Постанова

від 16.10.2013 по справі 826/13350/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2013 року 12:01 № 826/13350/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чермошенцев В.В. (довіреність від 15.10.2013 р.), Дозорець О.В. (довіреність від 14.05.2013 р.)

від відповідача: Мельниченко В.О. (довіреність від 29.08.2013 р. № 14.1/1-16/3889)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стар Технолоджис» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2013 № 100270000/2013/410451/2 та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Технолоджис» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2013 № 100270000/2013/410451/2 та зобов'язання відповідача визнати заявлену митну вартість товару.

Позивач зазначає, що за зовнішньоекономічним контрактом ввіз металеві ящики для зберігання грошей у фіскальних апаратах. При цьому, були надані всі необхідні документи. Митна вартість була визначена за 1 методом з урахуванням транспортних витрат.

У той же час, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості, виходячи з того, що декларантом не подано додатково витребувані документи та в документах відсутні всі відомості щодо ціни, що, на думку позивача не відповідає дійсності, оскільки позивачем надано всі документи, необхідні для визначення митної вартості. Крім того, як зазначає позивач, на вимогу митниці ним було надано і додаткові документи.

У зв'язку з наведеним позивач був вимушений подати нову митну декларацію та додатково сплатити до бюджету митні платежі.

Позивач вважає, що ним вірно було визначено у МД митну вартість та підстав для її коригування у митниці не було, у зв'язку з чим просить задовольнити позов, скасувавши спірне рішення та зобов'язавши митницю визнати митну вартість.

Митниця з підстав, визначених в оскаржуваному рішенні, вважає його законним та обґрунтованим, оскільки під час розгляду первинної МД та доданих до неї документів виникли об'єктивні сумніві щодо заявленої митної вартості, позивачем не було надано додатково витребувані документи, що і зумовило прийняття спірного рішення за наявною у митного органу ціновою інформацією. У зв'язку з цим відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем укладений контракт від 04.07.2012 р. № К04/07/2012 з компанією BUMIL SAFE MFG CO. (KYUNGGI-DO, KOREA) на поставку позивачу грошових ящиків та комплектуючих до них.

Згідно із додатком № 5 від 15.04.2013 р. обумовлено поставку позивачу: ящиків грошових ЕС-350D, білих у кількості 884 шт. по ціні 22,50 USD вартістю 19890 USD; ящиків грошових ЕС-410, чорних, в кількості 160 шт. по ціні 25,50 USD вартістю 4080 USD, ящиків грошових Fliptor 6V, 1A, чорних, в кількості 25 шт. по ціні 29 USD вартістю 725 USD; ящиків грошових Fliptor 24V, 1A, чорних, в кількості 25 штук по ціні 29 USD вартістю 725 USD.

Всього обумовлено поставку товару на суму 25 420 USD.

Умови поставки - FOB (Франко-борт, Бусан).

Згідно з додатком № 5 від 15.04.2013 р. умови оплати: 30% від вартості партії товару - протягом 5 днів з дати підписання додатку № 1 (від 04.07.2012 р.); 70% - від вартості партії товару перед відвантаженням товару.

10.07.2013 року позивачем подано до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, МД № 100270000/2013/250019 якою представлено до митного оформлення товар під кодом 83030090 та під назвою - металеві ящики для зберігання грошей в фіскальних апаратах (у зазначеному вище асортименті).

Вага брутто - 7 226 кг., вага нетто 6571 кг.

Країна відправлення/експорту - Республіка Корея.

Митна вартість визначена за першим методом: 209 416,60 грн. (26 200 USD) = 203 182 грн. (25 420 USD) фактурна вартість + 6234,54 грн. транспортні послуги за межами України (морський фрахт).

Як зазначає позивач, разом з МД до митниці ним було подано документи, перелік яких зазначений у надалі прийнятій митницею картці відмови, зокрема, як вбачається з МД, позивачем були подані:

- CMR 180907 від 09.07.2013,

- Коносамент 480-0177-305.021 від 25.05.2013 р.,

- Банківський платіжний документ № 45 від 15.05.2013 р. щодо сплати 17 794 доларів США за додатком № 5 від 15.04.2013 р. до контракту,

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.07.2013 р.,

- Рахунок-фактура (інвойс) 2013042 від 21.05.2013 р.,

- Пакувальний лист 2013042 від 21.05.2013,

- Доповнення до контракту № 5 від 15.04.2013 р. (код документу 4103)

- Контракт № К04/07/2012 від 04.07.2012 р.,

- Договір про перевезення 0080FA від 13.05.2013 р.,

- Копія МД країни відправлення 017-10-13-00496653 від 23.05.2013 р.,

- Сертифікат походження від 10.06.2013 р.

Під час розгляду справи між тим встановлено, що разом з МД не подавалися: додаток № 1 на який міститься посилання у додатку № 5 та платіжне доручення від 17.04.2013 р. № 33 про сплату 7 626 доларів США, яке, однак, залучено до матеріалів справи на підтвердження оплати 30% вартості партії товару (першого траншу).

Як визнається сторонами, електронним повідомленням митницею у позивача витребувано додаткові документи, перелік яких також зазначений в оскаржуваному рішенні:

- додаток № 1 від 04.07.2012 р. до контракту, який, як вбачається з пояснень митниці, у т.ч. зазначених у подальшому листуванні з позивачем, витребуваний у зв'язку з тим, що на нього міститься посилання у додатку № 5 до контракту (в контексті визначення умов платежу), за яким здійснювався імпорт спірної партії товару,

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до вимог наказу Мінфіну України від 24.05.2012 р. № 599 (рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури ),

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Як визнається сторонами, після подання позивачем первинної МД та до прийняття спірного рішення, позивачем 12.07.2013 р. додатково було надано лише МД №100200000/2012/539851 від 16.10.2012 р. та №100250000/2013/023830 від 31.01.2013 р.

Київською регіональною митницею, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, прийнято Рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/410451/2 від 15.07.2013 р. , відповідно до якого митну вартість визначено за шостим (резервним) методом у розмірі 39 426 USD, виходячи з вартості за одиницю товару (кг) 6 USD та кількості товару - 6571 кг. (вага нетто).

У спірному рішення зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору через неподання декларантом додаткових документів (згідно з переліком, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України та відсутності у наданих документах всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - (п 2 ч. 6 ст. 54 МК України). На вимогу митниці декларантом не надано додаткові документи, що вимагались митним органом. Декларантом, як зазначає митниця, надані копії МД за жовтень 20 12 (№100200000/2012/539851 від 16.10.20 12 ) та за січень 2013 р. (№100250000/2013/023830 від 31.01.2013 р.). Надані декларантом в якості додаткових документів, прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Надалі зазначено про незастосування наступних методів, після першого, через відсутність інформації.

У той же час, у спірному рішенні зазначається, що у митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Зазначено при цьому у спірному рішенні, що митні органи використовують інформаційні ресурси та інформація, наявна у митного органу, призвела до виникнення у нього сумніві у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування.

Одночасно зазначається, що відповідно до ст. 53 МК України позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) вищезгадані додаткові документи.

У спірному рішенні зазначається, що митна вартість, визначена за резервним методом, відповідно до ст. 64 МК України та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Зазначається, що процедура консультацій проведена шляхом надіслання електронних повідомлень.

У зв'язку з прийняттям митницею спірного рішення, 16.07.2013 р. позивач звернувся до митниці з новою МД за № 100270000/2013/250217, яка була оформлена з урахуванням спірного рішення. Зазначена МД була оформлена митним органом.

З листом від 06.08.2013 р. № 10 в порядку ч. 8. ст. 55 МК України (щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються) позивачем подано, крім іншого:

- вищезгаданий контракт,

- додаток № 1 від 04.07.2012 р. до контракту,

- додаток № 5 від 15.04.2013 р. до контракту,

- копія прайс-листа виробника товару,

- платіжне доручення від 17.04.2013 р. на суму 7 626 доларів США,

- платіжне доручення від 15.05.2013 р. на суму 17 794 доларів США,

- договір транспортного експедирування № 0080FA від 13.05.2013 р.

- довідка про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 05.07.2013 р. на суму 6 234,54 грн. (до митного кордону України) та 13 572,12 грн. (по території України),

- МД від 16.10.2013 р. та від 31.01.2013 р.

Листом від 12.08.2013 р. за № 14.1/2-11/3190 митницею надано відповідь, в якій зазначено, що декларантом не подано додаткові документи, що вимагалися митницею.

Зазначено, що МД від 16.10.2013 р. та від 31.01.2013 р., які прийняті до уваги митним органом, але не стали підставою для підтвердження митної вартості. Відповідно до вимог МК України, для визначення митної вартості товарів за основу береться вартість імпортованих товарів, ввезених одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів.

Зазначено у відповіді, що додаток № 1 до договору датований 04.07.2012 р., тому відповідно до п. 3 додатку від 15.04.2013 р. № 5 до контракту від 04.07.2012 р., 30% оплата за товар повинна була бути здійснена до 09.07.2012 р. Лист-специфікація від 06.08.2013 р. не можна вважати прайс-листом. Документ носить адресний характер, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців. Також, лист складений 06.08.2013 р., тобто пізніше, ніж погоджений додаток № 5 від 04.07.2013 р. та виписаний інвойс 21.05.2013 р.

Крім того, зазначено про ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, а також транспортні документи, що зазначені у вищезгаданому наказі Мінфіну.

У зв'язку з цим за висновком митниці відсутні підстави для перегляду рішення про коригування.

Надалі у листі від 28.08.2013 р. № 14.14-26/3871 митницею на лист позивача №12 від 16.08.2013 р. додатково повідомлено, що згідно з рахунком на оплату транспортних послуг від 09.07.2013 р. оплата здійснюється 20.07.2013 р., проте надано платіжне доручення від 18.07.2013 р. також наведено вищезгадані мотиви щодо відсутності підстав для перегляду визначеної митним органом митної вартості.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (в редакції на час подання позивачем первинної МД) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення .

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення , а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей , наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів ; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний .

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи , зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості ), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи , зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку , дослідивши наявні у справі копії документів, у т.ч. платіжних, які надавались у зв'язку з митним оформленням товару (з первинною МД), суд приходить до висновку, що надані позивачем матеріали дійсно мають розбіжності та неузгодженості , зазначені митницею, що об'єктивно зумовлювало виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо достовірності визначених позивачем відомостей та правильності визначення позивачем митної вартості.

Зокрема, під час подання первинної МД позивачем було подано додаток № 5 від 15.04.2013 р. до контракту, в якому щодо умов платежу міститься посилання на додаток № 1 від 04.07.2012 р. У той же час, з первинною МД зазначений додаток № 1 не був наданий.

В контексті наведеного слід додати, що до матеріалів справи залучено додаткову угоду № 1 від 17.04.2013 р. до додатку № 5 від 15.04.2013 р., відповідно до якої внесено зміни до додатку № 5 від 15.04.2013 р. щодо умов платежу та визначено, що сплата 30% від вартості партії товару здійснюється протягом 5 днів з дати підписання додатку № 5. Однак, зазначена додаткова угода № 1 до додатку № 5 не була подана позивачем під час звернення з первинною МД та після цього - при зверненні до митниці в порядку ч. 8 ст. 55 МК України з листом віл 06.08.2013 р. № 10.

Крім того, як встановлено під час розгляду справи, позивачем з первинною МД не було надано платіжне доручення від 17.04.2013 р. № 33 про сплату 7 626 доларів США, хоча обов'язок надання платіжних документів відносно оплати оцінюваного товару передбачений п. 4, п. 5. ч. 2 ст. 53 МК України.

Під час розгляду справи також встановлено, що при поданні 10.07.2013 р. первинної МД також не подавався і інвойс № 107040 від 09.07.2013 р. щодо вартості транспортно-експедиційних послуг та умов їх оплати 10.07.2013 р., як і не надавався акт виконання послуг (морський фрахт) від 09.07.2013 р. № 8376, надання яких, однак, передбачено п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України в кореспонденції з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012 № 599 (щодо документів, які можуть підтверджувати вартість перевезення).

Зазначені документи не були подані і при зверненні позивача до митниці в порядку ч. 8 ст. 55 МК України з листом від 06.08.2013 р. № 10.

З матеріалів справи при цьому вбачається, що довідка про вартість перевезення сформована 05.07.2013 р., тобто ще до того, як вартість фрахту була визначена у первинних документах (рахунок та акт від 09.07.2013 р.).

Щодо наведеної довідки слід додати, що біля визначення «Генеральний директор» та «Головний бухгалтер» у цій довідці міститься помітка «/», тобто про підписання зазначеної довідки за зазначених посадових осіб іншими особами. Однак, довідка від 05.07.2013 р. не містить даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які фактично підписали довідку, та не містить відомостей щодо наявності у цих осіб повноважень на оформлення таких документів, у зв'язку з чим та виходячи з положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» така довідка не може вважатися належним первинним документом, що підтверджує вартість перевезення.

Враховуючи наведене у сукупності, вбачається цілком обґрунтованим, як зазначено вище, виникнення сумнівів щодо точності, достовірності наведених позивачем відомостей та заявленої позивачем митної вартості.

З огляду на ведене та положення п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України (відносно права митного органу упевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для митного оформлення), вбачається правомірною та цілком обґрунтованою вимога митниці щодо надання додаткових документів для цілей здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості та встановлення достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Однак , в даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, в період від подання первинної МД та до прийняття оскаржуваного рішення, позивач не надавав митниці вищезгадані додаткові документи , крім вищезгаданих МД від 16.10.2013 р. та від 31.01.2013 р. Відносно останніх, суд погоджується з доводами митниці щодо того, що вони не є підставою для підтвердження митної вартості, оскільки за датою оформлення не є наближеними у часі до дати подання позивачем первинної декларації та, відповідно, не можуть підтверджувати вартість оцінюваних 10.07.2013 р. товарів.

З огляду на наведене слід зазначити, що відповідно до ч. 2. ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 3. ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

У зв'язку з цим та з урахуванням приписів ч. 2. ст. 58 МК України є цілком правомірним та обґрунтованим невизнання митницею заявленої позивачем за першим методом митної вартості товару та застосування, за відсутності підтверджених відомостей для застосування інших методів, наявної у митного органу цінової інформації відповідно до положень ст. 64 МК України («Резервний метод»). В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи не спростовано обґрунтованості незастосування митницею попередніх (до резервного методу) методів визначення митної вартості.

Відтак, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості. Виходячи з наведеного відсутні також підстави для зобов'язання митниці визначити митну вартість так, як зазначено позивачем у первинній МД від 10.07.2013 р.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, спірне рішення є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для його скасування та зобов'язання відповідача заявлену позивачем митну вартість не має та у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Технолоджис» (код з ЄДР 37962315; адреса: 03148, м. Київ, вул. Василя Верховинця, 12 оф. 511) залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст складено та підписано 22.10.2013 р.