Постанова

від 17.04.2012 по справі 2270/479/11

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/479/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретарі Васільєву С.В. за участі:представників позивача - Захаркевич О.В. за довіреністю від 22.12.2009 року, Костюка В.В. за довіреністю від 03.01.2012 року №2 представника відповідача - Герасимчук О.О. за довіреністю від 06.12.2011 року №49/10/10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом виробничо-комерційного підприємства "Афродіта" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2010 року №0000752300/0/13237, №0000762300/0/13237, №0000772300/0/13237, №0000782300/0/13237, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

Виробничо-комерційне підприємство "Афродіта" звернулось в суд з позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2010 року: №0000752300/0/13237, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 224178 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 149452 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 74726 грн.; №0000762300/0/13237, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 133646,00 грн. по декларації за листопад 2009 року; №0000772300/0/13237, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 248793,00 грн. по декларації за березень 2009 року; №0000782300/0/13237, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 19411,00 грн. по декларації за серпень 2009 року. Вказує, що оскаржуванні податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача щодо неправомірного формування ним валових витрат на загальну суму 597810,00 грн., а саме: по операції з оплати в березні 2008р. консалтингових послуг наданих ТОВ "Українська консалтингова група" в сумі 8233,00 грн.; по операції з оплати в липні 2008р. за придбані двигуни у ПП "Лайкост" в сумі 113400,00 грн.; по операції з оплати в вересні 2008р. за придбаний силовий кабель РК у ПП "Агроімпекс-ресурс" в сумі 9400,00 грн.; по операції в грудні 2008р. та березні 2009р. за отримані транспортні послуги у ФОП ОСОБА_6 в сумі 52554,00 грн.; по операції з оплати в березні 2009р. за отримані послуги з передпродажної підготовки товарів у ФОП ОСОБА_6 в сумі 190723,00 грн.; по операції з оплати в березні 2009р. за отримані інформаційно-консультативні послуги у ФОП ОСОБА_7 в сумі 168500,00 грн.; по операції з оплати в квітні 2009р. за отримані послуги з розміщення реклами у ФОП ОСОБА_6 в сумі 55000,00 грн. є безпідставними, оскільки зазначені валові витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Необгрунтованими вважає також висновки відповідача щодо завищення суми бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень, серпень, листопад 2009 року на суму 401850,00 грн., оскільки результатами позапланових перевірок, проведених в попередніх періодах, задекларовані суми бюджетного відшкодування були підтвердженні, про що свідчать акти перевірок Шепетівської ОДПІ від 29.05.2009 року №1889/23/22766406 (підтверджено правомірність декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку в сумі 228698,00 грн.), від 20.11.2009 року №3660/1500/22766406 (підтверджено правомірність декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку в сумі 19411,00 грн.), від 01.02.2010 року №83/23/22766406 (підтверджено правомірність декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку в сумі 133646,00 грн.).

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини на які посилаються у позовній заяві, просять суд задоволити позовні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача проти позову заперечує, вважає оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки факт порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР із внесеними змінами та доповненнями, що призвело до заниження та несплати податку на прибуток всього на суму 149452,00 грн., в тому числі за 2008 рік в сумі 35735,00 грн., за 2009 рік в сумі 113717,00 грн.; вимог пп.1.4 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року №244, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.01.2005р. за №770/11050, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005р. за №702/10982, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 90110,00 грн., в тому числі за березень 2008 року на суму 1647,00 грн., липень 2008 року на суму 22680,00 грн., вересень 2008 року на суму 1880,00 грн., грудень 2008 року на суму 1667,00 грн., січень 2009 року на суму 32500,00 грн., лютий 2009 року на суму 5844,00 грн., березень 2009 року в сумі 10135,00 грн., квітень 2009 року на суму 11000,00 грн., квітень 2010 року на суму 2757,00 грн.; вимог п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.5, пп.7.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування всього на суму 282301,00 грн., в тому числі за березень 2009 року в сумі 228698,00 грн., за листопад 2009 року на суму 53603,00 грн.; вимог пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на суму 19411,00 грн. встановлені відповідачем в ході планової виїзної перевірки та зафіксовані в акті №2730/23/22766406 від 16.12.2010 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в її взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення частково на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що виробничо-комерційне підприємство "Афродіта" (далі - Позивач, ВКП "Афродіта") як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 26.11.1997 року за реєстраційним номером №1674120000000106 Шепетівським міськвиконкомом та перереєстроване 15.02.2001 року за №50 (код ЄДРПОУ - 22766406), що підтверджується довідкою управління статистики у Шепетівському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №344734, взято на податковий облік Шепетівською ОДПІ за №740М від 17.12.1998 року.

Основними видами діяльності ВКП "Афродіта" за КВЕД є: інші види оптової торгівлі (51.90.0); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (52.11.0); будівництво будівель (45.21.1); монтаж і установлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації (30.02.2); функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту (63.21.2).

В період часу з 25.10.2010 року по 09.12.2010 року (термін перевірки продовжувався відповідно до наказу Шепетівської ОДПІ від 25.11.2010 року №453 на три дні з 26.11.2010 року по 30.11.2010 року, перевірка зупинялась на підставі наказу Шепетівської ОДПІ від 29.11.2010 року №461 на тридцять робочих днів з 29.11.2010 року, на підставі наказу від 07.12.2010 року №475, перевірка поновлювалась на два робочих дні з 08.12.2010 року) працівниками Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції на підставі направлення від 29.10.2010 року №751, виданого Шепетівською ОДПІ, згідно із частиною п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну перевірку виробничо-комерційного підприємства "Афродіта" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

У період, за який проводилась перевірка ВКП "Афродіта" було платником: податку на прибуток приватних підприємств; податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.04.1999р. №31741596, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 227664022207); комунального податку; прибуткового податку з робітників і службовців, включаючи членів кооперативів; бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.12.2010 року №2730/23/22766406 про результати планової виїзної перевірки виробничо-комерційного підприємства "Афродіта", код ЄДРПОУ 22766406 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення порядку ведення податкового обліку ВКП "Афродіта": п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР із внесеними змінами та доповненнями (далі - Закон №334/94-ВР), що привело до заниження та несплати податку на прибуток всього на суму 149452,00 грн., в тому числі за 2008 рік в сумі 35735,00 грн., за 2009 рік в сумі 113717,00 грн.; п.п.1.4 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР), Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року №244, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.01.2005р. за №770/11050, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005 року за №702/10982, що привело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього на суму 90110,00 грн., в тому числі за березень 2008 року на суму 1647,00 грн., липень 2008 року на суму 22680,00 грн., вересень 2008 року на суму 1880,00 грн., грудень 2008 року на суму 1667,00 грн., січень 2009 року на суму 32500,00 грн., лютий 2009 року на суму 5844,00 грн., березень 2009 року в сумі 10135.00 грн., квітень 2009 року на суму 11000,00 грн., квітень 2010 року на суму 2757,00 грн.; п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3, пп.7.7.5, пп.7.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, що привело до завищення суми бюджетного відшкодування всього на суму 282301,00 грн., в тому числі за березень 2009 року в сумі 228698,00 грн., за листопад 2009 року на суму 53603,00 грн.; пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР платником занижено суму бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на суму 19411,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки від 16.12.2010 року №2730/23/22766406 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0000752300/0/13237, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 224178,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 149452,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 74726,00 грн.; №0000762300/0/13237, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2009 року у розмірі 133646,00 грн.; №0000772300/0/13237, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року у розмірі 248793,00 грн.; №0000782300/0/13237, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2009 року у розмірі 19411,00 грн..

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0000752300/0/13237 базується на викладених в акті перевірки від 16.12.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, яка діяла на час існування спірних відносин) та завищення валових витрат на загальну суму 597810,00 грн., в тому числі: в 1-му кварталі 2008 року у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат витрат по маркетингових послуг від ТОВ "Українська консалтингова група", завищення на суму 8233,00 грн.; у 3-му кварталі 2008 року у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат витрат по придбанню товару (двигуни) від ПП "Лайкост", завищення на суму 113400,00 грн.; у 3-му кварталі 2008 року у зв'язку з віднесенням до валових витрат витрат по придбанню товару (кабель) у ПП "Агроімпекс-ресурс", завищення на суму 9400,00 грн.; за 4-й квартал 2008 року та 1-й квартал 2009 року у зв'язку з віднесенням до валових витрат витрат з придбання послуг по вантажних перевезеннях від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, завищення на суму 11908,00 грн. та 40646,00 грн., відповідно; у 1-му кварталі 2009 року у зв'язку з віднесенням до валових витрат витрат з придбання послуг з передпродажної підготовки товарів (баків) від ФОП ОСОБА_6, завищення на суму 190723 грн.; у 2-му кварталі 2009 року у зв'язку з віднесенням до валових витрат витрат з придбання послуг з розміщення рекламних матеріалів від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, завищення на суму 55000,00 грн.; у 1-му кварталі 2009 року у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат з придбання інформаційно-консультаційних послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, заниження на суму 168500,00 грн..

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 ГК України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону №334/94-ВР та статтею 7 Закону №168/97-ВР.

Згідно з п.5.1. ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а також витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку (п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.4.4. п. 5.4. ст.5 Закону № 334/94-ВР.)

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, підпунктом. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Суд встановив, що у 1-му кварталі 2008 року, в березні 2008 року позивач відніс до валових витрат витрати по маркетингових послугах від ТОВ "Українська консалтингова група" на загальну суму 9880,00 грн., в тому числі ПДВ - 1646,67 грн..

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по операціях з придбання маркетингових послуг від ТОВ "Українська консалтингова група", суд враховує, що договір по наданню маркетингових послуг між позивачем та ТОВ "Українська консалтингова група" в письмовій формі не укладався.

Виконання умов договору оформлене позивачем та його контрагентом рахунком-фактурою від 24.03.2008р. №УР240384, актом виконаних робіт № б/н від 24.03.08р. відповідно до якого маркетингові послуги на загальну суму 9880,00 грн. по пошуку запасних частин, монтажних проводів, радіокомпонентів надані в повному обсязі, претензій немає та податковою накладною №032481 від 24.03.08р. на суму 9880,00 грн., в тому числі ПДВ 1646,67 грн..

Відповідно до змісту зазначених документів вони слугували підставою для прийняття позивачем рішення про оплату наданих послуг з відповідним віднесенням нарахованих до виплати грошових коштів до валових витрат позивача.

Позивач перерахував кошти ТОВ "Українська консалтингова група" на розрахунковий рахунок згідно платіжного доручення №7 від 24.03.2008 року.

За своєю суттю маркетинг для підприємства це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх. У систему маркетингу входить вивчення конюнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Будь-які докази одержання за вказаним актом виконаних робіт способів чи методів позиціювання товарів, вивчення сегментації ринку тощо, позивачем не надані ні під час перевірки, ані в судовому процесі.

Акт виконаних робіт, суд не вважає беззаперечним доказом надання та відповідно отримання маркетингових послуг, оскільки у цьому акті відсутні будь-які відомості, які містили дані про те, яку саме роботу по пошуку, вивченню та аналізу стану ринку запасних частин, монтажних проводів, радіокомпонентів було проведено виконавцем. Адже з наявних в справі рахунку-фактури, акту виконаних робіт не вбачається, які роботи маркетингового характеру та в якому обсязі були виконані ТОВ "Українська консалтингова група". Відповідно до акту виконаних робіт, послуги носять загальний характер. В процесі судового розгляду справи позивач також не надав жодного доказу, який би підтверджував його усні пояснення стосовно фактичного отримання ним маркетингових послуг від ТОВ "Українська консалтингова група" та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ "Українська консалтингова група" не відобразило надання маркетингових послуг позивачу в бухгалтерському та податковому обліку.

Досліджуючи правомірність формування валових витрат по вказаній операції суд враховує, що на підтвердження фактичного надання і відповідно отримання маркетингових послуг від ТОВ "Українська консалтингова група" позивачем не надано жодного доказу.

З урахуванням положень п.5.1 і 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР невід'ємною ознакою правомірності віднесення будь-яких витрат, до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.

У 3-му кварталі 2008 року позивачем віднесено до валових витрат витрати по придбанню товару (двигуни) від ПП "Лайкост" на суму 113400,00 грн..

02.07.2008 року між приватним підприємством "Лайкост" (постачальник) та ВКП "Афродіта" (замовник) укладено договір поставки №02-071, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовнику двигун А650 до АТС-59Г (далі-товар), а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п.1.1 Договору). Замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною в видатковій накладній, загальна ціна товару, що продається за цим договором 136080,00 грн. (п.4.1, п.4.2 договору). Оплата товару, що поставляється проводиться покупцем в національній валюті України шляхом готівкового розрахунку (п.4.3 договору).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткову накладну від 02.07.2008 року №237, податкову накладну від 02.07.2008 року №237. Розрахунок за товар проводився у готівковій формі шляхом внесення готівкових коштів у касу ПП "Лайкост" відповідно до квитанцій прибутких касових ордерів від 09.07.2008 року, від 16.07.2008 року, від 04.07.2008 року, від 28.07.2008 року, від 03.07.2008 року, від 02.07.2008 року, від 08.07.2008 року, від 25.07.2008 року, від 31.07.2008 року, від 24.07.2008 року, від 23.07.2008 року, від 29.07.2008 року, від 30.07.2008 року.

Досліджуючи правомірність формування валових витрат по операціях з придбання двигунів від зазначеного контрагента, суд враховує, що в процесі судового розгляду справи позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував місця поставки товару (м. Шепетівка), перевезення товару до м.Шепетівки засобами та за рахунок контрагента.

В той же час, зі змісту видаткової накладної, яка є єдиним первинним документом по операції з придбання товару від ПП "Лайкост", неможливо встановити місце поставки товару, його перевізника та інші факти, які мають суттєве значення для встановлення судом факту поставки зазначеного у видатковій накладній товару, що в силу п.п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості.

За змістом частини 2 ст.689 ЦК України встановлено для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У разі коли сторони не визначають у договорі поставки порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного суду Союзу РСР від 15.06.1965 №П-6 і від 25.04.1966 №П-7 (такі постанови чинні та використовуються по теперішній час на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року).

Позивачем не надано документів, які б посвідчували походження товару, та відповідність його певним технічним умовам чи стандартам, відсутні акти приймання-передачі, що свідчать про кількість та комплектність товару, посвідчення на службові відрядження у м.Рівне ОСОБА_8 протягом зазначеного періоду. Встановлено, що готівкові кошти з каси ВКП "Афродіта" у вигляді авансу не видавалися ОСОБА_8, а видавалися в рахунок погашення використаних коштів на господарські потреби 23.07.08р. на суму 16700,00 грн., 25.07.08р. на суму 24800,00 грн., 26.07.08р. на суму 24800,00 грн., 27.08.08р. на суму 24800,00 грн., 28.07.08р. на суму 18900,00 грн., 29.07.08р. на суму 9100,00 грн..

При цьому, надані позивачем первинні документи, які підтверджують факт продажу ним двигунів Словацьким та Чеським компаніям відповідно до договорів не є беззаперечними доказами придбання зазначеного товару від ПП "Лайкост", оскільки не містить жодного посилання на їх придбання саме від цього контрагента.

Досліджуючи правомірність формування валових витрат по операціях з придбання кабелю РК 75-17-12 від Приватного підприємства "Агроімпекс-ресурс", суд враховує, що договір купівлі - продажу (поставки) кабелю між позивачем та ПП "Агроімпекс-ресурс" в письмовій формі не укладався. Через відсутність письмового договору між позивачем та його контрагентом, або будь-яких інших домовленостей в письмовій формі щодо умов купівлі-продажу, поставки товару, суд позбавлений можливості встановити обсяги та місце поставки товару, його перевізників, умови оплати товару та послуг з його перевезення від контрагента до позивача.

Розрахунки за товар проведено у готівковій формі шляхом внесення в касу ПП "Агроімпекс - ресурс" коштів прибутких касових ордерів від 08.09.08р. № 08/09 на суму 10000,00 грн, від 09.09.2008р. №09/09 на суму 1280,00 грн., при цьому готівкові кошти з каси позивача у вигляді авансу ОСОБА_8 не видавалися, а видавалися в рахунок погашення використаних коштів на господарські потреби 17.09.08р..

В процесі судового розгляду справи позивач також не надав жодного доказу, який би підтверджував його усні пояснення стосовно транспортування товару, місця поставки товару, перевезення товару засобами та за рахунок контрагентів, оплати позивачем придбаного товару в готівковій формі, які підтверджують факт передачі готівки контрагенту в рахунок оплати товару, наявність довіреності та посвідчення про відрядження.

В той же час, зі змісту видаткової накладної, яка є єдиними первинними документами по операціях з придбання товару від ПП "Агроімпекс-ресурс", неможливо встановити місце поставки товару, його перевізника та інші факти, які мають суттєве значення для встановлення судом факту поставки зазначеного у цій видатковій накладній товару, що в силу п.п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості.

При цьому, надані позивачем первинні документи, які підтверджують факт продажу ним кабелю відповідно до наданих договорів не є беззаперечними доказами придбання зазначеного товару від ПП "Агроімпекс-ресурс", оскільки не містять жодного посилання на його придбання саме від цього контрагента.

Разом з тим, судом встановлено, що зазначений господарюючий суб'єкт не відобразив операції з продажу товару в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до відповіді від ДПІ у м.Рівне від 06.12.2010 року № 52890/7/23-331, згідно вироку Рівненського міського суду від 25.05.2010 року, справа № 1-386/10 встановлено, що внаслідок діяльності ПП "Агроімпекс - ресурс" в результаті задекларованих господарських операцій на досудовому слідстві та в суді доведено, що діяльність суб'єкта господарювання носила фіктивний характер.

Приватне підприємство "Агроімпекс-ресурс" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстрований 06.05.2008 року за реєстраційним номером №16081020000005969 виконавчим комітетом Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ - 35899158) та 07.02.2011 року його державна реєстрація скасована, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, реєстраційною інформацією по платнику податків.

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по операціях (послуги з вантажних перевезень) з ФОП ОСОБА_6 в грудні 2008 року та в березні 2009 року встановлено, що 01.01.2008 року між ВКП "Афродіта" (замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_6 (перевізник) укладено договір перевезення вантажу, відповідно до якого, перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Пункт призначення та строк доставки вантажу зазначається в заявці. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п.1 договору). Обсяги вантажів, строки та граничні норми оплати перевезення по кожному конкретному замовленню оформляються заявкою (додаток до даного договору), яка подається у письмовій формі. В заявці вказується найменування вантажу, адреси завантаження та розвантаження, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача, вагу, кількість місць, упаковку вантажу, строки завантаження (п. п. 2.2, 2.3 договору).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано податкову накладну від 17.12.2008 року №277 - транспортні перевезення за маршрутом Шепетівка - Краківець - Партдубіце на загальну суму 13575,35 грн. в тому числі ПДВ - 1666,67 грн., акт виконаних робіт, рахунок-фактуру від 17.12.2008 року та податкову накладну від 18.03.2009 року № 45 - транспортні перевезення за маршрутом Шепетівка - Жовті води - Запоріжжя - Краківець на загальну суму 48775,34 в тому числі ПДВ - 8129,22 грн., акт виконаних робіт і рахунок фактуру від 18.03.2009 року.

Розрахунок з ПП ОСОБА_6 проводився у безготівковій формі платіжними дорученнями від 17.12.2008 року та від 04.03.2009 року на суму 20775,34 грн.. Як вбачається з зазначених вище умов договору, обов'язковою в даному випадку є наявність заявки з зазначеними вище реквізитами, існування якої не підтверджено позивачем, в акті виконаних робіт не вказано тип вантажу, кількість місць, його загальну вагу, не вказано пункти завантаження та розвантаження товару та інше.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт в Україні" визначений перелік документів для перевізника і водія, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Тому, здійснення перевезення товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством, відсутність таких документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

В процесі судового розгляду справи позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував здійснення послуг перевезення вантажу та зв'язок їх з господарською діяльністю позивача, встановлено лише перерахування коштів ПП ОСОБА_6.

Суд також враховує, що згідно міжнародних товарно-транспортних накладних №006180, №006109 перевізником запчастин до автомобільної техніки являється ТОВ "Сармат", а не ПП ОСОБА_6 Так 04.12.2008 року між ТОВ "Сармат" (виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (замовник) укладено договір на транспортно-експедиційні послуги №4/12, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок здійснення автомобільного перевезення вантажів згідно із заявками, що підписуються уповноваженими особами сторін і є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 договору). На підтвердження виконання даного договору надано рахунок-фактуру №СФ-0000508 від 15.12.2008 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000556 та №ОУ-0000029, з яких вбачається здійснення перевезення ТОВ "Сармат" в якого відсутні договірні відносини з ВКП "Афродіта".

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по операціях з придбання послуг (робіт) з передпродажної підготовки баків від ПП ОСОБА_6 на загальну суму 190723,00 грн. суд враховує, що договір на виконання робіт по перередпродажній підготовці товарів між позивачем та ПП ОСОБА_6 в письмовій формі не укладався. Через відсутність письмового договору між позивачем та його контрагентом, або будь-яких інших домовленостей в письмовій формі щодо умов договору, визначення робіт, вартості робіт, строки та ін. суд позбавлений можливості встановити обсяги та місце виконання робіт, умови оплати, вартість робіт. Відповідно до проведеної відповідачем зустрічної перевірки ФОП ОСОБА_6, згідно запиту від 08.11.2010р. №2664/17/23 -130 встановлено та не заперечується представниками позивача, що виконавцем послуг з передпродажної підготовки товарів був ФОП ОСОБА_9.

Суд враховує, що ПП ОСОБА_9, який одночасно є директором і головним бухгалтером ТОВ "Горіховий сад", в своїх поясненнях від 24.11.2010 року зазначив, що з ПП ОСОБА_6 взагалі не знайомий, на початку 2009 року (точної дати він не пам'ятає), до нього звернувся невідомий громадянин, з проханням надати йому пакет документів - акти виконаних робіт і податкові накладні, оформлені на ФОП ОСОБА_6 Не усвідомлюючи до кінця своєї відповідальності опитаний, надав громадянину пакет документів на здійснення передпродажної підготовки запчастин. Отримані кошти за даною операцією були зняті з рахунку і передані громадянину.

Вироком Калинівського районного суду Вінницької області по справі №1-74/40 від 11.06.2010 року та вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 року у справі №1-386/10 встановлені факти підробки ОСОБА_9 документів по його підприємницькій діяльності (податкових та видаткових накладних) та факт створення ТОВ "Горіховий сад" з метою незаконного формування податкового кредиту.

Позивачем не надано доказів фактичного отримання робіт по перепродажній підготовці товарів, використання зазначених робіт у власній господарській діяльності, станом на 30.06.2010р. (дата закінчення перевірки) та на час розгляду справи. На рахунку 281- "товари на складах" числяться баки у кількості 100 штук, стакани 130 штук, стартери -39 штук, що підтверджує висновки відповідача, що укладення договору не мало ніяких реальних наслідків крім перерахування коштів ПП ОСОБА_6 та формування вигоди ВКП "Афродіта" у вигляді податкового кредиту та валових витрат на порушення вимог статті 203 Цивільного кодексу України.

Факт неправомірного включення позивачем до валових витрат витрат по операціях з передпродажної підготовки товарів (баків) встановлений постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.07.2011 року по справі №2270/6102/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 року.

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по операціях з придбання послуг ПП ОСОБА_6 з розміщення рекламних матеріалів на пристроях - призмотронах, суд враховує, що 02.01.2008 року між ВКП "Афродіта" (замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір про надання послуг, відповідно до якого виконавець надає замовнику такі послуги: надання послуг по розміщенню рекламних площин на призмотронах (п.1.2 договору). За наслідками його виконання позивачем віднесено до валових витрат послуги з розміщення рекламних матеріалів на пристроях - призмотронах, на загальну суму 66000,00 в тому числі ПДВ - 11000,00 грн.. Досліджуючи зазначений договір суд приходить до висновку про відсутність у ньому істотних умов, зокрема; місця надання послуг, кількість встановлених площин, ціни та вартості виконаних послуг, періоду, протягом якого будуть розміщені площини.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано податкову накладну від 31.03.2009 року №52.1 на загальну суму 66000,00 грн., в тому числі ПДВ - 11000,00 грн., акти виконаних робіт від 03.03.2009р. № 2/1 за січень 2009 року на суму 33000,00 грн. та №2/2 за лютий 2009 року на суму 33000,00 грн., сума ПДВ згідно актів виконаних робіт 11000,00 грн..

Розрахунок проведено у безготівковій формі попередньою оплатою платіжним дорученням від 06.01.2009 року.

Суд враховує, що проведеною зустрічною перевіркою ФОП ОСОБА_6, згідно запиту до відділу оподаткування фізичних осіб від 08.11.2010р. №2664/17/23 - 100 встановлено, що ФОП ОСОБА_6 не здійснював надання послуг в січні - лютому 2009 року з розміщення реклами так як не мав для цього ні матеріальних ні трудових ресурсів, та відповідних дозволів на встановлення рекламних матеріалів, не є платником рекламного збору. Зазначені послуги виконував ФОП ОСОБА_10, код ДРФОУ НОМЕР_1, м.Рівне.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що наявні у позивача видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні оформлені від ПП ОСОБА_6 є недостатньою підставою для включення вартості вказаних в них робіт, послуг до валових витрат, оскільки під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по операціях з придбання інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 168500,00 грн. отриманих від ФОП ОСОБА_7 (код ДРФО НОМЕР_2), який перебуває на спрощеній системі оподаткування та звітності (платник єдиного податку) суд враховує, що 09.03.2009 року між СПД ФО ОСОБА_7 (виконавець) та ВКП "Афродіта" (замовник) укладено договір №09/03-09 про надання аудиторських послуг, за яким виконавець, за завданням замовника, зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, а саме: встановлення та дотримання методології бухгалтерського обліку; організація бухгалтерського обліку (з елементами відновлення облікових даних); консультації з питань оподаткування, у тому числі з організації податкового обліку та податкової звітності; консультації з питань застосування інформаційних технологій (організація ведення бухгалтерського та податкового обліку підприємства з допомогою програми 1С8.1 Підприємство); інші види консультування з питань бухгалтерського обліку та оподаткування (п.1.1 договору). Вартість послуг, передбачених п.1.1 договору, складає 168500,00 грн. за місяць (без обмеження обсягу наданих послуг).

На підтвердження виконання договору позивачем надано акт виконаних робіт від 31.03.2009 р. у якому зазначено, що за період з 09.03.09р. по 30.03.09р. були надані зазначені послуги, сторони претензій одна до одної не мають.

Будь-які докази одержання за вказаним актом виконаних робіт інформаційно-консультаційних послуг з питань бухгалтерського обліку та оподаткування позивачем не надані ні під час перевірки, ані в судовому процесі.

Акт виконаних робіт, суд не вважає беззаперечним доказом надання та відповідно отримання інформаційно-консультаційних послуг, оскільки у цьому акті відсутні будь-які відомості, щоб містили дані про те, які саме послуги (роботи) з питань бухгалтерського обліку та оподаткування було проведено виконавцем. Адже з наявних в справі рахунку-фактури, акту виконаних робіт не вбачається, які роботи інформаційно-консультаційних послуг та в якому обсязі були виконані ФОП ОСОБА_7. Відповідно до акту послуги носять загальний характер. В процесі судового розгляду справи позивач також не надав жодного доказу, який би підтверджував його усні пояснення стосовно фактичного отримання ним інформаційно-консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_7 та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

З урахуванням викладеного, суд вважає наявні у позивача видаткові накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні, оформлені від ПП ОСОБА_6, ПП "Агроімпекс-ресурс", ТОВ "Українська консалтингова група", ПП "Лайкост", ПП ОСОБА_7 є недостатньою підставою для включення вартості вказаних в них товарів та послуг до валових витрат, оскільки під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо фактичного придбання позивачем вказаних товарів і послуг від цих контрагентів, їх оплати (фактичних витрат) та отримання доходу, пов'язаного з цими витратами.

Таким чином, висновки відповідача, щодо завищення позивачем валових витрат по операціях з ПП ОСОБА_6, ПП "Агроімпекс-ресурс", ТОВ "Українська консалтингова група", ПП "Лайкост", ПП ОСОБА_7 є правомірними, а тому, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0000752300/0/13237, є правомірним і не підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0000762300/0/13237, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2009 року, базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.5, пп.7.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд встановив, що завищення податкового кредиту по операціях з придбання товарів, робіт (послуг) від ПП "Лайкост", ПП ОСОБА_6, ТОВ "Українська консалтингова група", ПП "Агроімпекс-ресурс", ПП ОСОБА_7, які фактично не здійснювались в обсязі 72856,00 грн. вплинули на зменшення суми бюджетного відшкодування податкової декларації за листопад 2009 року, яке декларувалось за період з березня 2008 року по жовтень 2009 року.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні, виписані ПП "Лайкост", ПП ОСОБА_6, ТОВ "Українська консалтингова група", ПП "Агроімпекс-ресурс", ПП ОСОБА_7, суд вважає недостатніми підставами для включення вказаних в ним сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки зазначені в них відомості щодо поставки від вказаних постачальників товарів та послуг не відповідають дійсності.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Тобто сума податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкових зобов'язань окремого звітного періоду. Податкові зобов'язання звітного періоду формуються у розділі І декларації з ПДВ, податковий кредит - у розділі II. Декларування такої різниці відбувається у рядку 18.2 розділу III та є необхідною, але не достатньою умовою для отримання права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій утримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (з 1 січня 2008 року -у попередніх податкових періодах) постачальникам таких товарів (послуг).

Позивачем завищено податковий кредит декларацій з ПДВ за липень 2008 року на суму 22680,00 грн., вересень 2008 року на суму 1880,00 грн., грудень 2008 року на суму 1667,00 грн., січень 2009 року на суму 27500,00 грн., березень 2009 року на суму 8129,00 грн., квітень 2009 року на суму 11000,00 грн., всього на суму 72856,00 грн. так як зазначені суми були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у податковій декларації за листопад 2009 року. На порушення пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР позивачем завищено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, показника відображеного у рядку 18 податкової декларації звітного податкового періоду. У наступних податкових періодах дані показники приймали участь у сумі бюджетного відшкодування з рядка 26, в порушення порядку та напрямку формування сум бюджетного відшкодування відповідно до вимог пп.7.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР. Тобто, суд приходить до висновку, про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту за зазначеними операціями, які в свою чергу привели до завищення залишку від'ємного значення з ПДВ розрахованого відповідно до пп.7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до пп. 7.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до пп. 7.7.7 п.7 ст.7 Закону №168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження.заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою,визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення тапідстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Право позивача на отримання бюджетного відшкодування за березень 2009 року в сумі 228698,00 грн. підтверджено.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0000772300/0/13237 базується на викладених в акті перевірки від 16.12.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.3, пп.7.7.5, пп.7.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР та завищення суми бюджетного відшкодування всього на суму 282301,00 грн., в тому числі за березень 2009 року в сумі 228698,00 грн..

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року по справі №2-а-3301/10, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 року і в силу ст.72 КАС України не потребує доказування стягнуто з Державного бюджету України на користь ВКП "Афродіта" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2009 року в сумі 228698 грн..

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 року №0000772300/0/13237, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 року № 0000782300/0/13237, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (податкова декларація за серпень 2009 року) в розмірі 19411,00 грн., базується на викладених в акті перевірки від 16.12.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.7.2, п.п.7.7.3, пп.7.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР суд вважає є правомірним, оскільки проведеною невиїзною (камеральною) перевіркою податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року поданої позивачем 21.09.2009 року №24927 підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 19411,00 грн. - частина залишку відємного значення, фактично сплачена постачальникам товарів, яка декларувалась за період з 01.07.09р. по 31.07.09р.. Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 18.06.2010р. №12786, згідно якого скоригував за серпень 2009р. суму заявлену до бюджетного відшкодування (р.25.1) замість 182925,00 грн. уточнено суму 163514,00 грн., у рядку 8.5 - збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 19411,00 грн., рядок 8.8 - зменшення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 19411,00 грн.. Згідно довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів поданого до Шепетівської ОДПІ 18.06.2010 року у графі частина залишку відємного значення, фактично сплачена постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах за липень 2009 року відсутнє значення показника, але позивач відобразив значення на суму 19411,00 грн. у показнику - "значення рядка 26 звітного податкового періоду" за липень 2009 року.

Вищим адміністративним судом України в Інформаційних листах від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 та від 02.06.2011 року №742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції); 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів); 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку); 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладені норми відповідачем доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень Шепетівської ОДПІ від 20.12.2010 року №0000752300/0/13237, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 224178 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 149452 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 74726 грн.; №0000762300/0/13237, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 133646,00 грн.; №0000782300/0/13237, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 19411,00 грн.. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.12.2010 року №0000772300/0/13237.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.12.2010 року №0000772300/0/13237.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2012 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк