Ухвала

від 24.06.2014 по справі 2а-15856/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/54256/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Юзик Ю. С. Геращенко С. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі№ 2а-15856/12/2670 за позовомМалого приватного торгово-виробничого підприємства «Оніко» доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2013 року у справі № 2а-15856/12/2670 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Поставою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року апеляційну скаргу Малого приватного торгово-виробничого підприємства «Оніко» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2013 року у справі № 2а-15856/12/2670 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 10.09.2012 року № 199.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ст. 58, ст. 190 Податкового кодексу України, ст. ст. 11, 35, 69, 336 Митного кодексу України, п. 4.3 ст. 4, пп. 5.1.7 п. 5.1 ст. 5. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Київською регіональною митницею невиїзної документальної перевірки дотримання МПТ ВП «Оніко» вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів «Рентгенівська плівка в аркушах» за кодом 3701 10 10 00 згідно УКТЗЕД та «Пристрій для автоматичного друку DRYSTAR 5302» за кодом 9010 10 00 00 згідно УКТЗЕД за період з 01.09.2009 року до 30.04.2012 року, складено акт від 10.08.2012 року № н/52/12/100000000/19242964, яким зафіксовані порушення позивачем норм митного і податкового законодавства України, а саме: Закону України «Про митний тариф України» та Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на 164 359,24 грн. та спричинило заниження податкового зобов'язання підприємства по сплаті податку на додану вартість на суму 2 209 871,33 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.09.2012 року № 199, якими позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, в розмірі 4 786 284,70 грн. (2 209 871,33 грн. - основний платіж, 2 576 413,37 - штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки неправильне декларування товариством товарів згідно з УКТЗЕД за ВМД, зазначених в додатку № 1 до акта перевірки, призвело до порушення підприємством вимог Закону України «Про Митний тариф України», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову у зв'язку з тим, що митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки та на положення п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду передчасним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Проте, оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом не спростовано доводи місцевого адміністративного суду про те, що у графі 31 вищезазначених ВМД наведені невірні відомості про характеристики товару, оскільки плівка марки «DRYSTAR», яка не має фоточутливих властивостей та виготовлена з полімерного матеріалу, повинна класифікуватись у товарній позиції УКТЗЕД 3921 (інші плити, листи, плівки та смуги або стрічки з пластмаси) за кодом згідно з УКТЗЕД 3921901900, а принтер термографічний марки «DRYSTAR 5302» для друкування діагностичних медичних цифрових зображень на термографічних плівках «DRYSTAR» класифікується за кодом 8443321000 згідно з УКТЗЕД.

Підставою для задоволення позовних вимог слугував висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для здійснення митного контролю після завершення митного оформлення товару. Проте, зазначені обставини не були заявлені ані в якості підстави позову (п. 4 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України), ані в якості підстави апеляційної скарги (п. 4 ч. 2 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, в порушення п. 1 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України не дана оцінка доводам сторін щодо правильності визначення коду під час митного оформлення товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, розглянути позовні вимоги з підстав, визначених платником, дослідити належним чином питання правильності віднесення позивачем товарів до відповідних позицій УКТЗЕД, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі № 2а-15856/12/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак