Ухвала

від 28.01.2014 по справі 826/13616/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13616/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві інспектора податкової служби 1 рангу Лаба О.С., Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві інспектора податкової служби 1 рангу Сич Д.С. про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» (далі - Позивач, ТОВ «Леко Стайл») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач-1, ДПІ в Оболонському районі), Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві інспектора податкової служби 1 рангу Лаба О.С. (далі - Відповідач-2 Інспектор ДПС Лаба О.С.), Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві інспектора податкової служби 1 рангу Сич Д.С. (далі - Відповідач-3, інспектор ДПС Сич Д.С.) про: визнання протиправними дії Інспектора ДПС Лаба О.С. та Інспектора ДПС Сича Д.С., які полягають у проведенні позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл», в результаті якої було складено Акт «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь» від 21.06.2013 року за № 109/22.1-07/37639233; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2013 року № 0006122205 та № 0006072205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2013 року позов задоволено частково - визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26.07.2013 року № 0006122205 та № 0006072205. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладеного Позивачем з ТОВ «Ангстрем Континенталь» договору, на підставі якого ТОВ «Леко Стайл» було сформовано податковий кредит, а також зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що в силу приписів ПК України Відповідач-2 та Відповідач-3 мали право проводити перевірку Позивача.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у червні 2013 року працівниками ДПІ в Оболонському районі на підставі направлень від 10.06.2013 року №31/22 та від 12.06.2013 року №54/22, наказу від 10.06.2013 року №31 у відповідності до ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лако Стайл» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року та податку на прибуток за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь». У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 28 145,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 26 805,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 21.06.2013 року №109/22.1-07/37639233. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 26.07.2013 року: форми «Р» №0006122205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 33 506,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 26 805,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 6 701,00 грн.); форми «Р» №0006072205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 35 181,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 28 145,00 грн.. штрафними (фінансовими) санкціями - 7 036,00 грн.).

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо правомірності проведення відповідачами перевірки, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

При цьому, пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу імперативно визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка була проведена у зв'язку з отриманням Відповідачем-1 матеріалів перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь», що, у розумінні приписів пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, і є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Враховуючи, що у ході перевірки Відповідачем були встановлені, на думку ДПІ в Оболонському районі, порушення ТОВ «Леко Стайл» вимог податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки.

Вирішуючи питання про реальність укладеного між контрагентами договору, суд першої інстанції вірно встановив, що між ТОВ «Ангстрем Контитенталь» (Постачальник) та ТОВ «Леко Стайл» (Покупець) укладено договір поставки №01/03/2012 від 01.03.2012 року (далі - Договір), предметом якого є поставка хімічної сировини.

Згідно п. 1.2 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору. Товар належить Постачальникові на правах власності, не закладений, не арештований, не є предметом позову з боку третіх осіб.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що конкретний асортимент, кількість та ціна товару вказуються в накладних та інших товаросупроводжувальних документах.

Відповідно до п. 3.3 Договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання товаросупроводжувальних документів у момент передачі товару Покупцеві або його представникові (транспортна компанія тощо).

При здійсненні поставки товару Постачальник передає Покупцю наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок (п. 3.4 Договору).

Виконання Договору, на обґрунтовану думку суду, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (т. 1 а.с. 63-67), специфікацій (т. 1 а.с. 68-72), податкових накладних (т. 1 а.с. 76-81), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 73-75), банківських виписок (т. 1 а.с. 83-90, т. 2 а.с. 12-22).

При цьому, факт використання придбаного Позивачем у ТОВ «Ангстрем Континенталь» товару підтверджується наявними у матеріалах справи документами (т. 2 а.с. 29-194).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання нікчемним укладеного Позивачем з ТОВ «Ангстрем Континенталь» Договору немає. При цьому, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемною угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладеного Позивачем з ТОВ «Ангстрем Континенталь» Договору, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останнього.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Ангстрем Континенталь» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Леко Стайл», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на встановлення у ході перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» (акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року №7208/224/33906299) ознак «фіктивності» контрагентів останнього - ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Форест», ТОВ «Пасіфік», ПП СВ «Гермес», БПП «Сура», як на підставу для визнання нікчемним украденого Позивачем з ТОВ «Ангстрем Континенталь» Договору, та, відповідно неправомірним формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві інспектора податкової служби 1 рангу Лаба О.С., Головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві інспектора податкової служби 1 рангу Сич Д.С. про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.