Постанова

від 11.12.2013 по справі 801/1502/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/1502/13-а

11.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 17.10.13 у справі № 801/1502/13-а

за позовом Приватного підприємства "СПАРТА" (пров. Елеваторний, буд.16,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 позовні вимоги Приватного підприємства "СПАРТА" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000771502 від 18.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 52025,00грн та за штрафними (фінансовими) у сумі 11240,00грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001001501 від 30.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 64183,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13602,00грн.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Спарта" (ЄДРПОУ 30411092) судові витрати у загальній сумі 21283,00грн. (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят три гривні) а саме: по сплаті судового збору у сумі 1411,00грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень) та судові витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи в сумі 19872,00грн (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Головного Управління Міністерства доходів в АР Крим.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС з 17.12.2012 року по 21.12.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства ПП "Спарта" (ЄДРПОУ 30411092) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП "Альянс" (ЄДРПОУ 32468182), ПП "Пан Буд" (ЄДРПОУ 37081614) за період з листопаду 2009 по листопад 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 28.12.2012 року №10580/15.2/30411092 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с.22-34), яким виявлені порушення позивачем:

- п. 5.1. ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями, п.44.1 ст.44, п.п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст.138 п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. N 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 64 183 грн., у тому числі по періодах: 4 кв. 2009 р. у сумі 6 195 грн.; 1 кв. 2010 р. у сумі 14 278 грн.; 2 кв. 2010 р. у сумі 10 378 грн.; 3 кв. 2010 р. у сумі 9 743 грн.; 4 кв. 2010 р. у сумі 9 998 грн.; 1 кв. 2011 р. у сумі 3 808 грн.; 2 кв. 2011 р. у сумі 4 636 грн.; 3 кв. 2011 р. у сумі 1 174 грн.; 4 кв. 2011 р. у сумі 3 973 грн.

- п.п. 3.1.1 п.3.1. ст.3, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), та п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст. 198, п.198.5 ст.198, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового Кодексу від 02 грудня N 2755-VI, ПП "СПАРТА", у результаті завищення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість усього у сумі 52 025 грн., встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 52 025 грн., у тому числі, по періодах: листопад 2009 р у сумі 2 670 грн.; грудень 2009 р у сумі 2 286 грн.; січень 2010 р у сумі 6 936 грн.; лютий 2010 р. у сумі 547 грн.;березень 2010 р. у сумі 3 939 грн.; квітень 2010 р у сумі 1 331 грн.; травень 2010 у сумі 2 923 грн.; червень 2010 р. у сумі 4 048 грн.; липень 2010 р у сумі 2 257 грн.; серпень 2010 р. у сумі 3 698 грн.; вересень 2010 р. у сумі 1 839 грн.; жовтень 2010 р. у сумі 3 441 грн.; листопад 2010 р. у сумі 2 240 грн.; грудень 2010 р. у сумі 2 317 грн.; лютий 2011 р. у сумі 1 790 грн.; березень 2011 р. у сумі 1 256 грн.; червень 2011 р. у сумі 4 031 грн.; вересень 2011 р. у сумі 1 021 грн.; листопад 2011 р. у сумі 3 455 грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000771502 від 18.01.2013 року, яким ПП "Спарта" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 52025,00грн та за штрафними (фінансовими) у сумі 11240,00грн (т.1, а.с.7);

- №0001001501 від 30.01.2013 року, яким ПП "Спарта" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 64183,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13602,00грн. (т.1, а.с.10).

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що враховуючи отримані матеріали, зустрічних звірок, ПП "СПАРТА" не підтверджено фактичне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з КП "АЛЬЯНС" (ЄДРПОУ 32468182) та ПП "ПАН БУД" (ЄДРПОУ 37081614) (т.1, зворотній бік а.с.27).

ПП "СПАРТА" обмінювалось документами на товари, зокрема з КП "АЛЬЯНС" (ЄДРПОУ 32468182) та ПП "ПАН БУД" (ЄДРПОУ 37081614), які мають ознаки фіктивних підприємств. Всі суб'єкти господарювання працювали у в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПКУ встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П.138.8 ст.138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Як встановлено п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Як визначено підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

П.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 визначені обов'язкові реквізити, яки повинна містити податкова накладна .

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168).

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач мав господарські відносини з КП "АЛЬЯНС" (ЄДРПОУ 32468182).

Так, 04.01.2011 року між ПП "СПАРТА" (Покупець) та КП "АЛЬЯНС" (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №88 (т.1, а.с.50). Ціна договору становить 150 000,00 грн. Строк дії договору: початок 04 січня 2011 закінчення 31 грудня 2011.

У період з 17.11.2009 р. по 31.03.2011 р. КП "АЛЬЯНС" було поставлено ПП "СПАРТА" комплектуючі запчастини для автомобілів на загальну суму 261 097,92грн, у т.ч. ПДВ у сумі 43 516,32грн., що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку - видатковими накладними (т.1, а.с.94-106) та податковими накладними постачальника (т.1, а.с.59-83).

Розрахунки із КП "АЛЬЯНС" відбувалися безготівковим шляхом. За операціями, по яким були встановленні порушення, згідно акту ДПІ, у період з 20.11.2009 р. по 22.03.2011 р., на користь КП "АЛЬЯНС" позивачем було перераховано 261 097,92 грн, у т.ч. ПДВ 43 516,32 грн., сума без ПДВ 217 581,60 грн., про що свідчать банківські виписки з поточного рахунку позивача (т.1, а.с.174-196).

Комплектуючі запчастини для автомобілів, що надійшли у сумі 217 581,60 грн., сума ПДВ 43 516,32 грн. були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей (т.1, а.с.121-165), в яких значаться: номенклатура, ціна, кількість одиниць, загальна вартість списуємих ТМЦ, підстави за яких вони списуються та зазначені державні номери автомобілів на ремонт яких були використані списуємі запчастини, частина з яких належить ПП "СПАРТА" про що свідчать наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.168-173) копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу.

Суд зазначає, що факт здійснення господарських операцій ПП "СПАРТА" з контрагентом КП "АЛЬЯНС" з поставки комплектуючих запчастин для автомобілів у сумі 261 097,92грн, у т.ч. ПДВ 43 516,32грн., сума без ПДВ 217 581,60 грн. підтверджується належно оформленими: податковими і видатковими накладними, документами аналітичного бухгалтерського обліку, банківськими виписками з поточного рахунку позивача, актами списання товарно-матеріальних цінностей.

Також, у період з 24.06.2011 р. по 30.11.2011 р. за ПП "ПАН БУД" було поставлено ПП "СПАРТА" комплектуючі запчастини для транспортних засобів на загальну суму 51 039,98 грн, у т.ч. ПДВ 8 506,66 грн., про що свідчать первинні документи бухгалтерського обліку - видаткові накладні (т.1, а.с.87-89) та податкові накладні постачальника (т.1, а.с. 84-86).

Розрахунки із ПП "ПАН БУД" відбувалися безготівковим шляхом. У період з 30.06.2011 р. по 07.12.2011 р., на користь ПП "ПАН БУД" позивачем було перераховано 51 039,98 грн, у т.ч. ПДВ 8 506,66 грн., сума без ПДВ 42 533,32 грн., про що свідчать банківські виписки з поточного рахунку позивача (т.1, а.с.188-190).

Комплектуючі запчастини для автомобілів, що надійшли у сумі 42 533,32 грн., сума ПДВ 8 506,66 грн. були використані у власній господарській діяльності Позивача, що підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей (т.1, а.с.121-165), в яких значаться: номенклатура, ціна, кількість одиниць, загальна вартість списуємих ТМЦ, підстави, за яких вони списуються, та зазначені державні номери автомобілів на ремонт яких були використані списуємі запчастини, частина з яких належить ПП "СПАРТА" про що свідчать наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.168-173) копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу.

Факт здійснення господарських операцій ПП "СПАРТА" з контрагентом ПП "ПАН БУД" з поставки комплектуючих запчастин для автомобілів у сумі 51 039,98 грн, у т.ч. ПДВ 8 506,66 грн., сума без ПДВ 42 533,32 грн. підтверджується належно оформленими: податковими і видатковими накладними, документами аналітичного бухгалтерського обліку, банківськими виписками з поточного рахунку позивача, актами списання товарно-матеріальних цінностей.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, актами списання товарно-матеріальних цінностей підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Судом встановлено, що по справі було проведено судово-економічну експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

За результатами експертного дослідження, судовим експертом було встановлене наступне (т.2 а.с.47-48):

1.Висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, викладені в акті від 28.12.2012 року № 10580/15-2/30411092, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 52 025,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11 240,00 грн. не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства "СПАРТА".

2. Висновки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, викладені в акті від 28.12.2012 року № 10580/15-2/30411092, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 64 183,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13 602,00 грн. не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Приватного підприємства "СПАРТА".

3. Здійснення Приватним підприємством "СПАРТА" фінансово-господарських операцій з КП "АЛЬЯНС" (ЄДРПОУ 32468182), ПП "ПАН БУД" (ЄДРПОУ 37081614) за період з листопаду 2009 року по листопад 2011 року підтверджується податковими і видатковими накладними, документами аналітичного бухгалтерського обліку, банківськими виписками з поточного рахунку Позивача, актами списання товарно-матеріальних цінностей, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини також підтверджуються висновком судово - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи (вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим у справі №123/3318/13-к від 10.04.2013 року відносно осіб, обвинувачених у вчиненні дій, кваліфікованих за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво) не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставини відносно виконання спірних господарських операцій між позивачем та КП «Альянс» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні. А відтак, встановлений у справі №123/3318/13-к факт фіктивного підприємництва, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість отриманої податкової вигоди, не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 28.12.2012 року №10580/15.2/30411092 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №00007711502 від 18.01.2013 року, №0001001501 від 30.01.2013 року.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у пункті четвертому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 у справі № 801/1502/13-а змінити, виклавши пункт четвертий резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути на користь Приватного підприємства "Спарта" (ЄДРПОУ 30411092) судові витрати у загальній сумі 21283,00грн. (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят три гривні) а саме: по сплаті судового збору у сумі 1411,00грн. (одна тисяча чотириста одинадцять гривень) та судові витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи в сумі 19872,00грн (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні) з Державного бюджету України."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.13 у справі № 801/1502/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва