Рішення

від 08.04.2009 по справі 2/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

08.04.2009                                                                                                  Справа  № 2/97

За позовом   Вишківської сільської ради, с. Вишка Великоберезнянського району

До відповідача статутного підприємства «Державне територіальне галузеве об'єднання «Львівська залізниця»в особі структурного підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень», м. Ужгород

Про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу за власний рахунок гірськолижного підйомника ВЛ-1000 і опори зазначених споруд, що знаходиться в с. Вишка Великоберезнянського району та виключення його з реєстру прав власності на нерухоме майно,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача – Шелепець М.Т. –представник за дорученням від 02.01.2009р.

від відповідача – Шинкова Л.С. –предст. за дорученням №НЮ-26 від 01.01.2008р.

СУТЬ СПОРУ: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу за власний рахунок гірськолижного підйомника ВЛ-1000 і опори зазначених споруд, що знаходиться в с. Вишка Великоберезнянського району та виключення його з реєстру прав власності на нерухоме майно.

(позовні вимоги викладено з урахуванням заяви позивача в порядку вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх уточнення та відмови від частини заявлених первісних позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу за власний рахунок станцій канатно-крісельної дороги ККД, що знаходяться в с. Вишка Великоберезнянського району).

В засіданні суду 01.04.2009 року за згодою представників сторін судом в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 08.04.2009 року для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Представник позивача просить уточнені позовні вимоги задоволити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Зокрема, у підставу своїх доводів вказує на те, що спірна споруда розміщена на земельній ділянці сільської ради всупереч вимогам чинного законодавства за відсутності відповідного наявного та належним чином посвідченого права відповідача на користування чи володіння земельною ділянкою. Відтак, розміщення таких споруд позбавляє власника земельної ділянки на розпорядження своєю власністю та її використання у відповідності до вимог Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України в межах та обсягах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 08.04.2009 року по справі №2/97

самоврядування в Україні». З огляду на це, у відповідності до вимог ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 391 Цивільного кодексу України вимагає задоволення заявлених позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу за власний рахунок гірськолижного підйомника ВЛ-1000 і опори зазначених споруд, що знаходиться в с. Вишка Великоберезнянського району та виключення його з реєстру прав власності на нерухоме майно. В решта частині первісно заявлених позовних вимог позивачем, у відповідності до вимог ст.ст. 22 та 80 Господарського процесуального кодексу України, подано заяву про відмову від позову. Про наслідки подання такої відмови суду позивач обізнаний.

Представник відповідача заперечує з приводу позовних вимог в повному обсязі по мотивах, викладених у поданих суду письмових запереченнях по суті спору. В обґрунтування своїх доводів вказує на те, що на сьогоднішній день  прокуратурою Закарпатської області  порушено кримінальну справу по факту пошкодження бугільного підйомника ВЛ-1000 гірськолижної бази «Красія»за ознаками злочину, передбаченого ст.. 194 ч.1 Кримінального кодексу України. На сьогоднішній день дана справа за повідомленням Великоберезнянського РВ ГУМВСУ перебуває на розслідуванні у слідчому відділенні. Відтак, вважає, що до завершення розгляду даної кримінальної справи у відповідача відсутні підстави надання дозволу на виключення з реєстру прав власності на нерухоме майно спірного об'єкту.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Постановою Господарського суду Закарпатської області у справі №2/174, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду, встановлено факт нечинності Державного акту на право постійного користування землею серії ЗК 002-00009, який видано Управлінню спортивних баз і споруд „Локомотив” від 20.02.1995р., правонаступником якого являється статутне підприємство «Державне територіальне галузеве об'єднання «Львівська залізниця»в особі структурного підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень», м. Ужгород з тих підстав, що згідно вимог п.2 статті 38 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970р. була передбачена відповідна процедура узгодження видачі земельної ділянки, яка здійснюється для державних або громадських потреб виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів - при розмірі земельних ділянок до п'яти гектарів для кожного об'єкта, і незалежно від розміру земельної ділянки у випадках, передбачених частиною другою вказаної статті.

У відповідності до рішення від 10.12.1982р. за №208 „Про відведення земельної ділянки Ужгородській районній раді ДСТ „Локомотив" виконавчий комітет Великоберезнянської районної ради народних депутатів фактично погодився з проектом відведення земельної ділянки Ужгородській районній раді ДСТ „Локомотив" загальною площею 3,3га із земель колгоспу „Вільна Верховина" для будівництва навчально-спортивної гірськолижної бази ДСТ „Локомотив" за умови виділення у постійне користування земельної ділянки площею тільки 0,3га та у тимчасове користування терміном на один рік площею 3,0га.

Відповідним рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів від 17.02.1983р. №55 „Про відведення земельних ділянок для державних і громадських потреб" було затверджено матеріали відведення земельної ділянки, що були схвалені відповідним рішенням районної ради від 10.12.1982р. №208. В подальшому право постійного користування було закріплено за відповідачем 2 Державним актом на право користування землею серії Б №028380.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 08.04.2009 року по справі №2/97

З введенням в дію Земельного кодексу України (в редакції 1994р.) відповідачем 2 було здійснено переоформлення матеріалів постійного користування земельною ділянкою та враховуючи факт виокремлення з загальної кількості виділеної частини розміром 3,3га до села Кострино здійснено реєстрацію права постійного користування рештою частини земельної ділянки площею 1,8га.

Згідно умов Державного акту серії ЗК 002-00009 за реєстровим записом від 20.02.1995р. за відповідачем було переоформлено право постійного користування на земельну ділянку площею 1,8га та підставою видачі такого акту наведено рішення облвиконкому від 17.02.1983р. №55 та сільської ради від 20.12.1995р. З сесії 23 скликання. Водночас, як було засвідчено матеріалами даної справи та не спростовано відповідачем, будь-яке рішення з приводу передачі йому в користування земельної ділянки за раніше діючим державним актом та ще й з врахуванням зменшення земельної ділянки до 1,8га у результаті відділення землі, що належить селу Кострино, районною радою не приймалось. Разом з тим, в порушення вимог пункту 1.10 вищевказаної Інструкції при поділі земельної ділянки площею 3,3га, що ділилась за рішенням облвиконкому, пропорційно межам населених пунктів сіл Кострино та Вишка, не була розроблена відповідна технічна документація при складанні оспорюваного державного акту на землю площею 1,8га, що повинна була б включати в себе журнали і абриси геодезичних вимірювань, план земельної ділянки, відомість про обчислення площ, експлікацію земельних угідь, матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.

Тобто, в межах розгляду справи №2/174 між тими ж сторонами судом було встановлено факт, який у відповідності до вимог ст. 35 ГПК України не потребує доказування і засвідчує неправомірність видачі Державного акту серії ЗК 002-00009 за реєстровим записом від 20.02.1995р.

Відповідно, сільською радою було прийнято рішення про повернення такої земельної ділянки до земель запасу сільради та попереджено відповідача про необхідність звільнення земельної ділянки від розміщених на ній споруд.

На сьогоднішній день позивачем подано суду докази про часткове виконання відповідачем вимог щодо звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу станцій та опор канатно-крісельної дороги ККД в с. Вишка Великоберезнянського району та подано заяву про відмову від позову в цій частині заявлених позовних вимог, провадження в частині яких з огляду на встановлені в ході розгляду судом обставини та підтвердження відповідачем таких фактів, підлягає припиненню у відповідності до вимог п.4 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про усунення перешкод у користуванні рештою частини земельної ділянки на якій були розміщені об'єкти гірськолижного підйомника ВЛ-1000 і опори зазначених споруд, що знаходиться в с. Вишка Великоберезнянського району, а також заявлено вимогу про виключення таких об'єктів з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Дані вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та  юридичним  особам  рівні умови захисту прав власності на землю. Власник   земельної   ділянки   або  землекористувач  може вимагати усунення будь-яких порушень його прав  на  землю,  навіть якщо  ці  порушення  не  пов'язані  з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється також шляхом відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, тощо.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 08.04.2009 року по справі №2/97

Згідно вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо  власник  (користувач)  земельної  ділянки  заперечує проти  визнання  права власності на нерухоме майно за особою,  яка здійснила  (здійснює)  самочинне  будівництво  на  його  земельній ділянці,  або  якщо  це  порушує права інших осіб,  майно підлягає знесенню особою,  яка здійснила (здійснює) самочинне  будівництво, або за її рахунок.

З огляду на вище викладене, позивач, як власник спірної земельної ділянки, звернувся з вимогою про її звільнення у відповідності до вимог ст.. 391 ЦК України, у відповідності до вимог якої власник  майна  має  право  вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В даному випадку, факт попереднього розміщення на спірній земельній ділянці об'єктів гірськолижного підйомника ВЛ-1000 та його споруд доведений наявними у справі матеріалами, і викрадення певних його складових частин не позбавляє права позивача вимагати звільнення земельної ділянки, на якій він був розташований. Крім того, відповідач, з метою належного виконання ним свого обов'язку по звільненню самовільно зайнятої земельної ділянки,  зобов'язаний вчинити дії по виключенню з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно спірного майна, а саме гірськолижного підйомника ВЛ-1000 і опори зазначених споруд, що знаходиться в с. Вишка Великоберезнянського району, оскільки тільки вчинення таких дій свідчитиме про повне та належне виконання відповідачем обов'язку по звільненню земельної ділянки від об'єктів самовільного будівництва.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Водночас, відповідно до статей 32, 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, доводи відповідача не можуть бути взяті судом до уваги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати статутне підприємство «Державне територіальне галузеве об'єднання «Львівська залізниця»в особі структурного підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень», м. Ужгород, вул. Тихого, 8 (код ЄДРПОУ 25449675) усунути перешкоди на користь Вишківської сільської ради, с. Вішка

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 08.04.2009 року по справі №2/97

Велиоберезнянського району, код ЄДРПОУ 04349981 у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу за власний рахунок гірськолижного підйомника ВЛ-1000 і опори зазначених споруд, що знаходиться в с. Вишка Великоберезнянського району та здійснити необхідні дії по виключенню його з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України.

                  Суддя                                                О.Ф. Ремецькі