Ухвала

від 15.05.2014 по справі 826/13700/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13700/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кармазин О.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфтрейд" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стім-А», Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніус» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006712204, № 0006702204 від 07.08.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0006712204, № 0006702204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Юфтрейд» (код з ЄДР 37639920; адреса: 04074, м. Київ, Оболонський район, вул. Коноплянська, 12) з питань дотримання податкового законодавства за відносинами з ТОВ «Стім-А» (код з ЄДР 38203656; адреса: 04086, м. Київ, Шевченківський район, вул. Олени Теліги, 39-А) та ТОВ «Даніус» (код з ЄДР 38261414; адреса: 01034, м. Київ, Шевченківський район, вул.. Ярославів Вал, 11/1) за період з 01.07.2012 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено акт від 23.07.2013 р. № 262/26-54-22-04/37639920.

Згідно висновків даного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п. 138.1., п/п. 139.1.1.9 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 6 523 грн.: за 9 м. 2012 р. - 2653 грн., за 2012 р. - 3670 грн. Окрім того, ДПІ дійшла до висновку, що позивачем порушено вимоги п. 198.6., п/п. 200.1., 200.2. ПК України в результаті чого позивачем занижено ПДВ на суму 9075 грн., у т.ч.: серпень 2012 р. - 967 грн., вересень 2012 р. - 1750 грн., жовтень 2012 р. - 1400 грн., листопад 2012 - 1817 грн., грудень 2012 р. - 278 грн., січень 2013 р. - 479 грн., за лютий 2013 р. - 2384 грн.

В обґрунтування вказаних висновків податковий орган посилався на акти перевірок контрагентів позивача, зокрема:

акт від 10.06.2013 р. № 4/22-20/38203656, складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стім-А» за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р., згідно якого встановлено відсутність у зазначеного підприємства основних фондів, технічного персоналу, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність ведення бухгалтерського обліку, зазначено також про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, том наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності. Документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Стім-А» з СГД-постачальниками та з СГД-покупцями, за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р., їх вид, обсяг, якість та розрахунки;

акт від 17.06.2013 р. № 102/2201/3826141, складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Даніус» за період з 01.09.2012 р. по 31.04.2012 р. У вказаному акті зазначається, що звірку провести неможливо у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

Позивачем було подано заперечення на висновки акту від 23.07.2013 р. № 262/26-54-22-04/37639920, проте за результатами розгляду скарги її залишено без задоволення, висновки - без змін.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем від 07 серпня 2013 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0006712204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 9 075 грн. за основним платежем та на 2 269 грн. за штрафними санкціями;

№ 0006702204, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 6 523 грн. за основним платежем та на 1 631 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп.14.1.181. п.14.1.ст.14, п.198.1, п.198.3. ст.198, п.198.6. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини та наявні у матеріалах докази, дійшов висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, а також наголосив на тому, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією, тому оскаржувані ППР прийнято неправомірно, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на викладені в акті перевірки позивача дані, а також на вказані вище акти перевірок контрагентів позивача, зокрема акт від 10.06.2013 р. № 4/22-20/38203656, складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стім-А» за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р. та акт від 17.06.2013 р. № 102/2201/3826141, складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Даніус» за період з 01.09.2012 р. по 31.04.2012 р.

На підставі наведеного, відповідач вважає підтвердженим факт відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами за період, щодо якого здійснювалася перевірка, у зв'язку з чим оскаржувані ППР прийнято правомірно, а рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, тому підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, дослідженню в такому випадку підлягає реальність здійснення господарських операцій за укладеними договорами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини, зокрема, з ТОВ «Даніус» та ТОВ «Стім-А».

Так, згідно умов договору від 25.02.2013 року № 25/02-3, укладеного позивачем (покупець) з ТОВ «Даніус», продавець зобов'язується відпустити, а покупець прийняти і сплатити на умовах вказаних в договорі товар, асортимент, кількість, ціна якого вказані в рахунку, який є невідємною частиною договору. (п. 1.1). Ціна на товар є договірною та вказується у рахунку, який є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1). Відповідно до п. 4.1, 4.2 розрахунки за даною угодою здійснюються в національній валюті України в безготівковій грошовій формі. Оплата всієї вартості товару, вказаного в рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати. Продавець зобов'язується поставити покупцеві товар протягом 5 банківських днів з моменту отримання продавцем грошових коштів згідно п. 4.3. договору на умовах: склад покупця (п. 5.1).

Також, позивачем (замовник) було укладено договір з ТОВ «Стім-А» (виконавець), від 01.08.2012 року згідно умов якого контрагент позивача зобов'язується надати йому інформаційно-консультативні послуги. Термін та форма надання послуг узгоджується шляхом обміну кореспонденцією (п. 1.2-1.2 Договору). За виконання робіт за цим договором замовник сплачує виконавцю винагороду згідно виставлених рахунків. Вартість послуг вираховується із розрахунку 180 грн. за 1 годину (п. 4.1-4.2 Договору).

01.11.2012 року між цими ж сторонами було укладено договір про надання послуг у мережі Інтернет по обслуговуванню сайту, згідно умов якого виконавець (ТОВ «Стім-А») зобов'язується надати замовнику (ТОВ «Юф Трейд») послуги щодо: обслуговування сайту, просування сайту, утримання сайту у пошукових системах, розкриття інформації з сайту, підрахунок відвідування сайту, створення перехресних посилань, ведення статистики і звітності у мережі. Згідно п. 1.2 Договору термін, форма надання послуг узгоджується шляхом обміну кореспонденцією. За виконання робіт за цим договором замовник сплачує виконавцю винагороду згідно виставлених рахунків (п. 4.1). По виконанню робіт сторони підписують акт здачі-приймання робіт (п. 4.2).

На підтвердження належного виконання умов вказаних договорів в матеріалах справи наявні копії первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей та документів, зокрема: договору від 13.09.2011 р. (про надання позивачу послуг в реєстрації хостингу та домену (www.stali.com/ua), документально підтверджених відомостей з пошукових систем у мережі Інтернет відносно утримання сайту позивача (www.stali.com/ua) у пошукових системах (відносно реалізації сталі, металевих виробів), підтвердження контрагента ТОВ «Стім-А» щодо проведення операцій з позивачем, розшифровки змісту виконаних робіт від ТОВ «Стім-А» до актів виконаних робіт, а також документально підтверджені відомості щодо придбання позивачем у ТОВ «Даніус» оргтехніки та її подальшого використання (накази введення в експлуатацію; акти внутрішнього переміщення основних засобів).

На момент виписки податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Дослідивши зазначені документи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаними доказами у їх сукупності підтверджується фактичне здійснення спірних операцій на підставі укладених позивачем із зазначеними контрагентами договорів, а відтак, і правомірність формування платником валових витрат підприємства та включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Апеляційний суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

Судова колегія критично оцінює посилання апелянта на акти перевірок контрагентів позивача, зокрема акт від 10.06.2013 р. № 4/22-20/38203656, складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стім-А» за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р. та акт від 17.06.2013 р. № 102/2201/3826141, складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Даніус» за період з 01.09.2012 р. по 31.04.2012 р., в обґрунтування його позиції щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами за період, щодо якого здійснювалася перевірка.

З цього приводу, колегія зазначає, що порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом позивача не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та не може безумовно та беззаперечно свідчити про неправомірність формування позивачем валових витрат, та як наслідок заниження ним податку на прибуток.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому колегією враховується, що акт податкової перевірки не є рішенням і викладена в ньому суб'єктивна позиція перевіряючого може свідчити лише про імовірні порушення вимог податкового законодавства.

Отже, враховуючи все вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія вважає, що суд дійшов вірного висновку про неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх скасування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юфтрейд" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стім-А», Товариство з обмеженою відповідальністю «Даніус» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006712204, № 0006702204 від 07.08.2013 року - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.