Ухвала

від 08.10.2013 по справі 31/350-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2013р.м.Київ№ 31/350-А

за позовом відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»

до Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства

про скасування припису

Суддя Удалова О.Г.

за участю представників сторін :

від позивача Зленко С.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт» (з 29.06.2011 - публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» на підставі протоколу Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» від 17.06.2011) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства про скасування припису останньої від 05.06.2006 № 89-3пр.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис прийнято відповідачем з перевищенням наданих повноважень, оскільки останньому не надано право перевірки гідротехнічних споруд, які перебувають на балансі позивача, а також тим, що прийняття оскаржуваного припису перешкоджає позивачу здійснювати господарську діяльність та виконувати функції, покладені на нього наказом Київської регіональної митниці від 16.07.2004 № 701.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2006 порушено провадження у справі № 31/350-А та призначено попереднє засідання на 30.06.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2012 провадження у справі № 31/350-А зупинено (суддя Качан Н.І.).

На підставі розпорядження заступника голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В. від 08.10.2012 № 5263-VI справу № 31/350-А передано уповноваженій особі для здійснення автоматичного розподілу.

У результаті автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Удалової О.Г.

На підставі ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою від 19.07.2013 поновив провадження у справі.

08.08.2013 у судовому засіданні представник позивача надав документи, які були залучені до матеріалів справи. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, пояснень чи заперечень щодо предмету спору до суду не надав, вимоги ухвали суду від 19.07.2013 не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 03.09.2013 та зобов'язано позивача надати суду офіційну інформації про місце знаходження відповідача та письмові пояснення по справі з урахуванням обставин справи, що зумовили зупинення провадження у справі, враховуючи повернення поштових відправлень, направлених на адресу відповідача.

03.09.2013 позивачем подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача, суд дійшов висновку про необхідність повідомлення відповідача про розгляд справи за адресою згідно з відомостями вказаного витягу, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 19.09.2013.

19.09.2013 представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про розгляд справи (повідомлення направлено відповідачу з урахуванням відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 01.10.2013.

01.10.2013 відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, позивач надав пояснення по суті спору. На підставі ст.ст. 150, 165 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи відкладено на 08.10.2013.

08.10.2013 відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Будь-яких письмових заперечень на позов до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2006 Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства винесено припис за № 89-3пр на адресу відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» про усунення недоліків в експлуатації гідротехнічних споруд та заборонила їх експлуатацію з 05.06.2006.

Згідно з матеріалами справи (т. 1 а.с. 10) підставою для прийняття припису став лист Регістра судноплавства України від 30.05.2005 № 71.8-1429.

Згідно з Положенням про Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1998 № 2098, Держфлотінспекція здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства у морських і річкових портах, територіальному морі, внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах, а також на суднах, що плавають під Державним Прапором України; має право безперешкодно у будь-який час перевіряти судна підприємства, установи, організації щодо забезпечення ними безпеки судноплавства та давати обов'язкові для виконання посадовими особами приписи щодо усунення порушень вимог нормативних актів з питань безпеки судноплавства і контролювати їх виконання в установлені терміни.

Відповідно до пункту 1.4 Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 року за № 1193/8514, - система управління безпекою судноплавства охоплює, по за іншим, берегові об'єкти - їх відповідність стандартам безпеки судноплавства, готовність і надійність.

Пунктом 3.3 Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті зазначено, що система управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті також має розв'язувати такі завдання як забезпечення безпеки експлуатації гідротехнічних та інших споруд, які використовуються для потреб судноплавства.

У Положенні про організацію та порядок здійснення державного технічного нагляду за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів, суднобудівних та судноремонтних заводів, що перебувають в експлуатації, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 20.11.2003 № 906, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1174/8495, визначається, що судноплавна гідротехнічна споруда - споруда для використання водних ресурсів.

Пунктами 2.3. та 2.5.4. наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 463 від 12.05.2006 «Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за промірними роботами на акваторіях і підхідних каналах до портів, суднобудівних і судноремонтних заводів та судноплавних шляхах України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.05.2006 за № 619/12493, закріплено, що функції технічного нагляду за промірними роботами на піднаглядних гідротехнічних спорудах здійснює Регістр, а матеріали технічних оглядів, проведених Регістром надсилаються до Держфлотінспекції України для здійснення нею функцій державного нагляду.

Відповідно до п. 3 наказу Міністерства транспорту України від 17.09.2001 № 617 «Про нагляд за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів і судноремонтних заводів» начальник Держфлотінспекції України забезпечує постійний нагляд за виконанням вимог Регістра судноплавства України та інших нормативних документів, які регламентують роботи по забезпеченню безпеки експлуатації судноплавних та інших гідротехнічних споруд.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що дії Держфлотінспекції щодо винесення припису є правомірними лише в тому випадку, якщо такий припис виноситься на підставі матеріалу перевірки Регістру.

Разом з тим, матеріали справи не містять матеріалів перевірки Регістру, на підставі яких відповідачем винесено припис.

Згідно з п. 2.25 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 463 від 12.05.2006 «Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за правомірними роботами на акваторіях і підхідних каналах до портів, суднобудівних і судноремонтних заводів та судноплавних шляхах України», на підставі матеріалів щодо оцінки технічного стану і проведеного огляду інспектори оформляють акт огляду ГТС.

Тобто можливості складення за наслідками перевірки технічного стану ГТС Регістром листа, законодавством не встановлено. При цьому з матеріалів справи, зокрема з оскаржуваного припису, вбачається, що останній було видано на підставі листа Регістра судноплавства України, а не акту Регістра та матеріалу перевірки, що є порушенням порядку його видачі та свідчить про безпідставність припису Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства від 05.06.2006 № 89-3пр. Жодних доказів на підтвердження наявності правових підстав для винесення оскаржуваного припису відповідачем до суду в межах провадження в даній справі не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Держфлотінспекції щодо державного нагляду та винесення припису на підставі листа Регістру не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач не довів правомірності оскаржуваного припису, суд вбачає підстави для задоволення позову та скасування припису Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства від 05.06.2006 № 89-3пр.

Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вимоги вказаної вище норми, суд, на підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуваний припис протиправним.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства від 05.06.2006 № 89-3пр.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Постанову складено 25.10.2013

Суддя О.Г. Удалова