Постанова

від 21.10.2013 по справі 813/6478/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року № 813/6478/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

представників позивача Піта Я.І., Замасло І.М., Мельник І.Я., ТрофимчукЮ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "УВТК" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "УВТК" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2013 року № 0000692210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що податковий кредит за господарськими операціями з ТзОВ «МЕТАЛ ОПТТОРГ», було сформовано на підставі первинних документів відповідно до вимог ПК України. Крім того зазначає, що згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013 року встановлено невідповідність висновків акта перевірки від 31.05.2012 року обставинам справи та безпідставність висновків про фіктивність договорів чи господарських операцій, на який покликається відповідач при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату і час їх проведення, з огляду на що справу розглянуто за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

05.09.2013 року відповідачем скеровано на адресу суду письмові заперечення з змісту яких вбачається, що відповідач заперечує проти позову з підстав зазначених у акті перевірки від 05.08.2013 року № 81/22-10/20789900 та просить у задоволенні позову відмовити повінстю.

Заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши письмові заперечення відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «УВТК» зареєстрований виконавчим комітетом Львівської міської Ради, дата проведення державної реєстрації 29.11.1995 року номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14151200000004020 (а.с.223), та перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 20.12.1995 року за № 4553, станом на 29.07.2013 року перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

У період, за який проводилася перевірка суб'єкт господарювання був платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №17804457 від 16.07.1997 року, виданий ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, індивідуальний податковий номер 207899013049.

Основними видами діяльності ПрАТ «УВТК» є оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; діяльність автомобільного вантажного транспорту; здавання в оренду власного нерухомого майна та надання інших індивідуальних послуг.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провела планову виїзну перевірку ПрАТ «УВТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої був складений акт від 05.08.2013 р. №81/22-10/20789900.(а.с.68-109).

В акті перевірки зазначено, що ПрАТ «УВТК» порушив п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 281 596,00 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 26 173,00 грн., за квітень 2012 року на суму 41 903,00 грн., за травень 2012 року на суму 178 236,00 грн., за липень 2012 року на суму 32 118,00 грн., за серпень 2012 року на суму 3 166,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області винесла податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2013 р. №0000692210 (а.с.10), яким ПрАТ «УВТК» визначено збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 281 596,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 140 798,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано первинні документи, а саме: копію договору поставки №1/03-2012 від 12.03.2012 року укладеного з ТзОВ «МЕТАЛ ОПТТОРГ», копію додаткової угоди №1 від 19.05.2012 року, копії видаткових накладних (а.с.23-32) , копії товарно-транспортних накладних, копії податкових накладних, копії рахунки-фактур, копії платіжних доручень; копію договору поставки №1/03-2012 від 12.03.2012 року укладеного з ТзОВ «МЕТАЛ ОПТТОРГ» (а.с.19-21), видаткових накладних № РН-0000036 від 16.03.2012 року, № РН-0000047 від 17.04.2012 року, № РН-0000048 від 04.05.2012 року, № РН-0000049 від 08.05.2012 року, № РН-0000050 від 14.05.2012 року, № РН-0000053 від 22.05.2012 року, № РН-0000054 від 22.05.2012 року, № РН-0000059 від 30.05.2012 року, № РН-0000060 від 31.05.2012 року, № РН-0000061 від 05.06.2012 року(а.с.23-32), товарно-транспортних накладних від 16.03.2012 року, від 17.04.2012 року, від 04.05.2012 року, від 08.05.2012 року, від 14.05.2012 року, від 22.05.2012 року, від 22.05.2012 року, від 30.05.2012 року, від 31.05.2012 року, від 05.06.2012 року(а.с.33-42), податкових накладних №10 від 16.03.2012 року, №3 від 17.04.2012 року, №6 від 27.04.2012 року, №5 від 26.04.2012 року, №7 від 28.04.2012 року, №3 від 08.05.2012 року, №9 від 17.05.2012 року, №11 від 21.05.2012 року, №15 від 24.05.2012 року, №20 від 30.05.2012 року, №24 від 31.05.2012 року, №1 від 03.05.2012 року, №2 від 04.05.2012 року, №4 від 10.05.2012 року, №6 від 10.05.2012 року, №11 від 16.05.2012 року, №23 від 31.05.2012 року, №19 від 30.05.2012 року, №1 від 05.06.2012 року, №12 від 30.07.2012 року, №13 від 31.07.2012 року, №4 від 16.08.2012 року, №5 від 17.08.2012 року, №15 від 24.05.2012 року, №3 від 08.05.2012 року(а.с.43-67), №10 від 16.03.2012 року, №3 від 17.04.2012 року, №6 від 27.04.2012 року, №7 від 28.04.2012 року, №3 від 08.05.2012 року, №9 від 17.05.2012 року, №11 від 21.05.2012 року, №15 від 24.05.2012 року, №20 від 30.05.2012 року, №24 від 31.05.2012 року, №12 від 30.07.2012 року (а.с.143-153), рахунки-фактур від 12 березня 2012 року , від 09 квітня 2012 року, від 25 квітня 2012 року, від 27 квітня 2012 року, від 08 травня 2012 року, від 17 травня 2012 року, від 18травня 2012 року, від 29 травня 2012 року, від 29 травня 2012 року, від 06 червня 2012 року, від 30 липня 2012 року, від 12 березня 2013 року, від 12 березня 2013 року,від 12 березня 2013 року,від 12 березня 2013 року,від 12 березня 2013 року,від 12 березня 2013 року,від 12 березня 2013 року,(а.с.160-169), платіжних доручень №211 від 12 березня 2012 року, №212 від 13 березня 2012 року, №216 від 14 березня 2012 року, №233 від 19 березня 2012 року, №299 від 10 квітня 2012 року, №305 від 11 квітня 2012 року, №320 від 19 квітня 2012 року, №347 від 26 квітня 2012 року, №348 від 27 квітня 2012 року, №353 від 28 квітня 2012 року, №356 від 28 квітня 2012 року, №357 від 28 квітня 2012 року, №359 від 03 травня 2012 року, №362 від 04 травня 2012 року, №374 від 08 травня 2012 року, №378 від 10 травня 2012 року, №379 від 10 травня 2012 року, №391 від 15 травня 2012 року, №406 від 17 травня 2012 року, №419 від 21 травня 2012 року, №429 від 23 травня 2012 року, №430 від 23 травня 2012 року, №434 від 24 травня 2012 року, №441 від 25 травня 2012 року, №443 від 29 травня 2012 року, №447 від 30 травня 2012 року, №454 від 01 червня 2012 року, №450 від 31 травня 2012 року, №451 від 31 травня 2012 року, №462 від 05 червня 2012 року, №463 від 05 червня 2012 року, №464 від 05 червня 2012 року, №639 від 30 липня 2012 року, №640 від 31 липня 2012 року, №694 від 16 серпня 2012 року, №696 від 17 серпня 2012 року(а.с.171-206).

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «УВТК» та ТзОВ«МЕТАЛ ОПТТОРГ» 12 березня 2013 року уклали договір поставки №1/03-2012, в якому ТзОВ«МЕТАЛ ОПТТОРГ» (надалі-постачальник) в особі директора Макарової Юлії Серветівни, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ПрАТ «УВТК» (надалі-покупець) в особі директора Трофимчук Юрія В'ячеславовича , що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти і оплатити товар. Асортимент товару визначається у специфікаціях до договору, а при їх відсутності - у накладних на поставку товару.

Представником позивача на підтвердження операції було надано суду специфікації, а саме: специфікація №1 від 12.03.2012 року, специфікація №2 від 19.03.2012 року, специфікація №3 від 24.04.2012 року, специфікація №4 від 24.04.2012 року, специфікація №5 від 04.05.2012 року, специфікація №6 від 15.05.2012 року, специфікація №7 від 10.05.2012 року, специфікація №8 від 24.05.2012 року, специфікація №9 від 25.05.2012 року, специфікація №10 від 01.06.2012 року та специфікація №11 від 24.07.2012 року до договору поставки №1/03-2012 від 12.03.2012 року (а.с.224-234), згідно з якого ПрАТ «УВТК» було отримано у власність з метою подальшого використання у господарській діяльності відповідний товар (металева проволока, прокат, квадрат, круг та арматура). Отримання товару здійснювалося відповідно до умов EXW (франко-завод) згідно Інкотермс-2000. Тобто, термін «франко завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Згідно з матеріалами справи, факт купівлі та отримання товару ПрАТ «УВТК» підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортими накладними.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п.2.4 даного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

З 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України відносини, що виникають у сфері справляння податку на прибуток та податку на додану вартість регулюються відповідно розділами ІІІ та V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТзОВ «МЕТАЛ ОПТТОРГ» містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Крім того суд звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В акті перевірки, відповідач зазначає, що Криворізькою Південною МДПІ скеровано на адресу ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області акт від 27.12.2012 року №297/221/36608529 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «МЕТАЛ ОПТТОРГ» (код за ЄДРПОУ 36608529) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «МЕТАЛ МАРКЕТ»(код за ЄДРПОУ 37064740), через що, всі правочини, здійснені платником податку ТзОВ «МЕТАЛ ОПТТОРГ» у січні-березні 2012 року з контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, оскільки одним з постачальників товарів ПрАТ «УВТК» у 2012 році було з ТзОВ «МЕТАЛ ОПТТОРГ». Відповідач вважає, що всі поставки товарів від даного контрагента були фіктивними.

Однак, такі посилання відповідача в акті перевірки судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Суд вважає, що акт Криворізької Південної МДПІ від 27.12.2012 року №297/221/36608529 (а.с.124-135) не є підставою для встановлення порушення з боку позивача, оскільки цим актом не було досліджено саме здійснення господарських операцій між вищевказаним контрагентом та ТзОВ «МЕТАЛ МАРКЕТ», не давалась оцінка первинним бухгалтерським документам, складеним цим суб'єктом господарювання, не досліджувалось реальності таких операцій та їх товарності, а лише зроблено висновок про завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках із названим контрагентом. Позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, позивачем було оплачено надані йому послуги та виконано зобов'язання за договором із зазначеним вище суб'єктом господарювання.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Зокрема, судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Суд також звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагент позивача був належним чином включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та володів свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.216-223), а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи та не наведено об'єктивних обставин та належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій, є правомірним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12 серпня 2013 року № 0000692210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "УВТК" 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повий текст постанови виготовлено 25 жовтня 2013 року.

Суддя Костецький Н.В.