Ухвала

від 05.06.2013 по справі 816/393/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р.Справа № 816/393/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекціої Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2013р. по справі № 816/393/13-а

за позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекціої Полтавської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан-М"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан-М", що знаходяться на розрахункових рахунках в ПАТ "Полтава-банк" та "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Талан-М" рахується податковий борг у загальному розмірі 4072 грн. 37 коп. У зв'язку з відсутністю зареєстрованого за відповідачем рухомого та нерухомого майна для внесення в податкову заставу, керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 р. по справі № 816/393/13-а відмовлено в задоволенні позову.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 р. по справі № 816/393/13-а та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Талан-М", ідентифікаційний код 13935548, зареєстроване як юридична особа виконкомом Миргородської міської ради 17.06.1998 року та перебуває на обліку як платник податків у Миргородській об'єднаній державній податковій інспекції в Полтавській області (далі по тексту - Миргородська ОДПІ).

відповідачем подано до Миргородської ОДПІ декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік (№ 873 від 30.01.2009 року), згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання за жовтень - грудень 2009 року становить 1944 грн. 60 коп. (648 грн. 20 коп. - за кожен місяць).

13.07.2009 року на підставі акта перевірки від 04.06.2009 року № 110/23-418/13935548 Миргородською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0000522301/1, яким ТОВ "Талан-М" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" в сумі 4892 грн. 84 коп., з них: за основним платежем - у сумі 4659 грн. 85 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 232 грн. 99 коп. Дане податкове повідомлення-рішення вручено представнику відповідача 13.11.2009 року.

16.02.2011 року на підставі акту перевірки від 06.10.2010 року № 225/23-420/13935548/234 Миргородською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від № 0000712301/3, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за платежем "орендна плата з юридичних осіб" в сумі 389 грн. 34 коп. Дане податкове повідомлення-рішення вручено представнику відповідача 22.02.2011 року.

Миргородською ОДПІ складено та направлено на адресу відповідача першу податкову вимогу № 1/168 від 26.11.2009 року та другу податкову вимогу № 2/181 від 30.12.2009 року, які отримані представником відповідача відповідно 02.12.2009 року та 05.01.2010 року, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Копії податкової декларації, податкових повідомлень-рішень, податкових вимог та зворотних повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень наявні у матеріалах справи.

Доказів оскарження зазначених вище податкових повідомлень - рішень та податкових вимог до суду не надано.

У зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем узгодженого грошового зобов'язання, відповідно до статті 129 Податкового кодексу України та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.2010 № 953, податковим органом нараховано пеню в розмірі 20 грн. 79 коп.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 4072 грн. 37 коп. (з урахуванням самостійної сплати), що підтверджується витягом з облікової картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан-М" та довідкою-розрахунком від 17.01.2013 року № 101/09/19-026.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги податкового органу є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що Миргородська ОДПІ звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ "Талан-М" про стягнення податкового боргу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2011 року у справі № 2а-1670/870/11, що набрала законної сили 26.09.2011 року, позов Миргородської ОДПІ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан-М" про стягнення податкового боргу задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан-М" до державного бюджету заборгованість по орендній платі за земельні ділянки в розмірі 3683 грн. 03 коп.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що податковий борг, що стягнутий даною постановою суду, до місцевого бюджету Миргородської міської ради не перераховано.

З метою виявлення наявного у відповідача майна податковим органом направлялися запити, на які була отримана наступна інформація:

- відповідно листа ДКП "Миргородтехінвентаризація" від 29.11.2012 №1928 повідомлено, що за ТОВ "Талан-М" об'єктів нерухомого майна у ДКП "Миргородтехінвентаризація" не зареєстровано;

- згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 577679 від 19.02.2013 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відносно юридичної особи ТОВ "Талан-М" відомості відсутні;

- відповідно листів Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 03.12.2012 №1188 та від 19.02.2013 №122 повідомлено, що за ТОВ "Талан-М" згідно даних уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи "Корпорація 2" техніка не виявлена;

- відповідно листів Миргородського ВРЕР ДАІ, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області від 11.12.2012 №36/2640 та від 22.02.2013 №36/171 повідомлено, що згідно електронної бази даних "ДАІ-2000" на території обслуговування Миргородського ВРЕР за ТОВ "Талан-М" транспортні засоби не зареєстровані; зазначено, що 03.04.2002 р. ТОВ "Талан-М" знято з обліку для реалізації автомобіль FORD SIERRA;

- відповідно листа Управління Держземагенства у Миргородському районі Полтавської області повідомлено, що відповідно до даних державного земельного кадастру ТОВ "Талан-М" як землевласник на території Миргородського району не зареєстрований.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Талан-М" має відкриті рахунки в банках, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться на розрахункових рахунках в ПАТ "Полтава-банк" та "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Відтак, положеннями підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надано право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на листи - відповіді начальника ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миргород, Миргородського, Великобагачанського та Шишацького районів, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області від 11.12.2012 №36/2640 та від 22.02.2013 №36/171, Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 03.12.2012 № 1188 та від 19.02.2013 № 122 про відсутність зареєстрованої приватної власності на сільськогосподарську техніку та транспортні засоби, оскільки за змістом статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно (в тому числі на транспортні засоби) може виникати і без його державної реєстрації.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2013 р. по справі № 816/393/13-а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекціої Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2013р. по справі № 816/393/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.