Постанова

від 21.10.2013 по справі 812/6831/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року справа №812/6831/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

апеляційну скаргу

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

Державного підприємства «Антрацит»

на постанову

Луганського окружного адміністративного суду

від

9 вересня 2013 року (повний текст складений та підписаний 13 вересня 2013 року)

по адміністративній справі

№ 812/6831/13-а (суддя Тихонов І.В.)

за позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Державного підприємства «Антрацит»

про

стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 8741941, 86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року у справі № 812/6831/13-а, прийнятою за результатами нового розгляду направленого на новий розгляд до суду першої інстанції Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2013 року, задоволені частково позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Відділення, позивач у справі) до Державного підприємства «Антрацит» (далі підприємство, відповідач у справі), внаслідок чого стягнуто з підприємства 2719347 грн. 09 коп. (два мільйони сімсот дев'ятнадцять тисяч триста сорок сім гривень, 09 коп.). В решті позовних вимог відмовлено. Постанова суду в частині задоволення вмотивована тим, що чотирма відокремленими підрозділами позивача не виконанні обов'язки щомісячного та у повному обсязі подання звітів 3-ПН до центру зайнятості та працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у необхідній кількості. В частині відмови позовних вимог рішення суду вмотивовано відсутністю складу правопорушення для стягнення санкцій та пені (том 2 арк. справи 18-21).

В апеляційній скарзі Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог, в частині суми стягнення адміністративно-господарських санкцій, в частині стягнення санкцій постанову залишити без змін, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Відділення задовольнити у повному обсязі (том 2 арк. справи 24-25).

Одночасно із поданням апеляційної скарги позивачем заявлене клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника відділення Фонду, яке задоволене судом.

Державне підприємство «Антрацит» в апеляційній скарзі з посиланням на її незаконність та необґрунтованість просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року по справі № 812/6831/13-а та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Відділення (том 2 арк. справи 29-33).

Підприємство доводить, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств чи до державної служби зайнятості. Норматив для працевлаштування інвалідів має встановлюватись не по кожному відокремленому підрозділу, а по підприємству в цілому. Доводить безпідставність застосування штрафу з поданням або не поданням звітності за формою 3-ПН, який подається при наявності вакансій, як це передбачено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420. Наполягає на відсутності правопорушення, неврахуванні приписів Ухвали ВАСУ від 4 квітня 2013 року по даній справі, якою з посиланням на положення статті 5 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. За позицією суду касаційної інстанції у випадку, коли специфіка підприємства передбачає більшість посад, пов'язаних з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, то праця інвалідів повинна використовуватись з урахуванням такої специфіки. З посиланням на обов'язковість вказівок суду касаційної інстанції підприємством здійснений Розрахунок нормативу за яким норматив по підприємству в цілому складає 75 робочих місця, натомість кількість працюючих інвалідів дорівнює 134 особи.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що не перешкоджає судовому розгляду справи відповідно до частини 4 статті 196 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (надалі Закон України № 875) саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону України № 875, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз зазначених положень Закону України № 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Крім того, відповідальність за невиконання нормативу створення робочих місць жодним чином не пов'язана з обставинами надання або не надання звітності роботодавцем до центру зайнятості. Відповідальність передбачена за незайнятість робочого місця інвалідом. Насамперед має бути наявним інвалід якого підприємство не працевлаштувало.

Позивач доводить, що на підприємстві впродовж 2011 року працювало 134 інвалідів, замість 271, виходячи із нормативу 4 % від загальної чисельності працюючих, саме за одне робоче місце призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами позивачем заявлені до стягнення санкції та пеня. На думку позивача підприємство не забезпечило працевлаштування 137 осіб, які мають інвалідність. При цьому факт такого не працевлаштування не доведений. Висновок суду першої інстанції стосовно відмови у працевлаштуванні ОСОБА_3 є хибним. оскільки звітами за формою 3-ПН ВП «Антрацитвантажтранс» повідомлено Антрацитівський центр зайнятості населення про наявність вакансії «охоронець», на яку може бути працевлаштований інвалід. Антрацитівським центром зайнятості населення ОСОБА_3 направлений з наданням індивідуальної програми реабілітації, в якій зазначено: 2працевлаштований, може працювати сторожем з обмеженнями», в той час коли підрозділ повідомляв про можливість працевлаштування інваліда на посаду охоронця. Тобто, центр зайнятості направив для працевлаштування інваліда не на ту посаду, про яку повідомляв підрозділ. Відтак, висновок суду у цій частині є невідповідним обставинам справи.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів відповідач, як роботодавець повідомляв центр зайнятості звітами за формою № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, та формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій на підприємстві», що підтверджується долученими до матеріалів справи звітами.

Виходячи з процесуального принципу певності, передбаченого статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає наявними докази створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином відсутній склад правопорушення щодо не створення позивачем робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративного-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи підприємства про обчислення нормативу з урахуванням специфіки підприємства, з огляду на правові позиції Верховного Суду України викладені в постанові від 17 вересня 2013 року ухваленої у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Стосовно заявленої до стягнення пені колегія судів погоджує позицію першої інстанції стосовно того, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України № 875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 18, 41, 100, 185, 195, 197, 199, 200, 202, 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року по справі № 812/6831/13-а - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року по справі № 812/6831/13-а - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2013 року по справі № 812/6831/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Антрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі на загальну суму 8741941,86 грн. відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Антрацит» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) гривень 00 коп.

Постанова постановлена та підписана 21 жовтня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко