Постанова

від 14.10.2013 по справі 826/13326/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 жовтня 2013 року 12 год. 02 хв. № 826/13326/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Дирди І.Є. (довіреність від 15.07.2013р. № 45/10-015), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2013 року № 0000581720, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2013 року № 0000581720.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він категорично не погоджується з правомірністю винесення ДПІ спірного податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013р. № 0000581720 на підставі Акта від 26.04.2013р. № 31/1720/НОМЕР_2, оскільки з висновки перевіряючого про порушення ОСОБА_1 норм пп. «ж» п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV (а саме: не підтвердження сплати податку з доходів фізичних осіб під час продажу автомобіля) нормативно та документально не підтверджуються. Як зазначає позивач, у 2010 році ним через товарну біржу був проданий автомобіль (згідно договору від 16.09.2010р. № 409) на суму 2 000, 00 грн., що не суперечило чинним на той час нормам законодавства України. Відповідно до приписів п. 1.15. ст. 1 і п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб за вказаною угодою з продажу автомобіля була товарна біржа, а не ОСОБА_1 Також нормами цього Закону не запроваджена обов'язковість врахування експертної оцінки рухомого майна при визначенні бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 02.10.2013р. б/н та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення працівником ДПІ документальної невиїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) податку з доходів фізичних осіб, отриманих від продажу рухомого майна, за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. були встановлені порушення позивачем вимог пп. «ж» п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.6 п. 4.2. ст. 4, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV, а саме - ОСОБА_1 приховав дохід, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, в сумі 174 248, 72 грн. На підставі Акта від 26.04.2013р. № 31/1720/НОМЕР_2 було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013р. № 0000581720 на суму 26 137, 31 грн.

В судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Протягом періоду з 15.04.2013р. по 19.04.2013р. працівником ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі норм п. 79.1 і п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 04.04.2013р. № 1041 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податку з доходів фізичних осіб, що отримані від продажу рухомого майна, за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., та за результатами якої складений Акт від 01.07.2013р. № 26.04.2013р. № 31/1720/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення документальної перевірки позивача перевіряючим були використані, зокрема, наступні документи та відомості: акт експертної оцінки транспортного засобу (автотоварознавче дослідження транспортного засобу експерта НДЕКЦ ГУМВС України в м. Києві від 16.09.2010р. № 11/874), а також інформація з адресно-довідкового бюро ГУ МВС України в м. Києві та Державного реєстру фізичних осіб ДПС України.

Під час здійснення вказаної документальної перевірки перевіряючому стало відомо, що за даними УДАІ ГУ МВС України у м. Києві фізичною особою ОСОБА_1 в 2010 році було здійснено продаж транспортного засобу - автомобіля марки LEXUS RХ 300. При цьому згідно акта експертної оцінки транспортного засобу (автотоварознавче дослідження транспортного засобу експерта НДЕКЦ ГУМВС України в м. Києві від 16.09.2010р. № 11/874) визначена ринкова вартість цього автомобіля, яка складає 174 248, 72 грн.

Тобто, на думку працівника податкової інспекції, дохід ОСОБА_1 від операції з продажу автомобіля становить 174 248, 72 грн.

Разом з тим, інформація про сплату податку з доходів фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 до ДПІ не надходила.

Таким чином, працівник відповідача прийшов до висновку, що саме оціночна вартість автомобіля марки LEXUS RХ 300, яка згідно автотоварознавчого дослідження транспортного засобу експерта НДЕКЦ ГУМВС України в м. Києві від 16.09.2010р. № 11/874 складає 174 248, 72 грн., і є в даному випадку об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

В розділі ІV «Висновок» перевірки відповідач встановив порушення ОСОБА_1 норм пп. «ж» п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.6 п. 4.2. ст. 4, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV (із змінами та доповненнями), внаслідок не підтвердження останнім сплати податку з доходів фізичних осіб під час продажу свого рухомого майна.

Всього за результатами перевірки позивачу донараховано суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 26 137, 31 грн. (174 248, 72х15%).

При цьому будь-які посилання на фіктивність (нікчемність) операції з продажу автомобіля та/або вчинення цієї операцій між пов'язаними особами в тексті цього Акта судом не виявлено.

28 травня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі зазначеного Акта перевірки прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0000581720, яким нарахувала ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (основний платіж без застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26 137, 31 грн.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до норми п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV (із змінами та доповненнями)(далі - Закон № 889-IV) «дохід» визначається як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються, зокрема, звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то: сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного; позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду; сума коштів або вартість майна, у тому числі цінних паперів, які надходять у власність юридичної особи, якщо згідно з довіреністю, наданою такою юридичною особою або її засновниками платнику податку, будь-які активні (видаткові) операції з такими коштами або майном здійснюються виключно за рішенням такого платника податку чи за його передорученням (окремою довіреністю) - третьою особою.

Згідно п. 1.3 ст. 1 цього ж Закону «дохід з джерелом його походження з України» - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;

в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;

е) доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України ;

з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;

ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону № 889-IV платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні і отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

В силу норм п. 3.1 ст. 3 Закону № 889-IV об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Абзацом «е» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-ІV передбачено, що до складу загального оподатковуваного доходу включається вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розрахункову за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки).

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна встановлений статтею 12 Закону № 889-IV. Так, згідно із п. 12.1 ст. 12 цього Закону дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 цього Закону, тобто в 2010 році - 15 %.

Як виняток із пункту 12.1 статті 12 Закону № 889-ІV при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року, доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення (п. 12.2 ст. 12 Закону № 889-ІV).

Одночасно судом враховуються положення норми п. 12.3 ст. 12 Закону № 889-ІV, в силу яких, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

У разі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу рухомого майна податковим агентом платника податку при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору. Сума податку самостійно сплачується до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом (п. 12.5 ст. 12 Закону № 889-ІV з урахуванням вимог абзацу третього п. 11.3 ст. 11 Закону № 889-ІV).

При цьому, під «податковим агентом» у п. 1.15 ст. 1 Закону № 889-ІV розуміється юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У інших випадках платник податку, відповідно до пп. 8.1.3 ст. 8 Закону № 889-ІV, зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу і до 1 квітня наступного року подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), а також сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-ІV.

За результатами дослідження наявних матеріалів справи судом встановлено, що 16 вересня 2010 року між громадянином ОСОБА_3 (Продавцем), довіреною особою ОСОБА_1 (власника автомобіля марки LEXUS RХ 300) згідно нотаріально посвідченої довіреності від 25.07.2007р., і громадянкою ОСОБА_4 (Покупцем), за участю представника Товарної біржі «Автоком» (ідентифікаційний код 34425968) ОСОБА_5, був укладений письмовий договір за № 409. Згідно цього Договору Продавець продає, а Покупець придбає автомобіль LEXUS, кузов (шасі) НОМЕР_3, рік випуску 2004, колір чорний, що належить Продавцю на праві власності. Вказаний Договір підписаний обома сторонами та скріплений печаткою Товарної біржі.

Вартість автомобіля, що продається Продавцем, оцінена Сторонами на суму 2 000, 00 грн.

За умовами Договору Товарна біржа «Автоком» надає Продавцю послугу по оформленню довідки-рахунку на об'єкт продажу (автомобіль), а Продавець зобов'язується прийняти послугу та оплатити її.

Також, відповідно до пункту 2.2 Продавець зобов'язується самостійно сплатити податки в розмірах та терміни, передбачені законодавством.

Зі змісту вказаного Договору не вбачається, що на Товарну біржу «Автоком» були покладені обов'язки податкового агента за результатами цієї операції з продажу автомобіля.

Крім того, правовий аналіз наведених норм п. 1.15 ст. 1 та п. 12.3 ст. 12 Закону № 889-ІV свідчить, що податковим агентом по операціях з об'єктами рухомого майна є юридичні особи, які надають посередницькі послуги по угодах з рухомим майном. При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 279 Господарського кодексу України, ч. 3 і ч. 4 ст. 1 Закону України від 10.12.1991р. №1956-ХІІ «Про товарну біржу» товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Правовий статус товарної біржі свідчить про те, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а, отже, не є посередництвом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що саме позивач мав обов'язок по сплаті податку з отриманого доходу при продажу автомобіля.

На підтвердження факту отримання доходу в розмірі 2 000, 00 грн. за результатами операції з продажу авто позивач надав суду копію довідки-рахунку від 16.09.2010р., виготовленої на бланку Товарної біржі серії КІМ № 190597 (за формою встановленою Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»).

Дата зняття з обліку та дата реєстрації автомобіля за новим власником (ОСОБА_4) - 16.09.2010р.

Відповідно до автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, проведеного експертом НДЕКЦ ГУМВС України в м. Києві на підставі заяви ОСОБА_4, від 16.09.2010р. № 11/874 ринкова вартість автомобіля марки LEXUS RХ 300 на момент його дослідження становила 174 248, 72 грн.

При вирішенні питання щодо дійсного розміру доходу позивача від продажу рухомого майна (спірного автомобіля) як бази для оподаткування вказаним податком, на думку суду, слід враховувати положення п. 1.2 ст. 1 Закону № 889-ІV, які були наведені вище по тексту.

При цьому суд зважає на те, що на момент виникнення спірних правовідносин норми Закону № 889-ІV не вимагали визначення доходу від продажу рухомого майна (на відмінну від доходу від продажу об'єкта нерухомого майна відповідно до п. 11.3 ст. 11 цього Закону), у тому числі і автомобіля, як бази для оподаткування податком з доходів фізичних осіб на рівні не нижче ніж оціночна вартість такого майна, що розрахована уповноваженим суб'єктом оціночної діяльності.

Лише тільки з 01 січня 2011 року, коли вступив у дію Податковий кодекс України, згідно п. 173.2 ст. 173 цього Кодексу дохід від продажу об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера став визначатися виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта та не нижче 25 % вартості такого самого нового об'єкта рухомого майна.

Таким чином, з контексту вищевикладених норм Закону № 889-ІV вбачається, що доходом платника податку з доходів фізичних осіб від продажу автомобіля слід вважати суму будь-яких коштів, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь. Тобто на момент продажу позивачем свого автомобіля діюче законодавство не покладало на фізичних осіб обов'язку визначати свій дохід від продажу автомобіля, та відповідно й сплачувати податок з доходів фізичних осіб, виходячи саме з ціни, яка не може бути нижче оціночної вартості такого об'єкта.

В даному випадку об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб виступає дохід, отриманий ОСОБА_1 у вересні 2010 року від продажу автомобіля в сумі 2 000, 00 грн., оскільки відповідач не надав суду жодних доказів отримання позивачем фактично іншої суми доходу, ніж 2 000, 00 грн. від описаної вище угоди.

Вказана сума доходу позивача від продажу об'єкта рухомого майна протягом 2010 року має оподатковуватися за ставкою 15 % з урахуванням того, що сторонами не доведена та вони не посилались на наявність підстав для застосування пільгової ставки в розмірі 1 % згідно п. 12.2 ст. 12 Закону № 889-ІV та відповідно сума податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 за 2010 рік за результатами продажу автомобіля становить 300, 00 грн. (2 000,00х15%).

Оскільки податки сплачуються до відповідних бюджетів, то належним підтвердженням сплати або несплати податку слід вважати інформацію від органів казначейства, які обліковують рахунки відповідних бюджетів.

Разом з тим, зазначаючи в Акті перевірки про те, що позивач не сплатив податок з доходів фізичних осіб від продажу автомобіля в сумі 26 137, 31 грн., ДПІ при цьому не посилається на докази, які можуть цей факт беззаперечно підтвердити, а також не спростовує можливості сплати позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб від продажу вказаного автомобіля в будь-якій іншій сумі (а саме: в сумі 300, 00 грн.).

Посилання в Акті перевірки на факти подачі або не подачі позивачем річної декларації про доходи за 2010 рік відсутні.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не було доведено належними і беззаперечними доказами як факт отримання позивачем доходу від продажу свого автомобіля в сумі 174 248, 72 грн., так і не досліджено факт сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 300, 00 грн. з доходу на суму 2 000, 00 грн. від продажу власного автомобіля.

Крім цього, в силу норми ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодекс України запроваджена необхідності вчинення правочинів між фізичними особами у письмовій формі на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», також передбачена письмова форма договору купівлі-продажу автомобілів.

Згідно ч. 1 і 4 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Зокрема, випадки обов'язкового (імперативного) нотаріального посвідчення правочинів, передбачені як нормами Цивільного кодексу України, так і окремими законами.

Норма, яка б встановлювала прямий неухильний обов'язок фізичної особи при вчиненні письмового правочину з відчуження транспортного засобу посвідчувати такий правочин нотаріально, в законодавстві не передбачена.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем була дотримана письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля, без здійснення процедури нотаріального посвідчення такого правочину, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не було враховано те, що починаючи з 16 червня 2010 року, коли набрали чинності зміни, внесені до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991р. №1956-ХІІ, а саме: не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби та капітальні активи, - оформлення договорів купівлі-продажу вживаних автомобілів через товарні біржі було заборонено.

В судовому засіданні позивач пояснив суду, що ним був реалізований автомобіль, який був у використанні, водночас відповідачем ця обставина в ході перевірки не була з'ясована.

З огляду на викладене, донарахуванням спірним податковим повідомленням - рішенням податку з доходів фізичних осіб в розмірі 26 137, 31 грн. є передчасним та таким, що суперечить вимогам законодавства.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування спірного по справі податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 28 травня 2013 року № 0000581720.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова