Ухвала

від 19.09.2013 по справі 802/1971/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1971/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: заброцька Л. О.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Граб Л.С.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представника відповідача - Мусіровського О. А.

представника позивача - Кравчука О. А.

представника позивача - Чешковської О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування окремих пунктів вимог , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2013 року Державний заклад «Відділкова лікарня станція Козятин Південно-Західної залізниці» звернувся до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції, в якому просив визнати протиправними дії в частині нарахування коштів в сумі 4976,00 грн - недоотриманих доходів спеціального фонду за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року в результаті надання іноземним громадянам медичної допомоги на безоплатній основі, нарахування коштів в сумі 25864,80 грн. - заз здійснення діяльності у період з 15.07.2011 року по 27.07.2011 року та скасувати вимогу Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції від 22.03.2013 року №02-21/455 в частині пунктів 4 та 5 повністю.

06 серпня 2013 року Вінницьким окружним адміністративним судом позов задоволено частково. Визнано протиправними пункти 4, 5 листа - вимоги Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції від 22.03.2013 року №02-21/455.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 06 серпня 2013 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача, заперечили відносно апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З 28.12.2012 року по 20.02.2013 року Вінницькою ОДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" за період з 01.01.2011 по 01.12.2012. За результатами ревізії Вінницькою ОДФІ складено акт від 22.02.2013 року № 02-15/46 (а.с. 11-113), в якому зазначено порушення, допущені Державним закладом "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" в фінансово - господарській діяльності.

Не погодившись з актом ревізії від 22.02.2013 року № 02-15/46, Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" подав на нього заперечення від 01.03.2013 року (а.с. 114-117) та додаткові заперечення від 05.03.2013 року (а.с. 118-119).

Відповідно до висновків на заперечення (а.с. 120-139) до акту ревізії від 22.02.2013 року № 02-15/46 фінансово-господарської діяльності державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці", вказані заперечення не були взяті до уваги Вінницькою ОДФІ.

22.03.2013 року Вінницькою ОДФІ був направлений позивачу лист № 02-21/455 з вимогою усунути виявлені під час ревізії порушення.

Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування коштів в сумі 4976,00 грн. за надання іноземним громадянам медичної допомоги на безоплатній основі та нарахування коштів в сумі 25864,80 грн. за здійснення лікарнею діяльності у період з 15.07.2011 року по 27.07.2011 року при відсутності відповідної ліцензії, вважаючи п. 4 та 5 листа - вимоги відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", органи державної контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 765 від 20.07.11 р. утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління за переліком згідно з додатком та установлено, що територіальні органи Головного контрольно-ревізійного управління, які перетворюються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Згідно з п. 2 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.06р. № 550 (далі - Порядок), інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до п. 35 Порядку, результати ревізії викладаються в акті. Пунктом 40 Порядку визначено, що у разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням.

Пунктом 46 Порядку передбачено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п.5 листа - вимоги, згідно якого позивачу необхідно перерахувати, відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України, доходи отримані від неліцензійної діяльності до Державного бюджету України в сумі 25864,80 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно висновків, викладених в акті ревізії № 02-15/46 від 22.02.2013 року, в порушення вимог п. 26 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", в частині ліцензування діяльності, пов'язаної з медичною практикою, та ст. 17 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", в частині провадження господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, яка підлягає ліцензуванню, лише за наявності ліцензії, лікарнею, при відсутності відповідної ліцензії з 15.07.2011 року по 27.07.2011 року здійснювалась господарська діяльність.

В зв'язку із цим, Державним закладом "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" внаслідок надання платних послуг (проведення платних медичних оглядів) протягом зазначеного періоду отримано доходів в загальній сумі 25864,80 грн. гривень. З огляду на те, що дана діяльність проводилась з порушенням встановлених законодавстом правил, то відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України даний дохід підлягає перерахуванню до Державного бюджету.

Однак, колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками відповідача виходячи з наступного.

Статтею 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", закріплено, що суб'єкт господарювання, який має намір проводити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії, заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" мав ліцензію на здійснення медичної практики серії АВ №155820, видану МОЗ України, з строком дії з 14.07.2006 року по 14.07.2011 року.

Крім того, згідно ст. 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", у разі, коли ліцензіат має намір провадити зазначений в ліцензії вид господарської діяльності після закінчення строку її дії, якщо такий строк встановлено КМУ, він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому цим Законом, але нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше ніж в останній день дії попередньо виданої ліцензії.

Державний заклад «Відділкова лікарня станції Козятин Південно-західної залізниці» двічі завчасно звертався з заявами про видачу ліценції, а саме 30.05.2011 року та 21.06.2011 року, однак Ліценційною комісією МОЗ України останні залишались без розгляду з підстав, передбачених чинним законодавством.

Частиною 10 статті 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

Після усунення причин, які стали підставою для залишення заяв про видачу ліцензії без розгляду, в липні 2011 року Ліцензійною комісією МОЗ України (протокол від 28.07.2011 року № 26 ) прийнято рішення про видачу лікарні ліцензії на провадження господарської діяльності суб'єкту господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 240 ГК України, перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Також, необхідно зазначити, що частиною 2 ст. 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що за провадження господарської діяльності без ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що спеціальним законом передбачені інші санкції за здійснення діяльності без ліцензії, зокрема, штраф, а не вилучення прибутку закладу охорони здоров'я в дохід відповідного бюджету.

Крім того, колегія суддів зважає на те, що згідно з ч.1 ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З акту ревізії вбачається, що порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності мало місце більше як один рік тому, а саме в липні 2011 року.

З огляду на це, вимога Вінницької ОДФІ щодо необхідності перерахувати доходи отримані від неліцензійної діяльності до Державного бюджету в сумі 25864,80 грн., являється безпідставною.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, задовольнивши адміністративний позов в частині заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування п.5 листа - вимоги.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п. 4 листа-вимоги, згідно якого позивачу необхідно відшкодувати за рахунок винних осіб витрати за надання іноземним громадянам медичної допомоги на безоплатній основі в сумі 4976, 00 грн. колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, відповідачем за ревізійний період згідно акту ревізії № 02-15/46 від 22.02.2013 року встановлено факти надання лікарнею медичної допомоги громадянам іноземних держав, які тимчасово перебували на території України, однак останні лише частково відшкодували вартість лікування у вигляді благодійних внесків (прибуткові касові ордера №2141, №1244, №1156, №1219).

Дана обставина, на думку відповідача, є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 667 "Порядок надання медичної допомоги іноземцям, особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України", в частині оплати вартості медичної допомоги, в тому числі, екстреної, за рахунок страхових компаній, у разі наявності відповідних страхових полюсів, сертифікатів, договорів, або безпосередньо іноземним громадянином.

Порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, регулюється постановами КМУ від 28.01.1997 року №79 та від 22.06.2011 р. № 667 "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України".

Наказом МОЗ України від 16.07.1997 р. № 225 затверджено перелік видів захворювань і станів іноземних громадян, що потребують екстреної медичної допомоги.

Зокрема, іноземці мають право звернутися за екстреною медичною допомогою до будь-якого державного та комунального закладу охорони здоров'я України. (п. 3 Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1997 р. № 79, що діяв на момент надання медичної допомоги іноземцям).

Даним Порядком передбачалось, що для надання екстреної медичної допомоги є обов'язковою наявність у іноземних громадян медичного страхування, яке гарантує оплату екстреної медичної допомоги. У разі відсутності медичного страхування надану медичну допомогу оплачує безпосередньо іноземний громадянин. Вартість екстреної медичної допомоги, наданої іноземцю, який тимчасово перебуває на території України, визначається медичним закладом, що її надав, у межах вартості лікування.

У разі коли плата за надану іноземцям медичну допомогу перевищує суму коштів, передбачену страховим полісом (сертифікатом), різниця компенсується закладу охорони здоров'я України, який її надав, за рахунок відповідної страхової компанії або особисто іноземцем, якщо він не застрахований. Оплата наданої іноземцям медичної допомоги може проводитися за безготівковим рахунком або готівкою відповідному закладу охорони здоров'я України.

У разі відмови іноземця від оплати наданої йому медичної допомоги, питання компенсації закладу охорони здоров'я України витрат, пов'язаних з наданням цьому іноземцю медичної допомоги, вирішується за участю відповідних іноземних представництв в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2011 року з потяга у важкому стані був знятий, доставлений швидкою допомогою і госпіталізований в палату інтенсивної терапії Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" хворий ОСОБА_6, мешканець Польщі. Йому було надано екстрену медичну допомогу та 02.06.2011 року він був направлений на доліковування за місцем проживання, про що свідчать записи в медичній картці стаціонарного хворого №2264, яка була досліджена в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції. Вказана особа оплачувала закупівлю медичних препаратів за власні кошти, за перебування у лікарні сплатила благодійний внесок, згідно квитанції № 1156, що підтверджується матеріалами перевірки та відображено в акті № 02-15/46 від 22.02.2013 року.

Щодо інших громадян, яким, як зазначено в акті ревізії, також надавалась безоплатна медична допомога, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Міжнародної Угоди "Про надання медичної допомоги громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав", ратифікованої Україною 01.06.2000 року, швидка та невідкладна медична допомога при гострих порушеннях фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, що загрожують його життю чи здоров'ю оточуючих, нещасних випадках, отруєннях, травмах, пологах та невідкладних станах у період вагітності надається громадянам безперешкодно, безоплатно і в повному об'ємі на території держави тимчасового перебування лікувально-профілактичними установами незалежно від організаційно-правових форм, відомчої належності та форми власності.

Судом першої інстанції під час розгляду справи були досліджені медичні картки осіб, з яких вбачається, що всі вони були доставлені до Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" каретами швидкої допомоги з медичного пункту вокзалу в стані, який потребує екстреної медичної допомоги.

Всі вказані особи є громадянами країн-членів СНД і на них поширюється дія Міжнародної угоди "Про надання медичної допомоги громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав", ратифікованої Україною 01.06.2000 року, відповідно до ст. 2 якої швидка та невідкладна медична допомога при гострих порушеннях фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, що загрожують його життю чи здоров'ю оточуючих, нещасних випадках, отруєннях, травмах, пологах та невідкладних станах у період вагітності надається громадянам безперешкодно, безоплатно і в повному об'ємі на території держави тимчасового перебування лікувально-профілактичними установами незалежно від організаційно-правових форм, відомчої належності та форми власності.

Однак, вищезазначена Міжнародна угода особами, що проводили ревізію Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" не була взята до уваги. В постанові суду зазначено, що представник відповідача - ревізор, яка проводила перевірку, пояснила, що вказана Угода нею не бралась до уваги, оскільки на час проведення перевірки вона не мали змоги ознайомитись з нею.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що лікарня діяла в межах чинного законодавства та Міжнародних Угод, ратифікованих Україною, відповідно до Статуту лікарні, а тому відображена у акті ревізії матеріальна шкода (збитки) у сумі 4976,00 гри. є безпідставною, а, відповідно - є протиправним пункт 4 листа - вимоги.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій Вінницької ОДФІ в частині нарахування Державному закладу «Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці» коштів в сумі 4976,00 грн. недоотриманих доходів спеціального фонду за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року в результаті надання іноземним громадянам медичної допомоги на безоплатній основі та нарахування коштів в сумі 25864,80 грн. - за здійснення лікарнею діяльності у період з 15.07.2011 року по 27.07.2011 року, то суд апеляційної інстанції вважає, що вона задоволенню не підлягає зважаючи на наступне.

Заявлена вимога про визнання протиправними дій Вінницької ОДФІ, в даному випадку, не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права, оскільки, результат перевірки знайшов своє відображення у акті ревізії від 22.02.2013 року № 02-15/46 та прийнятому листі - вимозі від 22.03.2013 року № 02-21/455, у разі оскарження та скасування якої, в повній мірі відбувається відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Так, пункти 4, 5 листа - вимоги від 22.03.2013 року № 02-21/455 є предметом оскарження в даній справі, висновки щодо їх правомірності яких наведені судом вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 1 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зауважує, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року законна та скасуванню або зміні не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 вересня 2013 року .

Головуючий Граб Л.С.

Судді Драчук Т. О.

Смілянець Е. С.