Постанова

від 16.10.2013 по справі 826/14637/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2013 року № 826/14637/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкового повідомлення - рішення 0004202201 від 05.09.2013

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16.10.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текексперт" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення 0004202201 від 05.09.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з Приватним підприємством Торгівельна фірма "Кріоліт-Плюс" за період з 01.05.2013 по 31.15.2013. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість став висновок відповідача про те, що взаємовідносини між позивачем та ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав правовідносини з ППТФ "Кріоліт-Плюс", які мали, за його твердженням, реальний характер, та за якими було надано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 16.10.2013 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 10.10.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 623/2201/31841020 від 15.08.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 16.10.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

15.08.2013 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" за період з 01.05.2013 по 31.05.2013.

За результатами перевірки складено акт № 623/2201/31841020 від 15.08.2013, яким встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість за травень 2013 року на загальну суму 56 638,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Між ТОВ "Текексперт" та ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" було укладено договір № КП-212 від 03.05.2012 предметом якого є надання інформаційно-консультаційних послуг в сфері інформатизації.

Від Лівобережної об'єднаної ДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів отримано акт № 167/224/3129336 від 26.07.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" з контрагентами за період травень 2013 року відповідно до якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" операцій по ланцюгу постачання.

Також зазначеним актом встановлено в ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а також не підтверджено взаємовідносини з жодним контрагентом за правовідносинами з яким було сформовано податковий кредит за травень 2013 року.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "Текексперт" та ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків.

11.02.2013 на підставі акта № 623/2201/31841020 від 15.08.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004202201 від 05.09.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 70 798,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 14 160,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текексперт" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0004202201 від 05.09.2013р., вважаючи його недійсним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" за договором № КП-212 від 03.05.2012 предметом якого є надання інформаційно-консультаційних послуг в сфері інформатизації, а саме:

- практичне застосування програмних продуктів компанії Microsoft, Windows 2003/2010, Windows XP, Windows Vista, Project, SQL Server, Microsoft Dynamics CRM, Microsoft Business Solutions-Axapta, SharePoint, Forefront Security, Internet Security and Acceleration Server, Office Communications Server, BizTalk Server, Visual Studio, та по програмі Microsoft Sertified Solution Engenier Windows;

- встановлення, налагодження та використання програмного забезпечення «FreeBSD, Oracle, Linux»;

- використання та налагодження обладнання виробників: Cisco, D-Link, Intel, SuperMicro, Tandberg, HP, IBM;

- правила розробки технічної документації, методичних посібників, навчальних курсів та програм за відповідною тематикою;

- інші питання в сфері інформаційних технологій.

На підтвердження факту надання інформаційно-консультаційних послуг за договором № КП-212 від 03.05.2012 позивачем надано суду копії договору № КП-212 від 03.05.2012, Додатку № 55 від 30.04.2013 до Договору № КП-212 від 03.05.2012, Додаток № 56 КП-212 від 20.05.2013 до Договору № КП-212 від 03.05.2012, актів № 55 від 31.05.2013 та № 56 від 31.05.2013, та роздруківки інформаційних матеріалів.

Факт здійснення позивачем перерахування коштів за послуги надані за договором № КП-212 від 03.05.2012 підтверджується платіжними дорученнями копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому отримані від ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" за договором № КП-212 від 03.05.2012 послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з контрагентами ПАТ "Науково-Виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", ПАТ КБ "Правекс - Банк", ТОВ "Майкрософт Україна", ПАТ "ЕВРАЗ - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" та ТОВ "Сіклум", що підтверджується відповідними договорами, актами, рахунками - фактурами, технічними завданнями та роздруківками інформаційних матеріалів.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ПП ТФ "Кріоліт-Плюс".

Посилання відповідача на акт № 167/224/31292336 від 20.07.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" (код за ЄДРПОУ 31292336) з контрагентами за період травень 2013року» не приймаються судом з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, акт № 167/224/31292336 від 20.07.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" (код за ЄДРПОУ 31292336) з контрагентами за період травень 2013року» не може бути належним доказом на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП ТФ "Кріоліт-Плюс".

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" за договором № КП-212 від 03.05.2012 відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" за договором № КП-212 від 03.05.2012 мали реальний характер.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" за договором № КП-212 від 03.05.2012 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ПП ТФ "Кріоліт-Плюс" за вказаним договором.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 707,98 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004202201 від 05.09.2013.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текексперт" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 707,98 грн. (сімсот сім грн. 98 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 23.10.2013.