Ухвала

від 13.11.2014 по справі 826/12894/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12894/13-а(у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року №0000594230, №0000614230, №0000604230, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ» звернулися в суд до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року №0000594230, №0000614230, №0000604230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Бонтон» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, за результатами якої складено відповідний Акт №627/42-30/13669756 від 31.05.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено на 59 213,00 грн. податку на прибуток в періоді, що перевірявся, та порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено на 75 104,00 грн. суми податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) за серпень 2012 року на 1060,00 грн., занижено рядок 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) за вересень 2012 року на 2 469,00 грн. та за листопад 2012 року на 8 599,00 грн..

На підставі виявлених порушень відповідачем 19.06.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000594230, яким збільшено на 93880,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 18776,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), №0000614230, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року на 106,00 грн., за вересень 2012 року на 2469,00 грн. та за листопад 2012 року на 8599,00 грн., №0000604230 яким збільшено на 60 950,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, у тому числі на 15241,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року №0000594230, №0000614230, №0000604230 Міністерством доходів та зборів України прийнято рішення №7779/6/99-99-10-01-15 від 29.07.2013, яким зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Відповідно до частини п'ятої ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частини першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Бонтон» укладено договір підряду № 11 від 17.09.2012 року, відповідно до умов якого, останній зобов'язується виконати роботи з виготовлення меблів відповідно до кошторису. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: кошториси, специфікації матеріалів, видаткові накладні, акти здачі- прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, акт звірки взаєморозрахунків, виписки з особового рахунку.

Використання позивачем в своїй господарській діяльності отриманих за договором підряду №11 від 17.09.2012 року послуг підтверджується наказами № 01/01-05 від 03.01.2012, № 94/01-05 від 01.08.2012, № 151/01-05 від 01.11.2012, № 149/01-05 від 01.11.2012, № 21/1-05 від 29.03.2011, № 124/01-05 від 29.07.2011, № 37/1-05 від 03.06.2010, № 62/1-05 від 20.09.2010.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на виконання господарських зобов'язань, підтвердження надання контрагентом визначених договором послуг позивачем оформлено всі необхідні первинні документи, укладення договору спрямовано на реальне настання правових наслідків, він відповідає економічному змісту та чинному законодавству.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бонтон» № 503/22-2/35324776 від 19.12.2012 року, оскільки зазначеною перевіркою не досліджувалось господарські взаємовідносини ТОВ «Бонтон» з позивачем.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано.

Відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій будь-яких доказів на підтвердження зазначеного та/або відповідних судових рішень щодо визнання договору між позивачем і його контрагентом недійсним не надано, у зв'язку з чим, не доведено «безтоварності», укладеного позивачем з його контрагентом правочину, тому, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.11.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.