Постанова

від 13.09.2013 по справі 826/13624/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2013 року № 826/13624/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Бабич Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу :

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроінформцентр Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві

про визнання нечинним та скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроінформцентр Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.06.2013 №0001272280, №0001282280.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що віднесення сум до складу податкового кредиту є правомірними, оскільки відбулися на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з огляду на правомірність прийнятих рішень.

В судове засідання 09 вересня 2013 року представник відповідача не з'явився, у зв'язку з чим справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 6 статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказом про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Електроінформцентр Україна» (код ЄДРПОУ 30930025) від 23.05.2012 за №658 відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві (далі - відповідач) проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроінформцентр Україна» (код ЄДРПОУ 30930025) з питань правильності визнання повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Олімпік Трейд» (код ЄДРПОУ 38077394) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 04.06.2013 №1739/22.8-15/30930025, яким встановлені порушення п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 13254,00 грн., в т.ч. за серпень 2012р. - 1306,00 грн., за вересень 2012р. - 11948,00 грн., та п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17320,00 грн. у т.ч. за ІІ квартал 2012 р. в сумі 17320,00 грн.

На підставі вказаного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року:

№0001272280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 13254,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3314,00 грн.;

№0001282280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства за основним платежем 17320,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 4330,00 грн.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Електроінформцентр Україна» (Замовник) в особі директора Невадської О.І. та ТОВ «Олімпік Трейд» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір від 29.08.2012р. № 15. За умовами даного договору Виконавець на замовлення Замовника виконує за плату такі роботи: розробка дизайну та виготовлення (друк) розповсюдження поліграфічної продукції рекламно-інформаційних бюлетенів, буклетів для журналу «Єлектропанорама», «Світло люкс».

На виконання умов даного договору ТОВ «Олімпік Трейд» оформлені первинні документи, а саме податкові накладні від 31.08.2012 №70, від 21.09.2012 №23, від 28.09.2012 №51 та акти здачі-прийняття виконаних робіт від 31.08.2012 №ОУОс00004, від 25.09.2012 №ОУ-0000015, від 28.09.2012 №ОУОс00005.

Відповідно до додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за серпень, вересень 2012 року та відображено в податковій декларації з ПДВ за відповідний період.

Згідно платіжних доручень від 04.09.2012р №182, від 21.09.2012р. №200, від 01.10.2012р. №204 розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.

Також в акті перевірки вчинено запис, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано на виконання лист слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМУС України м. Києві від 13.03.2013р. №53/16-836 щодо призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Електроінформцентр України» (код ЄДРПОУ 30930025) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Олімпік - Трейд» (код ЄДРПОУ 38077394) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

Слідчим відділом Голосіївського РУ ГУМУС України в м. Києві 30.11.2012 року зареєстровано кримінальне провадження №12012110010000568 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи з метою зайняття забороненими видами діяльності та прикриття незаконної діяльності створили ряд підприємств, що мають ознаки фіктивності, серед яких ТОВ «Олімпік Трейд». Згідно пояснень допитаного в якості свідка засновник ТОВ «Олімпік Трейд» ОСОБА_2 зареєстрував вказане підприємство за винагороду, на прохання малознайомої особи, без мети здійснювати фінансово-господарську діяльність товариства, договори на постачання товарів не підписував та не видавав як посадова особа ТОВ «Олімпік Трейд» фінансово-господарські документи.

З огляду на вищезазначене, відповідач дійшов висновків, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Олімпік Трейд» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності між ТОВ «Електроінформцентр Україна» та контрагентом ТОВ «Олімпік-Трейд» вказуючи на те, що дані взаємовідносини є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Таким чином, податкові накладні, виписані виконавцем ТОВ «Олімпік-Трейд», не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту позивачу.

Суд погоджується з даними твердженнями відповідача, викладеними в акті перевірки, з огляду на такі обставини.

Ухвалою про відкриття провадження у справі судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо осіб, які представляли контрагента позивача при укладенні угоди та виконання робіт (передачі товарів) засобів комунікації з контрагентами та укладання угод.

На вимогу суду директором ТОВ «Електроінформцентр Україна» надано пояснення, за змістом яких вбачається, що особи, які здійснювали виконання робіт (розробка дизайну та виготовлення, розповсюдження поліграфічної продукції бюлетенів та буклетів) позивачем не встановлювались, та зазначено, що підписання первинних документів зі сторони ТОВ «Олімпік Трейд»» згідно укладеного договору відбувалось за участю кур'єра.

Матеріали справи не містять жодного документа, яким би підтверджувалося надання позивачу певних послуг та наявність зв'язку між господарською діяльністю позивача та отриманням таких послуг. Виходячи зі змісту наданих позивачем документів, суд доходить висновку про наявність запитуваної інформації у відкритих джерелах, відсутність можливості її продажу чи використання, тому критично ставиться до тверджень позивача про реальне надання послуг.

Суд вважає, що надання послуг особами, які залишилися невідомими позивачу, неможливо як об'єктивно, так і з точки зору виконання договору, укладеного позивачем з виконавцем.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 вищезазначеного Закону, згідно з якою первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом є нікчемним правочином, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки контрагент позивача зареєстрований внаслідок вчинення злочину для прикриття протиправної діяльності, то виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян