Постанова

від 21.10.2013 по справі 826/13616/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

21 жовтня 2013 року № 826/13616/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві; Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві інспектора податкової служби 1 рангу Лаба О.С.; Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві інспектора податкової служби 1 рангу Сич Д.С. про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2013 № 0006122205 та № 0006072205

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, далі - відповідач), Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві інспектора податкової служби 1 рангу Лаба О.С.; Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві інспектора податкової служби 1 рангу Сич Д.С. та просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного податкового ревізора-інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - інспектора податкової служби 1 рангу Лаба О.С. та головного державного податкового ревізора-інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - інспектора податкової служби 1 рангу Сича Д.С., які полягають у проведенні позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл», в результаті якої було складено Акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 по 30.04.2012 та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь» від 21.06.2013 р. за № 109/22.1-07/37639233;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0006122205 від 26.07.2013 р. Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів України;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0006072205 від 26.07.2013 р. Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів України.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Леко Стайл» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 при взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь» (далі - Контрагент). За наслідком перевірки було складено акт від 21.06.2013 № 109/22.1-07/37639233 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність реальної можливості поставок товарів позивачу вказаним вище Контрагентом, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2013 № 0006122205 (за основним платежем 26805 грн., штрафними санкціями 6701грн.) та № 0006072205 (за основним платежем 28145грн, за штрафними санкціями 7036грн.).

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з ТОВ «Ангстрем Континенталь», оскільки вказані обставини підтверджуються первинними документами господарської діяльності.

Поряд з цим позивач зазначає про протиправність дій податкових інспекторів Сича Д.С та Лаби О.С. щодо проведення перевірки з огляду на її безпідставність.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

У відповідності до положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010, далі - ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень норм Податкового кодексу України випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З приводу зазначених у Акті перевірки обставин, суд приймає до уваги те, що згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення .

Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12).

В той же час, як випливає зі змісту Акту перевірки, жодних доказів відносно безтоварності відносин саме позивача з Контрагентом не встановлено і зазначено.

Згідно з ч.4. ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поряд з цим, Акт перевірки не містить жодних доказів, їх оцінок і, у зв'язку з цим, висновків відповідача відносно наявних у позивача первинних документів та господарських відносин з ТОВ «Компанія Грифон Консалт» на предмет їх «безтоварного» характеру.

Покликання у Акті перевірки на фіктивність/недійсність/нікчемність договору є суб'єктивною думкою перевіряючого та не тягне за собою жодних юридичних наслідків для позивача.

Позивачем в підтвердження реальності своїх операцій з контрагентом надано суду: всі первинні документи, а саме: реєстраційні документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ангстрем Континеталь», виписки з банківських рахунків про здійснення перерахування коштів за товар; договір поставки № 01/03/2012 від 01 березня 2012 року зі специфікаціями № 1-3 до нього; видаткові накладні: № АК 000128 від 02 березня 2012 року, № АК 000254 від 12.03.2012, № АК 000520 від 03 квітня 2012; товарно-транспортні накладні від 02.03.2012, від 12.03.2012, 03 квітня 2012; податкові накладні № 40 від 03.04.2012, № 77 від 12.03.2012, №17 від 02.03.2012; акт звіряння взаємних розрахунків з Контрагентом станом на 10.05.2012р. та іншими документами відносно реалізації придбаного товару у Контрагента третім особам. Вказані документи позивача в сукупності спростовують доводи відповідача про безтоварний характер відносин з ТОВ «Ангстрем Континенталь».

А тому в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позов підлягає задоволенню.

Відносно дій інспекторів суд зазначає наступне.

Згідно положень п. 81.1. ст.81 ПКУ посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі-інспектори діяли на підставі наказу від 10.06.13 року № 31 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на перевірку № 54/22.

Окрім того, згідно положень п.78.1. ст.78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема (пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПКУ), за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Так запитом податкової служби від 17 квітня 2013 року № 9598/10/222-24 вимагалось надати окрім інших документів відповідні регістрі бухгалтерського обліку, які згідно листа-відповіді позивача від 26 квітня 2013 року № 26/04/2013 не були надані.

А тому враховуючи вказане в сукупності, суд дійшов висновку що підстав стверджувати про протиправність дій інспекторів відносно проведення перевірки позивача немає, оскільки останні мали відповідні наказ і направлення на перевірку. З огляду на це в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не повністю спростував покликання позивача і довів лише в частині відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26 липня 2013 № 0006122205 та № 0006072205.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати в сумі 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 87 коп. присудити на користь ТОВ «Леко Стайл» (ЄДРПОУ 37639233) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк