Рішення

від 17.10.2013 по справі 914/3740/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2013 р. Справа № 914/3740/13

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІФА "Проект-Буд" (79052, вул. Сластьона, 2/14, м. Львів; ідентифікаційний код 32638853)

Відповідач: Державне підприємство "Львівське Агроторгове Підприємство" (79017, вул. Погулянка, 26, м. Львів; ідентифікаційний код 38172382)

про стягнення заборгованості

ціна позову: 955018,51грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : Горпинюк І.Є. - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : Стецик А.Р. - представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІФА "Проект-Буд" заявлено позов до Державного підприємства "Львівське Агроторгове Підприємство" з вимогою стягнення боргу у сумі 930085,25грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань, передбачених умовами Договору № 12/09/21 від 21.09.2012 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 7262,31грн. 3% річних від простроченого платежу та 17670,95грн. пені.

04.10.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 45хв. 17.10.2013р.

Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі, яка скерована Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України з клопотанням про долучення такого до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, суму основного боргу визнав, проти нарахованих штрафних санкцій заперечив; проте, у відзиві просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, відзив на позовну заяву.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 930085,25грн. боргу.

01.04.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІФА "Проект-Буд" (надалі - Виконавець) та Державне підприємство "Львівське Агроторгове Підприємство" (надалі - Замовник) уклали договір №1/04 (надалі Договір), відповідно до якого (п.1.1) Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати: розробку погоджувальної частини робочого проекту для улаштування індустріального парку «Погулянка» на території Державного підприємства "Львівське Агроторгове Підприємство" в місті Львові по вул.Погулянка,26, а Замовник зобов'язується прийняти від Виконавця ці роботи та оплатити їх у визначеному Договором порядку.

Пунктом 2 Договору встановлено, що вартість робіт, які доручаються Виконавцю за Договором, визначена договірною ціною на підставі кошторисного розрахунку і складає: 990085,25грн.; оплата за виконані об'єми робіт проводиться згідно актів виконаних робіт протягом 15-ти банківських днів з моменту приймання Замовником робіт та підписання акту виконаних робіт , шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця; розрахунки здійснюються в безготівковому порядку за допомогою платіжних доручень в національній валюті України - гривні.

Згідно п.3.4 Договору, за недотримання терміну оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,02% від суми затримки платежу за кожний день. Пунктом 3.5 Договору передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який оплачується. Сплата пені не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за Договором.

Відповідно до п.5, Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до часу виконання Сторонами своїх зобов'язань; термін виконання робіт - 90 робочих днів з моменту підписання Договору; роботи вважаються виконаними Виконавцем та прийнятими Замовником в день підписання Акту виконаних робіт; договір діє до 30.06.2013р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

У п.6 Договору зазначено, що всі суперечки, які виникають при виконанні Договору вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди в господарському суді.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором Позивачем відповідно до Акту здачі-приймання виконаних робіт від 03.06.2013р. №1 та рахунку-фактури №СФ-00000015 від 03.06.2013р. виконано роботи на суму 990085,25грн., а Замовником прийнято виконані роботи, що підтверджується підписами та скріпленими печатками на зазначеному Акті.

При цьому підписання Замовником Акту здачі-приймання, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково, - 05.07.2013р. в сумі 60000,00грн. , що підтверджується підписами та скріпленими печатками на Акті звіряння взаєморозрахунків від 19.08.2013 року.

19.08.2013 року Відповідачем отримано претензію Позивача (вих.№01-08/13 від 19.08.2013р.) з вимогою сплатити непогашену суму боргу. Проте, дана Претензія залишена Відповідачем без уваги.

У відзиві Відповідач не заперечив наявність основного боргу та додав до відзиву гарантійний лист №10/25 від 15.10.2013р. (дата - протягом розгляду справи) на ім'я Позивача, яким гарантував погашення своїх зобов'язань за Договором та просив надавати відтермінування по оплаті до 31.10.2013р. Представник Позивача з даного приводу пояснив, що жодного питання щодо відтермінування по оплаті розглядатись ним не може. З врахуванням наведеного суд вважає доводи Відповідача щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу безпідставними та необґрунтованими.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч. 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за виконані роботи згідно Договору №1/04 від 01.04.2013 року, в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 930085,25грн.; беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення сплати Відповідачем 930085,25грн. боргу станом на час розгляду справи повністю чи частково, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 930085,25грн. боргу.

Щодо стягнення 7262,31грн. 3% річних.

В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 7262,31грн. 3% річних.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, розрахованих Позивачем за період з 27.06.2013р. по 30.09.2013р., суд зазначає, що такий проведено вірно.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 3% річних у сумі 7262,31грн. позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 17670,95грн. пені .

Позивач просить також стягнути 17670,95грн. пені.

У п.3.4 Договору, за недотримання терміну оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,02% від суми затримки платежу за кожний день.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який оплачується. Сплата пені не звільняє Сторони від виконання зобов'язань за Договором.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що розмір пені, розрахований Позивачем, не перевищує подвійного розміру облікової ставки НБУ. Крім того суд зазначає, що розрахунок Позивачем проведено невірно, з арифметичними помилками, внаслідок чого розмір пені є заниженим. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

У відзиві Відповідач зазначає про необґрунтованість та неправомірність нарахування штрафних санкцій та просить відмовити у стягненні таких.

При цьому Відповідач посилається на ч.1 ст.233 ГК України.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відтак, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні доводи про завдані збитки, суд не вправі застосовувати наведену норму законодавства при вирішенні даного спору.

Проте, суд зазначає, що відповідно ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що порушення Відповідачем зобов'язання завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Крім того, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Винятковість в даному випадку обґрунтовується тим, що Відповідач належить до державного сектору, відтак вина, за яку настає відповідальність у вигляді стягнення пені, Відповідача є неповною, оскільки проведення ним розрахунків за Договором залежить, в тому числі, від державного фінансування.

Крім цього, суд враховує також і описаний вище гарантійний лист Відповідача як позицію останнього щодо волевиявлення до сплати заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі ступінь вини Відповідача, винятковість випадку та те, що матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази того, що порушення Відповідачем зобов'язання завдало збитків іншим учасникам господарських відносин; беручи також до уваги наявність гарантійного листа Відповідача, а відтак, волевиявлення щодо сплати заборгованості останнім, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені на 30%, а відтак, до стягнення підлягає 12369,67грн. пені.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

17.10.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 23.10.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

При чому, суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 9), що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того суд зазначає, що приписами п.2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 9) встановлено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви, Позивач просив стягнути з Відповідача 955018,51грн. (930085,25+17670,95+7262,31). Згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставки судового збору встановлюються у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. З врахуванням наведеного сума судового збору, яка підлягала до сплати повинна становити 19100,37грн. (955018,51/100*2). Відповідно до квитанції банку №166 від 30.09.2013р., Позивачем сплачено за подання позову 18619,71грн. судового збору. Відтак, розмір недоплаченого судового збору становить 480,66грн. (19100,37-18619,71).

Враховуючи вищенаведене, результати розгляду спору, беручи до уваги доводи, зазначені у п.п.2.23, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 9), суд зазначає про необхідність стягнення з Відповідача на користь Державного бюджету України 480,66грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІФА "Проект-Буд" (79052, вул. Сластьона, 2/14, м. Львів; ідентифікаційний код 32638853) на користь Державного підприємства "Львівське Агроторгове Підприємство" (79017, вул. Погулянка, 26, м. Львів; ідентифікаційний код 38172382) 930085,25грн. основного боргу, 7262,31грн. 3% річних, 12369,67грн. пені, а також 18619,71грн. судового збору.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІФА "Проект-Буд" (79052, вул. Сластьона, 2/14, м. Львів; ідентифікаційний код 32638853) в доход Державного бюджету України - 480,66грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.