cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2013 року справа № 919/1011/13
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк»
(вул. Б. Хмельницького, 17/52, м. Київ, 01030)
до Приватного підприємства «Черномор-Тур»
(вул. Л. Толстого, 27, м. Севастополь, 99003)
про стягнення заборгованості у розмірі 3 481 978,38 грн,
за участю представників сторін:
позивача - Шеренець Р.О., довіреність ВТЕ №248620 від 11.06.2013;
відповідача - не з'явився;
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство «Златобанк» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства «Черномор-Тур» про стягнення заборгованості за кредитним договором №181/10-KL від 25.10.2010 у розмірі 3 481 978,38 грн, у тому числі: основний борг - 2 997 994,03 грн, проценти за користування кредитом - 452 338,10 грн, пеня - 31646,25 грн.
Позовні вимоги з посиланням на статті 525-527, 536, 610-611, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статті 173-175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Ухвалою від 30.08.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
26.09.2013 (вх. №11114/13) відповідач звернувся до суду із заявою про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом міста Севастополя справи №919/1110/13 за позовом Приватного підприємства «Черномор-Тур» до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про визнання недійсним кредитного договору №181/10-KL від 25.11.2010 (а.с. 116).
Представник позивача заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на його безпідставність та відсутність правових підстав для його задоволення.
Клопотання представника відповідача про зупинення провадження по цієї справі до вирішення іншої справи залишається судом без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Тобто, за змістом вищевказаної статті причиною зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду.
Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Положеннями пункту 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини , які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Враховуючи, що предметом цього спору є заборгованості відповідача, яка виникла за кредитним договором №181/10-KL від 25.10.2010, а суд має самостійно встановити відповідність зазначеного кредитного договору вимогам діючого законодавства, підстави для зупинення провадження у цієї справі відсутні.
30.09.2013 (вх. №11195/13) позивач звернувся до суду із заявою за вих. №347 від 27.09.2013 про вжиття заходів щодо забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належать відповідачеві та знаходиться на розрахункових рахунках в установах банку, а саме: №26001300001704 в АТ «Златобанк» МФО 380612, № 26004301123509 в ПАТ «Банк Форум» МФО 322948, №№ 26003317345001, 26003317345023, 26004317345022, 26064317345001 в СФ ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 324935, № 26007158042001 в ПАТ АКБ «Київ» МФО 322498 та будь-яких інших рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем, а також накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, у тому числі на Базу відпочинку «Атлантика», що знаходиться за адресою п.Передове, вул.Магсумова, 49 в межах суми 3550798,38 грн, яке належить Приватному підприємству «Черномор-Тур» (арк.с.127-130).
Ухвалою від 17.10.2013 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування необхідності вжиття зазначених заходів забезпечення цього позову та не доведено, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
04.10.2013 від позивача надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження справи №919/1011/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Приватного підприємства «Черномор-Тур» про стягнення заборгованості за кредитним договором №181/10-KL від 25.10.2010 у розмірі 3481978,38 грн зі справою №919/1110/13 за позовом Приватного підприємства «Черномор-Тур» до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про визнання недійсним кредитного договору №181/10-KL від 25.11.2010 (вх.№11493/13).
Представник позивача наполягав на задоволені клопотання про об'єднання зазначених справ в одне провадження.
Зазначене клопотання залишається судом без задоволення, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 58 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Метою об'єднання справ є забезпечення належної організації розгляду справи, реалізації принципу процесуальної економії, виключення можливості прийняття судових рішень, що суперечать одне одному.
Проте, суд вважає, що сумісний розгляд зазначених окремих вимог в одній справі перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору у строки розгляду справи, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання позивача про об'єднання справ необґрунтованим.
В судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 26.09.2013 по 17.10.2013.
Після оголошеної перерви відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, до початку представник відповідача надав письмове клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк у зв'язку із знаходженням на лікарняному (вх. №12025/13 від 17.10.2013)
Суд заявлене клопотання залишає без задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
За таких обставин, відповідач не був позбавлений права направити до участі у справі іншого представника, як з числа своїх працівників, та і з осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Отже, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Позивачу в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
25.11.2010 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Приватним підприємством "Черномор-Тур" був укладений кредитний договір №181/10-KL (далі - кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для погашення заборгованості в Публічному акціонерному товаристві «Банк Форум» та поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3000000,00 грн, а позичальник зобов'язався прийняти грошові кошти, використати їх за цільовим призначенням, сплатити проценти за кредит та повернути банку в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору строком повернення кредиту зазначено 23.11.2012 включно.
Пунктом 1.3 кредитного договору встановлена плата за користування кредитними коштами у розмірі 23 процентів річних.
Пункт 2.3 кредитного договору встановлює графік повернення кредитних коштів:
- в строк до 29.06.2012 повернути кредитні кошти в розмірі 500000,00 грн;
- в строк до 31.07.2012 повернути кредитні кошти в розмірі 500000,00 грн;
- в строк до 31.08.2012 повернути кредитні кошти в розмірі 800000,00 грн;
- в строк до 28.09.2012 повернути кредитні кошти в розмірі 700000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.6 Кредитного договору відсотки за користування кредитом за перший місяць користування кредитом за період з дати отримання кредитних коштів по 25 число першого місяця користування кредитними коштами сплачується позичальником не пізніше останнього дня першого місяця користування кредитними коштами. В подальшому проценти сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця включно, не пізніше останнього дня поточного місяця.
Згідно пункту 2.4 кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником в національній валюті згідно пункту 2.6 кредитного договору. Несплата позичальником процентів у встановлений пунктом 2.6 кредитного договору строк є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення Банком стягнення на заставлене майно та/або стягнення заборгованості з поручителя.
Згідно з пунктом 2.5 кредитного договору сплата процентів за користування кредитними коштами позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів. День повернення кредитних коштів до розрахунку не приймається.
Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.
Пунктом 7.3 кредитного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
12.01.2011 між сторонами був укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого були внесені відповідні зміни до договору, сторони домовилися викласти пункт 2.3 кредитного договору в іншій редакції, зокрема, встановлено новий графік повернення кредитних коштів: в строк до 29.06.2012 повернути кредитні кошти в розмірі 500000,00 грн; в строк до 31.07.2012 повернути кредитні кошти в розмірі 500000,00 грн; в строк до 31.08.2012 повернути кредитні кошти в розмірі 800000,00 грн; в строк до 28.09.2012 повернути кредитні кошти в розмірі 700000,00 грн; залишок коштів повернути в кінці дії кредитного договору (арк. с. 17-18).
Пункт 2.6 викладено в наступній редакції: «Проценти за користування кредитними коштами за період з 26.12.2010 по 31.01.2011 сплачуються позичальником не пізніше 07.02.2011. В подальшому проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів. Якщо день оплати припадає на вихідний або святковий день, то позичальник має право сплатити проценти наступного робочого дня, якій слідує за вихідним або святковим днем. Проценти за останній місяць користування кредитним коштами сплачується в день повернення кредитних коштів».
Цим же додатковим договором сторони домовилися, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань позичальника за цим договором у повному обсязі, вимоги банку погашаються у наступній черговості: в першу чергу сплачуються прострочені проценти та комісії, в другу - прострочена заборгованість за кредитом, в третю - строкові проценти та комісії, в четверту - строкова заборгованість за кредитом, в п'яту - можливі неустойка, штраф та пеня, потім - інші вимоги банку (пункт 2.8 кредитного договору з урахуванням додаткового договору від 12.01.2011).
Крім того, 02.07.2012 до кредитного договору була укладена Додаткова угода відповідно до якої сторони домовилися викласти пункти 1.1, 1.2, 1.3 у наступній редакції: « 1.1 Банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для погашення заборгованості та поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3000000,00 грн.
Починаючи з 29.06.2013 максимальний ліміт кредитування зменшується згідно графіку зниження максимального ліміту:
- 29.06.2013 знизити ліміт на 400000,00 грн;
- 31.07.2013 знизити ліміт на 600000,00 грн;
- 31.08.2013 знизити ліміт на 800000,00 грн;
- 30.09.2013 знизити ліміт на 700000,00 грн;
- 23.11.2013 встановити ліміт на рівні 0,00 грн».
1.2 Строк повернення кредитних коштів по 23.11.2013 включно.
1.3 За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 24,0 процентів річних» (арк.с.19).
На підставі відповідних заявок на отримання кредиту відповідача, Публічне акціонерне товариство «Златобанк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором перед Приватним підприємством «Черномор-Тур» своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками по особовим рахункам, долученими до матеріалів справи.
В порушення прийнятих на себе зобов'язань, Приватне підприємство «Черномор-Тур» обов'язок по сплаті основної суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, належним чином не виконує.
Пунктом 3.2.3 кредитного договору визначено, що банк має право вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також, у випадку невиконання чи неналежного виконання поручителем/позикодавцем/іпотекодавцем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за цим Договором.
Крім того, у пункті 3.3.6 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними на письмову вимогу Банку у випадках, передбачених цим Договором та договором/ами, які є забезпеченням виконання зобов'язань по цьому Договору.
Листом за вих. № 84 від 10.04.2013 позивач вимагав протягом 10 календарних днів з моменту відправлення цього листа погасити існуючу заборгованість за Кредитним договором (арк.с. 21).
Із повторною вимогою погасити існуючу заборгованість за кредитним договором Публічне акціонерне товариство «Златобанк» звернулося до відповідача листом за вих. №122 від 27.05.2013 (арк.с.20).
Проте, відповідач залишив вимогу банку без відповіді та задоволення.
Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених пунктом 3.3 цього договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку у повному обсязі, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами. У випадку невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим договором банк звертає стягнення на заставлене майно та/або стягує заборгованість у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованість по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку, у порядку, визначеному цим договором, договором застави та чинним законодавством України.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість Приватного підприємства «Черномор-Тур» за кредитним договором №181/10-KL від 25.10.2010 складає 3450332,13 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 2997994,03 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 452338,10 грн.
Несплата заборгованості за кредитним договором стала підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Підстав для визнання кредитного договору №181/10-KL від 25.10.2010 недійсним, з матеріалів справи не вбачається.
Відповідно до статтею 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" цієї глави "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України та частини першої статі 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Окрім цього, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Перевіривши розрахунки заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом, надані позивачем (арк.с.24-28), суд дійшов висновку, що вони відповідають умовам кредитного договору, вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем умов кредитного договору щодо сплати основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом у розмірі 2997994,03 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 452338,10 грн.
Позивач просить також стягнути з відповідача пеню у розмірі 11661,32 грн за прострочену заборгованість за основним боргом та 19984,94 грн - пеня за простроченими процентами.
Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору, з урахуванням Додаткового договору від 12.01.2011, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
З огляду на наведене та домовленість сторін, пеня за порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань повинна стягуватися у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, при цьому розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.
Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 31646,25 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 3481978,38 грн, у тому числі: основний борг - 2997994,03 грн, проценти за користування кредитом - 452338,10 грн, пеня - 31646,25 грн.
Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути Приватного підприємства "Черномор-Тур" (вул. Л. Толстого, 27, м.Севастополь, 99003, код ЄДРПОУ 30169807, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (вул. Б. Хмельницького, 17/52, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 35894495, р/р 3519990000 в АТ «Златобанк», МФО 380612) заборгованість у розмірі 3 481 978,38 грн, у тому числі: основний борг - 2997994,03 грн, проценти за користування кредитом - 452 338,10 грн, пеня - 31 646,25 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 820,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.10.2013.
Суддя О.О. Єфременко
Суд | Господарський суд м. Севастополя |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2013 |
Оприлюднено | 30.10.2013 |
Номер документу | 34388370 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Гонтар Віктор Іванович
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Гонтар Віктор Іванович
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Гонтар Віктор Іванович
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Гонтар Віктор Іванович
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Гонтар Віктор Іванович
Господарське
Господарський суд м. Севастополя
Єфременко Оксана Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні