Постанова

від 17.10.2013 по справі 801/1502/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ          ПОСТАНОВА Іменем України 17 жовтня 2013 р.  Справа №801/1502/13-а    Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим  Петренко В.В.,  за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СПАРТА" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участю  представників сторін: від позивача - не з`явився; від відповідача - не з`явився. Суть спору: Приватне підприємство "СПАРТА" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Державної податкової інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2013 року №0000771502 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 63 265,00грн; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2013 року №0001001501 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 77 785,00грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, вони є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.68), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (т.2, а.с.70). Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (т.2, а.с.67), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив. Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд                                                    ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Спарта» зареєстроване у якості юридичної особи 08.05.1999 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (т.1, а.с.39). Згідно свідоцтва №00785060 серії НБ №180481 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 24.12.2001 року (т.1, а.с.38). Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим  ДПС з 17.12.2012 року по 21.12.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства ПП «Спарта» (ЄДРПОУ 30411092) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614) за період з листопаду 2009 по листопад 2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.12.2012 року №10580/15.2/30411092 (далі – акт перевірки) (т.1, а.с.22-34). Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (т.1, а.с.34): - п. 5.1. ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями,. п.44.1 ст.44, п.п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138 п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. N 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму     64 183 грн., у тому числі по періодах: 4 кв. 2009 р. у сумі 6 195 грн.; 1 кв. 2010 р. у сумі 14 278 грн.; 2 кв. 2010 р. у сумі 10 378  грн.; 3 кв. 2010 р. у сумі 9 743 грн.; 4 кв. 2010 р. у сумі 9 998 грн.; 1 кв. 2011 р. у сумі 3 808 грн.; 2 кв. 2011 р. у сумі 4 636 грн.; 3 кв. 2011 р. у сумі 1 174 грн.; 4 кв. 2011 р. у сумі 3 973 грн. - п.п. 3.1.1 п.3.1. ст.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997  № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), та п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст. 198, п.198.5 ст.198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового Кодексу від 02 грудня N 2755-VI, ПП “СПАРТА”, у результаті завищення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість усього у сумі 52 025 грн., встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 52 025 грн., у тому числі, по періодах: листопад 2009 р у сумі  2 670 грн.; грудень 2009 р у сумі  2 286 грн.; січень 2010 р  у сумі  6 936 грн.; лютий 2010 р. у сумі 547 грн.; березень 2010 р. у сумі 3 939 грн.; квітень 2010 р у сумі 1 331 грн.; травень 2010 у сумі 2 923 грн.; червень 2010 р. у сумі 4 048 грн.; липень 2010 р у сумі 2 257 грн.; серпень 2010 р. у сумі 3 698 грн.; вересень 2010 р. у сумі 1 839 грн.; жовтень 2010 р. у сумі 3 441 грн.; листопад 2010 р. у сумі  2 240 грн.; грудень 2010 р. у сумі  2 317 грн.; лютий 2011 р. у сумі 1 790 грн.; березень 2011 р. у сумі 1 256 грн.; червень 2011 р. у сумі 4 031 грн.; вересень 2011 р. у сумі 1 021 грн.; листопад 2011 р. у сумі 3 455 грн. На підставі виявлених порушень, ДПІ  в м. Сімферополі АР Крим    ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення: - №0000771502 від 18.01.2013 року, яким ПП «Спарта» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 52025,00грн та за штрафними (фінансовими) у сумі 11240,00грн (т.1, а.с.7); - №0001001501 від 30.01.2013 року, яким ПП «Спарта» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 64183,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13602,00грн. (т.1, а.с.10). Відповідачем в акті перевірки вказується, що враховуючи отримані матеріали, зустрічних звірок , ПП “СПАРТА” не підтверджено фактичне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з КП “АЛЬЯНС” (ЄДРПОУ 32468182) та ПП “ПАН БУД” (ЄДРПОУ 37081614) (т.1, зворотній бік а.с.27). Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням  у ПП “СПАРТА” об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання (робіт, послуг) від постачальників КП “АЛЬЯНС” (ЄДРПОУ 32468182) та ПП “ПАН БУД” (ЄДРПОУ 37081614) відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях із продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997  № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями). ПП “СПАРТА” обмінювалось документами на товари, зокрема з КП “АЛЬЯНС” (ЄДРПОУ 32468182) та ПП “ПАН БУД” (ЄДРПОУ 37081614), які мають ознаки фіктивних підприємств. Всі суб'єкти господарювання працювали у в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Вирішуючи питання про правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне. При вирішенні цієї справи суд керувався положеннями Податкового кодексу України, а також положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно з  статтею 1  Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються  на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення  господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі –Положення № 88) де зазначено, що первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного з'ясування обставин справи, вивчення та дослідження первинних бухгалтерських документів позивача, по справі необхідно призначити судову економічну експертизу. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2013 року по справі було призначено судову економічну експертизу на розгляд якої були винесені такі питання: - чи підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами  Приватного підприємства "СПАРТА" висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби викладені в акті від 28.12.2012 року №10580/15-2/30411092, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 52025,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11240,00грн; - чи підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами  Приватного підприємства "СПАРТА" висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби викладені в акті від 28.12.2012 року №10580/15-2/30411092, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 64 183,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13 602,00грн;   - чи підтверджується здійснення Приватним підприємством "СПАРТА" фінансово-господарських операцій з КП “Альянс” (ЄДРПОУ 32468182), ПП “Пан Буд” (ЄДРПОУ 37081614) за період з листопаду 2009 року по листопад 2011 року, якщо так, то якими саме документами. За результатами експертного дослідження, судовим експертом було встановлене наступне (т.2 а.с.47-48): 1.Висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби викладені в акті від 28.12.2012 року № 10580/15-2/30411092, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 52 025,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11 240,00 грн. не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства “СПАРТА”. 2. Висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби викладені в акті від 28.12.2012 року № 10580/15-2/30411092, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 64 183,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13 602,00 грн. не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства “СПАРТА”. 3. Здійснення Приватним підприємством “СПАРТА” фінансово-господарських операцій з КП “АЛЬЯНС” (ЄДРПОУ 32468182), ПП “ПАН БУД” (ЄДРПОУ 37081614) за період з листопаду 2009 року по листопад 2011 року  підтверджується податковими і видатковими накладними, документами аналітичного бухгалтерського обліку, банківськими виписками з поточного рахунку Позивача, актами списання товарно-матеріальних цінностей,  свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача, для чого потребувалися спеціальні знання, суд враховує висновок експерта з метою всебічного розгляду справи. Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне. Що стосується взаємовідносин позивача з КП “АЛЬЯНС” (ЄДРПОУ 32468182), суд зазначає наступне. 04.01.2011 року між ПП “СПАРТА” (Покупець) та КП “АЛЬЯНС” (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №88 (т.1, а.с.50). Згідно цього договору: 1.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві майно що належить Продавцю, а Покупець зобов'язується прийняти це майно та оплатити його. 1.1. Відомості про майно: автозапчастини. 2.1. Ціна договору становить 150 000,00 грн. 2.2. Ціна договору включає в себе ПДВ. 3.2.  Форма оплати з поточного рахунку. 4.3. Строк дії договору: початок 04 січня 2011 закінчення 31 грудня 2011. 5.1.1. Продавець зобов'язаний передати Покупцеві майно у стані, відповідному умовам договору. 5.2.1. Покупець зобов'язаний прийняти товар у кількості, якості і комплектності в порядку і строки, встановлені дійсним договором і дійсним законодавством, оформивши при цьому акт приймання. У період з 17.11.2009 р. по 31.03.2011 р. КП “АЛЬЯНС” було поставлено ПП “СПАРТА” комплектуючі запчастини для автомобілів на загальну суму 261 097,92грн, у т.ч. ПДВ у сумі 43 516,32грн., що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку - видатковими накладними постачальника (т.1, а.с.94-106), та первинними документами податкового обліку - податковими накладними постачальника (т.1, а.с.59-83). Розрахунки із КП “АЛЬЯНС” відбувалися безготівковим шляхом. За операціями, по яким були встановленні порушення згідно акту ДПІ, у період з 20.11.2009 р. по 22.03.2011 р., на користь КП “АЛЬЯНС” позивачем було перераховано 261 097,92 грн, у т.ч. ПДВ 43 516,32 грн., сума без ПДВ  217 581,60 грн., про що свідчать банківські виписки з поточного рахунку позивача (т.1, а.с.174-196). Комплектуючі запчастини для автомобілів, що надійшли у сумі 217 581,60 грн., сума ПДВ 43 516,32 грн. були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей (т.1, а.с.121-165), в яких значаться: номенклатура, ціна, кількість одиниць, загальна вартість списуємих ТМЦ, підстави за яких вони списуються та зазначені державні номери автомобілів на ремонт яких були використані списуємі  запчастини, частина з яких належить ПП “СПАРТА” про що свідчать  наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.168-173) копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу. Суд зазначає, що факт здійснення господарських операцій ПП “СПАРТА” з контрагентом КП “АЛЬЯНС” з поставки комплектуючих запчастин для автомобілів  у сумі 261 097,92грн, у т.ч. ПДВ 43 516,32грн., сума без ПДВ 217 581,60 грн. підтверджується належно оформленими: податковими і видатковими накладними, документами аналітичного бухгалтерського обліку, банківськими виписками з поточного рахунку позивача, актами списання товарно-матеріальних цінностей. Що стосується взаємовідносин позивача з ПП “ПАН БУД” (ЄДРПОУ 37081614), суд зазначає наступне. У період з 24.06.2011 р. по 30.11.2011 р. за ПП “ПАН БУД” було поставлено ПП “СПАРТА” комплектуючі запчастини для транспортних засобів на загальну суму 51 039,98 грн, у т.ч. ПДВ 8 506,66 грн., про що свідчать первинні документи бухгалтерського обліку - видаткові накладні постачальника (т.1, а.с.87-89), та первинні документи податкового обліку - податкові накладні постачальника (т.1, а.с. 84-86). Розрахунки із ПП “ПАН БУД” відбувалися безготівковим шляхом. У період з 30.06.2011 р. по 07.12.2011 р., на користь ПП “ПАН БУД” позивачем було перераховано 51 039,98 грн, у т.ч. ПДВ 8 506,66 грн., сума без ПДВ 42 533,32 грн., про що свідчать банківські виписки з поточного рахунку позивача (т.1, а.с.188-190). Комплектуючі запчастини для автомобілів, що надійшли у сумі 42 533,32 грн., сума ПДВ 8 506,66 грн. були використані у власній господарській діяльності Позивача, що підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей (т.1, а.с.121-165), в яких значаться: номенклатура, ціна, кількість одиниць, загальна вартість списуємих ТМЦ, підстави, за яких вони списуються, та зазначені державні номери автомобілів на ремонт яких були використані списуємі  запчастини, частина з яких належить ПП “СПАРТА” про що свідчать  наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.168-173) копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу. Факт здійснення господарських операцій ПП “СПАРТА” з контрагентом ПП “ПАН БУД” з поставки комплектуючих запчастин для автомобілів  у сумі 51 039,98 грн, у т.ч. ПДВ 8 506,66 грн., сума без ПДВ 42 533,32 грн. підтверджується належно оформленими: податковими і видатковими накладними, документами аналітичного бухгалтерського обліку, банківськими виписками з поточного рахунку позивача, актами списання товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, використання у господарській діяльності ПП “СПАРТА” товарів (робіт, послуг), які отримані від КП “АЛЬЯНС” (ЄДРПОУ 32468182), ПП “ПАН БУД” (ЄДРПОУ 37081614) підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення. Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Відповідно до п. 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження. Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Відповідно до пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПКУ встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Згідно з  п.138.2  ст.138  ПК  України   витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.138.8   ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України). Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139  ПК України  не включаються до складу витрат:  витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі. В матеріалах справи наявні належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товарів, які оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)   Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168  підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168). Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7  Закону №168 сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до статті 186 Податкового Кодексу: п.186.1. Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені. п.186.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника. Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.   Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України). Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.     Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.     Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Судом з'ясовано, що суми вартості товарів (послуг) придбаних у КП “АЛЬЯНС” (ЄДРПОУ 32468182), ПП “ПАН БУД” (ЄДРПОУ 37081614) включені позивачем до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди. Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків. Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач ПП «Спарта» не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків. Суд вважає безпідставними посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В той же час, Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав. Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та КП “АЛЬЯНС” (ЄДРПОУ 32468182), ПП “ПАН БУД” (ЄДРПОУ 37081614) були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, актами списання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками з поточного рахунку позивача. Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються  на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання. Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань. Враховуючи що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій. Таким чином, податкове повідомлення-рішення №00007711502 від 18.01.2013 року, яким ПП «Спарта» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 52025,00грн та за штрафними (фінансовими) у сумі 11240,00грн та податкове повідомлення-рішення №0001001501 від 30.01.2013 року, яким ПП «Спарта» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 64183,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13602,00грн. не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню. Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень –відповідача. Пунктом 3 ч.3 ст. 87 КАС України встановлено, що витрати пов'язані з проведенням судових експертиз віднесено до виду судових витрат. Судом встановлено, що відповідно до рахунку №84/136 від 21.05.2013 року (т.2, а.с.79), платіжного доручення №406 від 20.08.2013 року та платіжного доручення №295 від 18.06.2013 року (т.2, а.с.77,78) та вартість проведення експертизи склала 19872,00грн. Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір  у сумі 1411,00грн (т.1, а.с.2) та  здійснені витрати позивача на проведення судової економічної експертизи у сумі 19872,00грн. Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                         ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити. 2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000771502 від 18.01.2013 року, про  збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 52025,00грн та за штрафними (фінансовими) у сумі 11240,00грн. 3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001001501 від 30.01.2013 року, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 64183,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13602,00грн. 4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Спарта» (ЄДРПОУ 30411092) судові витрати у загальній сумі 21283,00грн. (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят три гривні) а саме: по сплаті судового збору у сумі 1411,00грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень) та судові витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи в сумі 19872,00грн (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Головного Управління Міністерства доходів в АР Крим. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.         Суддя                        В.В.Петренко