cpg1251
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2013 р.Справа № 1570/5124/2012
Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.
при секретарі Івановій К.І.
за участю представників:
апелянта - Беліогло А.В.,
позивача - Трофан С.В. та Піддубної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року по справі за позовом Приватного підприємства "Югкіпсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2012 року Приватне підприємство "Югкіпсервіс" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що посадовими особами ДПІ у м. Южному проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Югкіпсервіс», за результатами якої зроблено висновки про безпідставне збільшення ПП «Югкіпсервіс» податкового кредиту на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 13 962 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 17454 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатєра» за період липень-грудень 2009 року, лютий 2010 року, про що складено акт № 242/32/22-1007/31347636 від 10.08.2012 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000382310 та № 0000372310 від 14.08.2012 року. Позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству України та підлягають скасуванню, оскільки висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а тому ДПІ у м. Южному не мала підстав для донарахування Позивачу податку на прибуток та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ. На підставі викладеного Позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення 14.08.2012 року № 00003823 10 та №0000372310.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області Державної податкової служби № 0000382310 від 14 серпня 2012 року, яким Приватному підприємству «Югкіпсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 26181,00 гривень (з яких за основним платежем 17454,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8727,00 гривень). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області Державної податкової служби № 0000372310 від 14 серпня 2012 року, яким Приватному підприємству «Югкіпсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20943,00 гривень (з яких за основним платежем 13962 00 гривен та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6981,00 гривень).
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Южному Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.
В судовому засіданні представником апелянта заявлено клопотання про заміну сторону у справі з Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеської області, оскільки Державна податкова інспекція у м. Южному Одеської області Державної податкової служби ліквідована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.13 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» та правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеської області.
Судова колегія, дослідивши надані представниками ДПІ документи ухвалила, клопотання задовольнити та здійснити в порядку ст.55 КАС України заміну апелянта на його правонаступника, а саме Державну податкову інспекцію у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеської області на Державну податкову інспекцію у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеської області.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 30.07.2012 року по 03.08.2012 року, на підставі наказу № 165 від 30.07.2012 року, виданого начальником ДП1 у м. Южному, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), посадовими особами ДПІ у м. Южному було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного ПП «Югкіпсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства стосовно встановлення взаємовідносин з ТОВ «Сатєра» за період з 01.07.2009 року по 28.02.2010 року, за результатами якої було складено Акт позапланової невиїзної перевірки від 10.08.2012 року № 242/32/22-1007/3 1347636 (далі - Акт перевірки) (т. 1 а.с.9-27).
Відповідно до висновків Акту перевірки ПП «Югкіпсервіс» порушено: пп. 7.2.6 .п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон «Про ПДВ»), у зв'язку з чим ПП «Югкіпсервіс» безпідставно збільшено податковий кредит на суму ПДВ в розмірі ІЗ 962 грн., у тому числі: за липень 2009 року на суму 2 779 грн., за серпень 2009 року на суму 2 665 грн., за вересень 2009 року на суму 1151 грн., за жовтень 2009 року на суму 2 835 грн., за листопад 2009 року на суму 1052 грн., за грудень 2009 року на суму 2 128 грн., за лютий 2010 року на суму 1 352 грн.; пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим ПП «Югкіпсервіс» занижено податок на прибуток на загальну суму 17 454 грн., а саме: за 3 квартал 2009 року на суму 8 244 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 7 519 грн.. за 1 квартал 2010 року на суму 1 691 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Южному прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000382310 від 14 серпня 2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 17454 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8727 грн., та № 0000372310 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 13 962 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 981 грн. (т. 1 а.с.30-31).
Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в Акті перевірки висновках Відповідача щодо порушення Позивачем вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215. ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП «Югкіпсервіс» з ТОВ «Сатєра»; пп.7.2.6 .п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», у зв'язку з чим ПП «Югкіпсервіс» безпідставно збільшено податковий кредит на суму ПДВ в розмірі 13 962 грн.; пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим ПП «Югкіпсервіс» занижено податок на прибуток на загальну суму 17 454 грн. При цьому, доходячи висновку про порушення Позивачем вказаних вимог законодавства, Відповідачем взято до уваги висновки акту ДПІ в Приморському районі міста Одеси № 579/23-5 від 07.04.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра», код за ЄДРПОУ 34873689, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень - листопад 2010 року», відповідно до якого ТОВ «Сатєра» мало взаємовідносини з ПП «Квантор-Плюс», код за ЄДРПОУ 361101415537, постачальниками якого були ПП «Віайпі Груп», код за ЄДРПОУ 368512315533, постачальником якого було ПП «Софітек Плюс», код за ЄДРПОУ 37169117, та ПП «Юніком Плюс», код за ЄДРПОУ 36919295, постачальником якого також було ПП «Софітек Плюс», код за ЄДРПОУ 371691 17, що, на думку перевіряючих, свідчить про зміну номенклатури товару по ланцюгу придбання-продаж, у зв'язку з чим виникає сумнів щодо товарності правочинів між вказаними контрагентами.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції вірно дійшов висновку стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Югкіпсервіс", виходячи з наступного.
Державна податкова інспекція у м. Южному Одеської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі наголошувала на тому, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реальних наслідків, тобто були нікчемними, а позивач є вигодонабувачем.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).
Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.
Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи свою господарську діяльність. 09.01.2009 року та 15.01.2010 року, ТОВ «Сатєра» з одного боку, та ПП «Югкіпсервіс», надалі Замовник, з іншого боку, уклали Договір № 09-01/09 та Договір № 15-01/10 (т. 1 а.с.102-103), відповідно до умов яких «Постачальник» продає, а «Замовник» купує товар у відповідності з накладними і умовами передбаченими в договорі.
В обґрунтування належної якості товару, що поставлявся Позивачу його контрагентом, останнім були надані Позивачу паспорти на отриманий товар (т.2 а.с.2-42). Передача товару за вказаними Договорами від ТОВ «Сатєра» до ПП «Югкіпсервіс» підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с.199, 203. 206, 210, 214. 218, 221, 225, 228, 232, 236, 240, 244, 248, 252). На підтвердження здійснення оплати за отриманий від ТОВ «Сатєра» товар в матеріалах справи наявні рахунки та виписки по рахунку на оплату отриманого від постачальника товару - ТОВ «Сатєра» (т.1 а.с.198, 202, 205, 209, 213,217, 220, 224, 227а, 231, 235, 239, 243, 247, 251).Також матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних (т.1 а.с.200, 204, 20, 211, 215, 219, 222, 226, 229, 233, 237, 241, 245, 249, 253), отриманих від постачальника товару - ТОВ «Сатєра», які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання товару за Договорами № 09-01/09 та № 15-01/10, та дають право на включення ПДВ до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.
Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані Позивачем від його контрагента відповідно до вищезазначених Договорів на всю кількість поставленого товару, що поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (т.2 а.с.52-83).
Крім того, отриманий Позивачем від ТОВ «Сатєра» товар ПП «Югкіпсервіс» було реалізовано своїм контрагентам, а саме: ТОВ «Молокозавод», ТОВ «Таламус ЛТД», ВАТ «Чорномортехфлот», ВАТ «Чорноморполіграфметал», ПП «Істочнік», ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод», ВАТ «Одескабель», КП «ТМО», ЗАТ «Укрелеваторпром», ВАТ «Київський завод «Радар», ЗАТ «Теміо», ПАТ «Виробниче об'єднання «Одеський консервний завод», ТОВ «Струм-92», тощо, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, виписками банку (т.2 а.с.81-196).
При здійсненні господарських операцій підприємства станом на дату виписки податкових накладних були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, мали свідоцтва платника податку на додану вартість та перебували у відповідному реєстрі ДПА України.
Наявні у Приватного підприємства "Югкіпсервіс" документи свідчать про правомірність віднесення ним сум податку на додану вартість по операціях з контрагентами до складу податкового кредиту.
З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Головного управління Міндоходів в Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.10.2013 року
Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.
суддя Шевчук О.А.
суддя Лук'янчук О.В.
Суд | Одеський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.10.2013 |
Оприлюднено | 29.10.2013 |
Номер документу | 34392890 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський апеляційний адміністративний суд
Зуєва Л.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні