Постанова

від 24.10.2013 по справі 5016/2238/2012(7/96)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р.Справа № 5016/2238/2012(7/96) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Полтавець І.В. (довіреність № б/н від 06.09.2013 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Миколаївської області від „06" листопада 2012 року, повний текст якого складено та підписано „09" листопада 2012 року

по справі № 5016/2238/2012(7/96)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чапаєвське"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 100 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

18.10.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Чапаєвське" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення суми попередньої оплати продукції у розмірі 100 000,00 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати понесені при розгляді справи.

Позовні вимоги ТОВ „Чапаєвське" обґрунтувало посиланнями на умови договору поставки від 09.02.2012 року, положення ст.ст. 526, 693 ЦК України. Так, позивачем зазначено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства за отримані від позивача кошти попередньої суми оплати свої зобов'язання не виконав та продукцію не поставив.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.11.2012 року по справі № 5016/2238/2012(7/96) (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги ТОВ „Чапаєвське" задоволені повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ „Чапаєвське" заборгованість у розмірі 100 000,00 грн. та 2 000,00 грн. судового збору.

На виконання даного рішення 26.11.2012 року господарським судом Миколаївської області видано наказ № 5016/2236/2012(7/97) (а.с.41).

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови договору, позивачем це встановлено і підтверджено відповідними доказами та не спростовано і у відзиві на позовну заяву. Відповідач умови Договору щодо здійснення поставки товару не виконав, а тому такі позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ „Чапаєвське" відмовити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт у скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки правових підстав участі ОСОБА_3 в якості представника відповідача, чим було порушено права та законні інтереси відповідача та норми процесуального права.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується виходячи з умов договору поставки від 09.02.2012р., що фактично не відповідає дійсності, оскільки взаємовідносини між сторонами, по даній справі, виникли поза межами умов зазначеного договору.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

Представник відповідача в судове засідання 24.10.2013 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням від 10.09.2013 року та відповідним записом на зворотній стороні ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, копію якої 05.09.2013 року нарочно отримана адвокатом ФОП ОСОБА_2, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 09.02.2012 року між ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) та ТОВ „Чапаєвське" (Покупець) укладено договір поставки, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві насіння соняшника врожаю 2012 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (а.с.22-23).

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що поставка продукції здійснюється у строк до 10.10.2012 року.

Загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає 100 000,00 грн., 62,5 тон по 1600,00 грн. за 1 тону (п.3.2).

Пунктом 3.3 передбачено, що покупець здійснює передплату за продукцію у розмірі 100%

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. (п.7.1)

Згідно із п.7.2, строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 Договору і діє до повного виконання своїх обов'язків сторонами.

На виконання умов договору, позивач на рахунок відповідача сплатив кошти у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 10.02.2012 року (а.с.25).

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що після 100% попередньої позивачем оплати продукції, відповідач поставив товар відповідно до умов договору

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ „Чапаєвське" та вважає, що доводи ФОП ОСОБА_2, які викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ „Чапаєвське", як постачальником та ФОП ОСОБА_2 як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з поставкою/покупкою товару, про що 09.02.2012 року було укладено відповідний договір.

Так, Договір поставки товару від 09.02.2012 року є підставою для виникнення у сторін (ТОВ „Чапаєвське" та ФОП ОСОБА_2) за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Позивач, відповідно до п.3.3 Договору здійснив передплату за продукцію у розмірі 100 000,00 грн., проте відповідач так і не здійснив поставку продукції у відповідності до п.2.1 Договору.

Судова колегія вважає, що всі доводи та заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2012 року між ФОП ОСОБА_2 (Клієнт) та ОСОБА_3 (Адвокат) було укладено договір про надання юридичних послуг адвоката, який підписаний обома сторонами. Пунктом 1 Договору передбачено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів у судах, в тому числі і господарських судах (а.с.32).

Представництво адвоката ОСОБА_3 в інтересах ФОП ОСОБА_2 підтверджується ордером від 05.11.2012 року згідно угоди від 05.11.2012 року (а.с.33).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 89/169 від 29.09.1997 року (а.с.34).

Відповідно до ч.7 ст. 28 ГПК України, повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги або договором. До ордеру обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав при вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Представництво в господарському суді можуть здійснювати адвокати. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру", адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

З огляду на вищевикладене, посилання ФОП ОСОБА_2, що вона не уклала із адвокатом ОСОБА_3 жодних договорів на представлення її інтересів в суді, не підписувала жодних доручень, судовою колегією не приймається, оскільки в матеріалах справи наявний Договір від 05.11.2012 року про надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_3, який підписаний особисто ОСОБА_2 Існуючий підпис ФОП ОСОБА_2 на довіреності, яка була додана до апеляційної скарги візуально співпадає з підписом ФОП ОСОБА_2, який є на договорі про надання юридичних послуг від 05.11.2012 року.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що між сторонами існували усні домовленості, відповідно до яких не було встановлено строків виконання останнім зобов'язання щодо поставки насіння, у зв'язку з чим ТОВ „Чапаєвське" перерахував відповідачу грошові кошти.

Зазначені вище доводи скаржника суперечать матеріалам справи, оскільки як вбачається з відзиву на позовну заяву, датований 05.10.2012 року та підписаний особисто відповідачем, який не заперечував договірних відносин між сторонами та зазначив, що підставою невиконання договірних зобов'язань стало настання форс-мажорних обставин та кошти які були перераховані від позивача використані для вирощування соняшника. Також відповідач просив здійснити пролонгацію договору поставки до 10.10.2013 року.

Відповідно до п.5.1 договору, сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним законодавством України відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок діє форс-мажорних обставин.

Під форс-мажорними обставинами розуміється випадок, непереборна сила, а також усі інші обставини, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити. Такі обставини повинні бути засвідчені компетентним державним органом (п.5.2).

За змістом п.5.3 Договору сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов'язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв'язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання п.5.4 якщо форс-мажорні обставини та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього договору, то виконання цього договору зупиняється на строк, протягом якого воно є неможливим.

Проте в матеріалах справи відсутні жодні докази виконання відповідачем зазначених вище умов Договору поставки від 09.02.2012 року, для того щоб стверджувати у відзиві на позовну заяву про настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 02.12.1997 року за № 671/97-ВР „Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорні обставини засвідчується торгово-промисловою палатою відповідно до умов договорів та за заявою суб'єкта господарювання, а тому посилання відповідача на лист від Метеорологічної станції Баштанка № 252 від 03.11.2012 року (а.с.31) є безпідставним.

Колегія суддів вважає, що скаржник своїми діями та доводами на які посилається в апеляційній скарзі вводить суд в оману, оскільки відповідач як у своєму відзиві на позовну заяву так і зі змісту апеляційної скарзі суперечить сам собі.

Таким чином, доводи відповідача щодо існування між сторонами до укладання договору усних домовленостей, на підставі яких позивач перерахував відповідачу грошові кошти не приймаються до уваги, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Також, сторона не довела з якої правової підстави вона отримала зазначені грошові кошти.

Відповідно до частині статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ФОП ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ФОП ОСОБА_2 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ТОВ „Чапаєвське" в повному обсязі.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 06.11.2012 року по справі № 5016/2236/2012(7/97) відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „06" листопада 2012 року по справі № 5016/2238/2012(7/96) залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „25" жовтня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров