Постанова

від 24.10.2013 по справі 923/728/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р.Справа № 923/728/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.,

(склад судової колегії змінено розпорядженням голови суду №855 від 24.10.2013 р.)

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: Громов П.О., довіреність від 10.01.2013р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія»

на рішення господарського суду Херсонської області від 05 серпня 2013 року

у справі № 923/728/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-реєстр»

до Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія»

про стягнення 405 000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-реєстр" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» 48 000 грн. заборгованості за договором про ведення реєстру власників іменних цінних паперів №1 від 19.04.1999 року. (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 19.07.2013 року).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.08.2013 р. (суддя Задорожна Н.О.) зменшено розмір позовних вимог до 48000грн., позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Дім марочних коньяків "Таврія" на користь ТОВ "Таврія-реєстр" 48000грн. основного боргу та 960грн . витрат по оплаті судового збору.

Повернуто ТОВ "Таврія-реєстр" з Державного бюджету 7140 грн. судового збору, сплаченого на підставі квитанції №1 від 04.06.2013р.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що умови укладеного між сторонами договору містили домовленість щодо того, що вартість зберігання документів протягом 5-ти років після закриття реєстру становить 1500грн. на місяць; факт одержання відповідачем зазначених послуг та здійснення оплати цих послуг, починаючи з жовтня 2009р. по липень 2010р. включно, підтверджується наданими до матеріалів справи належними та допустимими доказами, а тому дійшов висновку про те, що позовні вимоги, з врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Дім марочних коньяків «Таврія» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, без повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів не встановлюють плати за виконання реєстратором обов'язку по збереженню первинних документів, на підставі яких він здійснював зміни в системі реєстру.

Крім того, скаржник зазначає, що в укладеному між сторонами акті приймання-передачі документів та інформації системи реєстру ВАТ „АПФ „Таврія" та угоді про розірвання договору зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають та відсутній в зазначених документах жодний текст, умова, яка б давала підстави вважати, що сторони домовились про подальшу оплатність послуг по зберіганню документів позивачем.

Також апелянт посилався на норми ст.202 ГК України, ст.604 ЦК України, та зазначав, що зобов'язання сторін припинилися повністю на підтвердження чого сторони склали угоду і зазначили, що претензій одно до одної не мають.

На думку апелянта, сторони не укладали додатковий договір зберігання ані в письмовій, ані в усні формі.

Таким чином, скаржник вважає, що сторони уклали 4 акти виконаних робіт на суму 15000 грн., яка була оплачена відповідачем, отже зобов'язання сторін припинилися, бо інші оформлені між сторонами домовленості відсутні.

Також апелянт зауважує, що положеннями додаткової угоди , а саме п.3 угоди встановлено, що зберігання документів, які є підставою до внесення змін в систему реєстру на протязі 5 років з дати закриття реєстру складає 1500 грн + витрати за оренду приміщень, але не більше загальної суми 41 000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника позивача.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду, 19.04.1999р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-реєстр» та Відкритим акціонерним товариством «Агропромислова фірма «Таврія» (перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Дім марочних коньяків «Таврія») укладено договір №1 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, згідно якого позивач зобов'язався виконувати послуги з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, а відповідач - здійснювати їх оплату на умовах і в терміни, передбачені цим договором. (а.с.19-21)

Перелік робіт, які виконує реєстратор та ставки їх оплати були встановлені в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Строк дії договору не встановлювався, отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, за відсутності заперечень від його учасників, дія договору продовжувалась на кожний наступний рік.

Додатковою угодою від 18.10.2006р. до договору №1 сторони встановили нові ставки оплати послуг реєстратора на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, до переліку яких також включено послугу, пов'язану із зберіганням документів, які є підставою для внесення змін в систему реєстру, на протязі п'яти років з дати закриття реєстру, вартість якої становила 10000грн. на місяць плюс витрати за оренду приміщення. (а.с.22)

На підставі додаткової угоди від 24.01.2008р. до договору №1 сторонами було внесено зміни до вартості послуг реєстратора, відповідно до якої вартість послуги, пов'язаної із зберіганням документів, які є підставою для внесення змін в систему реєстру, на протязі 5-ти років з дати закриття реєстру становила 15000грн. на місяць плюс витрати на оренду приміщень , але не більше загальної суми 41000грн.

Зазначена угода набрала чинності з дати її підписання.

23.09.2009р. між сторонами укладено угоду про розірвання договору №1, умовами якої встановлено: вважати 23.09.2009р. датою закриття реєстру та припинення дії договору. (а.с.36)

Вказаною угодою сторони встановили обов'язок реєстратора здійснювати зберігання документів системи реєстру протягом п'яти років після припинення дії договору, після його спливу передати їх емітенту на підставі складеного акту приймання-передачі. Реєстратор також зобов'язався на протязі п'яти років від дати передачі реєстру забезпечити надання копій первинних документів, які були підставою для внесення змін до системи реєстру уповноваженим особам емітента та ТОВ "Південна реєстраційна компанія", особам, які були зареєстровані в реєстрі до дати передачі реєстру, а також державним органам згідно законодавства України.

На підставі двостороннього акту приймання-передачі від 23.09.2009р. позивач передав новому реєстратору - ТОВ "Південна реєстраційна компанія" документи згідно зазначеного у складеному акті переліку. (а.с.37)

Судом першої інстанції встановлено, що позивач продовжував виконувати обов'язки зберігача по зберіганню документів ПАТ «ДМК «Таврія».

По факту виконаних послуг між сторонами складались акти виконаних робіт від 19.07.2010р., 11.08.2010р., 12.08.2010р., підписані уповноваженими представниками реєстратора та емітента, якими сторони фактично підтвердили факт надання послуг по зберіганню документів за жовтень-грудень 2009р., січень-березень 2010р., квітень-червень 2010р., липень 2010р, вартість яких становить 15000 грн.

В свою чергу, відповідачем оплачено на користь позивача 5003,15 грн. за прибутковим касовим ордером №56 від 22.11.2011 року, підстава платежу: за зберігання документів, 6496,85 грн. платіжним дорученням від 23.11.2011 року, з призначенням платежу «згідно рахунку №515 від 16.11.2009 року за зберігання документів», 2000 грн. платіжним дорученням від 22.11.2011 року «згідно рахунку №515 від 16.11.09 за зберігання документів», 1500 грн. платіжним дорученням від 22.12.2010 року «згідно рахунку №33 від 12.08.2010 р. за зберігання документів» , що загалом складає 15000 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні рахунки №33 від 12.08.2010 року, на суму 1500 грн., за «зберігання за липень 2010», та рахунок №515 від 16.11.09 року на суму 8000 грн., вручну виправлено замість 8000,00 - « 8496,85» за «зберігання документів», у тій же графі вручну дописано «жовтень».

Таким чином, ТОВ «Таврія-реєстр» звернулось до суду з позовом про стягнення з ПАТ «ДМК «Таврія» 405 000 грн., зменшивши в процесі розгляду справи позовні вимоги до 48 000 грн. абонентської плати за послуги зі зберігання документів, які є підставою для внесення змін в систему реєстру.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Частиною 1 ст.208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши матеріали справи, наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, виходячи з наступного.

19.04.1999р між позивачем та відповідачем укладено договір №1, додаткова угода до нього від 24.01.2008 року встановлює вартість послуг зі зберігання документів, які є підставою до внесення змін в систему реєстру на протязі 5 років з дати закриття реєстру у сумі 1 500 грн. + витрати за оренду приміщень, але не більше загальної суми 41 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

23.09.2009 року угодою про розірвання договору сторони домовились, що договір вважається розірваним з 23.09.2009 року, однак реєстратор зобов'язався здійснювати зберігання документів системи реєстру на протязі 5 років.

Відповідно до п.4 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, від 17.10.2006 р. № 1000, документи, які були підставою для відкриття у системі реєстру особових рахунків емітента та зареєстрованих осіб і внесення змін до них, повинні зберігатись у реєстратора протягом строку існування відповідного рахунку в системі реєстру та протягом п'яти років з дати його закриття або з дати унесення останніх змін, унаслідок яких кількість іменних цінних паперів, інформація про які обліковується на особовому рахунку, стала дорівнювати нулю. Інші документи щодо системи реєстру мають зберігатися реєстратором протягом п'яти років з дати їх надходження. Після закінчення п'ятирічного строку зберігання реєстратор має право самостійно знищити ці документи з обов'язковим складанням акта про знищення.

При цьому, Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів не встановлює обов'язкову оплати послуг зі зберігання документів після закриття реєстру.

Судова колегія вважає, що відповідно до вимог вищезазначеного Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, позивач повинен був продовжувати виконувати обов'язки зберігача. Крім того, в угоді, укладеної між сторонами 23.09.2009р. про розірвання договору №1 від 19.04.1999р. також зазначено про обов'язок позивача здійснювати зберігання документів системи реєстру протягом 5 років, вартість послуг не зазначена.

Отже, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, які встановлюють вартість послуг позивача зі зберігання документів відповідача та відповідні акти виконаних робіт, оформлені належним чином, в межах позовних вимог та строків позовної давності, як то вимагають приписи ст.ст.32-34 ГПК України.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що, оскільки договір від 19.04.1999 року розірваний, відповідно розірвана і додаткова угода до нього від 24.01.2008р., яка є його невід'ємною частиною та встановлювала вартість зберігання, підстави для стягнення заборгованості за зберігання документів системи реєстру відповідача відсутні.

Стосовно посилань суду першої інстанції на акти виконаних робіт в якості доказів продовження правовідносин за договором від 19.04.1999р., додаткової угоди до нього від 24.01.2008 року та угоди про розірвання від 23.09.2009 року, то колегія суддів зазначає, що вказані акти підтверджують лише факт надання послуг по зберіганню документів за жовтень-грудень 2009р., січень-березень 2010р., квітень-червень 2010р., липень 2010р.

При цьому, в матеріалах справи наявні докази оплати лише послуг за липень 2010 року, а решта актів стосується періоду поза межами строку трирічної позовної давності, який починається з 10.06.2010 року, (позов до суду заявлено 10.06.2013 року), згідно ст.ст. 257, 261 ЦК України, про застосування якої було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, а тому не розглядається судовою колегією.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги вищеперелічені акти, апеляційний суд вважає, що даними актами підтверджується надання послуг зі зберігання документів за період, вказаний в актах (жовтень 2009р. - липень 2010р.), однак не свідчить про продовження правовідносин за договором від 19.04.1999 року та додаткової угоди до нього від 24.01.2008р.

Окремо, судова колегія зазначає, що рахунок №515 від 16.11.2009 року не дає можливості встановити, за який саме період він виставлений, та на яку саме суму, оскільки на наданій до суду копії маються рукописні виправлення, а тому колегія суддів не приймає його до уваги взагалі, як неналежний доказ в розумінні ст.32-34 ГПК України.

Судова колегія не приймає до уваги довід апеляційної скарги про „ненастання строку передання документів новому реєстратору ТОВ „Південна реєстраційна компанія", та зазначає, що описка суду першої інстанції, а саме вказання дати 23.03.3009 р. замість 23.03.2009 року не є суттєвим порушенням та не є підставою для скасування рішення.

Щодо доводів скаржника про те, що в укладеному між сторонами акті приймання-передачі документів та інформації системи реєстру ВАТ „АПФ „Таврія" та угоді про розірвання договору зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають, то судова колегія наголошує, що в угоді про розірвання договору йде мова про відсутність претензій один до одного станом на момент укладення угоди, про що свідчить і акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року (а.с.112)

Підсумовуючи вищевикладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки угодою по розірвання договору від 23.09.2009р. не передбачено стягнення плати за надання послуг зі зберігання документів, а лише встановлений обов'язок реєстратора здійснювати таке зберігання протягом 5-ти років, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-реєстр».

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 05 серпня 2013 року у справі № 923/728/13 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-реєстр» до Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» про стягнення 48 000 грн. відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Таврія-реєстр" з Державного бюджету 7140 грн. (сім тисяч сто сорок грн.) судового збору, сплаченого на підставі квитанції №1 від 04.06.2013р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-реєстр» на користь Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» 860,25 грн. (вісімсот шістдесят грн. двадцять п'ять коп.) судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 25.10.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя Я.Ф.Савицький