Рішення

від 28.10.2013 по справі 903/1014/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2013 р. справа №903/1014/13

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Волиньавтотранс", м. Луцьк

до відповідача: підприємця ОСОБА_1, с. Маяки Луцького району

про стягнення 18 497 грн. 26 коп. заборгованості

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Максимчук А.Г. - головний бухгалтер (дов. №103 від 17.10.2013р.), Захарчук О.П. - перший заступник директора (дов. №102 від 17.10.2013р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: товариство з додатковою відповідальністю "Волиньавтотранс" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 18 497,26 грн., в тому числі 18 400 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, нарахованих згідно договору найму (оренди) майна від 03.01.2011р., а також 97,26 грн. заборгованості по оплаті послуг по забезпеченню споживання електроенергії, наданих у відповідності до укладеного між сторонами договору про надання послуг (відпуск і транзит електроенергії) від 26.07.2011р.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2013р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17.10.2013р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався. При цьому зазначеною ухвалою судом було зобов'язано позивача здійснити направлення позовної заяви №97 від 30.09.2013р. та копій усіх без виключення долучених до неї документів за адресою місця проживання підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_1, надати суду поштові документи в підтвердження вчинення зазначеної дії, а також роз'яснено відповідачу його процесуальні права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, та засвідчено на тому, що положеннями Господарського процесуального кодексу України до повноважень господарських судів не віднесено обов'язок направлення позовної заяви та долучених до неї документів відповідачу у справі при порушення провадження у справі та призначенні справи до судового розгляду.

Присутні в судовому засіданні представники позивача надавши на вимогу суду витребувані документи пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримали, просять суд їх задовольнити, а також покласти на підприємця ОСОБА_1 обов'язок відшкодування ТзДВ "Волиньавтотранс" понесених ним при поданні позову до суду судових витрат.

При цьому представники посилаються на укладення між сторонами договорів оренди та надання послуг, передачу відповідачу в строкове платне користування нежитлового приміщення, його використання підприємцем ОСОБА_1, споживання відповідачем у зв'язку з цим електричної енергії, непроведення у визначені угодами строки належних розрахунків по сплаті орендних та пов'язаних з ними інших платежів, наявності у суб'єкта господарювання заборгованості згідно угод в розмірі 18 497,26 грн. (довідка №111 від 28.10.2013р. про наявну заборгованість станом на 28.10.2013р. - а.с. 64).

Відповідачем всупереч вимогам суду не було представлено витребуваних документів та письмових пояснень, не направлено в судове засідання свого представника, хоча про день та час розгляду справи в суді сторона повідомлялась належним чином (примірник ухвали суду про відкладення розгляду справи направлявся за юридичною: АДРЕСА_1, адресою підприємця ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією та був вручений відповідачу 19.10.2013р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції - а.с. 62).

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача чи його представника, за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що у відповідності до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №645934 від 14.10.2013р. (а.с. 34-35) підприємець ОСОБА_1 з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності 05.05.1994р., адресою місця проживання підприємця є АДРЕСА_1, станом на 14.10.2013р. підприємець в процесі припинення підприємницької діяльності (банкрутства) не перебуває.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2009 року, а згодом 03 січня 2011 року між Наймодавцем - відкритим акціонерним товариством "Волиньавтотранс" (на даний час товариство з додатковою відповідальністю "Волиньавтотранс" - наказ по товариству від 31.10.2011р. №02, виданий на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ "Волиньавтотранс" від 22.10.2011р. - а.с. 18) та Наймачем - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договори найму (оренди) майна (а.с. 8-10).

Згідно з умовами договорів оренди Наймодавець зобов'язався передати, а Наймач прийняти в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 300,0 кв.м. по АДРЕСА_2.

Факт передачі приміщення в оренду засвідчується підписаним між сторонами та скріпленим печатками господарюючих суб'єктів актом приймання-передачі об'єкта оренди від 03.01.2011р. до договору оренди від 03.01.2011р. (а.с. 11).

Пунктами 4.1 договорів оренди було передбачено, що орендна плата становить 3 000 грн. помісячно, котрі, в силу положень п. 4.2 угод, Наймач зобов'язувався сплачувати не пізніше 15-го числа кожного місяця за поточний місяць.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що в даному випадку на виконання умов договорів оренди від 02.11.2009р. та від 03.01.2011р. відповідачу було надано і останнім прийнято у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 300,0 кв.м. по АДРЕСА_2.

Долученими позивачем додатково до матеріалів справи копіями документів, оригінали котрих було оглянуто в судовому засіданні, а саме рахунками-фактурами, котрі виставлялись Наймодавцем Наймачу до оплати у період з січня по жовтень місяць 2011 року включно, підписаними між сторонами та скріпленими печатками останніх актами здачі-прийняття робіт за аналогічний період (а.с. 37-48) підтверджується, що фактичне використання орендованого нежитлового приміщення здійснювалось підприємцем ОСОБА_1 у період з 01.01.2011р. по 31.10.2011р.

Припинення нарахування орендної плати відбулось у зв'язку з розірванням між сторонами договору найму (оренди) майна з 01.11.2011р. у зв'язку з господарською необхідністю, сезонним припиненням діяльності на підставі заяви підприємця ОСОБА_1 від 21.10.2011р. (а.с. 12).

Загальна вартість оренди за період січня-жовтня місяців 2011 року склав 30 000 грн. Вказана сума визнається відповідачем та відображається у підписаному між сторонами акті звірки взаємних розрахунків від 03.11.2011р. (а.с. 15).

Із зазначеного акту звірки також вбачається наявний борг відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів на суму 7 000 грн. за період орендування визначених угодою приміщень до 01.01.2011р.

Передача приміщень у оренду в період 2010 року, а саме у жовтні-грудні місяцях визначеного року, підтверджується позивачем шляхом долучення до матеріалів справи (а.с. 34-36) рахунками-фактурами, котрі виставлялись Наймачу до оплати у визначений період, а також відповідними актами здачі-прийняття робіт за цей період. Сума заборгованості в розмірі 7 000 грн. станом на 01.01.2011р. підтверджується також розрахунковою бухгалтерською карткою за четвертий квартал 2010 року (з початку року) по підприємцю ОСОБА_1 (а.с. 63).

Поруч з цим 26 липня 2011 року між сторонами у справі було укладено договір про надання послуг (відпуск і транзит електроенергії) (а.с. 13-14) у відповідності до котрого позивачем було взято на себе зобов'язання щодо відпуску відповідачу електричної енергії у орендовані приміщення площею 300,0 кв.м. у АДРЕСА_2, а відповідачем, відповідно зобов'язання стосовно проведення оплати спожитої електроенергії на підставі показників приладів обліку та виставлених товариством "Волиньавтотранс" рахунків та актів здачі-приймання послуг.

На виконання зазначеної угоди ТзДВ "Волиньавтотранс" було пред'явлено до оплати підприємцю ОСОБА_1 акти від 31.08.2011р. №156 на суму 151,40 грн. та №180 від 27.09.2011р. на суму 97,26 грн. (а.с. 38, 40). Відтак загальна вартість використаної відповідачем електричної енергії склала 248,66 грн. Визначена сума також знаходить своє відображення у підписаному між сторонами акті звірки взаємних розрахунків від 03.11.2011р.

Впродовж періоду часу з 14.02.2011р. по 06.09.2011р. відповідачем було частково (на суму 3 751,40 грн.) оплачено вартість оренди приміщень та спожитої електричної енергії - докази оплати а.с. 49-53.

Із зазначеної суми здійснених платежів 3 600 грн. було зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості по сплаті орендної плати за період оренди приміщень до 01.01.2011р., а суму 151,40 грн. в рахунок оплати електричної енергії, спожитої у серпні місяці 2011 року.

Відтак, станом на 03.11.2011р. заборгованість підприємця ОСОБА_1 перед ТзДВ "Волиньавтотранс" склала 33 497,26 грн., в тому числі 33 400 грн. боргу по сплаті орендних платежів (в тому числі 3 400 грн. боргу періоду до 01.01.2011р. та 30 000 грн. боргу за період оренди з 01.01.2011р. по 31.10.2011р.) та 97,26 грн. боргу по оплаті електричної енергії, спожитої у вересні місяці 2011 року.

08 грудня 2011 року відповідачем в рахунок зменшення існуючої заборгованості по орендних платежах було перераховано товариству "Волиньавтотранс" 15 000 грн. (платіжне доручення №96 - а.с. 16).

В результаті викладеного станом на день звернення позивача до суду з відповідним позовом, на час порушення судом провадження у справі, а також на день розгляду справи судом заборгованість відповідача перед позивачем становила 18 400 грн. боргу по сплаті орендних платежів з квітня по жовтень місяці 2011 року, а також 97,26 грн. заборгованості по оплаті електроенергії, спожитої у вересні місяці 2011 року, всього 18 497,26 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 627, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що в даному випадку підприємець ОСОБА_1 у межах загального права на здійснення господарської діяльності, керуючись визначеним ст. 6 ЦК України принципом свободи укладення договору, вибору контрагента за угодою та предмета договору (ст. 67 ГК України, ст. 3 ЦК України), уклав із товариством "Волиньавтотранс" договори найму (оренди) майна та договір про надання послуг (відпуск і транзит електроенергії), за котрим він, як Наймач, для здійснення власної господарської діяльності отримав у Наймодавця в оренду нежитлове приміщення та споживав при цьому електричну енергію.

Сукупність взаємних прав та обов'язків сторін за договорами становить їх господарську компетенцію.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата за користування об'єктом оренди вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договори найму (оренди) майна та угода про надання послуг (відпуск і транзит електроенергії) предметами судових розглядів не виступали, недійсними (неукладеними) судом не визнавались.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на укладення між сторонами договорів, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду нежитлового приміщення, прийняття та використання орендованих площ підприємцем ОСОБА_1, використання у зв'язку з орендою приміщень відповідачем електричної енергії, не проведення при цьому боржником всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів та по оплаті спожитої електроенергії в загальному розмірі 18 497,26 грн.

Зазначена сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати ТзДВ "Волиньавтотранс" в повному об'ємі, у відповідності до ст. 49 ГПК України, за рахунок підприємця ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 509, 525-527, 530, 599, 627, 629, 759, 762, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Волиньавтотранс" (м. Луцьк, вул. Зв'язківців, 1б , код ЄДРПОУ 02775260) 18 497,26 грн. заборгованості та 1 720,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В.А. Войціховський

Повне рішення

складено

28.10.2013р.