Ухвала

від 08.04.2014 по справі 826/13350/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13350/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Технолоджис» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2013 року у справі за його позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Стар Технолоджис» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.07.2013 № 100270000/2013/410451/2 та зобов'язання відповідача визнати заявлену митну вартість товару.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2013 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Стар Технолоджис» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладений контракт від 04.07.2012 р. № К04/07/2012 з компанією BUMIL SAFE MFG CO. (KYUNGGI-DO, KOREA) на поставку позивачу грошових ящиків та комплектуючих до них.

Згідно із додатком № 5 від 15.04.2013 р. обумовлено поставку позивачу: ящиків грошових ЕС-350D, білих у кількості 884 шт. по ціні 22,50 USD, вартістю 19890 USD; ящиків грошових ЕС-410, чорних, в кількості 160 шт. по ціні 25,50 USD, вартістю 4080 USD, ящиків грошових Fliptor 6V, 1A, чорних, в кількості 25 шт. по ціні 29 USD, вартістю 725 USD; ящиків грошових Fliptor 24V, 1A, чорних, в кількості 25 штук по ціні 29 USD, вартістю 725 USD.

Всього обумовлено поставку товару на суму 25 420 USD.

Умови поставки - FOB (Франко-борт, Бусан).

Згідно з додатком № 5 від 15.04.2013 р. умови оплати: 30% від вартості партії товару - протягом 5 днів з дати підписання додатку № 1 (від 04.07.2012 р.); 70% - від вартості партії товару перед відвантаженням товару.

10.07.2013 року позивачем подано до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, МД № 100270000/2013/250019, якою представлено до митного оформлення товар під кодом 83030090 та під назвою - металеві ящики для зберігання грошей в фіскальних апаратах (у зазначеному вище асортименті).

Вага брутто - 7 226 кг., вага нетто 6571 кг.

Країна відправлення/експорту - Республіка Корея.

Митна вартість визначена за першим методом: 209 416,60 грн. (26 200 USD) = 203 182 грн. (25 420 USD) фактурна вартість + 6234,54 грн. транспортні послуги за межами України (морський фрахт).

Як зазначає позивач, разом з МД до митниці ним було подано документи, перелік яких зазначений у надалі прийнятій митницею картці відмови, зокрема, як вбачається з МД, позивачем були подані:

- 180907 від 09.07.2013,

- Коносамент 480-0177-305.021 від 25.05.2013 р.,

- Банківський платіжний документ № 45 від 15.05.2013 р. щодо сплати 17 794 доларів США за додатком № 5 від 15.04.2013 р. до контракту,

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.07.2013 р.,

- Рахунок-фактура (інвойс) 2013042 від 21.05.2013 р.,

- Пакувальний лист 2013042 від 21.05.2013,

- Доповнення до контракту № 5 від 15.04.2013 р. (код документу 4103)

- Контракт № К04/07/2012 від 04.07.2012 р.,

- Договір про перевезення 0080FA від 13.05.2013 р.,

- Копія МД країни відправлення 017-10-13-00496653 від 23.05.2013 р.,

- Сертифікат походження від 10.06.2013 р.

При цьому, разом з МД не подавалися: додаток № 1, на який міститься посилання у додатку № 5, та платіжне доручення від 17.04.2013 р. № 33 про сплату 7 626 доларів США, яке залучено до матеріалів справи на підтвердження оплати 30% вартості партії товару (першого траншу).

Електронним повідомленням митницею у позивача витребувано додаткові документи, перелік яких також зазначений в оскаржуваному рішенні:

- додаток № 1 від 04.07.2012 р. до контракту, який, як вбачається з пояснень митниці, у т.ч. зазначених у подальшому листуванні з позивачем, витребуваний у зв'язку з тим, що на нього міститься посилання у додатку № 5 до контракту (в контексті визначення умов платежу), за яким здійснювався імпорт спірної партії товару,

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до вимог наказу Мінфіну України від 24.05.2012 р. № 599 (рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури),

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

Після подання позивачем первинної МД та до прийняття спірного рішення, позивачем 12.07.2013 р. додатково було надано лише МД №100200000/2012/539851 від 16.10.2012 р. та №100250000/2013/023830 від 31.01.2013 р.

Київською регіональною митницею, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, прийнято Рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/410451/2 від 15.07.2013 р., відповідно до якого митну вартість визначено за шостим (резервним) методом у розмірі 39 426 USD, виходячи з вартості за одиницю товару (кг) 6 USD та кількості товару - 6571 кг. (вага нетто).

У спірному рішення зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору через неподання декларантом додаткових документів (згідно з переліком, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України та відсутності у наданих документах всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - (п 2 ч. 6 ст. 54 МК України). На вимогу митниці декларантом не надано додаткові документи, що вимагались митним органом. Декларантом, як зазначає митниця, надані копії МД за жовтень 2012 (№100200000/2012/539851 від 16.10.2012) та за січень 2013 р. (№100250000/2013/023830 від 31.01.2013 р.). Надані декларантом в якості додаткових документів, прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Надалі зазначено про незастосування наступних методів, після першого, через відсутність інформації.

У той же час, у спірному рішенні зазначається, що у митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Зазначено при цьому у спірному рішенні, що митні органи використовують інформаційні ресурси та інформація, наявна у митного органу, призвела до виникнення у нього сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування.

Одночасно зазначається, що відповідно до ст. 53 МК України позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) вищезгадані додаткові документи.

У зв'язку з прийняттям митницею спірного рішення 16.07.2013 р. позивач звернувся до митниці з новою МД за № 100270000/2013/250217, яка була оформлена з урахуванням спірного рішення. Зазначена МД була оформлена митним органом.

З листом від 06.08.2013 р. № 10 в порядку ч. 8. ст. 55 МК України (щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються) позивачем подано, крім іншого:

- вищезгаданий контракт,

- додаток № 1 від 04.07.2012 р. до контракту,

- додаток № 5 від 15.04.2013 р. до контракту,

- копія прайс-листа виробника товару,

- платіжне доручення від 17.04.2013 р. на суму 7 626 доларів США,

- платіжне доручення від 15.05.2013 р. на суму 17 794 доларів США,

- договір транспортного експедирування № 0080FA від 13.05.2013 р.

- довідка про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 05.07.2013 р. на суму 6 234,54 грн. (до митного кордону України) та 13 572,12 грн. (по території України),

- МД від 16.10.2013 р. та від 31.01.2013 р.

Листом від 12.08.2013 р. за № 14.1/2-11/3190 митницею надано відповідь, в якій зазначено, що декларантом не подано додаткові документи, що вимагалися митницею.

Зазначено, що МД від 16.10.2013 р. та від 31.01.2013 р., які прийняті до уваги митним органом, але не стали підставою для підтвердження митної вартості. Відповідно до вимог МК України для визначення митної вартості товарів за основу береться вартість імпортованих товарів, ввезених одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів.

Зазначено у відповіді, що додаток № 1 до договору, датований 04.07.2012 р., тому відповідно до п. 3 додатку від 15.04.2013 р. № 5 до контракту від 04.07.2012 р. 30% оплата за товар повинна була бути здійснена до 09.07.2012 р. Лист-специфікація від 06.08.2013 р. не можна вважати прайс-листом. Документ носить адресний характер, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців. Також, лист складений 06.08.2013 р., тобто пізніше, ніж погоджений додаток № 5 від 04.07.2013 р. та виписаний інвойс 21.05.2013 р.

Крім того, зазначено про ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, а також транспортні документи, що зазначені у вищезгаданому наказі Мінфіну.

У зв'язку з цим за висновком митниці відсутні підстави для перегляду рішення про коригування.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, щодо правомірності спірних рішень та безпідставності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Надані позивачем матеріали дійсно мають розбіжності та неузгодженості, зазначені митницею, що об'єктивно зумовлювало виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо достовірності визначених позивачем відомостей та правильності визначення позивачем митної вартості.

Зокрема, під час подання первинної МД позивачем було подано додаток № 5 від 15.04.2013 р. до контракту, в якому щодо умов платежу міститься посилання на додаток № 1 від 04.07.2012 р. У той же час, з первинною МД зазначений додаток № 1 не був наданий.

В контексті наведеного слід додати, що до матеріалів справи долучено додаткову угоду № 1 від 17.04.2013 р. до додатку № 5 від 15.04.2013 р., відповідно до якої внесено зміни до додатку № 5 від 15.04.2013 р. щодо умов платежу та визначено, що сплата 30% від вартості партії товару здійснюється протягом 5 днів з дати підписання додатку № 5. Однак, зазначена додаткова угода № 1 до додатку № 5 не була подана позивачем під час звернення з первинною МД та після цього - при зверненні до митниці в порядку ч. 8 ст. 55 МК України з листом від 06.08.2013 р. № 10.

Крім того, позивачем з первинною МД не було надано платіжне доручення від 17.04.2013 р. № 33 про сплату 7 626 доларів США, хоча обов'язок надання платіжних документів відносно оплати оцінюваного товару передбачений п. 4, п. 5. ч. 2 ст. 53 МК України.

При поданні 10.07.2013 р. первинної МД також не подавався і інвойс № 107040 від 09.07.2013 р. щодо вартості транспортно-експедиційних послуг та умов їх оплати 10.07.2013 р., як і не надавався акт виконання послуг (морський фрахт) від 09.07.2013 р. № 8376, надання яких, однак, передбачено п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України в кореспонденції з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012 № 599 (щодо документів, які можуть підтверджувати вартість перевезення).

Зазначені документи не були подані і при зверненні позивача до митниці в порядку ч. 8 ст. 55 МК України з листом від 06.08.2013 р. № 10.

З матеріалів справи вбачається, що довідка про вартість перевезення сформована 05.07.2013 р., тобто ще до того, як вартість фрахту була визначена у первинних документах (рахунок та акт від 09.07.2013 р.).

Щодо наведеної довідки слід додати, що біля визначення «Генеральний директор» та «Головний бухгалтер» у цій довідці міститься помітка «/», тобто про підписання зазначеної довідки за зазначених посадових осіб іншими особами. Однак, довідка від 05.07.2013 р. не містить даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які фактично підписали довідку, та не містить відомостей щодо наявності у цих осіб повноважень на оформлення таких документів, у зв'язку з чим та, виходячи з положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» така довідка не може вважатися належним первинним документом, що підтверджує вартість перевезення.

Враховуючи наведене у сукупності, вбачається цілком обґрунтованим, як зазначено вище, виникнення сумнівів щодо точності, достовірності наведених позивачем відомостей та заявленої позивачем митної вартості.

З огляду на наведене та положення п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України (відносно права митного органу упевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для митного оформлення), вбачається правомірною та цілком обґрунтованою вимога митниці щодо надання додаткових документів для цілей здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості та встановлення достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Однак, в даному випадку, в період від подання первинної МД та до прийняття оскаржуваного рішення, позивач не надавав митниці вищезгадані додаткові документи, крім вищезгаданих МД від 16.10.2013 р. та від 31.01.2013 р. Відносно останніх суд погоджується з доводами митниці щодо того, що вони не є підставою для підтвердження митної вартості, оскільки за датою оформлення не є наближеними у часі до дати подання позивачем первинної декларації та, відповідно, не можуть підтверджувати вартість оцінюваних 10.07.2013 р. товарів.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2. ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 3. ст. 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

У зв'язку з цим та з урахуванням приписів ч. 2. ст. 58 МК України є цілком правомірним та обґрунтованим невизнання митницею заявленої позивачем за першим методом митної вартості товару та застосування, за відсутності підтверджених відомостей для застосування інших методів, наявної у митного органу цінової інформації відповідно до положень ст. 64 МК України («Резервний метод»). В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи не спростовано обґрунтованості незастосування митницею попередніх (до резервного методу) методів визначення митної вартості.

Відтак, суд цілком правомірно прийшов до висновку про законність та обґрунтованість прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості. Виходячи з наведенного, відсутні також підстави для зобов'язання митниці визначити митну вартість так, як зазначено позивачем у первинній МД від 10.07.2013 р.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують рішення суду першої інстанції.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Технолоджис» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 11.04.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.