Постанова

від 26.09.2013 по справі 823/1993/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року справа № 823/1993/13-а

м. Черкаси

16 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

за участю представника позивача Висоцької І.В. - за довіреністю, представника відповідача Павленко М.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Транзит - Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство «Транзит - Черкаси» (надалі - ПП «Транзит - Черкаси») з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000762301 форми «Р» від 04 лютого 2013 року на суму 22605 грн. та № 0000772301 форми «Р» від 04 лютого 2013 року на суму 23334 грн.

В подальшому, в зв'язку з реорганізацією податкового органу судом було здійснено заміну неналежного відповідача - «державну податкову інспекцію у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби» на належного - «державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області» (надалі - ДПІ у м. Черкасах).

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що в період з 01.05.2011р. по 31.05.2012р. ПП «Транзит - Черкаси» мало взаємовідносини з ПП «Хладком», а саме: був укладений договір транспортного експедирування вантажних перевезень від 01.12.2011р. №22. Умови зазначеного договору сторонами були виконані в повному обсязі, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача. В зв'язку з чим, твердження ДПІ у м. Черкасах щодо фіктивності господарських операцій між зазначеними підприємствами, позивач вважає хибним, оскільки, такі твердження ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу та не підтверджуються належними доказами. Позивач також зазначає, що посилання податкового органу, в акті перевірки, на визнання правочинів з ПП «Хладком» нікчемними, в зв'язку з відсутністю в останнього трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту, є необґрунтованим. Адже, чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних не обумовлена наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Представники позивачів зауважили, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарської діяльності своїм контрагентом, перевіряти наявність у нього персоналу, складських приміщень, транспорту тощо. На підставі акту перевірки позивача від 23.01.2013р. № 25/22-11/33283192, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погоджується, що стало підставою звернення до суду щодо їх оскарження.

У судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов та просили повністю задовольнити вимоги ПП «Транзит - Черкаси».

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Транзит - Черкаси» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 07.12.2004р., ідентифікаційний код - 33283192 (а.с.15) та 15.12.2004р. за № 1213 взято на облік як платник податків в Черкаській ОДПІ, що підтверджується довідкою від 15.12.2004р. № 1213/28-112 (а.с.17).

Посадовими особами ДПІ у м. Черкасах була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Транзит - Черкаси» щодо господарських відносин з ПП «Хладком» за період з 01.05.2011р. по 31.05.2012р., за результатами якої складено акт від 23.01.2013р. № 25/22-11/33283192 (а.с.18-26).

Висновками вказаного акту перевірки встановлено, наступні порушення, а саме:

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.05.2011р. по 31.05.2012р. на загальну суму 20767,00грн., у тому числі за IV квартал 2011р. в сумі 13417,00грн. та за І квартал 2012р. в сумі 7350,00грн.;

- вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено ПДВ за період з 01.05.2011р. по 312.05.2012р. на загальну суму 18667,00грн., у тому числі за грудень 2011р. у сумі 11667,00грн. та за лютий 2012р. у сумі 7000,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Транзит - Черкаси» та ПП «Хладком» укладено договір транспортного експедирування вантажних перевезень від 01.12.2011р. №22 (а.с.254-256).

У відповідності до п.2 цього договору, експедитор-2 (ПП «Хладком») приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України. Перевезення вантажів виконується лише на підставі заявок, що подає експедитор-1 (ПП «Транзит - Черкаси») за узгодженою формою.

Порядок розрахунків за вказаним договором був визначений шляхом узгодження експедитором-1 та експедитором-2 вартості перевезення після надходження відповідної заяви та виставлення експедитором-2 еспедитору-1 рахунку-фактури.

Розрахунок між суб'єктами господарювання по виконанню умов договору від 01.12.2011р. №22 проводився у безготівковій формі шляхом перерахування ПП «Транзит - Черкаси» з розрахункового рахунку № 2600040718500 відкритого у АТ «Укрсиббанк» коштів своєму контрагенту. Вказана обставина підтверджується банківськими виписками, копії яких були долучені позивачем до матеріалів адміністративного позову.

За час виконання умов договору ПП «Транзит - Черкаси» перерахувало ПП «Хладком» за товарно-експедиційні послуги 79300,00грн., в т.ч. ПДВ 13216,67грн.

За період з 01.05.2011р. по 31.05.2012р. на виконання умов зазначеного договору ПП «Хладком» були оформлені на надані позивачеві акти здачі-приймання виконаних робіт по здійсненню транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 112000,00грн., в т.ч. ПДВ 18666,69грн., а також виписані податкові накладні на загальну суму 112000,00грн. в т.ч. ПДВ 18666,69грн.

В подальшому, ПП «Транзит - Черкаси» на підставі отриманих від ПП «Хладком» податкових накладних включило до складу податкового кредиту в податковій звітності з ПДВ за грудень 2011р. 11667,00грн. та за лютий 2012р. 7000,00грн.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що в ході позапланової перевірки позивача та при складанні акту перевірки від 23.01.2013р. № 25/22-11/33283192, податковим органом був використаний акт ДПІ у м. Черкасах від 19.11.2012р. № 965/22-14/33173402 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Хладком» щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальником ТОВ «Юридична фірма «Феміда» та платниками податків-покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. та з 01.11.2011р. по 31.05.2012р.» (а.с.213-221).

Зазначеним актом встановлено, що в ході проведення звірки не підтверджено факт придбання товарів (робіт та послуг) ПП «Хладком» у ТОВ «Юридична фірма «Феміда», в зв'язку з юридичною дефектністю документів. Крім того, за результатами дослідження та аналізу документів наданих до звірки, даних податкової звітності, відомостей отриманих від Черкаського ВРЕВ при УДАІ УМВС, встановлено, що у ПП «Хладком» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, в зв'язку з чим операції за участю ПП «Хладком» не є господарською діяльністю останнього, в розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є фіктивними.

З урахуванням результатів перевірки ПП «Хладком», в акті перевірки ПП «Транзит - Черкаси» від 23.01.2013р. № 25/22-11/33283192, податковим органом зроблено висновок, що правочин між позивачем та його контрагентом, є нікчемним, тобто, господарські операції фактично не були проведені, а первинні бухгалтерські документи не є дійсними.

Будучи не згідним з висновками акту перевірки ПП «Транзит - Черкаси» оскаржило їх до ДПІ у м. Черкаси (лист. від 28.01.2013р. № 1970/101). Рішенням ДПІ у м. Черкасах від 04.02.2013р. № 4131/22-2119 (а.с.33-35), в задоволенні скарги відмовлено.

На підставі акту перевірки від 23.01.2013р. № 25/22-11/33283192, податковим органом 04.02.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000772301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Транзит - Черкаси» з ПДВ на загальну суму 23334,00грн., у тому числі основний платіж в сумі 18667,00грн. та штрафні санкції в сумі 4667,00грн.(а.с.27);

- № 0000762301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Транзит - Черкаси» з податку на прибуток на загальну суму 22605,00грн., у тому числі основний платіж в сумі 20767,00грн. та штрафні санкції в сумі 1838,00грн. (а.с.29).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до ДПС у Черкаській області та до Міністерства доходів і зборів України. Рішеннями вищевказаних суб'єктів владних повноважень від 11.04.2013р. № 6869/10-210 (а.с.36-40) та від 13.05.2013р. № 2331/6/99-99-10-01-15 (а.с.42-46), в задоволенні скарг позивача було відмовлено.

Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд не може погодитись з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими на підставі нього податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на наступне.

На час виникнення спірних правовідносин (період з 01.05.2011р. по 31.05.2012р.), порядок нарахування та сплати податку на прибуток, а також податку на додану вартість було врегульовано - Податковим Кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-IV (надалі - ПК України) визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України, визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із аналізу наведених положень Податкового кодексу України убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у платника податків виникає право на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу витрат з метою визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та право на податковий кредит за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (надалі: Закон №996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ст. 1 Закону №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням вищевказаних норм законів, суд зазначає, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем до перевірки (акти здачі-прийняття виконаних робіт та податкові накладні) в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також дають змогу стверджувати, що вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , оскільки, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).

Щодо тверджень податкового органу, в акті перевірки ПП «Транзит - Черкаси», на відсутність в актах здачі-прийняття виконаних робіт окремо виділеної вартості транспортних послуг та експедиторських послуг (винагорода експедитора), суд зазначає наступне.

Організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні здійснюються на підставі Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004р. №1955-IV (надалі - Закон №1955).

Статтею 9 Закону №1955 визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Тобто, об'єктом оподаткування ПДВ, в даному випадку, є транспортно-експедиторські послуги, що надаються експедитором в межах договору транспортного експедирування, а базою оподаткування таких послуг є винагорода експедитора.

Враховуючи суть договору транспортного експедирування, суд дійшов висновку, що кошти, які надходять платнику податку - експедитору, не є власністю такого платника податку і відповідно не можуть включатися ним у свій дохід, а отже не підлягають оподаткуванню. Доходом платника податку - експедитора є плата за виконання договору транспортного експедирування.

В зв'язку з вказаною обставиною, в актах здачі-приймання виконаних робіт не зазначалась окремо винагорода експедитора, оскільки, вона була обумовлена та визначена договором транспортного експедирування вантажних перевезень від 01.12.2011р. №22.

Суд також критично оцінює доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, в зв'язку з неналежним оформленням товарно-транспортних накладних.

Порядок перевезення вантажів на території України, а також питання виписки товарно-транспортних накладних визначено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. №363 (надалі-Правила).

У відповідності до абзацу 1 п.11.1 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом), що визначено п.11.5 Правил.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Пунктом 1.17 Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, суд зазначає, що експедитор, як сторона яка безпосередньо не є вантажовідправником чи вантажоодержувачем не має права виписувати товарно-транспортні накладні. Експедитор (ПП «Транзит - Черкаси»), в даному випадку, лише надає послуги з організації перевезень тобто є посередником (зв'язуюючим звеном) між вантажоодержувачем та вантажовідправником, який за дорученням клієнта та за його рахунок організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Тобто, для експедитора, як сторони, яка безпосередньо не здійснює перевезення первинним документом є акт здачі-приймання виконаних робіт та податкова накладна, а не товарно-транспортна накладна, яка для ПП «Транзит - Черкаси» виступає лише як супровідний документ.

В зв'язку з чим, надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, що були оформлені з порушеннями Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій щодо надання транспортного експедирування вантажних перевезень.

Дослідивши первинні документи по взаємовідносинам ПП «Транзит - Черкаси» та ПП «Хладком», суд дійшов висновку, що господарські операції між зазначеними суб'єктами господарювання дійсно відбулися.

Оскільки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача та його контрагента відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а також враховуючи підтвердження в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій між ПП «Транзит - Черкаси» та ПП «Хладком», суд дійшов висновку про правомірність включення ПП «Транзит - Черкаси» до валових витрат та податкового кредиту за період з 01.05.2011р. по 31.05.2012р. сум ПДВ, за договором транспортного експедирування вантажних перевезень від 01.12.2011р. №22.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.02.2013р. №0000772301, №0000762301 ДПІ у м. Черкасах діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, зважаючи на обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та заперечення на адміністративний позов, суд задовольняє позові вимоги ПП «Транзит - Черкаси».

За таких обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2013р. №0000772301, №0000762301 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 122, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах від 04.02.2013р. №0000772301, №0000762301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Транзит - Черкаси» 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 39 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 01.10.2013р.ий текст постанови виготовлено 01.10.2013р.