Рішення

від 03.04.2009 по справі 12/158-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/158-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 квітня 2009 р.                       Справа 12/158-08

за позовом: Виробничо-комерційної фірми "Джоінт трейд" (21009, вул.Стеценко, 44/128, ідент.код 13313967; поштова адреса: 21009, м. Вінниця-009, абон.скринька - 887)   

до: Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Вінницяоблагроліс" в особі Філії "Вінницького Райагролісу" (21011, вул.Садова, 8а, м.Вінниця, ідент.код 26285514)  

про стягнення 3226,97 грн.

Головуючий суддя     Кожухар М.С.     

Cекретар судового засідання Семенько Д.А.

Представники

          позивача :   Пінчуков М.О. - директор

          відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 6093,44 грн. боргу. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що дані кошти є сплаченим відповідачу авансом за неотриману продукцію та за послуги по її відвантаженню.

21.01.2009 року на адресу суду надійшла заява позивача №333 від 18.01.2009 року про уточнення позовних вимог, якою останній просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 9208 грн. 22 коп. заборгованості, з яких: 6093,44 грн. - основний борг, 2601,90 грн. - нарахованих витрат від інфляції, 457 грн. - 3% річних від неповернутої суми, а також судові витрати у вигляді сплачених позивачем коштів в сумі 55,88 грн. за отримання довідки Управління статистики про включення відповідача до ЄДРПОУ.

02.04.2009 року через канцелярію, а також у судовому засіданні до суду надійшли клопотання "про зменшення позовних вимог" №362 від 30.03.2009 року та №363 від 30.03.2009 року відповідно.

03.04.2009 року, під час слухання справи, представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням №402 від 03.04.2009 року, яким остаточно визначив ціну позову станом на 03.04.2009 року. Так, зокрема, останній визначив, що вона становить 3226 грн. 97 коп. та складається з 2220,90 грн. основного боргу, 839,50 грн. втрат від інфляції та 166,57 грн. 3% річних. Також просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати, що складаються з державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також сплачених коштів в сумі 55,88 грн. витрат по статистичному управлінню. Мотивуючи підстави зменшення позовних вимог, представник позивача зазначив, що причиною цього стало часткове погашення відповідачем основного боргу в сумі 2220,9 грн. а також повернення сплаченого авансу в розмірі 1151,64 грн.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що дані факти підтверджуються матеріалами справи, зокрема: копією платіжного доручення №54 від 29.03.2007 року, випискою банку та поясненнями сторін, суд, керуючись положеннями ч.6 ст.22 ГПК України, приймає зменшення позовних вимог. При цьому судом враховано, що такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

Згідно наданого 02.03.2009 року через канцелярію суду разом із супровідним листом  - відзиву №7 від 27.02.2009 року на позовну заяву, відповідач, посилаючись на викладені в ньому обставини, зазначив, що станом на 27.02.2009 року має борг перед позивачем в сумі 88,84 грн.

Ухвалою суду від 15.12.2008 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 22.01.2009 року

Слухання справи неодноразово відкладалось.

У призначеному на 02.04.2009 року судовому засіданні була оголошена перерва до 03.04.2009 року, про що сторони повідомлені під розпис, свідченням чого є наявна у справі розписка від 02.04.2009 року. Разом з цим, відповідач правом участі у засіданні, що відбулось 03.04.2009 року, не скористався.

З огляду на викладене суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням цього, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що згідно домовленості сторін, на підставі виставленого відповідачем рахунку №18 від 06.06.2006 року товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Джойн Трейд" ЛТД на рахунок філії Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Вінноблагроліс" перераховані кошти в сумі 1151,64 грн. "...за дрова паливні...", що підтверджується банківською випискою. Разом з цим, з матеріалів справи, зокрема, пояснень сторін та виписки банку вбачається, що отримані гроші повернуті позивачу 08.06.2006 року з причини "...відсутності даних для уточнення належного отримувача...".

19.06.2006 року позивачем "...за дрова паливні..." згідно рахунку №18 від 06.06.2006 року перераховано відповідачу 4441,8 грн., свідченням чого є банківська виписка про рух коштів по особовому рахунку. Даний факт також визнано обома сторонами.

Позивач надіслав відповідачу лист №253 від 16.01.2007 року, в якому міститься вимога про відвантаження деревини. Дана вимога отримана відповідачем 26.01.2007 року, що стверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно платіжного доручення №54 від 29.03.2007 року відповідач повернув позивачеві передоплату в сумі 2220,9 грн.

Наведен стверджується:

- рахунком № 18 від 06.06.2006 р.;

- виписками банку про перерахування коштів;

- заявами та поясненнями сторін.

Заслухавши надані у судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу деревини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З урахуванням положень ч.1 ст.693 ЦК України, суд вважає, що отримані позивачем кошти згідно виставленого рахунку №18 від 06.06.2006 року в сумі 4441,8 грн. є попердньою оплатою за товар.

Відповідач повернув позивачеві 2220,9 грн. попередньої оплати.

Стосовно решти коштів, то відповідач стверджує, що ним відвантажено позивачеві деревину згідно ярликів №№ 760, 764  від 21-22 та 23.06.2006 р., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 88,84 грн.

Дані доводи відповідача судом не приймаються.

Згідно ч.1 ст.33 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, ознаки яких відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (далі Закон  №996-XIV від 16.07.1999 року).

Так, ст.1 зазначеного Закону визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу вимог ч.2 ст.9 Закону  №996-XIV від 16.07.1999 року: первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язконві реквізити, як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; а також особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Ярлики № 760, № 764 не є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року. Вони не підтверджують здійснення господарської операції з продажу відповідачем позивачу деревини. Не підтверджують цей факт і подорожні листи №№ 33, 34, 35 від 21-23 червня 2006 р., на які також посилається відповідач. Ні ярлики, ні подорожні листи не містять необхідних реквізитів, передбачених для первинних документів та з них не вбачається, що деревина  була відвантажена (за наявності такого факту) позивачеві.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач отримав попередню оплату за товар та не відвантажив деревину і не повернув позивачеві суму передоплати у розмірі 2220,9 грн.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попердньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попердньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий бов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного суд вважає, що у семиденний строк від дня отримання вимоги про відвантаження деревини - листа №253 від 16.01.2007 року боржник зобов'язаний був відвантажити оплачену деревину. Разом з цим, невиконання цього зобов'язання відповідачем надало позивачу право вимоги повернення суми попердньої оплати. В свою чергу, з моменту, коли у позивача виникло право вимоги передоплати, у відповідача виникло грошове зобов'язання з повернення зазначених коштів.

Оскільки станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів повернення позивачу 2220,9 грн., позов в частині стягнення даної суми підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведений позивачем розрахунок суми втрат від інфляції та 3% річних відповідає законодавству та підлягає задоволенню в частині стягнення 839,5  грн. - інфляційних витрат та 122,87 грн.  - 3% річних. В задоволенні решти суми 3% річних слід відмовити, у зв'язку з невірно проведеним розрахунком (без урахування полоежнь ч.2 ст.530 ЦК України).

В силу  ст. ст. 43, 33  ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в сумі 2220,9 грн. боргу, 122,87 грн. 3% річних, 839,5 грн. втрат від інфляції з віднесенням на відповідача понесених позивачем судових витрат на оплату держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

Також суд вважає, що вимога позивача про стягнення 55,88 грн. витрат "по статистичному управлінню" не підлягає задоволенню, оскільки дані витрати не підпадають під визначення судових в розумінні ст.44 ГПК України, якою, зокрема, встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому до інших витрат, пов'язаних з розглядом господарських спорів, можна віднести суми, понесені у зв'язку із наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку статті 38 ГПК України.

Разом з цим, судом на підставі ст.38 ГПК України не вимагалось від позивача надання довідки зі статистичного управління. Варто також зазначити, що на виконання ухвали суду від 15.12.2008 року юридичним управлінням Вінницької міської ради разом із супровідним листом №1767 від 24.12.2008 року на адресу суду направлені довідки з Єдиного державного рестру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ВОКСЛП "Вінницяоблагроліс" та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємств щодо філії "Вінницького райагролісу". Зазначені документи судом отримані безкоштовно.  

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Вінницяоблагроліс" в особі Філії "Вінницького Райагролісу" (21011, вул.Садова, 8а, м.Вінниця, ідент.код 26285514, р/р 260083015705 в БВ № 2 Промінвестбанку м. Вінниця, МФО 302571) на користь Виробничо-комерційна фірми "Джоін трейд" (21009, вул.Стеценко, 44/128, ідент.код 13313967; поштова адреса: 21009, м. Вінниця-009, абон.скринька - 887, р/р 26003017410122 в філії ВАТ "Укрексімбанку" м. Вінниці, МФО 302429)   2 220, 9 грн. боргу, 839,5 грн. витрат від інфляції, 122,87 грн. 3% річних, 31,83 грн. витрат на сплату держмита, 53,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

В позові в частині стягнення 43,70 грн. річних відмовити.

Відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача 55,88 грн. витрат по статистичному управлінню.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                              

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України  08 квітня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу