Постанова
від 17.10.2013 по справі 2а-15856/12/2670
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15856/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Юзик Ю.С., представника відповідача - Геращенка С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного торгово-виробничого підприємства "Оніко" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного торгово-виробничого підприємства "Оніко" до Київської регіональної митниці (далі - Київської міжрегіональної митниці Міндоходів) про скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Мале приватне торгово-виробниче підприємство "Оніко" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №199 від 10.09.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в повному обсязі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів у термін з 06.08.2012 по 10.08.2012 проведена невиїзна документальна перевірка дотримання МПТ ВП «ОНІКО» вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів «Рентгенівська плівка в аркушах» за кодом 3701 10 10 00 згідно УКТЗЕД та «Пристрій для автоматичного друку DRYSTAR 5302» за кодом 9010 10 00 00 згідно УКТЗЕД за період з 01.09.2009 до 30.04.2012.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.09.2009 до 30.04.2012 Товариством задекларовано товар «Термографічна плівка торгової марки «AGFA» для принтерів, серії DRYSTAR (DRYSTAR DTI, DRYSTAR DT 1B; DRYSTAR DT 2B; DRYSTAR DT2; DRYSTAR DT2 MAMMO; DRYSTAR MAMMO; DRYSTAR DT 5.000IB; DRYSTAR DT 5.0001 MAMMO), виробництва «AGFA HEALTHCARE NV», Бельгія, за кодом УКТЗЕД 3701101000 Крім того, позивачем задекларовано товар «Пристрій для автоматичного друку DRYSTAR 5302. Виробництво «AGFA-GEVAERT Health Care GmbH», Німеччина. Торгівельна марка "AGFA» за кодом 9010 10 00 00 згідно УКТЗЕД.

Відповідач дійшов висновку про те, що плівка марки «DRYSTAR», яка не має фото чутливих властивостей та виготовлена з полімерного матеріалу повинна класифікуватись у товарній позиції УКТЗЕД 3921 (інші плити, листи, плівки та смуги або стрічки з пластмаси) за кодом згідно з УКТЗЕД 3921901900, а принтер термографічний марки «DRYSTAR 5302» для друкування діагностичних медичних цифрових зображень на термографічних плівках «DRYSTAR» класифікується за кодом 8443321000 згідно з УКТЗЕД.

Так, товарні позиції 3921 та 8443 згідно УКТЗЕД не зазначені у переліках виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затверджених Постановами Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 № 1949 (діяла до 01.08.2011), від 09.06.2011 №785 (діяла з 01.08.2011 по 16.08.2011) та від 08.08.2011 № 867 (діє з 16.08.2011). Таким чином під час митного оформлення зазначених товарів податок на додану вартість мав сплачуватись на загальних підставах.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що підприємством були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТЗЕД.

За результатами перевірки працівниками Київської міжрегіональної митниці Міндоходів було складено акт від 10.08.2012 р. № н/52/12/100000000/19242964, яким зроблено висновок про порушення позивачем норм митного і податкового законодавства України, а саме: Закону України "Про Митний тариф України" та Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на 164 359,24 грн. та спричинило заниження податкового зобов'язання підприємства по сплаті податку на додану вартість - на суму - 2 209 871,33 грн.

На підставі акта перевірки від 10.08.2012 р. № н/52/12/100000000/19242964 відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 10.09.2012 р. № 199, якими позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), за платежем: Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 4 786 284,70 грн. (2 209871,33грн. - основний платіж, 2 576 413,37 - штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що неправильне декларування позивачем товарів згідно з УКТ ЗЕД за ВМД призвело до порушення вимог щодо класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД та, в свою чергу, до порушення Закону України «Про Митний тариф України» в частині декларування коду товару.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 35, 19 ст. 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур; митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

У відповідності до ст. 13 МК України, ведення УКТЗЕД є одним із основних завдань митних органів, яке здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Класифікація товарів, що переміщуються через митний кордон України, для цілей митного оформлення здійснюється відповідно до вимог УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій, та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації. Примітки до розділів та груп є невід'ємною частиною УКТ ЗЕД і мають юридичну силу.

У відповідності до ст. 313 МК України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Однак, згідно з п. 17 розділу 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, яка затверджена наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 р. № 314, перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами) має здійснюватись при розмитненні товарів при перевірці вантажної митної декларації.

У даному випадку, контролюючим митним органом було перевірено код товару при розмитненні товарів, який позивач ввозив на територію України і жодних претензій до Позивача з даного приводу не було.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не правомірно визначив інший код товару УКТЗЕД вже після проведення митного оформлення та ввезення товару на територію України. Оскільки вказаною нормою чітко передбачено обов`язок перевірки правильності кодування товару при перевірці вантажної митної декларації.

Крім того, відповідно до п. 2 узагальнення Верховного Суду України «Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами якщо митні органи», приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

В розумінні п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно з п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки та на положення п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2013 року по справі № К/800/9995/13.

Разом з тим, підстави та порядок проведення невиїзної документальної перевірки передбачені ст.351 Митного кодексу України, зокрема ч. 2 цієї статті визначає, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

На жодну з перелічених вище підстав відповідач не посилається в своєму акті перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідач не довів порушення діючого законодавства з боку позивача при декларуванні наведеного вище товару та не довів наявності підстав для зміни коду товару, що ввозиться позивачем.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття Київською регіональною митницею податкового повідомлення-рішення №199 від 10.09.2012 не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому судова колегія вважає за необхідне постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Малого приватного торгово-виробничого підприємства "Оніко" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення задовольнити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Малого приватного торгово-виробничого підприємства "Оніко" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Малого приватного торгово-виробничого підприємства "Оніко" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 10.09.2012 р. №199.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 22.10.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення17.10.2013
Оприлюднено28.10.2013
Номер документу34351555
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-15856/12/2670

Ухвала від 19.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Муравйов О.В.

Ухвала від 03.06.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Муравйов О.В.

Ухвала від 16.12.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Муравйов О.В.

Ухвала від 15.10.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Муравйов О.В.

Постанова від 24.09.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Міщук М.С.

Постанова від 24.09.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Міщук М.С.

Ухвала від 24.07.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Міщук М.С.

Ухвала від 24.06.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Муравйов О.В.

Ухвала від 05.11.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Муравйов О.В.

Постанова від 17.10.2013

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Оксененко О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні