Постанова

від 11.10.2013 по справі 826/13588/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2013 року 08:16 № 826/13588/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Виробничо-будівельна фірма «Берест» (далі - позивач, ПАТ «ВБФ «Берест») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000312260, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість наступного періоду за вересень 2012 року у розмірі 211 217, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПАТ «ВБФ «Берест» дотримано положення податкового законодавства при застосуванні нульової ставки оподаткування до операцій з реалізації сільськогосподарської продукції, належним чином оформив вантажні митні декларації відповідно до вимог чинного законодавства, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення відповідача є таким, що ґрунтується на помилкових висновках податкового органу та є протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав. Через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідач, в обґрунтування заперечень проти позову, посилається на те, що ПАТ «ВБФ «Берест» порушено вимоги податкового законодавства щодо вивезення товару за межі території України, оскільки встановлено відсутність інформації, повідомлення, відомості митного органу про фактичний перетин митного кордону, а тому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ПАТ «ВБФ «Берест» зареєстроване Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією 30.10.1995 року, за № 04182. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 02403446.

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; виробництво інших меблів; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; складське господарство.

Позивача взято па податковий облік в органах державної податкової служби 02.11.1995 року за №02534, з 10.09.2012 року перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідачем на підставі наказу від 19.12.2012 року №2152 згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75., пп.79.2 ст.79, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «ВБФ «Берест» (код ЄДРПОУ 02403446) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків за вересень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.01.2013 року № 11/22-621/02403446, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 194.1 ст.194, п. 195.1 ст.195 Розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення наступного періоду за вересень 2012 року.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 03.01.2013 року № 11/22-621/02403446, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000312260, яким позивачу збільшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість наступного періоду за вересень 2012 року у розмірі 211 217, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Позивач вважає, що податковим органом безпідставно визначено суму грошового зобов'язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення має бути скасоване в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу щодо безпідставного завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за наслідками зовнішньоекономічних операцій з експорту товару контрагентам - ТОВ «Лаки Игл» (Республіка Арменія, м.Єреван) та ТОВ «Ракан-Крупяной Дом» (Республіка Білорусь, м. Мінськ) на підставі зовнішньоекономічних контрактів - №17/07-12 від 17.07.2012 року, №15/02-2012 від 15.02.2012 року.

Згідно поданої звітності, податковим органом встановлено, що ПАТ «ВБФ «Берест» здійснено експорт сільськогосподарської продукції (крупа кукурудзяна, пшоно, горох.) за межі митної території України, що оподатковуються за ставкою 0 % на загальну суму 1 056 084,00 грн., які відображено у р. 2.1 Декларацій з податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Переміщення через митний кордон України (державний кордон України) товарів та інших предметів здійснюється в місцях розташування митниць, за наявності у платника податку - експортера підтвердження, завіреного відповідним митним органом на кордоні, факту вивезення задекларованих товарів за межі митної території України, такий платник вважається продавцем товарів, що були вивезені.

За результатами перевірки податковим органом встановлено, що інформація, повідомлення, відомості відносно здійснення експортних операцій ПАТ «ВБФ «Берест» до бази АРМ «Митниця» ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не надходила, в результаті чого перетин митного кордонудля здійснення експортних операцій не підтверджено.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість, відповідно до п.п. «г» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1ст. 187 Податкового кодексу України).

Розміри ставок податку на додану вартість визначені статтею 193 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. «б» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України ставка податку на додану вартість встановлюється від бази оподаткування в розмірі 0 відсотків.

Стаття 195 Податкового кодексу України містить перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

За нульовою ставкою, згідно з п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Митна декларація, відповідно до п. 12 ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV, є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Процедура прийняття митної декларації врегульована статтею 86 Митного кодексу України.

Зокрема, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначає Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 (далі - Положення).

Відповідно до п. 8 вказаного Положення під час переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України громадянами митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа заповнюється у разі, коли такі товари відповідно до Митного кодексу України та цього Положення декларуються з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також для декларування товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що ввозяться на митну територію України і підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства.

Згідно з пунктами 11, 12 Положення митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа подається разом з її електронною копією. Інформація, внесена декларантом до електронної копії митної декларації, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу на паперовому носії, за винятком тієї інформації, яка в установленому порядку вноситься тільки до електронної копії.

Електронна митна декларація складається з полів електронного документа, що відповідають формам митних декларацій на паперовому носії, та засвідчується електронним цифровим підписом особи, яка її склала.

Пунком 16 Положення визначено, що митна декларація на паперовому носiї вважається оформленою за наявностi на всiх її аркушах вiдбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявностi внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення вiдмiтки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у вiзуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматi, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим пiдписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

З наведених правових норм, вбачається, що оформлена митна декларація є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Як вбачається з акту перевірки від 03.01.2013 року № 11/22-621/02403446, ПАТ «ВБФ «Берест» в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року в рядку 2.1 задекларовано експортні операції сільськогосподарської продукції (крупа кукурудзяна, пшоно, горох) на загальну суму 1 056 084, 00 грн.

Позивачем в підтвердження задекларованих сум надано суду вантажно-митні декларації: від 11.09.2012 року № 902040000/2012/402384 на суму 235 911,40 грн.; від 17.08.2012 року № 209040000/2012/001324 на суму 71066,56 грн.; від 30.08.2012 року № 807100000/2012/436313 на суму 229 658,87 грн.; від 07.09.2012 року № 902050000/2012/009306 на суму 73462,06 грн.; від 28.08.2012 року № 807120000/2012/709312 на суму 218 208,90 грн.; від 21.08.2012 року № 807100000/2012/434974 на суму 227 776,52 грн.

Вказані експортні операції позивачем були оподатковані за нульовою ставкою.

Щодо посилань відповідача на безпідставне застосування нульової ставки оподаткування позивачем операцій з реалізації сільськогосподарської продукції за вересень 2012 року суд зазначає наступне.

Порядок підтвердження відомостей про вивезення товарів за межі митної території України визначений Положенням про митні декларації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450.

Відповідно до пунктів 30, 31 вказаного Положення вивезення товарів за межі митної території України підтверджується у разі поміщення товарів у митні режими: безмитної торгівлі чи вільної митної зони - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією; реекспорту згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України чи експорту - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Для одержання повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, митне оформлення яких здійснюється з використанням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії, декларант, який здійснив операцію з вивезення товарів, або уповноважена ним особа звертається до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми, до якої додається оригінал декларації (аркуші з позначенням « 3/8» форми МД-2 та у разі використання інших відповідних аркушів цієї митної декларації - доповнення форми МД-6, додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8 та аркуші коригування).

У разі наявності такої інформації на зворотному боці аркуша з позначенням « 3/8» форми МД-2 відповідної митної декларації посадовою особою митного органу робиться запис «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» або «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в обсязі (зазначається кількість і номери товарів у декларації)», який засвідчується підписом та особистою номерною печаткою посадової особи митного органу, та проставляється дата фактичного вивезення. Митна декларація повертається декларанту або уповноваженій ним особі.

З урахуванням аналізу зазначених правових норм законодавства та наявних в матеріалах справи письмових доказів, вбачається, що надані позивачем копії митних декларацій містять напис митного органу «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі території України в повному обсязі…» із зазначенням відповідної дати, що підтверджує експорт продукції позивача.

Таким чином, зважаючи на ту обставину, що позивачем доведено фактичне вивезення за межі митної території України товарів, що підтверджується дослідженими судом копіями митних декларацій, а тому висновки податкового органу щодо безпідставного застосування ПАТ «ВБФ «Берест» нульової ставки оподаткування до операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей за вересень 2012 року не відповідають фактичним обставинам.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.113.3 ст. 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки, позивачем доведено правомірність задекларованих ним податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2012 року, а тому суд вважає, що відповідачем неправомірно зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000312260 підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, врахувавши ту обставину, що податковим органом не доведена правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест» задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.01.2013 року № 0000312260.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2112,17 грн. на користь приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельна фірма «Берест» (код ЄДРПОУ 02403446) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко