Рішення

від 22.10.2013 по справі 911/3468/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 911/3468/13

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши справу за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної ради Київської області та Фонду комунального майна Вишгородського району до Приватного підприємства "МОДА-21 ВІК" про примусове виконання обов'язку в натурі,

представники:

прокуратури: Косенко О.В. (посв. № 020151 від 03.09.2013);

позивача 1: Стукач В.С. (дов. №100 від 11.06.2013);

позивача 2: Рудич С.М. (дов. №133 від 09.07.2013);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної ради Київської області та Фонду комунального майна Вишгородського району до Приватного підприємства "МОДА-21 ВІК" про примусове виконання обов'язку в натурі

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач, у зв'язку з закінченням строку договору оренди, без належних правових підстав займає спірне нежитлове приміщення.

Ухвалою від 06.09.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.10.2013.

В судовому засіданні 08.10.2013 було оголошено перерву до 22.10.2013.

В судовому засіданні 22.10.2013 суд заслухав пояснення представників прокуратури та позивачів. Вони підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

02.06.2008 між Фондом комунального майна Вишгородського району (орендодавець) та Приватним підприємством «Мода - 21 Вік» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна - нежитлових приміщень в будівлі колишнього будинку побуту, що розташована за адресою: 07300, м. Вишгород, пр. Шевченка, 1, та є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгорода. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. договору орендодавець, на підставі рішення комісії по вирішенню питань, пов'язаних з відчуженням та здачею в оренду об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста, району, їх оцінкою та списанням (протокол № 1 від 02.06.2008) передає, а орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування на умовах оренди нежитлові приміщення площею 160,4 кв.м, в будівлі колишнього будинку побуту, яка розташована за адресою: 07300, м. Вишгород, пр. Шевченка, 1, що знаходиться в оперативному управлінні Фонду комунального майна Вишгородського району. Майно здається в оренду з метою розміщення ательє для побутового обслуговування населення. Передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається стан майна, що орендується та інші відомості за узгодженням сторін.

Відповідно до акту приймання-передачі майна станом на 02.06.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування на умовах оренди нежитлові приміщення загальною площею 160,4 кв.м, яке розташоване в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: 07300, Київська область, м. Вишгород, пр. Шевченка, 1 (копія акту міститься в матеріалах справи).

Таким чином, суд встановив, що позивач-2 належним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна - нежитлових приміщень в будівлі колишнього будинку побуту, що розташована за адресою: 07300, м. Вишгород, пр. Шевченка, 1, та є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгорода. Вказаний факт також підтверджується відсутністю скарг або заперечень з боку відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.1. договору встановлено строк його дії - до 31.05.2010.

Додатковою угодою № 4 від 01.06.2010 сторони продовжили строк дії договору до 31.04.2013.

Позивач-2 звертався до відповідача з листом від 07.03.2013 № 60, яким повідомив про закінчення строку дії договору оренди та свій намір розірвати останній, а також просив звільнити орендоване приміщення до 01.05.2013 та передати його по акту приймання-передачі.

Також, позивач-2 звертався до відповідача з листом від 17.05.2013 № 89, в якому повідомив, що строк дії договору оренди закінчився, у зв'язку з чим вимагав звільнити орендоване приміщення (докази надсилання обох листів, а також їх отримання відповідачем, містяться в матеріалах справи).

Вказані листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки, строк дії договору був встановлений 31.04.2013 та позивач-2 належним чином та у встановлений законом строк повідомив відповідача про свій намір припинити його дію, до даного договору не застосовуються положення ст. 764 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якими встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відтак, суд вважає договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна - нежитлових приміщень в будівлі колишнього будинку побуту, що розташована за адресою: 07300, м. Вишгород, пр. Шевченка, 1, та є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгорода від 02.06.2008 таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п.п. 2.6., 2.7. договору орендоване майно повинно бути повернене орендодавцеві протягом п'яти робочих днів з моменту закінчення строку дії цього договору. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону,яка передає майно іншій стороні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній свого обов'язку з повернення майна у встановлений строк не виконав.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене та вказані нормативні приписи, суд вважає вимогу прокуратури щодо зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не запереченою та не спростованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне підприємство "МОДА-21 ВІК" (код ЄДРПОУ 31265208) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв.м. за адресою: 07300, Київська область, м. Вишгород, пр. Шевченка, 1 та повернути зазначене нерухоме майно Фонду комунального майна Вишгородського району (код ЄДРПОУ 20583073).

3. Стягнути з Приватного підприємства "МОДА-21 ВІК" (код ЄДРПОУ 31265208) в доход Державного бюджету України 1147,00 грн судового збору.

4. Видати накази.

Суддя Черногуз А.Ф.