УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2014 року Справа № 876/13456/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновська Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «УВТК» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
20.08.2013 року позивач - ПрАТ «УВТК» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.08.2013 року № 0000692210.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковий кредит за господарськими операціями з ТзОВ «Метал оптторг», було сформовано на підставі первинних документів відповідно до вимог ПК України. Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2013 року встановлено невідповідність висновків акта перевірки від 31.05.2012 року обставинам справи та безпідставність висновків про фіктивність договорів чи господарських операцій, на який покликається відповідач при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.08.2013 року №0000692210
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що наданими позивачем під час податкової перевірки первинними документами не підтверджується реальність його господарських операцій з ТзОВ «Метал оптторг». Враховуючи те, що ТзОВ «Метал оптторг» не має основних фондів, залишків товарно-матеріальних цінностей, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу, відсутня в повному обсязі бухгалтерська документація, наявність трудових ресурсів, виробничих потужностей та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт, це свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності у ТзОВ «Метал оптторг» відсутній об»єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами в розумінні ст.ст. 185-187, 198 ПК України.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провела планову виїзну перевірку ПрАТ «УВТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої був складений акт від 05.08.2013 року №81/22-10/20789900 (а.с. 68-109).
Згідно висновків даного акта, податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 281596,00 грн., в т.ч. за березень 2012 року на суму 26173,00 грн., за квітень 2012 року на суму 41903,00 грн., за травень 2012 року на суму 178236,00 грн., за липень 2012 року на суму 32118,00 грн., за серпень 2012 року на суму 3166,00 грн.
До таких висновків відповідач прийшов виходячи з того, що Криворізькою Південною МДПІ скеровано на адресу ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області акт від 27.12.2012 року №297/221/36608529 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Метал оптторг» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Метал маркет», через що, всі правочини, здійснені платником податку ТзОВ «Метал оптторг» у січні-березні 2012 року з контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, оскільки одним з постачальників товарів ПрАТ «УВТК» у 2012 році було з ТзОВ «Метал оптторг», тому всі поставки товарів від даного контрагента були фіктивними (а.с. 124-135).
На підставі вказаного вище акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області винесла податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 року №0000692210, яким ПрАТ «УВТК» визначено збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 281596,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 140798,00 грн. (а.с. 10).
Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що акт Криворізької Південної МДПІ від 27.12.2012 року №297/221/36608529 не є підставою для встановлення порушення з боку позивача, оскільки цим актом не було досліджено саме здійснення господарських операцій між ТзОВ «Метал оптторг» та ТзОВ «Метал маркет», не давалась оцінка первинним бухгалтерським документам, складеним цим суб»єктом господарювання, не досліджувалось реальності таких операцій та їх товарності, а лише зроблено висновок про завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках із названим контрагентом. Позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, позивачем було оплачено надані йому послуги та виконано зобов»язання за договором із ТзОВ «Метал оптторг».
Крім того, окружний суд зазначив, що чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.
Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента, суд першої інстанції відмітив, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов»язковому порядку необхідно з»ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
Таким чином, окружний суд прийшов до висновку про те, що відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
В п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов»язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов»язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов»язання, породжує у платника податку обов»язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.
Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ПрАТ «УВТК» та ТзОВ «Метал оптторг» 12.03.2012 року уклали договір поставки №1/03-2012, згідно якого постачальник ТзОВ «Метал оптторг» зобов»язується передати у власність покупцю ПрАТ «УВТК» товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов»язується прийняти і оплатити товар. Асортимент товару визначається у специфікаціях до договору, а при їх відсутності - у накладних на поставку товару (а.с. 19-21).
Крім цього, реальність господарських операцій підтверджується наступними первинними документами, а саме: копією додаткової угоди №1 від 19.05.2012 року (а.с. 207), копіями видаткових накладних (а.с. 23-32), копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 33-42), копіями податкових накладних (а.с. 43-67), копіями рахунків-фактур (а.с. 160-170), копіями платіжних доручень (а.с. 171-206), копіями специфікацій №1 від 12.03.2012 року, №2 від 19.03.2012 року, №3 від 24.04.2012 року, №4 від 24.04.2012 року, №5 від 04.05.2012 року, №6 від 15.05.2012 року, №7 від 10.05.2012 року, №8 від 24.05.2012 року, №9 від 25.05.2012 року, №10 від 01.06.2012 року та №11 від 24.07.2012 року до договору поставки №1/03-2012 від 12.03.2012 року (а.с. 224-234).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів між ПрАТ «УВТК» та ТзОВ «Метал оптторг», останнє було належним чином включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 216-223).
З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та ТзОВ «Метал оптторг» мають реальний характер, оскільки факт поставки металовиробів підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним збільшення позивачу податкового зобов»язання з ПДВ з огляду на не підтвердження реальності господарських операцій між ТзОВ «Метал оптторг» та ТзОВ «Метал маркет», у зв»язку з відсутністю можливості проведення зустрічної звірки, оскільки установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує дану господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом позивачу грошового зобов»язання.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї господарської операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку, тобто в даному випадку між позивачем та ТзОВ «Метал оптторг», а не між ТзОВ «Метал оптторг» та ТзОВ «Метал маркет».
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб»єктами господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нараховано ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов»язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року № 21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов»язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.
Щодо посилання податкового органу на нікчемність правочину, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Тобто, обов»язковою умовою для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, що означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.
Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача чи його контрагента на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямування його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень п. 198.3 ст. 198 ПК України, оскільки господарські операції між ним та ТзОВ «Метал оптторг» мають реальний характер та підтверджені усіма характерними для даного виду операцій первинними документами. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року у справі №813/6478/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: Н.В. Ільчишин
Т.І. Шинкар
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2014 |
Оприлюднено | 25.01.2014 |
Номер документу | 36787143 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Гудим Л.Я.
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Костецький Назар Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Костецький Назар Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Костецький Назар Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні