Ухвала

від 15.10.2013 по справі 820/4928/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 820/4928/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 820/4928/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дромам`ясо"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дромам`ясо" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міністерства доходів у Харківської області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001772220 від 07.06.2013р. про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 186947,0 грн. ( в тому числі за основним платежем - 124631,0 грн., штрафні санкції - 62316,0 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0001762220 від 07.06.2013р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 151764,0 грн. ( в тому числі за основним платежем - 101176,0 грн., штрафні санкції - 50588,0 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дромам`ясо" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001772220 від 07.06.2013р. та №0001762220 від 07.06.2013р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Дромам`ясо" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Раіком" за період з 01.01.2011р. по 30.12.2011р., 01.02.2012р. по 30.04.2012р. та з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., ТОВ "Валета" за період з 01.07.2011р. по 31.05.2012р., ТОВ "Федельта" за період з 01.04.2012р. по 31.10.2012р. та ТОВ "Бізнесторг - Інновації" за період з 01.01.2012р. по 28.02.2013р. та подальшої участі отриманих ТМЦ ( робіт, послуг) у фінансово - господарських операціях підприємства, за наслідками якої складений акт від 30.04.2013 року № 1761/22.2-05/36985703.

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Дромам`ясо" занижено податок на прибуток на загальну суму 101176,0 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 4006,0 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 11226,0 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 26671,0 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 59 272,0 грн. та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Дромам`ясо" занижено податок на додану вартість на загальну суму 124631,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001772220 від 07.06.2013 р. про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 186947,0 грн. ( в тому числі за основним платежем - 124631,0 грн., штрафні санкції - 62316,0 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0001762220 від 07.06.2013р. про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 151764,0 грн. ( в тому числі за основним платежем - 101176,0 грн., штрафні санкції - 50588,0 грн.).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з приписами пп.138.10.2 (г), пп. 138.10.3 (г) п.138.10, 138 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

При здійсненні такого контролю податковому органу необхідно перевіряти факт укладення та виконання відповідних договорів саме між особою, яка поставила товар і склала податкові накладні та особою, яка отримувала товар і сформувала податковий кредит.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 Кодексу).

Податкова статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Дромам`ясо" (покупець) та ПП "Раіком" ( постачальник) 01.02.2011р. укладено договір поставки №1/02-12, відповідно до якого ТОВ "Дромам`ясо" придбано м'ясні продукти та м'ясо.

ПП "Раіком" на адресу ТОВ "Дромам`ясо" були виписані видаткові накладні №РН-010213 від 01.02.2012р, № РН-080205 від 08.02.2012р., №РН-150207 від 15.02.2012р., №РН-220204 від 22.02.2012р., №РН-290206 від 29.02.2012р. та податкові накладні №13 від 01.02.2012р., №73 від 08.02.2012р., №121 від 15.02.2012р., №173 від 22.02.2012р., №235 від 29.02.2012р.

Номенклатура товару - яловичина: печінка, серце, легені, нирки, язик, м'ясо. Оплата за поставлений товар здійснена ТОВ "Дромам`ясо" в повному обсязі.

01.09.2011 року між ТОВ "Дромам`ясо" (замовник) та ТОВ "Валета" (виконавець) укладено договір № 2/09-11 про надання послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати за плату посередницькі послуги та маркетингові послуги з оптової торгівлі м'ясом та м'ясопродуктами. Виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити продажу товарів ( м'ясо, м'ясопродукти) від імені та за дорученням замовника на території міста Харкова та Харківської області. Для цього виконавець: вивчає попит, пропозиції та цінову політику товарів; вивчає характеристики аналогічних товарів, пропозиції на ринках іншими виробниками ( розповсюджувачі ); вивчає та систематизує данні о цінах на аналогічні товари; проводить опитування покупців аналогічних товарів; надає інформацію замовнику відносно питань закупки товарів; приймає заявки на товар від покупців та повідомляє заказ замовнику; заключає договори з постачальниками та покупцями на поставку товару від імені замовника; отримує товар від постачальників; проводить ветеринарне дослідження товару; здійснює зберігання та доставку товару покупцям. Відповідно до п.3 договору вартість послуг складає 5 відсотків від суми реалізованих товарів та зазначається в акті виконаних робіт.

Сторонами були підписані акти приймання - передачі №95 від 30.09.2011р., №155 від 31.10.2011р., №154 від 30.11.2011р., №202 від 30.12.2011р, №111 від 31.01.2012р., №192 від 29.02.2012р., №263 від 31.03.2012р. ТОВ "Валета" на адресу ТОВ "Дромам`ясо" були виписані податкові накладні №70 від 31.03.2012р, №53 від 29.02.2012р., №106 від 31.01.2012р., №199 від 30.12.2011р., №153 від 30.01.2011р., №164 від 31.10.2011р., №93 від 30.09.2011р. Номенклатура послуг - посередницькі послуги в оптовій торгівлі м'ясом та м'ясопродуктами. Оплата за поставлені послуги здійснена ТОВ "Дромам`ясо" в повному обсязі.

15.10.2012 року між ТОВ "Дромам`ясо" (покупець) та ТОВ "Федельта" ( постачальник) 15.10.2012р. укладено договір поставки №2/10-12, відповідно до якого ТОВ "Дромам`ясо" були придбані м'ясні продукти та м'ясо.

ТОВ "Федельта" на адресу ТОВ "Дромам`ясо" були виписані видаткові накладні №69 від 12.10.2012р., №94 від 17.10.2012р., №111 від 19.10.2012р., №137 від 24.10.2012р., №156 від 26.10.2012р., №182 від 31.10.2012р. та податкові накладні №69 від 12.10.2012р., №94 від 17.10.2012р., №111 від 19.10.2012р., №137 від 24.10.2012р., №156 від 26.10.2012р., №182 від 31.10.2012р. Номенклатура товару - яловичина: печінка, серце, легені, нирки, язик, м'ясо. Оплата за поставлений товар здійснена ТОВ "Дромам`ясо" в повному обсязі.

Крім того, 15.10.2012 року між ТОВ "Дромам`ясо" ( замовник) та ТОВ "Федельта" ( виконавець) 15.10.2012р. укладено договір № 1/10-12 про надання послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати за плату посередницькі послуги та маркетингові послуги з оптової торгівлі м'ясом та м'ясопродуктами. Виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити продажу товарів ( м'ясо, м'ясопродукти) від імені та за дорученням замовника на території міста Харкова та Харківської області. Для цього виконавець: вивчає попит, пропозиції та цінову політику товарів; вивчає характеристики аналогічних товарів, які пропонують на ринках іншими виробниками ( розповсюджувачами ); вивчає та систематизує данні о цінах на аналогічні товари; проводить опитування покупців аналогічних товарів; надає інформацію замовнику відносно питань закупки товарів; приймає заявки на товар від покупців та повідомляє заказ замовнику; заключає договори з постачальниками та покупцями на поставку товару від імені замовника; отримує товар від постачальників; проводить ветеринарне дослідження товару; здійснює зберігання та доставку товару покупцям. Відповідно до п.3 договору вартість послуг складає 3 відсотки від суми реалізованих товарів та зазначається в акті виконаних робіт.

Сторонами був підписаний акт приймання - передачі №183 від 31.10.2012р. ТОВ "Федельта" на адресу ТОВ "Дромам`ясо" виписано податкова накладна №183 від 31.10.2012р. Номенклатура послуг - посередницькі послуги в оптовій торгівлі м'ясом та м'ясопродуктами. Оплата за поставлені послуги здійснена ТОВ "Дромам`ясо" в повному обсязі.

01.11.2012 року між ТОВ "Дромам`ясо" (покупець) та ТОВ "Бізнесторг - інновації" ( постачальник) укладено договір поставки №01/11-12, відповідно до якого ТОВ "Дромам`ясо" були придбані м'ясні продукти та м'ясо.

ТОВ "Бізнесторг - інновації" на адресу ТОВ "Дромам`ясо" були виписані видаткові накладні № 22 від 16.11.2012р., №30 від 21.11.2012р., №40 від 23.11.2012р., №41 від 28.11.2012р., №74 від 28.12.2012р., №66 від 26.12.2012р., №57 від 21.12.2012р., №51 від 19.12.2012р., №43 від 14.12.2012р., №37 від 12.12.2012р., №27 від 07.12.2012р., №13 від 05.12.2012р., №10 від 03.12.2012р., №56 від 30.01.2013р., №47 від 25.01.2013р., №41 від 23.01.2013р., №33 від 18.01.2013р., №26 від 16.01.2013р., №25 від 15.01.2013р., №18 від 11.01.2013р., №10 від 09.01.2013р., №1 від 03.01.2013р. та податкові накладні №22 від 16.11.2012р., №30 від 21.11.2012р., №40 від 23.11.2012р., №41 від 28.11.2012р., №74 від 28.12.2012р., №66 від 26.12.2012р., №57 від 21.12.2012р., №51 від 19.12.2012р., №43 від 14.12.2012р., №37 від 12.12.2012р., №27 від 07.12.2012р., №13 від 05.12.2012р., №10 від 03.12.2012р., №56 від 30.01.2013р., №47 від 25.01.2013р., №41 від 23.01.2013р., №33 від 18.01.2013р., №26 від 16.01.2013р., №25 від 15.01.2013р., №18 від 11.01.2013р., №10 від 09.01.2013р., №1 від 03.01.2013р. Номенклатура товару - яловичина: печінка, серце, легені, нирки, язик, м'ясо. Оплата за поставлений товар здійснена ТОВ "Дромам`ясо" в повному обсязі.

Крім того, 01.11.2012 року між ТОВ "Дромам`ясо" ( замовник) та ТОВ "Бізнесторг - інновації" (виконавець) укладено договір № 02/11-12 про надання послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати за плату посередницькі послуги та маркетингові послуги з оптової торгівлі м'ясом та м'ясопродуктами. Виконавець приймає на себе зобов"язання здійснити продажу товарів ( м"ясо, м"ясопродукти) від імені та за дорученням замовника на території міста Харкова та Харківської області. Для цього виконавець: вивчає попит, пропозиції та цінову політику товарів; вивчає характеристики аналогічних товарів, які пропонуються на ринках іншими виробниками ( розповсюджувачами); вивчає та систематизує данні о цінах на аналогічні товари; проводить опитування покупців аналогічних товарів; надає інформацію замовнику відносно питань закупки товарів; приймає заявки на товар від покупців та повідомляє заказ замовнику; заключає договори з постачальниками та покупцями на поставку товару від імені замовника; отримує товар від постачальників; проводить ветеринарне дослідження товару; здійснює зберігання та доставку товару покупцям. Відповідно до п.3 договору вартість послуг складає 3 відсотки від суми реалізованих товарів та зазначається в акті виконаних робіт. Сторонами були підписані акт приймання - передачі №48 від 30.11.2012р., №60 від 31.01.2013р., №75 від 28.12.2012р. ТОВ "Бізнесторг - інновації" на адресу ТОВ "Дромам"ясо" були виписані податкові накладні №75 від 28.12.2012р., №48 від 30.11.2012р., №60 від 31.01.2013р. Номенклатура послуг - посередницькі послуги в оптовій торгівлі м"ясом та м"яоспродуктами. Оплата за поставлені послуги здійснена ТОВ "Дромам"ясо" в повному обсязі.

В подальшому, м"ясні продукти, які були придбані у ТОВ "Федельта", ТОВ "Бізнесторг - інновації", ПП "Раіком" були реалізовані СУАП "Європоль у формі ТОВ ( договір поставки №01/01/02 від 01.01.2012р.), ФО - П ОСОБА_1 ( договір поставки №05/10/11 від 14.10.2011р.), ТОВ "ТК "Мега трейд" ( договір купівлі - продажу №1124352 від 01.08.2012р.), ТОВ "Сучасний модерн" ( договір поставки №45 від 01.09.2012р.), ТОВ "Респектплюс" (договір поставки №5 від 01.07.2012р.), ТОВ "Союз супермаркетів Харкова" (договір поставки №01/01/01 від 01.01.2012р.), НВПП "СТІНГ" (договір поставки №01/01/03 від 01.01.2012р.), ТОВ "Віал - маркет" (договір купівлі - продажу №4/05/1104-2016), ТОВ "Український рітейл" ( договір поставки №5/05 від 01.06.2010р.), підтвердженням чого є видаткові накладні, податкові накладні та товарно - транспортні накладні, які приєднані до матеріалів справи.

Слід зазначити, що відповідно до договорів поставки якість товару, що поставляється, повинна відповідати встановленим стандартам, підтвердженням якості товару з боку постачальника є сертифікат якості ( або інший документ, що підтверджує якість товару, що передбачений нормативними актами України для такого роду Товару), що надається на кожну партію поставки Товару. Посвідчення про якість та ветеринарне свідоцтво, які були отримані у ТОВ "Федельта", ТОВ "Бізнесторг - інновації", ПП "Раіком" на кожну партію товару були передані при реалізації вищезазначеним супермаркетам. До того ж, відповідно до п.6.2 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України 385 від 13.04.2009р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №519/16535 від 16.06.2009р. ветеринарні свідоцтва, видані суб'єктам господарювання, громадянам, зберігаються протягом періоду реалізації харчових продуктів.

Як встановлено судом, на адресу супермаркетів м`ясні продукти, які були придбані у ПП "Раіком" були доставлені спеціально обладнаним холодильною камерою транспортним засобом Mercedes - Benz Sprinter №АХ4984СІ ТОВ "Валета" відповідно до вищезазначеного договору №2/09-11 про надання послуг від 01.09.2011р. Згідно товарно - транспортних накладних ТОВ "Валета" здійснювало доставку м`ясних продуктів зі свого орендованого складу згідно договору оренди складських приміщень №534 від 31.12.2010р. укладеним з ТОВ "ШАГІЯ" за адресою місто Харків, вул. Чугуївська, б.80, на адресу місцезнаходження супермаркетів. На орендованому складі за адресою місто Харків, вул. Чугуївська, 80, ТОВ "Валета" зберігало м"ясні продукти в збірно - розбірній середньо температурній холодильній камері з холодильними агрегатами обсягом 12 м.куб., яка була придбана за договором купівлі - продажу №01/10 від 10.01.2011р.у ФО - П ОСОБА_2 У всіх товарно - транспортних накладних зазначено, що товар поставляється транспортним засобом постачальника на склад покупців - супермаркетів: СУАП "Європоль" - пункт розвантаження м. Харків, проїзд Рогатинський, 3, ТОВ "Союз супермаркетів Харкова" - пункт розвантаження м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, НВПП "Стінг" - пункт розвантаження місто Харків, вул. Шевченка, 142-А, ТОВ "Український рітейл" - пункт розвантаження місто Харків, ТОВ "Віал - маркет" - пункт розвантаження АДРЕСА_2.

Також судом встановлено, що на адресу супермаркетів м`ясні продукти, які були придбані у ТОВ "Федельта" були доставлені спеціально обладнаною холодильною камерою транспортним засобом ЗІЛ №АХ9968АТ ТОВ "Федельта" відповідно до договору №1/10-12 про надання послуг від 15.10.2012р. Згідно товарно - транспортних накладних ТОВ "Федельта" здійснювало доставку м`ясних продуктів зі складу згідно договору відповідального зберігання від 01.09.2012р. укладеним з ФО - П ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 на адресу місцезнаходження супермаркетів. На складі за адресою АДРЕСА_1 ТОВ "Федельта" зберігало м"ясні продукти в окремо стоячому морському контейнері з холодильною установкою "Універсал" 96 м.куб. У всіх товарно - транспортних накладних зазначено, що товар поставляється транспортним засобом постачальника на склад покупців - супермаркетів: ТОВ "ТК "Мега - трейд" - пункт розвантаження м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 136/8, ТОВ "Сучасний модерн" - пункт розвантаження м. Харків, проїзд Рогатинський, 3, ТОВ "Респектплюс" - пункт розвантаження м. Харків, вул. Шевченко, 142а, ТОВ "Союз супермаркетів Харкова" - пункт розвантаження м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, ТОВ "Український рітейл" - пункт розвантаження місто Харків, ТОВ "Віал - маркет" - пункт розвантаження АДРЕСА_2, ТОВ "Восторг" - пункт розвантаження м.Харків, вул. Залютинська, 2 або вул. Клочківська, 173.

На адресу супермаркетів м`ясні продукти, які були придбані у ТОВ "Бізнесторг - інновації" були доставлені спеціально обладнаною холодильною камерою транспортним засобом ГАЗ НОМЕР_1 ТОВ "Бізнесторг - інновації" відповідно до вищезазначеного договору №02/11-12 про надання послуг від 01.11.2012р. Згідно товарно - транспортних накладних ТОВ "Бізнесторг - інновації" здійснювало доставку м`ясних продуктів зі складу згідно договору суборенди нежитлових приміщень від 01.10.2012р. укладеним з ФО - П ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 на адресу місцезнаходження супермаркетів. На складі за адресою АДРЕСА_2 ТОВ "Бізнесторг - інновації" зберігало м"ясні продукти в морозильній камері середньої заморозки загальним обсягом 80 м.куб. У всіх товарно - транспортних накладних зазначено, що товар поставляється транспортним засобом постачальника на склад покупців - супермаркетів: ТОВ "ТК "Мега - трейд" - пункт розвантаження м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 136/8, ТОВ "Сучасний модерн" - пункт розвантаження м. Харків, проїзд Рогатинський, 3, ТОВ "Респектплюс" - пункт розвантаження м. Харків, вул. Шевченко, 142а, ТОВ "Союз супермаркетів Харкова" - пункт розвантаження м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, ТОВ "Український рітейл" - пункт розвантаження місто Харків, ТОВ "Восторг" - пункт розвантаження м.Харків, вул. Залютинська, 2 або вул. Клочківська, 173, ФО - П ОСОБА_1 - пункт розвантаження АДРЕСА_3.

До матеріалів справи надано фотознімки морозильних камер та транспортних засобів з морозильними камерами, яким перевозились м'ясні продукти на адресу супермаркетів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та ПП "Раіком", ТОВ "Валета", ТОВ "Федельта", ТОВ "Бізнесторг - інновації", повністю підтверджені відповідними первинними документами (договір, видаткові і податкові накладні, подорожній лист, банківські виписки, документи на відрядження тощо).

Враховуючи наведене, податковим органом безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України Податкового кодексу України.

При цьому, висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується виключно на судженнях про фіктивність діяльності ПП "Раіком", ТОВ "Валета", ТОВ "Федельта", ТОВ "Бізнесторг - інновації" та актів перевірок та неможливість проведення щодо них зустрічних звірок. В зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочинів з ПП "Раіком", ТОВ "Валета", ТОВ "Федельта", ТОВ "Бізнесторг - інновації", відповідачем в акті перевірки не вказано.

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Слід зазначити, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Таких доказів відповідачем, під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, не надано. Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ПП "Раіком", ТОВ "Валета", ТОВ "Федельта", ТОВ "Бізнесторг - інновації" на підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ПП "Раіком", ТОВ "Валета", ТОВ "Федельта", ТОВ "Бізнесторг - інновації" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Разом з тим, акт перевірки №1761/22.2-05/36985703 від 30.04.2013 р., складений відповідачем, вказаним вимогам Порядку не відповідає. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за угодами з контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача з його контрагентом чи про несумісність предметів угод з напрямом господарської діяльності ТОВ "Дромам`ясо".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату отриманих товарів та послуг від ПП "Раіком", ТОВ "Валета", ТОВ "Федельта", ТОВ "Бізнесторг - інновації", що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.04.2013 року № 1761/22.2-05/36985703.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 30.04.2013 року № 1761/22.2-05/36985703 порушень та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0001772220 від 07.06.2013р. та №0001762220 від 07.06.2013р. належним чином не довів.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи податкові повідомлення - рішення № 0001772220 від 07.06.2013р. та №0001762220 від 07.06.2013р. , відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. по справі № 820/4928/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.