Постанова

від 22.10.2013 по справі 826/13700/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2013 року 11:39 № 826/13700/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Коваль В.В. (довіреність від 22.10.2013 р.), Дзюба О.О. (керівник, діє на підставі статуту)

від відповідача - Корчук Л.В. (довіреність від 04.09.2013 р. № 6276/9/26-54-10-034)

від третьої особи-1 : не з'явився

від третьої особи-2 : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юфтрейд» до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю «Стім-А» третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніус» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 № 0006712204 та № 0006702204,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Юфтрейд» з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 р.:

- № 0006712204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 9 075 грн. за основним платежем та на 2 269 грн. за штрафними санкціями,

- № 0006702204, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 6 523 грн. за основним платежем та на 1 631 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ сформовані за результатами перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ «Стім-А» та ТОВ «Даніус», за результатами якої податковий орган дійшов до висновку про начебто нездійснення спірних операцій внаслідок начебто відсутності у контрагентів необхідних ресурсів для їх проведення, а відтак, ДПІ дійшла висновку і про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, як зазначає позивач, спірні операції з надання інформаційних послуг, з поставки офісної техніки фактично виконані та оформлені документально, що, як зазначає позивач, є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Відповідач, надавши заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки та наведених запереченнях.

До участі у справі залучено третіх осіб - контрагентів позивача за спірними операціями.

Третім особам направлено за визначеними в ЄДР адресами копії ухвали про відкриття провадження, які, однак, не вручені з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвала суду вважаться належним чином врученою третім особам, а треті особи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.

У той же час, треті особи в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття не надали.

Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третіх осіб не визнавалася обов'язковою, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.10.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Юфтрейд» (код з ЄДР 37639920; адреса: 04074, м. Київ, Оболонський район, вул. Коноплянська, 12) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Стім-А» (код з ЄДР 38203656; адреса: 04086, м. Київ, Шевченківський район, вул. Олени Теліги, 39-А) та ТОВ «Даніус» (код з ЄДР 38261414; адреса: 01034, м. Київ, Шевченківський район, вул.. Ярославів Вал, 11/1) за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 23.07.2013 р. № 262/26-54-22-04/37639920 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначається про отримання акту від 10.06.2013 р. № 4/22-20/38203656, складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стім-А» за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р. У зазначено акті зазначається, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності встановлено відсутність у зазначеного підприємства основних фондів, технічного персоналу, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність ведення бухгалтерського обліку. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, том наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

Документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Стім-А» з СГД-постачальниками та з СГД-покупцями, за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

У той же час, відносно відносин позивача з цим контрагентом в Акті перевірки зазначено, що між позивачем та контрагентом (продавцем) укладено договір від 01.08.2012 р. про надання позивачу інформаційно-консультативних послуг - консультації з питань інформатизації.

Вартість послуг за годину - 180 грн.

Як зазначається в Акті перевірки між зазначеним особами укладено також договір про надання послуг у мережі Інтернет по обслуговуванню сайту, просування сайту, утримання сайту у пошукових системах, розкриття інформації з сайту, підрахунок відвідувачів сайту, створення перехресних посилань, ведення статистики та звітності у мережі.

Під час перевірки встановлено оформлення актів виконаних робіт та податкових накладних: від 29.08.2012 р. на суму 5800 грн. з ПДВ (консультування з питань інформатизації); від 28.09.2012 р. на суму 10 500 грн. з ПДВ (консультування з питань інформатизації); від 30.10.2012 р. на суму 8400 грн. з ПДВ (консультування з питань інформатизації); від 28.11.2012 р. на суму 10 900 грн. з ПДВ (обслуговування сайту); від 26.12.2012 р. на суму 1670 грн. з ПДВ (обслуговування сайту); від 30.01.2013 р. на суму 2875 грн. з ПДВ (просування сайту); від 27.02.2013 р. на суму 8 800 грн. з ПДВ (просування та утримання позицій сайту в пошукових системах).

Між сторонами проведено розрахунки.

Окрім того, відносно іншого контрагента позивача ТОВ «Даніус» в Акті перевірки зазначається про отримання акту від 17.06.2013 р. № 102/2201/3826141, складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки по зазначеному підприємству за період з 01.09.2012 р. по 31.04.2012 р. У вказаному акті зазначається, що звірку провести неможливо у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

Зазначено про направлення на почеркознавчу експертизу вільних зразків підпису директора/бухгалтера ОСОБА_4 Зазначено, що під час порівняльного дослідження підпису (на невизначеному переліку документів) була встановлена розбіжність . У той же час зазначено, що під час перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів, робіт, послуг: відсутність майна, трудових ресурсів, складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів,засобів для транспортування, що є необхідним для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом в Акті перевірки зазначено про укладання договору купівлі-продажу № 25/02-3 від 25.02.2013 р. про поставку товарів.

Зазначається про оформлення видаткової та податкової накладної від 27.02.2013 р. на суму 5 500 грн. з ПДВ. Номенклатура поставки - два факсимільних апарати, БФП Коніка Мінолта, ноутбук Lenovo G560, програма Windows, всього 5 предметів поставки. Зазначено про перерахування коштів.

При цьому, на стор. 9 Акту перевірки зазначається про введення зазначеної продукції в експлуатацію відповідно до наказів по підприємству - позивача.

Проте, як зазначає ДПІ, враховуючи зазначені факти, встановлено, що діяльність цих контрагентів здійснюється поза межами правового поля.

Враховуючи наведене у сукупності, ДПІ приходить до висновку, що позивачем порушено п. 138.1., п/п. 139.1.1.9 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 6 523 грн.: за 9 м. 2012 р. - 2653 грн., за 2012 р. - 3670 грн. Окрім того, ДПІ дійшла до висновку, що позивачем порушено вимоги п. 198.6., п/п. 200.1., 200.2. ПК України в результаті чого позивачем занижено ПДВ на суму 9075 грн., у т.ч.: серпень 2012 р. - 967 грн., вересень 2012 р. - 1750 грн., жовтень 2012 р. - 1400 грн., листопад 2012 - 1817 грн., грудень 2012 р. - 278 грн., січень 2013 р. - 479 грн., за лютий 2013 р. - 2384 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема , такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту , зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Так, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, що вже само по собі свідчить про відсутність підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Відносно посилання ДПІ на обставини неможливості проведення зустрічної звірки та на відповідні акти у цьому контексті, слід зазначити, що сама по собі неможливість проведення звірки, акти щодо чого складені значно пізніше, ніж періоди проведення спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій, не свідчить про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій.

При цьому, суд враховує, що матеріали справи, акт про неможливість звірки не містять будь-яких відомостей та доказів того, що контрагенти позивача взагалі інформувалися про проведення зазначеної звірки та про необхідність надання документів.

З цих актів вбачається, що по суті проводилась перевірка контрагентів, що не відповідає вимогам п. 73.5. ПК України («зустрічні звірки не є перевірками»).

З наведеного змісту акту про неможливість звірки вбачається, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232 (акт про неможливість звірки складений до проведення перевірки позивача). Наведене в сукупності вказує на порушення порядку проведення зустрічних звірок відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагентів та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням законодавства, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В контексті інших доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, зокрема, щодо порівняльного дослідження підпису директора/бухгалтера ТОВ «Даніус», слід зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не було надано результатів цього дослідження, як і доказів того, що це дослідження стосувалось первинних документів за операціями між позивачем та цим контрагентом. При цьому, ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які об'єктивно перешкоджали наданню вказаних відомостей.

Відносно інших доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, слід зазначити, що відповідачем під час розгляду справи не надано вироку або іншого рішення суду, прийнятого в рамках кримінального провадження, відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

Під час розгляду справи ДПІ не надано: рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В контексті наведеного слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цього підприємства на підставних осіб.

Суд, крім іншого, також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними . Відтак, відомості щодо директорів підприємств-контрагентів позивача, які були внесені на час вчинення спірних операцій в ЄДР, є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи, у зв'язку з чим підписання зазначеними особами документів за спірними операціями є правомірним.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, зокрема: договору від 13.09.2011 р. (про надання позивачу послуг в реєстрації хостингу та домену (www.stali.com/ua), документально підтверджених відомостей з пошукових систем у мережі Інтернет відносно утримання сайту позивача (www.stali.com/ua) у пошукових системах (відносно реалізації сталі, металевих виробів), підтвердження контрагента ТОВ «Стім-А» щодо проведення операцій з позивачем, розшифровки змісту виконаних робіт від ТОВ «Стім-А» до актів виконаних робіт, а також документально підтверджені відомості щодо придбання позивачем у ТОВ «Даніус» оргтехніки та її подальшого використання (накази введення в експлуатацію; акти внутрішнього переміщення основних засобів), тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та у сукупності з первинними документами підтверджують виконання операцій такого роду , не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що як надання послуг, так і поставка невеликої за обсягом оргтехніки не потребує значних трудових ресурсів та організаційних зусиль, як і адміністративно-господарських можливостей.

У цьому контексті під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Всупереч вимогам ухвали суду про відкриття провадження у справі, з боку ДПІ не було також надано податкової звітності контрагентів з аналізу якої б вбачалось відсутність таких ресурсів у контрагентів позивача.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, а отже видача ними податкових накладних, є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юфтрейд» (код з ЄДР 37639920; адреса: 04074, м. Київ, Оболонський район, вул. Коноплянська, 12) задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2013 № 0006712204 та № 0006702204, прийняті ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2013 р.