грн., в том числі: 7585,00 грн. - за основним платежем, 1704,00 грн. - за штрафними санкціям.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 25 квітня 2013 року № 0004092270 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс центр ББК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7431,00 грн., в тому числі: 6067,00 грн. - за основним платежем, 1364,00 грн. - за штрафними санкціями.

За результатом адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача від 08 травня 2013 року та від 19 липня 2013 року - без задоволення (копії рішення Головного управління Міндоходів України від 04 липня 2013 року № 1663/10/26-1510-04-04 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 12 серпня 2013 року № 8720/6/9999-10-06-01 містяться в матеріалах справи).

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступних мотивів.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року) так і після, тому розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року та з урахуванням норм Податкового кодексу України.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Альянс центр ББК» та ПП «Торгтехсиз», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що на підставі видаткових накладних № РН-0000073 від 28 січня 2011 року, № Т-00000061 від 06 грудня 2010 року та рахунків - фактур № Т-00000039 від 06 грудня 2010 року, від 28 січня 2011 року № Т-000000080 від 28 січня 2011 року ТОВ «Альянс центр ББК» придбано у ПП «Торгтехсиз» товар, зокрема, шапка в'язана на загальну суму 3701,40 грн. та світр «Нато» на загальну суму 32700,00 грн.

ПП «Торгтехсиз» виписано податкові накладні від 28 січня 2011 року № 73 та від 06 грудня 2010 року № 61, які відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстровані у встановленому порядку.

При цьому, на підтвердження отримання товару від ПП «Торгтехсиз» позивачем надано завірені належним чином оборотно-сальдові відомості в розрізі контрагентів по рахунках 361, 631 за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення № 175 від 28 січня 2011 року та № 47 від 06 грудня 2010 року та виписки з банківського рахунку.

Судом встановлено, що для здійснення власної господарської діяльності, позивач орендує нежитлове приміщення (в тому числі офісне приміщення - 80кв.м. та 42,23 кв.м., складське приміщення - 120 кв.м.), що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а відповідно до Договору суборенди № 01/07-10А від 01 липня 2010 року.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як свідчать матеріали справи та встановлено податковим органом під час перевірки, ТОВ «Альянс центр ББК» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі одягом та взуттям.

Судом встановлено, що придбаний у ПП «Торгтехсиз» одяг був у подальшому реалізований по ланцюгу постачання наступним контрагентам:

- ТОВ «Агенство «Луком-А-Україна» було придбано у позивача шапки в'язані на загальну суму 5122,26 грн. відповідно до видаткової накладної № АБ -0000204 від 25 лютого 2011 року та рахунку - фактури. Позивачем виписано податкову накладну, яка відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстрована у встановленому порядку;

- ТОВ «Либідь-Сервіс» придбано у позивача шапки в'язані на загальну суму 1178,64 грн. відповідно до видаткової накладної № АБ-0000231 від 01 березня 2011 року та рахунку фактури від 01 березня 2011 року № АБ-0000328. Позивачем виписано податкову накладну від 01 березня 2011 року № 1, яка відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстрована у встановленому порядку;

- ТОВ «Івар Плюс» придбано у позивача шапки в'язані на загальну суму 160,20 грн. відповідно до видаткової накладної № АБ-0000308 від 23 березня 2011 року. Позивачем виписано податкові накладні від 22 березня 2011 року № 101, від 21 березня 2011 року № 91, які відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстровані у встановленому порядку;

- ТОВ «Дністрові роси» придбано у позивача шапки в'язані на загальну суму 776,16 грн. відповідно до видаткової накладної № АБ-0000309 від 23 березня 2011 року. Позивачем виписано податкову накладну від 03 березня 2011 року № 25, яка відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстрована у встановленому порядку;

- ТОВ «Печерська міжнародна школа» придбано у позивача світер «Нато» на загальну суму 786,06 грн. відповідно до видаткової накладної № АБ-0001060 від 29 грудня 2010 року. Позивачем виписано податкову накладну від 19 листопада 2010 року № 794, яка відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстрована у встановленому порядку;

- ТОВ «Тегола Україна» придбано у позивача шапки в'язані та світер «Нато» на загальну суму 856, 26 грн. відповідно до рахунок - фактури № АБ-0001465 від 15 грудня 2010 року та видаткової накладної № АБ-0000994 від 23 грудня 2010 року. Позивачем виписано податкову накладну від 15 грудня 2010 року № 981, яка відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстрована у встановленому порядку;

- ТОВ «Подільський господар -2004» придбано у позивача шапки в'язані на загальну суму 211,68 грн. відповідно до рахунку-фактури № АБ-0000270 від 16 лютого 2011 року та видаткової накладної № АБ-0000310 від 23 березня 2011 року. Позивачем виписано податкову накладну від 18 лютого 2011 року № 90, яка відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстрована у встановленому порядку;

- ВАТ «Концерн «Стирол» придбано у позивача світер «Нато» на загальну суму 50 700, 00 грн. відповідно до рахунків - фактур № АБ-0001168 від 16 листопада 2010 року, № АБ-0001168 від 23 грудня 2010 року, № АБ-0001555 від 29 грудня 2010 року та видаткових накладних № АБ-0001066 від 29 грудня 2010 року, № АБ-0000998 від 23 грудня 2010 року та № АБ-0000313 від 23 березня 2011 року. Позивачем виписані податкові накладні від 03 грудня 2010 року № 885 та № 43 від 08 лютого 2011 року, які відповідно до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних зареєстровані у встановленому порядку;

При цьому, матеріали справи містять копії довіреностей, відповідно до яких представники контрагентів отримували у ТОВ «Альянс центр ББК» придбаний товар та копії оборотно - сальдових відомостей за спірний період по контрагентам.

Таким чином, на думку суду, ТОВ «Альянс центр ББК» придбавало у ПП «Торгтехсиз» з метою використання у власній господарській діяльності, а спірні господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наданих позивачем документів, судом встановлено, що вони повністю відповідають вимогам зазначеної статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та підтверджують здійснення господарських операцій., в свою чергу відповідачем не визначено, які саме додаткові первинні документи, окрім наявних в матеріалах справи, мають підтвердити надання придбаних позивачем послуг.

Обставини справи свідчать, що підставою для висновку про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Альянс Центр ББК» з ПП «Торгтехсиз» є факт порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Торгтехсиз» гр. ОСОБА_2

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для твердження про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Альянс Центр ББК» з ПП «Торгтехсиз», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд встановив, що станом на грудень 2010 року та січень 2011 року ПП «Торгтехсиз» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відомості про нього є підтвердженими.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України є помилковим, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 7585,00 грн. - є протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на відсутність факту заниження позивачем податкових зобов'язань, безпідставним є також збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на 1704,00 грн.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ПП «Торгтехсиз» товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ПП «Торгтехсиз» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Альянс Центр ББК» правомірно сформовано податковий кредит за спірний період а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковими, відтак а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 6067, 00 грн. - протиправним.

При цьому, з огляду на відсутність факту заниження позивачем податкових зобов'язань, безпідставним є також збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на 1364,00 грн.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас, суд не погоджується із позовними вимогами про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс Центр ББК» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Торгтехсиз» за період з 01 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 79.1. статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Матеріали справи свідчать, що на підставі листа Вінницької ОДПІ від 16 листопада 2012 року № 48406/8/07-3102 про можливість проведення перевірки ТОВ «Альянс центр ББК» у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи, відповідачем винесено наказ про проведення перевірки від 02 квітня 2013 року № 975, який разом із повідомленням про проведення перевірки від 02 квітня 2013 року № 83/10/22-70 направлено на адресу позивача (отримано останнім відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення 08 квітня 2013 року).

Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом не встановлено підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Альянс Центр ББК» підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс центр ББК» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 25 квітня 2013 року № 0004082270 та № 0004092270.

3. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник