Рішення

від 22.10.2013 по справі 922/3932/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р.Справа № 922/3932/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" в о. ХФ, м. Харків до Приватного підприємства "Полімер", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 463 318,92 грн. за участю представників сторін:

позивача - Нерушев О.В., за довіреністю б/н від 27.02.2013 року,

відповідача - Усик М.Ю., директор, наказ №1 від 27.03.1999 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асат" в о. ХФ, м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Полімер", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 463 318,92 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором купівлі продажу №85 від 31.03.2010 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 526, 530, 549, 550, 625, 655 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 423 686,71 грн., 3% річних в розмірі 6484,17 грн. пені в розмірі 31097,47 грн. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 07.10.2013 року о 10:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року було прийнято заяву представника позивача (вх. 36911) про зменшення позовних вимог до розгляду та продовжено розгляд справи з урахуванням наданих змін та розгляд справи №922/3932/13 відкладено на "22" жовтня 2013 р. о 10:45 годині.

До господарського суду Харківської області 21.10.2013 року від представника позивача надійшла заява (вх. 38906) про зменшення позовних вимог, у зв`язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 60 000,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором купівлі продажу №85 від 31.03.2013 року в розмірі 363 686,71 грн., 3 % річних в розмірі 6 484,17 грн., пені в розмірі 31097,47 грн. До вказаної заяви представником позивача, додана виписка банку від 21.10.2013 року.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Всі надані представником позивача документи досліджені судом та прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав у повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача суму боргу за договором купівлі продажу №85 від 31.03.2013 року в розмірі 363 686,71 грн., 3 % річних в розмірі 6 484,17 грн., пені в розмірі 31097,47 грн. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти наявності заборгованості не заперечував. Надав пояснення по суті справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

31.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асат" в о. ХФ, м. Харків (позивачем) та Приватним підприємством "Полімер", м. Харків (відповідачем) укладено Договір купівлі - продажу № 85 (Договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. продавець (позивач) передає у власність, а покупець (відповідач) зобов`язується приймати та сплачувати в строк товар в кількості, якості, асортименті та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 423 686,71 грн., що підтверджується видатковими накладним № ХК 0033 від 15.01.13 на суму 133198,43 грн., № ХК 0936 від 22.01.13 на суму 290488,28 грн.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, присутній у судовому засіданні 07.10.2013 року та 22.10.2013 року представник відповідача не спростував той факт, що він не отримував товар та сам факт наявності суми заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором купівлі-продажу №85 від 13.01.2012 передбачено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару (п.3.2.)

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на загальну суму 423 686,71 грн., проте сплачено відповідачем товар на загальну суму в розмірі 60 000,00 грн., а отже не сплаченою залишилась сума заборгованості в розмірі 363 686,71 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 363 686,71 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 6 484,17 грн., пені в розмірі 31097,47 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3 % річних в розмірі 6 484,17 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.3. Договору за прострочку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов`язань по оплаті, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені у розмірі 31097,47 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований не вірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 30 925,65 грн., в частині стягнення 171,82 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75 ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Полімер", м. Харків (61145, м. Харків, вул. Космічна, будинок 21, п/р: 26009036011201 у ПІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30359771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асат" (04070, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23, к. 6, п/р: 26002601344745 у АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528, Ідентифікаційний код 14326366) в особі: Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАТ» (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 1, п/р: 26008201345609 у ПАТ «ОТП Банк», м. Київ МФО 300528, Ідентифікаційний код 26451875) суму основного боргу в розмірі 363 686,71 грн., 3 % річних в розмірі 6 484,17 грн., пені в розмірі 30 925,65 грн. та судовий збір в розмірі 9224,36 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 171,82 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 25.10.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/3932/13