Постанова

від 18.10.2013 по справі 917/1202/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Справа №917/1202/13

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І.,

При секретарі Голозубовій О.І.,

За участі представників сторін:

Прокурор - Кондратюк Н.А.,

1-й позивач - не з'явився,

2-й позивач - Шевська О.І.,

Відповідач - Мацак А.М.,

3-тя особа - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. №2748 П/1-42) відповідача на рішення господарського суду Полтавської області від 16.08.2013 року по справі №917/1202/13,

за позовом Полтавського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Полтава

в інтересах держави в особі:

1. Пирятинської міської ради, м. Пирятин Полтавської області,

2. Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава,

до: Пирятинських госпрозрахункових очисних споруд, м. Пирятин,

про стягнення 529 434,30 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.08.2013 року по справі №917/1202/13 позов задоволено. Стягнуто із Пирятинських госпрозрахункових очисних споруд на користь держави 529 434,30 грн. збитків, витрати зі сплати судового збору в розмірі 10588,68 грн. Вирішено видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 16.08.2013 року по справі №917/1202/13 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Призначити у справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- За якою методикою слід проводити розрахунок?

- Який розмір збитків, заподіяних державі з боку Пирятинських госпрозрахункових очисних споруд внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод у р. Удай?

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зокрема, апелянт не погоджується із розрахунком збитків, заподіяних внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС Пирятинськими госпрозрахунковими очисними спорудами.

Також, апелянт стверджує, що забруднення річки не відбулося, шкода державі не завдана.

Від Державної екологічної інспекції у Полтавській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №9245 від 25.04.2013 року), де 2-й позивач заперечує проти апеляційної скарги та просить суд залишити рішення господарського суду Полтавської області від 16.08.2013 року по справі №917/1202/13 без змін. Також, 2-й позивач надав відповідні докази (вх. №9745 від 14.10.2013 року).

Від апелянта до суду надійшла заява, де скаржник просить залишити без розгляду клопотання, викладене в апеляційній скарзі, про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Від третьої особи надійшло клопотання, де 3-тя особа не заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить розглядати справу без участі представника 3-ї особи.

До судового засідання, яке відбулося 16.10.2013 року, з'явились прокурор, 2-й позивач та відповідач. Перший позивач та 3-я особа не з'явились, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 1-й позивач, 3-тя особа не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників 1-го позивача та 3-ї особи за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши присутніх представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

У лютому 2012 року Державною екологічною інспекцією у Полтавській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Пирятинськими госпрозрахунковими очисними спорудами, за результатами складено Акт №61/01-01-14 від 22.02.2012 року, яким встановлено перевищення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин при скиді стічних вод у річку Удай в 2011-2012 роках, що підтверджено перевіркою статистичної звітності 2-ТП за 2011 рік, актами відбору проб вод за 2012 рік .

Згідно розрахунку, державі внаслідок скиду недостатньо очищених стічних вод завдано збитки на суму 529434,30 грн.

Розрахунок збитків, заподіяних внаслідок скидів забруднюючих речовин, здійснений за три окреми періоди:

- 3 14.02.2012 року по 16.02.2012 року,

- З 24.05.2012 року по 27.05.2012 року,

- З 04.07.2012 року по 05.07.2012 року.

При цьому, згідно Актів відбору проб води, проби води відбирались 3 рази на початок кожного з періодів - 14.02.2012 року, 24.05.2012 року, 04.07.2012 року.

Однак, на кінець кожного з розрахункових періодів забір проб води не проводився.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про правомірність і законність позовних вимог, та застосував ст.110 Водного кодексу України, ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Колегія суддів, переглянувши справу у апеляційному порядку, зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема в порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів та самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України, ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод, а заподіяна внаслідок цього шкода підлягає компенсації у повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги про відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, суд повинен встановити правові підстави для стягнення з відповідача цих збитків.

Підставою для відповідальності у вигляді збитків є наявність цивільного правопорушення, яке складається із сукупності наступних елементів: наявність збитків (їх розмір), протиправна поведінка заподіювача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина.

Відсутність однієї із наведених складових виключає наявність правових підстав для настання відповідальності у вигляді збитків.

Відповідно до ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2.4. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів.

Пунктом 2.5. Методики встановлено, що якщо розрахунковий період не перевищує п'ять діб, проби води відбираються два рази: в момент виявлення порушення умов водокористування і в кінці розрахункового періоду..

Тобто, відповідно до положень Методики, відбір води має проводитись або на момент встановлення факту порушення та на момент повного припинення порушення, або на момент встановлення факту порушення і в кінці розрахункового періоду.

Як свідчать матеріали справи, інспектори Екоінспекції брали пробу води на початку кожного з окремих розрахункових періодів - 14.02.2012 року, 24.05.2012 року та 04.07.2012 року.

При цьому, в порушення наведених вище правових норм, у вказані позивачем дати кінця розрахункових періодів - 16.02.2012 року, 27.05.2012 року та 05.07.2012 року забір води не проводився. В матеріалах справи відсутні відповідні акти про відбір проб води на кінець кожного окремо з розрахункових періодів.

Тобто, розрахунок розмірів відшкодування збитків не відповідає вимогам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року.

Тому, даний розрахунок збитків є неналежним, невідповідаючим спеціальній правовій нормі - Методиці, а відтак, не може бути прийнятий судом в якості доказу розміру збитків.

Окрім того, прокурор не навів жодних обґрунтувань та відповідних доказів на підтвердження того, чому тривалість розрахункових періодів складає саме:

- 3 14.02.2012 року по 16.02.2012 року,

- З 24.05.2012 року по 27.05.2012 року,

- З 04.07.2012 року по 05.07.2012 року.

Відтак, прокурор, в порушення свого обов'язку доказування, встановленого ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не довів суду ані тривалості розрахункових періодів за які стягуються збитки, ані саме розмір збитків.

Проте, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, помилково не врахував зазначені обставини.

Прокурором не доведено розміру збитків, це, в свою чергу, виключає можливість стягнення з відповідача збитків заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища на підставі ст.224 Господарського кодексу України.

Оскільки суд першої інстанції не врахував наведених фактів, рішення господарського суду Полтавської області від 16.08.2013 року по справі №917/1202/13 підлягає скасуванню повністю із прийняттям нового рішення, яким в позові слід відмовити.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.08.2013 року по справі №917/1202/13 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Повний текст постанови складено 18.10.2013 року.

Головуючий суддя В. П. Бондаренко

Суддя В. В. Россолов

Суддя О.І. Терещенко