Постанова

від 21.10.2013 по справі 903/429/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року Справа № 903/429/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства "ТД Ирбис" на ухвалу господарського суду Волинської області від 12 вересня 2013 року в справі № 903/429/13 (суддя Черняк Любов Олександрівна)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ТД Ирбис"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Укрзахідпідшипник" ЛТД

про стягнення в сумі 265 224 грн. 93 коп..

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 3 липня 2013 року позов Приватного акціонерного товариства «ТД Ирбис» (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзахідпідшипник» (надалі - Відповідач) про стягнення 265 224 грн. 93 коп. (з котрих 257589 грн. 08 коп. основного боргу, 1290 грн. 06 коп. три відсотки річних, 6345 грн. 07 коп. пені) задоволено повністю. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 257589 грн. 08 коп. основного боргу, 1290 грн. 06 коп. річних та 6345 грн. 07 коп. пені. Також покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 5304 грн. 5 коп..

Після винесення судового рішення і набрання ним законної сили Відповідач звернувся до суду із заявою (а.с. 94-95) про розстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12 вересня 2013 року в справі № 903/429/13 заяву Відповідача про розстрочення виконання судового рішення задоволено частково (а.с. 109). Розстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 3 липня 2013 року у справі № 903/429/13 наступним чином: до 15 жовтня 2013 року включно - 90 176 грн. 48 коп; до 15 листопада 2013 року включно - 90 176 грн. 48 коп.; до 15 грудня 2013 року включно - 90 176 грн. 47 коп.. В решті вимог про розстрочку виконання рішення суду на 9 місяців відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 117-118), у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове процесуальне рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяву про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, зокрема статтей 43 (щодо правил оцінки доказів) та 121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2013 року (а.с. 116), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21 жовтня 2013 року на 14 год. 30 хв..

Голова Рівненського апеляційного господарського суду своїм розпорядженням від 21 жовтня 2013 року (а.с. 154), з підстав висвітлених у даному розпорядженні, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г..

Позивач на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2013 року подав доповнення до апеляційної скарги (а.с. 147-148).

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання від 21 жовтня 2013 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 145-146). Причини неявки своїх повноважних представників Позивач та Відповідач не повідомили.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Позивача та Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, доповнення до апеляційної скарги, додаткові докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, ухвалу господарського суду Волинської області від 12 вересня 2013 року скасувати, в задоволенні заяви Відповідача щодо розстрочки виконання рішення господарського суду Волинської області по справі № 903/429/13 від 3 липня 2013 року відмовити. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 3 липня 2013 року у справі 903/429/13 (а.с. 73-74) стягнуто з Відповідача в користь Позивача" 265 224 грн. 93 коп., з котрих 257 589 грн. 80 коп. основного боргу, 1 290 грн. 06 коп. три відсотки річних, 6 345 грн. 07 коп. пені, за 2 договорами поставки: № ДВ 2394 від 18 жовтня 2012 року і № ДВ 1704 від 20 березня 2012 року. Також, покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 304 грн. 5 коп. судового збору.

На виконання зазначеного рішення господарського суду видано наказ № 903/429/13 від 19 липня 2013 року (а.с. 75).

Відповідач, не погоджуючись з даним рішення 22 липня 2013 року звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою про скасування даного рішення (а.с. 81 - 83).

Однак, 26 липня 2013 року Рівненський апеляційний господарський суд своєю ухвалою не прийняв до розгляду і повернув Відповідачу дану апеляційну скаргу (а.с. 89-90).

29 серпня 2013 року Відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою № 105 (а.с. 94-96) про розстрочку виконання рішення господарського суду від 3 липня 2013 року, зобов'язуючись сплачувати суму 270 529 грн. 43 коп. рівними платежами терміном на 12 місяців. Дану заяву Відповідач мотивує тим, що на даний момент він перебуває у скрутному фінансовому становищі, зумовленому нестійкою економічною ситуацією в країні, економічною кризою. Також посилається на велику кредиторську заборгованість підприємства та дебіторську заборгованість, в підтвердження чого додає до матеріалів справи наступні докази: баланс та звіт про результати фінансової діяльності за 2012 рік, довідки про дебіторську та кредиторську заборгованість станом на 29 серпня 2013 рік та довідку про позичкову заборгованість по кредиту станом на 5 листопада 2012 року (а.с. 100-102).

Колегія суду зауважує, що відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 121 Господарського процесуального кодексу України: при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання; про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку; в необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Рівненський апеляційний господарський суд, звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі-рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із пунктом 7.1.2 даної Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України: розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом; при цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками).

Як вбачається з пункту 7.2 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України: підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін , їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до пункту 7.6 згаданої Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України: частина третя статті 121 Господарського процесуального кодексу України вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку. За відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення, у зміні способу і порядку його виконання.

Поряд з тим, колегія суддів констатує, що згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року „Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна , яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З огляду на це, колегія суддів констатує, що сам факт скрутного фінансового становища не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки сам же суб'єкт господарської діяльності своєю господарською діяльністю і привів свій фінансовий стан до тяжкого.

Водночас, проаналізувавши докази, подані Відповідачем в обгрунтування свого важкого фінансового становища (а.с. 100-105) додані до заяви про розстрочку виконання рішення суду колегія суду зауважує наступне.

Відповідно до статті 1 пункту 1.1. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженого наказом № 49/121 від 26.01.2001 року Міністерством фінансів України: фінансовий стан підприємства це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства; незадовільний фінансовий стан - характеризується неефективним розміщенням ресурсів та неефективним використанням їх, незадовільною платоспроможністю підприємства, наявністю простроченої заборгованості перед бюджетом, з заробітної плати, недостатньою фінансовою стійкістю у зв'язку з несприятливими тенденціями розвитку виробництва та збуту продукції підприємства.

З метою визначення фінансоваого стану підприємства проводиться фінансовий аналіз підприємства, який складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості);аналіз рентабельності. Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства за два останні календарні роки та останній звітний період.

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу на той факт, що Відповідачем були подані такі докази лише за 2012 рік, однак рішення винесено 3 липня 2013 року, а звернувся він із заявою про розстрочку виконання рішення суду 29 серпня 2013 року (тобто Відповідачем до матеріалів справи не додані докази на підтвердження його фінансового становища саме станом на 29 серпня 2013 року).

Крім того, колегія суду дослідивши показники, наявні в копіях балансу за 31 грудня 2012 року за Формою № 1 та показники звіту про фінансові результати за 2012 рік за формою № 2, зауважує, що дійсно прослідковується нестабільний стан підприємства за 2012 рік, водночас, провівши розрахунок згідно формули абсолютної ліквідності (поточні активи поділити на поточні зобов'язання) якими встановлено, що дане підприємство є абсолютно ліквідне (Ліквідність - можливість швидкого переводу активу у готівку без істотної втрати його вартості (з мінімальними витратами). Гроші (монети та паперова готівка) є найбільш ліквідними активами. Платоспроможність постачальника та його здатність забезпечити своєчасне виконання боргових зобов'язань; Абсолютна ліквідність - здатність готівки і депозитів до запитання безпосередньо виконувати роль загальновизнаного засобу платежу і інші функції грошей). Це саме стосується і рентабельності (Рентабельність загальна - відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою). Дослідивши довідки дебіторської та кредиторської заборгованості (станом на 29 травня 2013 року) в сукупності з Формою 1 та Формою 2, колегія суду зауважує, що з них вбачається цілком задовільний стан Відповідача та його платоспроможність, оскільки кредиторська заборгованість протягом півроку значно зменшилася.

Дане, в свою чергу, опосередковано свідчить про можливість Відповідача виконувати свої боргові зобов'язання по судовому наказу.

Поряд з тим, Відповідачем на підтвердження свого скрутного становища не додано інформації щодо рахунків відкритих ним у банківських установах та довідок щодо відсутності на його рахунках грошових коштів. Крім того, в заяві не вказано дані щодо наявності або відсутності у відповідача майна на яке може бути звернено стягнення.

Також, в заяві відсутній основний елемент необхідний для надання розстрочки - а, саме винятковість обставин. Крім того, з даної заяви та доданих доказів взагалі не вбачається, що не надання такої розстрочки зможе зробити неможливим виконання такого рішення у майбутньому (умова, котра також є обов'язковою для надання відстрочки або розстрочки).

Отже, виходячи з усього описаного вище відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім цього, повинні враховуватись інтереси сторін, їх матеріальний стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно, встановлення та підтвердження факту наявності виключних обставин, на які посилається Відповідач за первісним позовом, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду Відповідача у момент звернення рішення до виконання.

Враховуючи наведені положення законодавства в сукупності з дослідженими доказами, колегія суду зазначає, що останні опосередковано свідчить про відсутність можливості настання негативних наслідків виконання рішення суду в разі ненадання розстрочки (зокрема банкрутство підприємства), та на відсутність законних підстав для надання розстрочки.

Також матеріалами справи підтверджено, що Відповідач й надалі проводить свою господарську діяльність.

При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд враховує можливі негативні наслідки для Відповідача при виконанні рішення у встановлений строк але, перш за все, враховує такі ж наслідки і для Позивача у виконавчому провадженні при затримці виконання рішення та вважає за необхідне не допускати їх настання (оскільки саме надання таких відстрочок у даному випадку може зробити виконання цього судового рішення неможливим у майбутньому).

Крім того, колегія суду зауважує, що до моменту розгляду справи Рівненським апеляційним господарським судом (до 21 жовтня 2013 року) Відповідачем не вчинено жодних дій щодо виконання рішення суду.

З матеріалів справи не вбачається та Відповідачем взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження своєї вимоги про розстрочку виконання рішення суду.

Разом з тим, колегія суду зауважує, що в будь-якому випадку всі докази, котрі вказують на важке матеріальне становище Відповідача можуть свідчити лише про те, що саме розстрочка виконання рішення може в подальшому призвести до неможливості виконання рішення суду у майбутньому (в той час, як частина 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість подання такої розстрочки лишень при наявності (та усунення) обставин, що утруднюють виконання, чи роблять його неможливим).

Все вищенаведене у даній судовій постанові призводить Рівненський апеляційний господарський суд до висновку, що апеляційна скарга Позивача підлягає до задоволення.

Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та як наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даної ухвали.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє апеляційну скаргу Позивача, скасовує ухвалу господарського суду Волинської області від 12 вересня 2013 року, при цьому відмовляє Відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Керуючись статями 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТД Ирбис" - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 12 вересня 2013 року в справі № 903/429/13 - скасувати.

3. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Укрзахідпідшипник" про розстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 03 липня 2013 року в справі № 903/429/13 - відмовити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 903/429/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.