Ухвала

від 16.10.2013 по справі 2а-6764/10/11/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/29437/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.09.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011

у справі № 2а-6764/10/11/0170

за позовом ДПІ

до ОСОБА_1

про зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року ДПІ звернулася до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 задекларувати доходи за 2009 рік шляхом подання декларації про майновий стан і доходи.

Постановою названого суду від 16.09.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011, у позові відмовлено з посиланням на відсутність у податкового органу права на звернення з даними позовними вимогами.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків судів положенням статей 2, 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також пунктам 18.1, 18.5, 18.10 статті 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент подання цього позову, далі - КАС) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом пункту 4 частини другої статті 17 КАС (у тій самій редакції) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

В силу приписів статті 104 КАС суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Вказані положення КАС кореспондуються із пунктом 5 частини четвертої статті 50 цього ж Кодексу, за змістом якого відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом .

Отже, дозвільний засіб правового регулювання участі суб'єкта владних повноважень як позивача в адміністративному процесі передбачає можливість такого суб'єкта звернутися до суду з позовом виключно у разі, коли таке право передбачено законом.

Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час звернення позивача з цим позовом визначалися Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Зі змісту згаданого Закону, а також змісту інших законів України не вбачається повноважень органів державної податкової служби на пред'явлення адміністративного позову до юридичної чи фізичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, про спонукання її до вчинення дій щодо декларування доходів фізичної особи.

Крім того, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

В силу ж вимог підпункту 4.2.2 пункту 4.2 цієї ж статті Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема, платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Таким чином, неподання відповідачем декларації про особистий майновий стан та доходи є підставою, зокрема, для здійснення податковим органом донарахування податкового зобов'язання з відповідного податку.

А відтак заявлені ДПІ позовні вимоги не можуть виступати предметом розгляду в адміністративному суді, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

У той же час суди помилково відмовили у задоволенні позову, що є наслідком вирішення спору по суті.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.09.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-6764/10/11/0170 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько