Рішення

від 17.02.2009 по справі 2/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/49

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення                  

17.02.2009р.                                                             Справа  № 2/49

За позовом   відкритого акціонерного товариства „Плодоовоч”, м. Ужгород

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатський коледж управління та бізнесу „Ерудит”, м. Ужгород

Про стягнення суми 9975, 00 грн. неустойки в розмірі подвійного розміру оренди плати після закінчення строку дії договору оренди та суми 92859, 65 грн. матеріальної шкоди у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди),

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –Мерза Д.Б. –представник за дорученням № 2 від 08.01.2009р.

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, в підтвердження своєї позиції вказує на ухилення відповідача від виконання зобов'язання по звільненню орендованого майна внаслідок припинення дії договору та тривале невиконання обов'язку по сплаті орендної плати у відповідності до умов договору оренди від 31.12.2002р., що в свою чергу спричинило завдання позивачу збитків. А відтак, виникла заборгованість у останнього перед позивачем в сумі 9975, 00 грн. неустойки в розмірі подвійного розміру оренди плати після закінчення строку дії договору оренди та в сумі 92859, 65 грн. матеріальної шкоди у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди).

Відповідач вимоги ухвал суду від 21.02.2007р., від 29.01.2009р. та від 10.02.2009р. не виконав, витребуваних судом матеріалів, зокрема, письмового пояснення по суті спору з доказами в його обґрунтування, контр розрахунку суми позовних вимог та копії довідки статистики про включення до ЄДРПОУ не надав, свого уповноваженого представника на засідання суду не направив.

Відповідачем днем засідання було подано клопотання про відкладення розгляду справи з мотивів неможливістю забезпечити явку керівника у зв'язку з його відрядженням за межі області, однак, відповідних доказів у підтвердження викладеного суду не подано. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності уповноваженого представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між відповідачем у справі, а саме товариством з обмеженою відповідальністю „Закарпатський коледж управління та бізнесу „Ерудит”, м. Ужгород

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.02.2009 року по справі № 2/49

та ТОВ ПКТБ „Едельвейс” 31.12.2002 року, було укладено договір оренди нерухомого майна, а саме приміщення 3-го та частини 2-го поверху адміністративно-конструкторського корпусу, загальною площею 2285, 9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Ужгород вул. Гагаріна, 30, факт укладення якого та його підписання не заперечується сторонами. Згідно договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування вищезгадане нерухоме майно за яке зобов'язується сплачувати орендну плату в розмірі визначеному умовами договору оренди.

В подальшому вищезгадане приміщення було викуплене згідно договору купівлі-продажу від 07.08.2005р. орендним підприємством „Ужгородський коньячний завод”, м. Ужгород (первісний набувач), а пізніше відкритим акціонерним товариством „Плодоовоч”, м. Ужгород (позивач у даній справі), що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке видане КП „Ужгородське МБТІ” № 7905915 від 28.07.2005р.

А відтак, позивач у справі –відкрите акціонерне товариство „Плодоовоч”, м. Ужгород набув права власності на орендоване майно і є законним власником прав наймодавця з договором оренди з 27.08.2005р.

Згідно вищезгаданого договору, орендар після закінчення дії договору повертає орендоване майно орендодавцю згідно акту приймання-передачі.

31.12.2006р. договір оренди приміщення закінчив свою дію. Позивач по справі стверджує, що попередив відповідача заздалегідь письмово про те, що договір оренди з ним продовжуватись не буде. Останнє підтверджується листом №115 від 04.09.2006р. Відповідно, орендар повинен був у визначений строк повернути орендоване майно орендодавцю. Приймання-передача майна була призначена на 02.01.2007р., однак, представники відповідача не з'явились для передачі майна. Повторно, передача мана була призначена на 10.01.2007р. де директор ТОВ ЗКУБ „Ерудит” в присутності комісії позивача, відмовився від добровільного виконання обов'язку щодо передачі майна. Отже, відповідач з 01.01.2007р. по 15.02.2007р. безпідставно займає приміщення 3-го та частини 2-го поверху адміністративно-конструкторського корпусу, загальною площею 2285, 9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Ужгород вул. Гагаріна, 30, у зв'язку з чим позивачу завдано збитків на суму 92859, 65 грн., з огляду на те, що вищевказані приміщення не були здані в оренду по договірній-звичайній ціні. Також, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме 9975, 00 грн. за вищезгаданий період.

Аналізуючи доводи позивача стосовно завданих йому збитків внаслідок безпідставного користування орендованим майном,, суд констатує про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським  визнається  зобов'язання, що виникає між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від  зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.02.2009 року по справі № 2/49

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зобов'язанням є  правовідношення, в якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на   користь   другої  сторонни (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п 1,  4 ч.  1 ст. 611 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання,  якщо  це  встановлено договором  або  законом,  або  розірвання договору;  відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п.  1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що   прострочив,  якщо  він  не  приступив  до  виконання зобов'язання або не виконав його у строк,  встановлений  договором або законом.

Згідно ст.  614  ЦК  України  особа,  яка порушила зобов'язання,  несе відповідальність за наявності її вини  (умислу або   необережності),  якщо  інше  не  встановлено  договором  або законом.  Особа є невинуватою,  якщо вона доведе,  що  вжила  всіх залежних  від  неї  заходів щодо належного виконання зобов'язання. Таким чином,  як випливає з приписів  даної  правової  норми,  яка порушила зобов'язання,  несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 224 Господарського кодексу України наголошує, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасного звільнення та передачі придбаного позивачем майна належним чином доведений, документально підтверджений. Жодних доказів протилежного матеріали справи станом на день винесення рішення не містять.  Натомість, відповідач звільнив належні позивачеві приміщення тільки при процедурі примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області.

В силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини,  визнані  господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими,  не доводяться  при  розгляді  справи.  Таке  припущення  може  бути спростовано в загальному порядку.

В даному випадку матеріалами справи підтверджується факт наявності вини відповідача у неналежному виконанні договору оренди  в частині обов'язку по

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.02.2009 року по справі № 2/49

поверненню майна внаслідок такого порушення, відтак, позовні вимоги про стягнення суми 92859, 65 грн. упущеної вигоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 785 Цивільного кодексу України свідчить про те, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отож, на підставі останнього за період з 01.01.2007р. по 15.02.2007р. з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума неустойки, а саме 9975, 00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги позивачем та матеріалами справи доведені, належно обґрунтовані нормами чинного законодавства, відповідачем не спростовані та не заперечені, отже підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України,

СУД   ВИРІШИВ:

1.  Позовні вимоги задовольнити повністю.  

1.1 Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатський коледж управління та бізнесу „Ерудит” (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, код ЄДРПОУ 30257380) на користь відкритого акціонерного товариства „Плодоовоч” (м. Ужгород, вул. Грушевського, 78/2а, код ЄДРПОУ 05528259) суму 9975, 00 грн. неустойки в розмірі подвійного розміру оренди плати після закінчення строку дії договору оренди та суму 92859, 65 грн. матеріальної шкоди у вигляді недержавних доходів (упущеної вигоди), а також 1028, 35 грн. державного мита та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України.

                        Суддя                                     О.Ф. Ремецькі