Постанова

від 09.10.2013 по справі 826/12894/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2013 року № 826/12894/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Калужського Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків проскасування податкових повідомлень-рішень №0000594230 від 19.06.2013, №0000614230 від 19.06.2013 та №0000604230 від 19.06.2013

за участю:

представника позивача - Примачук Л.Ф. (довіреність 26/с-14. від 05.09.2013),

представника позивача - Бондар І.М. (довіреність № 26/с-13.1 від 04.09.2013)

представника позивача - Короленко О.М. (довіреність № 3489/02-02.11 від 07.08.2013)

представника відповідача - Завгоронєва О.М. (довіреність № 1002/9/10-1-05 від 29.03.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.10.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТІ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень №0000594230 від 19.06.2013, №0000614230 від 19.06.2013 та №0000604230 від 19.06.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Бонтон" за період з 01.01.2012 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.11.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є висновок податкового органу про те, що взаємовідносини по господарським операціям між позивачем та ТОВ "Бонтон" в період з 01.01.2012 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.11.2012 в результаті виконання сторонами нікчемної угоди залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Бонтон" за договором підряду на виконання робіт з виготовлення меблів № 11 від 17.09.2012 та договором підряду на виконання робіт та поставку меблів № 842/10 від 15.06.2010, які за твердженням позивача мали реальний характер, та на виконання яких було виконано роботи використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 09.10.2013 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 08.10.2013 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 627/42-30/13669756 від 31.05.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 09.10.2013 представник відповідача заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 22.05.2013 по 24.05.2013 Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на підставі наказу № 549 від 22.05.2013 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Бонтон" за період з 01.01.2012 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.11.2012.

За результатами перевірки складено акт № 627/42-30/13669756 від 31.05.2013, яким встановлено порушення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 59 213,00 грн. та порушення пунктів 198.3,198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 75 104,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) за серпень 2012 року на 1060,00 грн., занижено рядок 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) за вересень 2012 року на 2 469,00 грн. та за листопад 2012 року на 8599,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ТОВ "МТІ" мало фінансово - господарські взаємовідносини ТОВ "Бонтон", а саме було укладено договори підряду на виконання робіт з виготовлення меблів.

Відповідно до акта № 503/22-2/35324776 від 19.12.2012 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бонтон» (ЄДРПОУ 35324776) з питань вимог податкового законодавства при фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «ВАТ «Проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій» за весь період" встановлено відсутність суб'єкта господарювання за податковою адресою про що складено акт №384/22-2 від 06.12.2012 "Про неможливість вручення копії наказу про проведення перевірки та направлень про початок перевірки посадовим особам ТОВ «Бонтон» (код за ЄДРПОУ 35324776) у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за податковою адресою" та встановлено факт перебування в період з 01.01.2011 по 30.04.2012 ТОВ «Бонтон» в господарських відносинах з ТОВ «ВАТ «Проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій», який має ознаки фіктивності.

Також зазначеним актом встановлено, що операції здійснені ТОВ «Бонтон» не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.

Актом №185/22-2/35324776 від 27.03.2013 35324776 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бонтон» (ЄДРПОУ 35324776) з питань вимог податкового законодавства при фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Рафіас -М» (код за ЄДРПОУ 34867282) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 року, з 01.09.2012 по 30.09.2012 року, з ТОВ «АСАТ» (код за ЄДРПОУ 14326366) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 року, з ПАТ «Возко» (код за ЄДРПОУ 310781) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 року, з ТОВ «Во Красула» (код за ЄДРПОУ 310781) за період з 01.06.12 по 30.06.2012 року, з ТОВ «Сервісна компанія «Гірничні Машини» (код за ЄДРПОУ 37790506) за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 року, з ТОВ «Строймастер» (код за ЄДРПОУ 36389754) за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 року, з ТОВ «ВАТ Проектно - Конструкторський інститут інноваційних Технологій» (код за ЄДРПОУ 36018557) за період з01.05.2012 по 31.05.2012» встановлено порушення частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ "Бонтон" при придбанні та продажу товарів (послуг) та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за перевірямий період, які підпадають під визначення статей 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України.

Також зазначеним актом встановлено факти проведення розрахунків з підприємствами з ознаками фіктивності, відсутність будь - якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства, з огляду на що з'ясовано, що операції здійснені ТОВ "Бонтон" ймовірно не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь - якого виду діяльності, а також не виявлено наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини по господарським операціям між ТОВ "МТІ" та ТОВ "Бонтон" в період з 01.01.2012 по 30.09.2012, з 01.11.2012 по 30.11.2012 в результаті виконання сторонами нікчемної угоди залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами.

19.06.2013 на підставі акт № 627/42-30/13669756 від 31.05.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення №0000594230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 93 880,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 18 776,00 грн., №0000614230, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року на 106, за вересень 2012 року на 2 469 та за листопад 2012 року на 8599,00 грн.

Податкові повідомлення - рішення №0000594230 від 19.06.2013, №0000614230 від 19.06.2013 та №0000604230 від 19.06.2013 були оскаржені Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" та за результатами розгляду скарги Міністерством доходів та зборів України прийнято рішення № 7779/6/99-99-10-01-15 від 29.07.2013, яким податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТІ" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0000594230 від 19.06.2013, №0000614230 від 19.06.2013 та №0000604230 від 19.06.2013 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Бонтон" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Бонтон" за договорами підряду № 11 від 17.09.2012 предметом якого є виконання робіт з виготовлення меблів відповідно до кошторису та договором підряду на виконання робіт та поставку меблів за реєстр. № 842/10 від 15.06.2010, предметом якого є виконання робіт з виготовлення, монтажу, ремонту, демонтажу меблів відповідно до замовлення.

На підтвердження факту виконання ТОВ "Бонтон" робіт за зазначеними договорами позивачем надано суду їх копії. копії кошторисів, специфікацій матеріалів, видаткових накладних, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунків - фактур та на підтвердження здійснення оплати за виконані роботи акт звірки взаєморозрахунків та виписки з особового рахунку.

Роботи виконані ТОВ "Бонтон" за договорами підряду № 11 від 17.09.2012 та за реєстр. № 842/10 від 15.06.2010 були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при відкритті магазинів з роздрібного продажу непродовольчих товарів, що підтверджується наказами № 01/01-05 від 03.01.2012, № 94/01-05 від 01.08.2012, № 151/01-05 від 01.11.2012, № 149/01-05 від 01.11.2012, № 21/1-05 від 29.03.2011, № 124/01-05 від 29.07.2011, № 37/1-05 від 03.06.2010, № 62/1-05 від 20.09.2010.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Бонтон" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бонтон".

Посилання відповідача на акти № 503/22-2/35324776 від 19.12.2012 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бонтон» (ЄДРПОУ 35324776) з питань вимог податкового законодавства при фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «ВАТ «Проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій» за весь період" та №185/22-2/35324776 від 27.03.2013 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бонтон» (ЄДРПОУ 35324776) з питань вимог податкового законодавства при фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Рафіас -М» (код за ЄДРПОУ 34867282) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 року, з 01.09.2012 по 30.09.2012 року, з ТОВ «АСАТ» (код за ЄДРПОУ 14326366) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 року, з ПАТ «Возко» (код за ЄДРПОУ 310781) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012 року, з ТОВ «Во Красула» (код за ЄДРПОУ 310781) за період з 01.06.12 по 30.06.2012 року, з ТОВ«Сервісна компанія «Гірничні Машини» (код за ЄДРПОУ 37790506) за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 року, з ТОВ «Строймастер» (код за ЄДРПОУ 36389754) за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 року, з ТОВ «ВАТ Проектно - Конструкторський інститут інноваційних Технологій» (код за ЄДРПОУ 36018557) за період з 01.05.2012 по 31.05.2012» не приймаються судом до уваги з огляду на те, що як вбачається з їх змісту при проведенні перевірок за результатами яких їх було складено не досліджувались фінансово - господарські відносини між позивачем та ТОВ "Бонтон" за договорами підряду № 11 від 17.09.2012 та за реєстр. № 842/10 від 15.06.2010.

При цьому відповідачем не наведено обґрунтувань та не надано суду доказів на підтвердження взаємозв'язку між фінансово - господарськими відносинами між позивачем та ТОВ «Бонтон», та зазначеним підприємством та контрагентами правовідносини з якими були предметом перевірок за результатами яких складено акти № 503/22-2/35324776 від 19.12.2012 та №185/22-2/35324776 від 27.03.2013.

Доказів на підтвердження фактів відсутності у ТОВ «Бонтон» офісних, виробничих та/або складських приміщень, трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Водночас суд звертає увагу на наступне.

Підставою для встановлення відповідачем факту порушення позивачем податкового законодавства став висновок про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Бонтон" не спричиняють реального настання правових наслідків з огляду на положення частин першої та п'ятої статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та є нікчемними.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. При цьому жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, зазначена норма права недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, у складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими правочинами, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави є, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи.

Доказів щодо винесення вироків відносно осіб, причетних до діяльності позивача або ТОВ «Бонтон» відповідачем суду надано не було, як і не було надано доказів та пояснень на підтвердження фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання укладених між позивачем зазначеними контрагентами правочинів.

Також відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначене підтверджується також положеннями статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ «Бонтон» за договорами підряду № 11 від 17.09.2012 та за реєстр. № 842/10 від 15.06.2010 відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Бонтон» за вказаними договором мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бонтон» за договорами підряду № 11 від 17.09.2012 та за реєстр. № 842/10 від 15.06.2010 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ «Бонтон» за вказаними договорами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 1822,14 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків №0000594230 від 19.06.2013, №0000614230 від 19.06.2013 та №0000604230 від 19.06.2013.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1822,14 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять дві грн. 14 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 16.10.2013.